Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 5:
головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,
членів Комісії: Ярослава ДУХА, Ігоря КУШНІРА (доповідач), Володимира ЛУГАНСЬКОГО,
за участю:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Володимира КУРИЛА,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Курила Володимира Олександровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Курило Володимир Олександрович, дата народження – _______________ року, громадянин України.
У 2008 році Курило В.О. закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста серії ХА № 34886340 від 14 червня 2008 року). У 2012 році там же, отримав ступень освіти магістра (диплом магістра серії ХА № 4199261 від 04 лютого 2012 року).
У 2011 році Курило В.О. закінчив Харківський національний університет, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства» та здобув кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства (диплом спеціаліста серії ХА № 32880087 від 30 червня 2011 року).
У 2017 році Курило В.О. захистив дисертацію «Правова природа процедур вирішення податкових спорів: порівняльно-правовий аналіз» та здобув науковий ступінь кандидата наук.
Професійну діяльність розпочав у 2008 році на посаді державного податкового інспектора Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, а з січня 2009 року до березня 2010 року – на посаді старшого державного податкового інспектора.
З квітня 2010 року до вересня 2011 року працював на посаді помічника судді Харківського окружного адміністративного суду, а з вересня 2011 року до липня 2013 року – на посаді помічника заступника голови суду.
Указом Президента України від 27 червня 2013 року № 352/2013 Курила В.О. призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Харкова строком на п’ять років (присягу судді складено 04 липня 2013 року). Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 429/2018 його призначено на посаду судді цього ж суду безстроково.
Адміністративних посад Курило В.О. не займав.
До інших органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції Курило В.О. не обирався.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема стосовно судді Жовтневого районного суду міста Харкова Курила В.О.
Рішенням Комісії від 25 вересня 2018 року № 1705/ко-18 суддю Жовтневого районного суду міста Харкова Курила В.О. визнано таким, що відповідає займаній посаді.
Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Курило В.О. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Курила В.О. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Курила В.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Курила В.О. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Курила В.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду проводить постійна колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до цього ж рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Духа Я.М.
Рішенням Комісії від 08 жовтня 2025 року № 186/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду між членами колегії № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 08 жовтня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Кушніра І.В.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частини п’ятої статті 75 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій.
За результатами спеціальної перевірки Курила В.О. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 20 жовтня 2025 року № 21.2- 612/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів, фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України та Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Курилу В.О. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Комісією у складі колегії № 5 проведено 14 травня 2026 року співбесіду із Курилом В.О., досліджено матеріали досьє, зокрема рішення Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо нього, а також інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів. Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).
Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.
Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), Курило В.О. набрав 150 балів.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Курило В.О. набрав 58,8 бала.
За результатами виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації суду Курило В.О. набрав 128 балів.
Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені Положенням, вводяться в дію з 30 грудня 2024 року, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що кандидат Курило В.О. не складав іспиту на знання історії української державності, ним успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.
Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Отже, загальний результат складеного Курилом В.О. кваліфікаційного іспиту становить 376,8 бала, що свідчить про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
Комісією 06 серпня 2025 року надіслано запит Курилу В.О. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
На адресу Комісії 20 серпня 2025 року надійшли пояснення кандидата.
Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками «рішучість» та «відповідальність» (19, 20, 20, 21), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 20; безперервний розвиток (19, 21, 20, 21), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 20,25; загальний бал за критерій – 40,25.
З огляду на викладене Комісія зазначає, що кандидатом продемонстровано належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 40,25 бала із 50 можливих, що є вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
Ураховуючи письмові пояснення Курила В.О. та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що кандидат продемонстрував належний рівень соціальної компетентності.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками ефективна комунікація (8, 10, 10, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 9,5; ефективна взаємодія (8, 10, 10, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 9,5; стійкість мотивації (10, 10, 10, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 10; емоційна стійкість (9, 10, 10, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 9,75; загальний бал за критерій – 38,75.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 38,75 бала із 50 можливих, що є вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).
Для оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
При оцінюванні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
До Комісії 02 лютого 2026 року надійшло рішення ГРД про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації стосовно Курила В.О.
Зазначене рішення ГРД разом із додатками того ж дня було надіслано кандидату.
До Комісії 16 березня 2026 року надійшли письмові пояснення Курила В.О. щодо рішення ГРД.
