Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач),
членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олени БАЛЬЖИК,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Марії КРАСНЕНКО,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Бальжик Олени Іванівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Бальжик Олена Іванівна, дата народження – _________, громадянка України.
У 2007 році Бальжик О.І. закінчила Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста СК № 32982448 від 29.06.2007).
Вчене звання та науковий ступінь у кандидата відсутні.
Бальжик О.І. здійснювала викладацьку діяльність у Національній школі суддів України (2016 –2024 роки).
Свою професійну діяльність Бальжик О.І. розпочала у 2004 році на посаді друкарки Суворовського районного суду міста Одеси.
Надалі працювала на посадах секретаря судових засідань та помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси.
Указом Президента України від 24.04.2012 № 286/2012 Бальжик О.І. призначено строком на п’ять років на посаду судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Указом Президента України від 12.12.2019 № 900/2019 Бальжик О.І. призначено на посаду судді цього суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.01.2021 № 10/0/15-21 суддю Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І. відряджено до Київського районного суду міста Одеси для здійснення правосуддя строком на один рік із 26.01.2021.
Адміністративні посади Бальжик О.І. не займала.
До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Бальжик О.І. не обиралася.
Бальжик О.І. було обрано делегатом на ХVІІ позачерговий з’їзд суддів України та на ХХ черговий з’їзд суддів України.
Рішенням Комісії від 24.09.2019 № 816/ко-19 суддю Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася Бальжик О.І. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 84/ас-24 Бальжик О.І. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 16.10.2024 № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального (цивільна спеціалізація) суду в межах Конкурсу. Бальжик О.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 13.01.2025 № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Бальжик О.І. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Бальжик О.І. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до рішення Комісії від 30.07.2025 № 143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Одеського апеляційного суду в межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 01.08.2025 доповідачем у справі визначено члена Комісії Гацелюка В.О.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Комісія встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій (частина п’ята статті 75 Закону).
За результатами спеціальної перевірки Бальжик О.І. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 30.09.2025 № 21.2-507/25.
Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Бальжик О.І. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Комісією у складі колегії № 4 проведено 15.01.2026 співбесіду із кандидатом Бальжик О.І., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений ГРД 31.12.2025, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів. Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).
Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду, Бальжик О.І. набрала 150 балів.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Бальжик О.І. набрала 46,30 бала.
За результатами виконання практичного завдання з цивільної спеціалізації суду Бальжик О.І. набрала 120 балів.
Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19.06.2024 № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені цим положенням, вводяться в дію з 30.12.2024, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що кандидат Бальжик О.І. не складала іспиту на знання історії української державності, нею успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.
Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Отже, загальний результат складеного Бальжик О.І. кваліфікаційного іспиту становить 356,30 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
Комісією 06.08.2025 надіслано лист Бальжик О.І. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
На адресу Комісії 14.08.2025 надійшли пояснення кандидата щодо її відповідності критеріям особистої та соціальної компетентності; доброчесності та професійної етики.
Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками рішучість та відповідальність (20, 19, 20), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 19,67; безперервний розвиток (20, 19, 19), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 19,33; загальний бал за критерій – 39.
З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що кандидатом продемонстровано належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39 балів із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що Бальжик О.І. підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
Ураховуючи письмові пояснення кандидата та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що Бальжик О.І. продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками ефективна комунікація (10, 10, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 10; ефективна взаємодія (9, 9, 9), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9; стійкість мотивації (9, 10, 9), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,33; емоційна стійкість (10, 11, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 10,67; загальний бал за критерій – 39.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39 балів із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що Бальжик О.І. відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).
Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
У матеріалах суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення Бальжик О.І. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності Бальжик О.І. не притягувалася.
При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, що може свідчити про його невідповідність цим критеріям.
Комісією під час співбесіди для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджено таку інформацію.
За 2012–2014, 2016–2017, 2020–2024 роки суддею Бальжик О.І. розглянуто 4 834 справи та 1 908 матеріалів (загалом 6 742 справи та матеріали).
Із ухвалених суддею Бальжик О.І. за вказані періоди судових рішень скасовано – 27 рішень (0,40 %), змінено – 9 рішень (0,13%).
Інформація про наявність судових рішень, повний текст яких було складено з порушенням встановлених процесуальним законодавством строків, відсутня.
Загальні показники середньомісячного навантаження судді у 2012–2014, 2016–2017, 2020–2024 роках дорівнюють середньомісячним показникам навантаження інших суддів відповідних судів.
Дані щодо судових рішень, постановлених за участі судді, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань, відсутні.