Крім того, 06 квітня 2026 року кандидату було надіслано додаткові запитання Комісії.
Кандидат Курило В.О. 07 квітня 2026 року надіслав до Комісії письмові пояснення та відповіді на поставлені запитання.
З метою встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання під час співбесіди Комісією було досліджено обставини, викладені у рішенні ГРД, зокрема такі.
1. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік кандидат уперше відобразив відомості про легковий автомобіль Opel Vectra 2007 року випуску, який перебуває у приватній власності його батька – ОСОБА_1, зазначивши наявність у себе права користування вказаним транспортним засобом з 04 вересня 2007 року.
Водночас у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, поданих кандидатом у паперовому вигляді за 2012–2014 роки, інформація про користування цим автомобілем відсутня, попри те, що зазначене право з огляду на вказану дату його набуття могло фактично реалізовуватися кандидатом упродовж цих років.
Розбіжність у відомостях паперових декларацій за 2012–2014 роки, у яких не відображено права користування транспортним засобом, що належить члену сім’ї, та електронної декларації за 2015 рік, у якій таке право вже зазначено, свідчить про непослідовність у поданні інформації та ставить під сумнів повноту декларування за попередні звітні періоди.
Кандидат пояснив, що у майнових деклараціях за 2012–2014 роки не зазначав права користування легковим автомобілем Opel Vectra 2007 року випуску, власником якого був його батько — ОСОБА_1, оскільки у зазначений період фактично не користувався цим транспортним засобом.
За словами кандидата, у розділі VI декларації зазначалися відомості про транспортні засоби, що перебувають у власності, оренді чи на іншому праві користування декларанта.
Оскільки автомобіль Opel Vectra 2007 року випуску, який належав його батькові, не перебував у постійному користуванні кандидата та не використовувався членами його сім’ї у 2012–2014 роках відомості про нього у деклараціях за зазначені роки не відображалися.
Водночас у щорічних деклараціях за 2015–2020 роки кандидат задекларував право користування цим транспортним засобом, оскільки саме у цей період фактично ним користувався.
Кандидат також пояснив, що під час заповнення декларацій за 2015–2020 роки у графі «Дата набуття права» зазначив дату – 04 вересня 2007 року, оскільки помилково вважав, що необхідно вказувати дату набуття права власності на транспортний засіб його власником – батьком кандидата.
За поясненнями кандидата, автомобіль Opel Vectra 2007 року випуску фактично перебував у його користуванні з 2015 року до серпня 2020 року.
Комісія зазначає, що оскільки вказаний автомобіль Opel Vectra 2007 року випуску, то пояснення кандидата, що дата набуття права – 04 вересня 2007 року є саме датою набуття права власності на транспортний засіб його власником – батьком кандидата, є об’єктивними.
Отже, кандидат мав декларувати користування цим автомобілем саме в періоди фактичного користування ним.
Як пояснив кандидат, він проживав безпосередньо в місті Харкові та користувався громадським транспортом, тому необхідності в автомобілі не було до моменту, поки ІНФОРМАЦІЯ_1 та не виникла потреба в її комфортному перевезенні.
На запитання члена Комісії кандидат додатково підтвердив, що у 2012–2014 роках зазначеним автомобілем не користувався, до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, в тому числі під час керування вказаним автомобілем, не притягувався.
Доказів зворотного Комісії не надано.
З урахуванням викладеного Комісія доходить висновку, що помилка кандидата в ототожненні дати набуття ним права користування зазначеним автомобілем із датою набуття права власності на нього його батьком не підтверджує факту користування кандидатом цим транспортним засобом у 2012–2014 роках, а отже і порушення ним правил декларування щодо цього транспортного засобу в зазначений період.
2. Згідно з майновою декларацією кандидата за 2021 рік дружина судді – ОСОБА_2 набула у власність автомобіль PEUGEOT 2008 (2021 рік випуску) вартістю 789 000 грн.
Водночас аналіз попередніх майнових декларацій свідчить про її фінансову неспроможність придбати цей автомобіль.
Так, відповідно до декларації за 2020 рік дружина кандидата не декларувала грошових заощаджень, а її сукупний дохід за 2020–2021 роки становив 74 792 грн, що є очевидно неспівмірним із вартістю придбаного транспортного засобу.