Бальжик О.І. виконано вимогу Закону щодо проходження відповідної підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України та дотримано строки подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацій доброчесності та родинних зв’язків судді.
Також суддею Бальжик О.І. з порушенням встановлених процесуальним законодавством строків у період з 2020 року до 2024 року було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) 698 судових рішень.
За звітні періоди суддею Бальжик О.І. із порушенням процесуального строку розглянуто 743 справи та 24 матеріали.
Бальжик О.І. у письмових поясненнях зазначила, що порушення строків розгляду справ були зумовлені поєднанням об’єктивних організаційних, загальносистемних і суспільних факторів, які істотно впливали на можливість здійснення правосуддя в межах формальних процесуальних строків і не були пов’язані з умисним невиконанням професійних обов’язків.
Так, серед обставин, які безпосередньо впливали на строки судового розгляду, наводить такі: процесуальна поведінка учасників процесу – неявка в судові засідання, витребування доказів, зміна позовних вимог, залучення до участі у справі інших осіб, подання зустрічних позовів, ознайомлення з матеріалами справи тощо; відсутність повідомлень про вручення поштових відправлень або їх повернення із відміткою працівника поштового відділення зв’язку «за закінченням терміну зберігання», що не є належним повідомленням; визначення в період з травня 2012 року до квітня 2013 року рішенням зборів суддів спеціалізації, за якою значну кількість становили справи, строк розгляду яких відповідно до статті 157 Цивільного процесуального кодексу України становив один місяць; незадовільне матеріально-технічне забезпечення судів (у тому числі, відсутність маркованої продукції для відправки кореспонденції); запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину, який діяв до 30 червня 2023 року, що спричиняло технічні труднощі та затримки в дотриманні процесуальних строків; проблеми, спричинені війною (перебої з електропостачанням, повітряні тривоги тощо); кадрові та організаційні обставини; відсутність вільної зали судових засідань для проведення судового засідання в режимі відеоконференції; подання учасниками судового процесу клопотань про відкладення розгляду справи; ненадання доказів на виконання ухвали суду про витребування доказів; повідомлення про замінування суду; щорічна відпустка, тривалість якої впливала на загальний строк розгляду справ; судове навантаження, що створювало ситуацію, за якої неможливо забезпечити розгляд кожної справи в межах процесуального строку.
Несвоєчасне надсилання рішень до ЄДРСР кандидат пояснила поєднанням об’єктивних технічних та організаційних обставин, що істотно впливали на стабільність функціонування суду в окремі періоди, зокрема в умовах підвищеного навантаження, обмежених кадрових і технічних ресурсів, і жодним чином не були пов’язані з умисним нехтуванням обов’язку щодо забезпечення відкритості судових рішень. На строки надсилання рішень безпосередньо впливали: проблеми спричинені війною (перебої з електропостачанням, інтернет зв’язком тощо); кадрові та організаційні обставини; недостовірні повідомлення про замінування будівлі суду, судове навантаження; технічні помилки тощо.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно, під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.
Комісія критично оцінює пояснення Бальжик О.І. та вважає, що допущення порушень процесуальних строків надсилання судових рішень до ЄДРСР та строків розгляду справ свідчить про невжиття достатніх заходів щодо дотримання вказаних строків. Водночас, урахувавши кількість судових рішень, внесених до ЄДРСР із порушенням процесуальних строків, показники середньомісячного навантаження судді, пояснення Бальжик О.І., відсутність негативних наслідків для учасників справ, Комісія вважає, що наведені факти не є достатніми для визнання кандидата такою, що не відповідає критерію доброчесності, однак вказані порушення несуть характер менш суттєвих за показником «Сумлінність» та можуть бути враховані при визначенні балів за критеріями професійної етики та доброчесності.
Таким чином, ураховуючи наявність декількох менш суттєвих порушень за показником «Сумлінність», Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за вказаним показником.
Комісією також проаналізовано відомості, наведені у висновку ГРД, зокрема щодо можливої невідповідності Бальжик О.І. критеріям доброчесності та професійної етики.
ГРД зазначає, що кандидат не дотримувалась етичних норм, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що вона здатна виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно, не була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді. Кандидат не наводила обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів.
Бальжик О.І. ухвалювала рішення про позбавлення матері дитини батьківських прав та залишення дитини з батьком під час дії воєнного стану, що ймовірно могло створювати для позивачів штучні підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
ГРД проаналізувала судову практику кандидата у справах про позбавлення батьківських прав, де рішення були прийняті після 24.02.2022 та встановила, що станом на середину грудня 2025 року кандидат ухвалила 102 рішення в таких справах (всього кандидатом за весь період було розглянуто 135 справ). З них (зі 102) 89 рішень про задоволення позовів щодо позбавлення батьківських прав, з яких 26 рішень (близько 29,2 %) ухвалено за позовами батьків-чоловіків.
Водночас до 24.02.2022 загальна кількість рішень у справах цієї категорії становила 33, що лише підтверджує тезу про істотне зростання інтенсивності розгляду таких справ у період дії воєнного стану на території України.
Аналіз окремих судових рішень дає підстави звернути увагу на такі обставини:
- у низці справ рішення ухвалювалися у стислі строки (близько одного – півтора місяця), часто у формі заочних рішень або за умови визнання позову відповідачкою (наприклад у справах № 946/4818/23, № 946/3308/24, № 946/8908/22);
- простежується схожість фактичних обставин та мотивувальної частини рішень, що може свідчити про формалізований підхід до оцінки доказів;
- за більшістю справ відсутня інформація, яка б обґрунтовувала забезпечення заслуховування позиції дитини, що досягла відповідного віку, згідно з вимогами Сімейного кодексу України та міжнародних стандартів захисту прав дитини (зокрема, у справах № 946/5420/23, № 946/8243/24, № 946/8908/22, № 946/6856/23).
ГРД зауважує, що позбавлення батьківських прав є винятковим і крайнім заходом, застосування якого потребує особливо ретельної, індивідуалізованої оцінки обставин справи з безумовним пріоритетом найкращих інтересів дитини. Водночас зафіксовано системні ризики використання таких рішень як інструменту для отримання відстрочки або звільнення від мобілізації, що, своєю чергою вимагає від суддів підвищеного стандарту перевірки доводів сторін та доказової бази. ГРД підкреслює, що з огляду на наявність окремих кримінальних проваджень щодо суддів, підозрюваних у масштабних схемах уникнення від мобілізації, зазначене питання є особливим фокусом уваги з боку суспільства.
У своїх письмових поясненнях, наданих ГРД, Бальжик О.І. зазначає, що після повномасштабного вторгнення рф в Україну вона продовжувала розглядати справи про позбавлення батьківських прав на підставі сформованої до запровадження воєнного стану практики, виходячи з презумпції добросовісності учасників цивільних правовідносин. Водночас суддя стверджує, що надалі, ураховуючи нові правові позиції Верховного Суду щодо розгляду справ про позбавлення батьківських справ у зв’язку з можливими зловживаннями, скерувала свою правозастосовну практику відповідно до вказаних орієнтирів.
Водночас ГРД зазначає, що у наданих поясненнях суддя не навела посилань на конкретні постанови Верховного Суду, в яких сформульовано відповідні правові висновки, що нібито стали підставою для зміни її підходів до розгляду справ про позбавлення батьківських прав. У зв’язку з цим виникають обґрунтовані сумніви щодо відповідності дійсності наведених суддею тверджень.
Так, задовго до запровадження воєнного стану Верховним Судом було сформовано сталу та послідовну правову позицію, відповідно до якої позбавлення батьківських прав розглядається як виключний, крайній захід впливу, що може застосовуватися лише за наявності доведених обставин винної поведінки батьків та за умови, що такий захід відповідає найкращим інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 758/9706/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків.
Після повномасштабного вторгнення Верховний Суд не відступив від зазначених підходів, а навпаки – послідовно їх розвивав, акцентуючи увагу на недопустимості формального підходу до розгляду справ про позбавлення батьківських прав, зокрема в умовах підвищених ризиків зловживань правами з боку батьків.
Зокрема, на розгляді Верховного Суду перебувала справа № 401/1944/22 за позовом батька дитини до матері, третя особа – Служба у справах дітей виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області, про позбавлення матері дитини батьківських прав стосовно малолітньої дитини. Постановою від 10.11.2023 Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволені позову батька дитини.
Верховний Суд звертав увагу, що особливістю справи, що переглядається, є те, що батько до позовної заяви про позбавлення батьківських прав матері дитини, поданої до суду 11.08.2022, долучив її заяву від 26.07.2022, посвідчену приватним нотаріусом. У цій заяві матір дитини зазначила, що відмовляється від батьківських прав на дитину, просила ухвалити будь-які рішення стосовно дитини без її згоди та участі, оскільки планує виїхати за кордон без дитини, та просила постановити рішення про виключення відомостей про неї як матері дитини з актового запису про її народження. Також вона зазначила, що вихованням та утриманням дитини займається її батько, вона не брала та не бере будь-якої участі в цьому. Просила справу про позбавлення її батьківських прав розглядати без її участі. Також матір дитини 27.10.2022 безпосередньо до суду першої інстанції подала заяву, у якій зазначила, що з позовом про позбавлення її батьківських прав згодна, просила розглядати справу за її відсутності та до суду більше не викликати.