Крім того, версія фінансування зазначеного придбання за рахунок коштів кандидата також потребувала додаткового з’ясування. Аналіз майнових декларацій кандидата за 2020–2021 роки свідчить, що розмір його грошових активів у цей період не зменшувався, а навпаки – зростав, що могло ставити під сумнів передачу значної суми коштів дружині без відображення відповідних змін у структурі його заощаджень.
За таких обставин виникли обґрунтовані сумніви щодо джерел походження коштів для придбання автомобіля PEUGEOT 2008 (2021 рік випуску) вартістю 789 000 грн, а також щодо повноти та достовірності відображення фінансової інформації у майнових деклараціях подружжя.
Кандидат пояснив, що 11 листопада 2021 року за його дружиною – ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль PEUGEOT 2008 (2021 рік випуску) вартістю 789 000 грн.
За словами кандидата, оплата вартості автомобіля здійснювалася частинами: перший платіж (передплата) був внесений 13 травня 2021 року, а інші платежі – після ввезення автомобіля на територію України у період з 23 жовтня до 05 листопада 2021 року.
Кандидат зазначив, що перед цим, 29 січня 2021 року, його батько ОСОБА_1 подарував йому грошові кошти у сумі 2 800 000 грн на підставі нотаріально посвідченого договору дарування.
Кандидат звернув увагу, що відомості про зазначений правочин були відображені у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані від 01 лютого 2021 року, а також у щорічній декларації за 2021 рік.
За поясненнями кандидата, отримані за договором дарування кошти були внесені до спільного сімейного бюджету та надалі частково використані для придбання автомобіля PEUGEOT 2008 (2021 рік випуску) для потреб сім’ї.
Кандидат також послався на роз’яснення НАЗК, відповідно до яких рух коштів між суб’єктом декларування та членами його сім’ї не вважається доходом або видатком для цілей декларування та окремо не відображається у декларації, якщо такі кошти не мають характеру самостійного виду доходу.
Крім того, кандидат зазначив, що автомобіль був придбаний у шлюбі, а отже, відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України є об’єктом спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, на кого саме зареєстровано право власності.
За словами кандидата, транспортний засіб був зареєстрований за дружиною як титульним власником, оскільки саме дружина та діти переважно користувалися автомобілем.
Комісія бере до уваги, зміст пункту 134 Роз’яснення НАЗК від 03 лютого 2021 року № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані)»:
«134. Чи відображаються у декларації відомості про рух коштів між суб’єктом декларування та членами його сім’ї у розділах 11 «Доходи, у тому числі подарунки» та 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації?
Ні, якщо це не подарунок. Рух коштів у готівковій або безготівковій формі між суб’єктом декларування та членами його сім’ї, відомості про яких зазначені в розділі 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» декларації, не вважається доходом / видатком у розумінні Закону та не підлягає декларуванню в розділах 11 «Доходи, у тому числі подарунки» та 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації відповідно.
Водночас, якщо такі кошти є предметом договору дарування (усного чи письмового), укладеного між суб’єктом декларування та членами його сім’ї, – вони вважаються доходом та декларуються в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації як подарунок (з урахуванням встановленого Законом порогу декларування).
Інформація про видаток суб’єкта декларування, зокрема на подарунок, зазначається у блоці полів «Інформація щодо видатку» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації (з урахуванням встановленого Законом порогу декларування – 50 ПМ).
У разі руху грошових коштів між суб’єктом декларування та особами, відомості про яких не зазначено в розділі 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» декларації, такі грошові кошти підлягають декларуванню на загальних підставах, незалежно від наявності родинного зв’язку».
Аналогічні положення містяться у пункті 155 наступної редакції Роз’яснень НАЗК, чинної на момент подання декларації за 2021 рік.
Відповідаючи на запитання члена Комісії, кандидат додатково підтвердив, що в цьому випадку мав місце саме рух коштів між ним та його дружиною, а не подарунок.
Доказів зворотного Комісії не надано.
Також Комісія враховує доводи та письмові докази кандидата щодо джерела коштів на придбання вказаного автомобіля, а саме щодо подарунка батька (грошових коштів у сумі 2 800 000 грн на підставі нотаріально посвідченого договору дарування), відомості про який були відображені у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані від 01 лютого 2021 року, а також у щорічній декларації за 2021 рік.
На підставі викладеного Комісія доходить висновку, що кандидат навів обґрунтовані та переконливі доводи та докази як щодо джерела походження коштів, використаних для придбання автомобіля, так і щодо відсутності підстав для окремого декларування руху коштів між членами сім’ї.
3. У процесі аналізу поданих кандидатом майнових декларацій встановлено, що протягом тривалого періоду ним не відображалася або відображалася некоректно інформація про вартість квартири у місті Харкові, яка належить йому на праві приватної власності з 20 липня 2010 року.
Зокрема, у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» деяких майнових декларацій кандидат зазначав у полі вартості квартири «Не застосовується», хоча відповідно до договору дарування від 30 червня 2010 року вартість зазначеного об’єкта нерухомості становила 34 396 грн.
Зазначена вартість також підтверджується даними КП «Харківське МБТІ» та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За результатами повної перевірки щорічної декларації за 2022 рік, проведеної НАЗК, встановлено, що кандидат при складанні та поданні декларації зазначив відомості, які не відповідали дійсності, чим не дотримався вимог пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Загальна сума недостовірних відомостей становила 34 396 грн.
Водночас НАЗК за результатами перевірки не встановило ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення або статтею 366-2 Кримінального кодексу України.
ГРД врахувала, що у декларації за 2024 рік кандидат відобразив вартість квартири у місті Харкові. З огляду на це ГРД не сформувала негативного висновку з цього приводу.
Водночас послідовне невідображення вартості об’єкта нерухомості у майнових деклараціях за кілька звітних періодів, на думку ГРД, свідчить про неуважність кандидата при виконанні обов’язку фінансового декларування, що має бути враховано в загальній оцінці повноти і достовірності відомостей майнових декларацій.
Кандидат пояснив, що у щорічних деклараціях за 2015–2018 роки ним задекларовано квартиру загальною площею 53,3 кв. м, розташовану у місті Харкові, із зазначенням вартості на дату набуття права – 34 396 грн. Право власності на зазначену квартиру кандидат набув на підставі договору дарування від 30 червня 2010 року.
Кандидат зазначив, що дарувальником була його мати – ОСОБА_3, яка є родичем першого ступеня споріднення, у зв’язку з чим відповідне майно оподатковувалося за нульовою ставкою.
За словами кандидата, під час заповнення щорічних декларацій за 2019–2023 роки у графі «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» щодо цього об’єкта нерухомості він позначав «не застосовується», оскільки саме таким чином зрозумів роз’яснення, наведені у пункті 63 Бази знань НАЗК щодо особливостей декларування об’єктів нерухомості, набутих на підставі договору дарування.
Кандидат також повідомив, що у довідці НАЗК від 31 травня 2024 року № 154/24 про результати проведення повної перевірки декларації за 2022 рік встановлено неточні відомості на загальну суму 34 396 грн, однак ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 КУпАП та статтею 366-2 Кримінального кодексу України, під час перевірки не встановлено.
Після проведення перевірки НАЗК кандидат подав уточнену декларацію за 2022 рік, а також усунув відповідний недолік у щорічній декларації за 2024 рік.
Комісія критично оцінює надані кандидатом пояснення з огляду на таке.
Перевіркою щорічних декларацій кандидата за 2015–2018 роки встановлено, що ним було задекларовано квартиру загальною площею 53,3 кв. м, розташовану у місті Харкові, вартість на дату набуття права – 34 396 грн.
Проте вже у щорічних деклараціях за 2019–2023 роки у графі «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» щодо цього об’єкта нерухомості кандидат обрав позначку «Не застосовується».
Після проведення перевірки НАЗК кандидат подав уточнену декларацію за 2022 рік, а також усунув відповідний недолік у щорічній декларації за 2024 рік.
У пункті 13 Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3 зазначено:
«13. Якими є правила зазначення вартості об'єктів декларування в декларації?
За загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна зазначатися на дату набуття права власності на нього (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності) у грошовій одиниці України або на дату набуття майна у володіння чи користування, якщо не йдеться про власність. При цьому вартість об’єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена його сім’ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб’єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
Правила відображення в декларації вартості майна мають особливості залежно від типу майна. Для об’єктів нерухомості зазначається як вартість на дату набуття об’єкта у власність, володіння або користування, так і вартість відповідно до останньої проведеної оцінки.