Верховний Суд констатував, що погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заяви відповідачки від 26.07.2022 та 27.10.2022, у яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Крім того, у постанові від 29.11.2023 у справі № 607/15704/22 Верховний Суд звернув увагу, що з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і за наявності вини в діях батьків.
У постанові від 20.12.2023 у справі № 522/20260/21 Верховний Суд дійшов висновку про неприйняття до уваги висновку органу опіки та піклування, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер, є недостатньо обґрунтованим, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов’язками.
Водночас кандидат у рішенні від 23.02.2024 у справі № 946/9883/23 (ухвалене вже після набуття законної сили зазначеними вище постановами Верховного Суду) задовольнила позов батька про позбавлення матері батьківських прав, обґрунтувавши таке рішення виключно висновком органу опіки та піклування та заявою матері про визнання позову. Як слідує з мотивувальної частини рішення, висновок органу опіки та піклування містить загальні твердження про те, що мати нібито відмовилася від участі у вихованні та догляді за дітьми, проживає окремо від них, не цікавиться їх життям і станом здоров’я, а також має намір найближчим часом виїхати за межі України. Зазначені обставини наведено в судовому рішенні без жодної конкретизації, часових меж, посилань на фактичні дані та докази. Водночас у мотивувальній частині судового рішення відсутні будь-які посилання на встановлення виключних обставин, доведену винну поведінку матері чи неможливість зміни її поведінки в інший, менш жорсткий спосіб, ніж застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, як на це звертає увагу у своїй усталеній практиці Верховний Суд. Аналогічну ситуацію (висновок органу опіки і піклування без конкретики, мати подала заяву до суду про підтримання позовних вимог) описано в рішенні від 14.09.2022 у справі № 946/5097/22, рішенні від 12.09.2023 у справі № 946/5420/23, рішенні від 14.08.2023 у справі № 946/3494/23, рішенні від 08.02.2023 у справі № 946/8908/22, рішенні від 22.03.2023 у справі № 946/1155/23. У рішенні від 14.08.2023 у справі № 946/4818/23 кандидат задовольнила позов батька про позбавлення батьківських прав матері, обґрунтувавши таке рішення висновком органу опіки та піклування та телефонною розмовою з матір’ю дитини. У мотивувальній частині рішення зазначено лише, що згідно з висновком органу опіки та піклування дитина залишилася проживати разом з батьком, батьки дійшли згоди про те, що донька буде проживати з батьком, який взяв на себе відповідальність за життя та здоров’я доньки. У телефонному режимі мати підтвердила факт окремого проживання та надала згоду на позбавлення її батьківських прав відносно доньки. Таким чином, у цьому рішенні відсутні будь-які твердження про наявність вини матері або про свідоме невиконання нею батьківських обов’язків, що є ключовою умовою для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
У заочному рішенні від 21.06.2024 у справі № 946/3308/24 кандидат задовольнила позов батька про позбавлення батьківських прав матері, обґрунтувавши таке рішення виключно висновком органу опіки та піклування. У мотивувальній частині рішення зазначено, що згідно за даними висновку на електронну адресу служби у справах дітей надійшла заява матері, у якій вона вказала, що ознайомлена з позовною заявою щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини. У зв’язку з перебуванням за межами України (на території Республіки Болгарії) просить розглянути питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини за її відсутності та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки. Також зазначено, що за змістом протоколу бесіди від 03.05.2024 з малолітньою ОСОБА_4 «мати з братом тривалий час проживають у Болгарії, вона – разом з батьком. Він купує їй все, що необхідно, водить на заняття в театральну студію. Їй подобається проводити з батьком вільний час. Вони гуляють та їдять морозиво. Мати телефонує рідко». Викладені у мотивувальній частині обставини очевидно не обґрунтовують застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Аналогічну ситуацію (мати не проживає з дитиною, надіслала на електронну пошту органу опіки і піклування лист про визнання позову) описано в заочному рішенні від 12.07.2024 у справі № 946/3309/24 (варто звернути увагу на порядковість номерів зазначених двох справ, що свідчить, що позови подавали одночасно), заочному рішенні від 08.08.2024 у справі № 946/4239/24, заочному рішенні від 16.01.2024 у справі № 946/7578/23, заочному рішенні від 08.08.2024 у справі № 946/4216/24, заочному рішенні від 06.09.2024 у справі № 946/4247/24, заочному рішенні від 12.07.2024 у справі № 946/3309/24, заочному рішенні від 08.08.2024 у справі № 946/4239/24. Схожу ситуацію також описано в заочному рішенні від 24.02.2025 у справі № 946/10070/24, заочному рішенні від 26.10.2023 у справі № 946/4814/23 (відмінність полягає в тому, що мати повідомила орган про згоду з позовом не електронною поштою, а під час телефонної розмови).