Якщо вартість на дату набуття об’єкта на певному праві не відома суб’єкту декларування і вона не може бути визначена на підставі правовстановлюючих документів, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не відомо». Те саме стосується поля декларації про вартість майна за останньою грошовою оцінкою: якщо така оцінка не проводилася чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля слід обрати позначку «Не відомо».
Аналогічні підходи викладено у пунктах 40, 41, 44 Роз’яснення від 13 лютого 2020 року № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю».
У пункті 10 Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23 липня 2021 року № 449/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2021 року за № 987/36609 (далі – Порядок № 449/21), чинного для декларацій за 2021–2022 роки вказано:
«Інформація про вартість об’єкта декларування зазначається на дату набуття суб’єктом декларування та/або членами його сім’ї права на цей об’єкт або відповідно до останньої грошової оцінки майна».
При зазначенні відомостей про вартість майна необхідно додатково обрати одну з позначок: «це вартість на дату набуття права» або «це вартість за останньою грошовою оцінкою». Обрання однієї з позначок є обов’язковим.
Інформація про вартість об’єкта декларування на дату набуття права відображається на підставі документа, відповідно до якого набуто право (за його наявності).
Якщо згідно з документом, на підставі якого набуто право на об’єкт декларування, неможливо встановити вартість майна у грошовій одиниці України, зокрема якщо така вартість вказана в радянських або українських карбованцях, купонах, а оцінка такого майна не проводилася чи її результати суб’єкту декларування невідомі, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не застосовується».
Змість пункту 10 нового Порядку, чинного для декларацій починаючи з 2023 року, є практично ідентичним пункту 10 Порядку № 449/21.
Чинними роз’ясненнями НАЗК щодо визначення вартості об’єктів декларування, які застосовуються до декларацій починаючи з 2021 року, передбачено таке.
«Пункт 61 «Загальні правила зазначення вартості об’єктів декларування».
За загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна зазначатися на дату набуття права власності, володіння чи користування або відповідно до останньої грошової оцінки майна у грошовій одиниці України (пункт 10 розділу III Порядку № 252/23).
При зазначенні відомостей про вартість майна необхідно додатково обрати одну з позначок: «це вартість на дату набуття права» або «це вартість за останньою грошовою оцінкою». Обрання однієї з позначок є обов’язковим (абзац другий пункту 10 розділу III Порядку № 252/23).
У разі наявності в особи різних відомостей про вартість об’єкта декларування в одному чи різних документах їх пріоритетність визначається в такому порядку:
1) вартість за грошовою оцінкою, зазначена у документах про оцінку майна чи правовстановлюючих документах;
2) вартість згідно з правовстановлюючими документами (договорами, свідоцтвами тощо). Якщо у правовстановлюючому документі зазначено відомості про ціну і вартість об’єкта за грошовою оцінкою, для цілей декларування вказується вартість об’єкта за його грошовою оцінкою;
3) вартість (наприклад, інвентаризаційна, балансова тощо) згідно з документами технічного характеру (наприклад, у технічному паспорті). Щодо відновної вартості див. пункт 3 відповіді на запитання 63 цих Роз’яснень.
Тобто у разі наявності в особи відомостей про вартість об’єкта, яка зазначена, наприклад, у договорі дарування і в технічному паспорті, у декларації відображається саме та вартість, яка вказана у договорі, оскільки пріоритетність вартості згідно з правовстановлюючими документами є вищою, ніж вартість згідно з документами технічного характеру.
Під набуттям права на об’єкт слід розуміти набуття права власності, володіння чи користування.
Інформація про вартість об’єкта декларування на дату набуття права відображається на підставі документа, відповідно до якого набуто право (за його наявності).
Пункт 63 «Особливості зазначення вартості об’єктів нерухомості».
При відображенні відомостей про вартість об’єктів нерухомості слід керуватись загальними правилами зазначення вартості об’єктів декларування, наведеними у відповіді на запитання 61 цих Роз’яснень.
1. Об’єкт нерухомості набуто на підставі договору дарування, спадщини.
У разі спадкування будь-якого спадкового майна, яке оподатковується за нульовою ставкою, оціночна вартість такого майна з метою оподаткування не визначається. Якщо майно, подароване особі, оподатковується за нульовою ставкою, його оціночна вартість з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді спадщини / подарунків об’єктом оподаткування є оціночна вартість таких об’єктів спадщини / подарунків, визначена згідно із законом (пункт 174.8 статті 174 Податкового кодексу України).
Отже, якщо спадщина / подарунок оподатковується за нульовою ставкою та оцінка успадкованого / подарованого майна не проводилася, а відомості про неї відсутні у договорі дарування або іншому документі про перехід прав, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не застосовується».
Таким чином, усі зазначені документи свідчать, що від початку електронного декларування підхід до визначення вартості об’єкта декларування не змінювався: якщо у правовстановлюючому документі, відповідно до якого було набуто право на об’єкт, сторонами було визначено вартість такого об’єкта декларування на дату набуття права, ця вартість підлягала обов’язковому відображенню в декларації.
Надалі було встановлено лише пріоритетність вартості об’єкта за його грошовою оцінкою над вартістю, визначеною сторонами у правовстановлюючому документі.
Водночас незмінним залишився підхід, за яким у полі декларації, в якому зазначається вартість майна, обирається позначка «Не застосовується» лише у разі, якщо із документа, на підставі якого набуто право на об’єкт декларування, неможливо встановити вартість майна у грошовій одиниці України, оцінка такого майна не проводилася чи її результати суб’єкту декларування невідомі.
Саме такий підхід застосовано у наведеному в пункті 63 Роз’яснень прикладі щодо договору дарування, а саме: якщо подарунок оподатковується за нульовою ставкою, оцінка подарованого майна не проводилася, а відомості про неї відсутні у договорі дарування або іншому документі про перехід прав.
Крім того, у пункті 61 цих Роз’яснень щодо договору дарування зазначено: якщо вартість об’єкта, зазначена, наприклад, у договорі дарування і в технічному паспорті, у декларації відображається саме та вартість, що вказана у договорі.
Вказані порядки заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а отже мають вищу юридичну силу, ніж роз’яснення.
Усе наведене свідчить, що жодної зміни у підходах до декларування за 2018 рік та декларування за 2019 рік фактично не відбулося, тоді як саме у цей період кандидат припинив відображати вартість квартири у деклараціях.
Водночас кандидатом надано Комісії копію договору дарування вказаної квартири від 30 червня 2010 року, укладеного на його ім’я. Дарувальником за зазначеним договором є його мати.
Згідно з пунктом 3 договору дарування загальна вартість квартири становить 34 396 грн відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 червня 2010 року № 26482802, наданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».
Відповідно до пункту 4 договору саме в цю суму сторони договору оцінили дар.
За словами кандидата, інша грошова оцінка зазначеної квартири не проводилася.
За наведених обставин кандидату була відома вартість вказаної квартири, яку він мав постійно відображати у спірних періодах, як і робив це раніше у деклараціях за 2015–2018 роки.
Доводи кандидата в цій частині повністю спростовуються наведеним вище.
Роз’яснення НАЗК, на пункт 63 яких посилається кандидат, набрали чинності лише для декларацій, що подавалися починаючи з 2021 року. Водночас кандидат припинив відображати вартість квартири ще з 2019 року.
Отже, кандидат протягом звітних періодів 2019–2023 років необґрунтовано не відображав відомості про вартість належного йому об’єкта нерухомості, що свідчить про неуважність у вивченні та тлумаченні відповідної нормативної бази під час виконання обов’язку фінансового декларування.
Відповідно до пункту 19 Показників, сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.
Згідно з пунктом 7 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
З урахуванням характеру виявленого порушення, тривалості періоду невідображення вартості квартири, а також того, що кандидат відображав вартість зазначеного об’єкта у деклараціях як до, так і після спірного періоду 2019–2023 років, що свідчить про відсутність ознак умисного приховування цього майна, Комісія дійшла висновку, що наявне порушення не є несумісним із зайняттям посади судді, однак не може вважатися несуттєвим, а тому впливає на оцінку кандидата у бальному еквіваленті за показником «сумлінність» критеріїв доброчесності та професійної етики.
У зв’язку з цим Комісія у складі колегії вирішила зменшити кількість балів за вказаним показником на 15 балів.
Додатково Комісією було обговорено питання щодо обґрунтованості визначення вартості вказаної квартири саме у розмірі 34 396 грн.