З огляду на шаблонність викладених обставин у всіх зазначених рішеннях, відсутність конкретизації щодо винної поведінки матерів та визнання ними позовів указані справи, на думку стороннього розумного спостерігача, носять формальний характер і могли подаватись виключно з метою уникнення мобілізації, а не з метою захисту найкращих інтересів дітей. Водночас, ураховуючи загальний характер мобілізації, кандидат не могла не усвідомлювати фактичний мотив таких дій.
Крім того, з огляду на короткі строки розгляду окремих справ (наприклад, справу № 946/4818/23 розглянуто за 1 місяць і 12 днів, № 946/5097/22 – за 1 місяць і 18 днів, № 946/5420/23 - за 1 місяць і 20 днів, № 946/8908/22 – за 1 місяць і 18 днів, № 946/1155/23 – за 1 місяць і 18 днів), а також факт одночасного подання двох позовів про позбавлення батьківських прав різними позивачами за схожих обставин виникають підстави вважати, що рішення у цих справах могли бути ухваленими за домовленістю.
Крім того, жодного коригування підходу до ухвалення рішень відповідно до позиції Верховного Суду не спостерігається. По-перше, Верховний Суд завжди наголошував на виключності застосування заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, а по-друге, як свідчить аналіз описаних схожих рішень, суддя Бальжик О.І. незмінно ухвалювала такі рішення протягом 2022–2025 років.
Важливо зазначити, що кандидат у своїх письмових поясненнях наводила приклади відмови у задоволенні позовів батьків щодо позбавлення батьківських прав матерів (зокрема, справи № 946/8468/20, № 946/5680/23, № 946/8953/24, № 946/2142/25).
Однак згідно з рішенням від 22.05.2023 у справі № 946/8468/20, на відміну від наведених вище справ, де позов було задоволено, відповідачка заперечувала проти задоволення позову, тому наведений суддею приклад не є релевантним та ще раз свідчить про формальний характер позовів у перелічених вище справах.
У рішеннях (справи № 946/5680/23, № 946/3240/24, № 946/8953/24 та № 946/2142/25) кандидат зазначила, що суд не може погодитися з висновком органу опіки та піклування, оскільки він має рекомендаційний характер і не є обов’язковим для суду. Крім того, висновок органу опіки не містить відомостей про наявність виключних обставин, підтверджених належними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьківськими обов’язками та могли слугувати законною підставою для застосування крайнього заходу – позбавлення батьківських прав.
Водночас характерно, що зміст висновків органу опіки та піклування в цих справах, аналогічно до тих рішень, де кандидат задовольняла позови, носить загальний, формальний характер без конкретизації: використовуються одні й ті ж канцеляризми: «ухиляється від виконання батьківських обов’язків», «не спілкується з дітьми», «не піклується про фізичний і духовний розвиток», «не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування», «станом здоров’я не цікавиться», «не приділяє уваги розвитку особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей», «не надає матеріальної допомоги».
Таким чином, відсутні обґрунтовані правові підстави для того, щоб у одних випадках висновки органу опіки та піклування були відхиленими, а в інших – ні. Єдиною відмінністю між справами, де позови були задоволені, та справами, де позови відхилені, є факт визнання матір’ю дітей позову, що вкотре підтверджує формальний характер цих позовів.
Крім того, ГРД звертає увагу на рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22, а саме: «СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов’язків, якими є, зокрема, обов’язки щодо виховання дитини».
На думку ГРД, сукупність встановлених обставин, зокрема системний характер ухвалення рішень про позбавлення батьківських прав на користь чоловіків-позивачів у період дії воєнного стану, шаблонність мотивувальних частин судових рішень, відсутність належної індивідуалізованої оцінки винної поведінки матерів та врахування найкращих інтересів дітей, а також вирішальна роль формального визнання позову відповідачками, свідчить про відступ кандидата від вимог принципу верховенства права, стандартів професійної етики судді та усталеної практики Верховного Суду.