Як зазначено вище, у договорі дарування вартість квартири у розмірі 34 396 грн визначено відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 червня 2010 року № 26482802, наданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», і саме в цю суму сторони договору оцінили дар.
Дарування відбулося від матері до сина, тобто між особами найближчого ступеня споріднення.
За клопотанням кандидата до матеріалів суддівського досьє долучено копію договору купівлі-продажу від 01 лютого 2009 року, відповідно до якого його мати придбала цю квартиру за ціною 487 200 грн, що приблизно відповідає її реальній ринковій вартості.
Придбання квартири відбулося менш ніж за півтора року до її дарування.
Водночас у вказаному договорі вартість квартири відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 лютого 2009 року становила 33 064 грн, тобто вартість згідно з витягом з Реєстру була майже такою самою, як і в договорі дарування.
На момент укладення обох договорів кандидат ще не був суддею.
За наведених обставин Комісія не вбачає підстав для сумнівів у доброчесності кандидата в цій частині.
Крім того, під час співбесіди кандидату були поставлені додаткові запитання.
1. Питання щодо вартості квартири площею 48 кв. м, яка належить дружині кандидата.
Кандидат пояснив, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 вересня 2005 року його дружина є власницею квартири загальною площею 48 кв. м, розташованої у місті Харкові. Право власності на квартиру було зареєстровано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 26 вересня 2005 року за № _________.
Згідно з пунктом 2.1 цього договору квартира була продана за 40 000 грн, що, за словами кандидата, і є вартістю нерухомого майна на дату набуття права власності.
Кандидат зазначив, що відповідні відомості були відображені ним у деклараціях за 2022–2025 роки у полі «Вартість майна на дату набуття права».
Крім того, кандидат пояснив, що на момент придбання квартири у 2005 році він не перебував у шлюбі зі своєю дружиною, шлюб було укладено лише у 2010 році. За словами кандидата, кошти на придбання житла були надані батьками дружини, а вартість квартири відповідала її ринковій вартості на момент придбання.
З огляду на обставини Комісія не має підстав для сумніві у доброчесності кандидата в цій частині.
2. Питання щодо виду діяльності дружини кандидата, відсутності у неї доходів у 2024–2025 роках та її колег, які працюють в адвокатському об’єднанні.
Кандидат пояснив, що його дружина як адвокат здійснює діяльність в адвокатському об’єднанні на підставі трудового договору, однак на цей час не працює у зв’язку із ІНФОРМАЦІЯ_2.
Також кандидат зазначив, що адвокати, які працюють разом із його дружиною в адвокатському об’єднанні, жодного разу не брали участі у справах, які перебували у нього на розгляді.
Кандидат наголосив, що у разі надходження до нього справи за участю таких адвокатів він, керуючись вимогами Закону України «Про запобігання корупції», заявив би самовідвід.
Комісія позитивно оцінила надані кандидатом пояснення щодо наведених обставин. Доводи кандидата є послідовними, логічними та не викликають обґрунтованих сумнівів у Комісії.
3. Комісією також обговорено з кандидатом обставини придбання квартири в новобудові в місті Харкові площею 106,3 кв. м.
Кандидат пояснив, що набув вказану квартиру на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва житлового комплексу.
На запитання членів Комісії кандидат зазначив, що цей договір був укладений у 2021 році, а об’єкт введено в експлуатацію лише у 2025 році.
Також кандидат наголосив, що кошти, які перебувають в управлінні фінансової компанії, указано ним у деклараціях за 2021–2024 роки, а сам об’єкт декларувався як об’єкт незавершеного будівництва. У 2025 році зареєстровано право власності і зазначений об’єкт набув статусу об’єкта нерухомості.
Пояснення кандидата не викликали обґрунтованих сумнівів у Комісії.
Отже, за результатами дослідження досьє кандидата Курила В.О., письмових пояснень та співбесіди з ним, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 285 балів із 300 можливих, що вище 75% (225 балів) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Курило В.О. набрав 740,8 бала, що є підставою для визнання його таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Курила Володимира Олександровича вимогам до кандидата на посаду судді.
2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Курило Володимир Олександрович набрав 740,8 бала.
3. Визнати Курила Володимира Олександровича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Олексій ОМЕЛЬЯН
Члени Комісії: Ярослав ДУХ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