За наведених обставин у розсудливої та поінформованої особи виникають обґрунтовані сумніви щодо здатності Бальжик О.І. здійснювати правосуддя неупереджено, незалежно та з дотриманням підвищеного стандарту ретельності, якого вимагає застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, особливо в умовах воєнного стану та підвищених ризиків зловживання правом.
Стосовно тверджень ГРД Бальжик О.І. пояснила.
Згідно з пунктом 11 Висновку (2012) № 15 Консультативної ради європейських суддів спеціалізація суддів може допомогти суддям шляхом неодноразового розгляду схожих справ підійти до кращого розуміння реалій, що пов’язані із виникненням справ, на технічному, соціальному або економічному рівнях, і, як результат, визначити найбільш сприятливе рішення, що підходить саме до цих реалій.
Рішеннями зборів суддів Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І. визначено спеціалізацію щодо спорів, що виникають із сімейних правовідносин з 31.05.2012 до 16.04.2013 року та з 11.10.2016 до 24.04.2017.
Тобто, до повномасштабного вторгнення рф нею розглядалися справи, що виникають із сімейних правовідносин півтора роки.
Зазначену спеціалізацію відновлено Бальжик О.І. з 10.02.2022.
Відповідно до даних ЄДРСР до повномасштабного вторгнення в її провадженні перебувало близько 19 справ про позбавлення батьківських прав (з них до матері – 10, до батька – 7, до батька і матері –2), які було задоволено.
Відтак наведені дані свідчать про те, що у процентному співвідношенні від усіх справ про позбавлення батьківських прав до повномасштабного вторгнення позовів до матерів було більше, ніж до батька.
За таких обставин, цілком закономірно, що кількість справ, яка перебувала у провадженні кандидата за півтора роки, значно менша, ніж кількість справ, яка перебувала в її провадженні з 10.02.2022 до 15.12.2025.
Також звертає увагу на факт, що у 2012–2017 роках сімейні справи розглядали три судді, а у 2022 та до кінця 2024 року – два судді.
Крім того, Бальжик О.І. зауважує, що до початку повномасштабного вторгнення для батька дитини не було такої необхідності витрачати часові та матеріальні ресурси з метою підтвердження в судовому порядку факту ухилення матері від виконання батьківських обов’язків.
Стосовно тверджень ГРД щодо розгляду справ про позбавлення батьківських прав у стислі строки Бальжик О.І. пояснила таке.
Згідно з частиною третьою статті 189 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або ініціативи суду.
Відповідно до частини другої статті 196 ЦПК України дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження.
У зв’язку з цим між датою відкриття провадження у справі і датою проведення підготовчого засідання строк становить один/півтора місяці.
Частиною третьою статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Тобто у розумінні приписів частини четвертої зазначеної статті суд відмовляє у прийнятті визнання позову лише у разі, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Крім того, частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 29.09.2021 у справі № 459/3411/18, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Таким чином, приймаючи рішення у строк від одного до двох місяців у підготовчому судовому засіданні або під час розгляду справи по суті про позбавлення матері батьківських прав у справах №№ 946/4097/22, 946/115/23, 946/4818/23, у яких мати визнавала позов, Бальжик О.І. не вбачала порушення закону або прав дитини. Також зауважує, що рішення у справі № 946/8908/22 нею не приймалося.
Під час розгляду усіх справ цієї категорії обов’язково був залучений орган опіки та піклування, який надавав письмовий висновок щодо розв’язання спору, що ґрунтувався на наявних доказах (довідках, характеристиках, актах обстеження житлово-побутових умов тощо).
Стосовно доводів ГРД щодо незаслуховування думки дитини у справах №№ 946/5420/23, 946/8243/24, 946/8908/22, 946/6856/23 Бальжик О.І. пояснила, що, дійсно, національне законодавство визначає право дитини, яка може висловити свою думку з огляду на вік та рівень розвитку, бути вислуханою при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав тощо.
В Україні не існує законодавчо визначених вікових обмежень для дитини щодо висловлення думок під час вирішення судом питань, що стосуються її життя, а отже, у кожній справі суддя приймає рішення стосовно цього питання, ураховуючи індивідуальні об’єктивні та суб’єктивні фактори.
Також посилається на постанову Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 377/128/18 щодо визначення місця проживання дитини, у якій зазначено про безпідставність доводів заявника про те, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги та не врахував, до кого із батьків дитина має більшу прихильність, і не з’ясував думку самої дитини стосовно визначення місця проживання, оскільки місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається без врахування її думки. У цій постанові Верховний Суд вказав, що питання про заслуховування думки дитини було предметом оцінки апеляційного суду, який правильно дійшов висновку, що з урахуванням встановлених судом обставин, ситуації, яка склалася в сім’ї, та обстановці, у якій перебуває дитина, вона не зможе об’єктивно, незалежно та вільно висловити свою думку.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 682/966/17 Верховний Суд виснував, що з досягненням віку 10 років у дитини з’являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Доводи касаційної скарги про нез’ясування судами думки дитини щодо питань, які стосуються її особисто, є непереконливими з огляду на малолітній вік дитини та можливий психологічно-травматичний вплив на неї при встановленні таких обставин за її участю.
Крім того, ініціатором заслуховування думки дитини в судовому засіданні, зазвичай, виступали сама дитина, її законний представник, представник органу опіки та піклування, сторони та їх представники. Єдиної позиції щодо заслуховування думки дитини за ініціативою суду всупереч диспозитивного процесу не було.
Справи №№ 946/8908/22, 946/5420/23, 946/6856/23 розглядалися за письмовими заявами сторін, на підставі наданих ними доказів, клопотань щодо заслуховування думки дитини від учасників процесу не надходило.
Доводи ГРД про те, що у справі № 946/8243/24 суд не з’ясував думки дитини, не відповідають дійсності, оскільки в пункті 5.8 мотивувальної частини рішення від 20.03.2025 думку дитини було з’ясовано судом безпосередньо в судовому засіданні. Крім того, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.05.2023 перший позов батька про позбавлення батьківських прав матері залишено без задоволення, матері було надано можливість змінити своє ставлення до дитини, що не було зроблено.
Бальжик О.І. зауважила, що після 22.02.2022 нею заслуховувалася думка дитини у 18 справах.
Стосовно доводів ГРД щодо необґрунтування зміни судової практики розгляду справ про позбавлення батьківських прав Бальжик О.І. пояснила, що відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
У рішенні «М.С проти України» (заява № 2091/13) від 11.07.2017 Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) визнав порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини та наголосив, що презумпція на користь матері у справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні Організації об’єднаних націй після прийняття Декларації ООН про права дитини, ані судовою практикою ЄСПЛ і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У ХХІ столітті методологія з презумпцією на користь матері, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин», не є раціональною в частині прав, що гарантуються Європейською конвенцією з прав людини. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини.
ЄСПЛ наголосив, що батьки, в принципі, повинні мати рівні права в спорах про опіку, і не погодився із жодною презумпцією щодо статі одного з батьків.
Таким чином, приймаючи рішення у справах вказаної категорії, кандидат керувалася Конвенцією про права дитини 1989 року, стаття 3 якої визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У зв’язку з цим, у разі визнання позову відповідачем/відповідачкою, а також у разі неявки відповідача/відповідачки і не надання ним/нею доказів на спростування доводів позовної заяви, суди здебільшого задовольняли такі позови.
У постанові Верховного Суду від 10.11.2023 у справі №401/1944/22 зазначено, що суд першої інстанції правильно відмовив у прийнятті визнання відповідачкою позову, оскільки в цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини.
Рішення у справах №№ 946/5097/22, 946/5420/23, 946/3494/23, 946/1155/23, 946/4818/23 ухвалено Бальжик О.І. до листопада 2023 року. Єдине рішення у справі № 946/9883/23 прийнято в лютому 2024 року, оскільки ознайомилася пізніше із постановою Верховного Суду від 10.11.2023. Надалі жодних рішень, у яких би задовольнялися позови у зв’язку з його визнанням матір’ю дитини, не приймалося. Рішення у справі № 946/8908/22 кандидат не ухвалювала.
Кандидат зауважує, що розгляд справ про позбавлення батьківських прав відбувався здебільшого за обов’язкової присутності позивача або його представника, з урахуванням думки дитини, висловленої нею особисто в судовому засіданні або в письмових доказах, показань свідків, яких попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
За відсутності достатніх і належних доказів на підтвердження ухилення матері від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, Бальжик О.І. приймалися рішення про відмову в задоволенні відповідного позову, навіть за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення матері батьківських прав (рішення у справах №№ 946/8468/20, 946/5680/23, 946/3240/24, 946/8953/24, 946/2142/25).
Стосовно доводів ГРД щодо ненаведення достатніх мотивів у прийнятих рішеннях Бальжик О.І. пояснила таке.
ГРД у висновку посилається, зокрема, на те, що рішенням від 21.06.2024 у справі № 946/3308/24 нею задоволено позов батька про позбавлення батьківських прав матері, обґрунтовуючи це рішення виключно висновком органу опіки та піклування. Ці обставини не відповідають дійсності та спростовуються змістом рішення, оскільки в судовому засіданні була присутня представник позивача, яка надавала пояснення в обґрунтування позовних вимог; допитано свідка, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань та присягала говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи; досліджено письмові докази, а саме: висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 17.05.2024 № 04/21-549; акт обстеження умов проживання від 03.05.2024; довідку № 224 від 15.04.2024, надану адміністрацією Харківського приватного ліцею «Очаг» Харківської області; довідку від 18.04.2024, надану громадською організацією «Університетські класи»; витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України ВР-002573851; довідку про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 217. Також у цій справі судом було з’ясовано думку дитини, вказану у протоколі бесіди від 03.05.2024, за змістом якої мати з братом тривалий час проживають у Болгарії, вона – разом з батьком.
В інших наведених ГРД справах, а саме №№ 946/3309/24, 946/4239/24, 946/7578/23, 946/4216/24, 946/4247/24, 946/3309/24, 946/4239/24, 946/10070/24, 946/4814/23, окрім висновку органу опіки та піклування, надавалася оцінка наданим позивачем доказам, а саме: характеристикам, довідкам зі шкіл, дитсадків, місць роботи, центрів розвитку, спортивних та інших гуртків, з медичних закладів; актам обстеження житлово-побутових умов; фотографіям; протоколам бесід з дітьми; висновкам психологів та іншим. Всі ці справи розглянуто за присутності позивача / представника позивача, з урахуванням думки дитини, висловленої нею особисто в судовому засіданні або в письмових доказах (протоколі бесіди, висновку психолога тощо), показань свідків.
Підставою для відмови в задоволенні позовів про позбавлення матері батьківських прав у справах №№ 946/8468/20, 946/5680/23, 946/3204/24, 946/8953/24, 946/2142/25 була відсутність достатніх і належних доказів на підтвердження ухилення матері від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, а не лише оцінка висновку органу опіки та піклування, як вказує ГРД.
Рішення Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, на яке посилається ГРД, є нерелевантним, оскільки стосується заяви про встановлення факту самостійного виховання батьком дитини, яку подано в порядку окремого провадження.
Бальжик О.І. також зазначає, що ГРД у своєму висновку фактично надає оцінку законності конкретних судових рішень, що виходить за межі наданих їй повноважень, оскільки всі рішення, на які посилається ГРД, не оскаржувалися, набули законної сили та є остаточними.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно, наводить обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів.
Комісія критично оцінює пояснення кандидата щодо достатньої вмотивованості зазначених рішень, крім того під час співбесіди Бальжик О.І. підтвердила факт недостатньої вмотивованості та однотипності рішень щодо позбавлення матерів батьківських прав.
Таким чином, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата на 15 балів за показником «Сумлінність».
Крім того, у своїх письмових поясненнях Бальжик О.І. двічі зазначила, що не приймала рішення у справі № 946/8908/22, проте відповідно до даних з ЄДРСР саме суддя Бальжик О.І. ухвалювала рішення в цій справі.
Під час співбесіди Бальжик О.І. пояснила, що це сталося внаслідок помилки.
Згідно з пунктом 18 розділу ІІІ Показників чесність – правдивість, принциповість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесність, якщо, зокрема, але не виключно, надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь.
Комісія критично оцінює пояснення кандидата щодо помилковості зазначення інформації про неприйняття нею рішення у справі № 946/8908/22, оскільки висновок ГРД Комісією було надіслано 08.01.2025 і у кандидата було достатньо часу для підготовки правдивих і повних пояснень щодо питань, висвітлених у цьому висновку.
Таким чином, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата на 15 балів за показником «Чесність».
Комісією під час співбесіди також перевірено інші обставини, інформацію, викладену у висновку ГРД, та враховано пояснення Бальжик О.І. Комісія вважає такі пояснення кандидата прийнятними та достатніми. Фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності й впливали б на їх оцінку, Комісією не встановлено.
Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень, співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за вказаними критеріями, становить 255 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що Бальжик О.І. відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Бальжик О.І. набрала 689,30 бала.
З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата Бальжик О.І. критеріям доброчесності та професійної етики питання про підтвердження здатності Бальжик О.І. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді слід внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Бальжик Олени Іванівни вимогам до кандидата на посаду судді.
2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Бальжик Олена Іванівна набрала 689,30 бала.
3. Питання про підтвердження здатності Бальжик Олени Іванівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Головуючий Віталій ГАЦЕЛЮК
Члени Комісії: Олег КОЛІУШ
Руслан МЕЛЬНИК
