Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого - Патрюка М.В.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Прилипка С.М., Устименко В.Є., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Одеської області Заїкіна Анатолія Павловича, Гірняк Любові Анатоліївни, Доценко Людмили Іванівни та судді Приморського районного суду міста Одеси Турецького Олександра Сергійовича за зверненнями Першиної С.В.,
встановила:
У березні та квітні 2014 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) надійшли звернення Першиної С.В. щодо поведінки суддів апеляційного суду Одеської області Заїкіна А.П., Гірняк Л.А., Доценко Л.І. та судді Приморського районного суду міста Одеси Турецького О.С.
У зверненнях Першина С.В. вказує на неналежні процесуальні дії колегії суддів апеляційного суду Одеської області Заїкіна А.П., Гірняк Л.А. та Доценко Л.І. під час апеляційного перегляду рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10.09.2013, постановленого під головуванням судді Турецького О.С. у цивільній справі № 1522/21970/12 за позовом ОСОБА_1 до неї, про усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою шляхом виселення. На думку заявниці, неналежні дії суддів призвели до постановлення неправосудного рішення апеляційного суду Одеської області від 19.02.2014, яким її та її ОСОБА_2 вирішено виселити з квартири, в якій вони зареєстровані.
Крім того, заявниця зазначає, що вказані рішення є незаконними оскільки справу з аналогічними вимогами вже було вирішено по суті і рішенням Приморського районного суду міста Одеси 15.10.2010, залишеного без змін 20.06.2011 ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про її виселення з дитиною.
Із урахуванням викладених обставин Першина С.В. просить Комісію притягнути суддів апеляційного суду Одеської області Заїкіна А.П., Гірняк Л.А., Доценко Л.І. та суддю Приморського районного суду міста Одеси Турецького О.С. до дисциплінарної відповідальності.
28.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон), яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 розділу II цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) заяви та скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Ураховуючи наведене, дисциплінарне провадження за даними зверненнями здійснюється за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року.
Відповідно до статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом Комісії проведено перевірку викладених у зверненнях обставин.
Розглянувши матеріали перевірки, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Одеської області Заїкіна Анатолія Павловича, Гірняк Любові Анатоліївни, та судді Приморського районного суду міста Одеси Турецького Олександра Сергійовича необхідно відмовити, а стосовно судді апеляційного суду Одеської області Доценко Людмили Іванівни - припинити дисциплінарне провадження з таких підстав.
Перевіркою встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ Доценко Людмилу Іванівну звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням нею заяви про відставку.
Частиною першою статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Таким чином, Доценко Л.І. з огляду на Постанову Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ не наділена статусом судді в розумінні статті 51 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ураховуючи наведене, підстави для здійснення Комісією дисциплінарного провадження стосовно Доценко Людмили Іванівни відсутні.
Частиною третьою статті 90 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається її регламентом.
Відповідно до підпункту 14.2.15 пункту 14.2 розділу XIV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 зі змінами та доповненнями, розгляд Комісією (палатою) питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у разі подання ним заяви про відставку здійснюється у загальному порядку. Якщо на момент розгляду такого питання суддя звільнений з посади уповноваженим органом чи до Комісії надійшло повідомлення від голови суду, в якому суддя обіймав посаду, про смерть судді та документи, що це підтверджують, Комісія (палата) припиняє дисциплінарне провадження із зазначенням у рішенні цих обставин.
Стосовно інших суддів, про яких йдеться у скаргах Першиної С.В., Комісією встановлено таке.
На розгляді у Приморському районному суді міста Одеси з 2007 року перебували цивільні справи за участі заявниці Першиної С.В. та ОСОБА_1, які виступали у справах як позивачі, так і відповідачі. Всі справи стосувалися визначення права власності та користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Одеса.
Зокрема, цивільна справа № 1522/21970/12 (головуючий Турецький О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Першиної С.В., треті особи: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Служба у справах дітей Одеської міської ради, про вселення ОСОБА_1, усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 в м. Одесі, шляхом виселення Першиної С.В. та її сина ОСОБА_2.
Позовні вимоги ОСОБА_1 були мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.1991 йому належить на праві приватної власності спірна квартира. Починаючи з 1992 року, він мешкає в США, отримавши громадянство. У зв'язку з цим він поселив у спірну квартиру відповідачку Першину С.В., з якою має спільну повнолітню доньку ОСОБА_3, яка нині постійно проживає в США з власною сім’єю, У 2000 році відповідачка Першина С.В. народила сина ОСОБА_2 та зареєструвала у квартирі, після чого вона намагається протиправно заволодіти його нерухомим майном, зловживаючи судовими та адміністративними процедурами. Першина С.В. зверталась до суду з позовами до ОСОБА_1 (справа № 2/1522/3509/12, де Першиній С.В. відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру. Рішення набрало законної сили 16.05.2012).
У процесі розгляду справи ОСОБА_1 повідомив суду та надав докази, що вказана квартира потребує капітального ремонту, у зв’язку з чим ним було уточнено позовні вимоги. Він просив про його вселення, усунення перешкод у володінні й користуванні квартирою шляхом виселення Першиної С.В. з її сином на період капітального ремонту квартири з наданням відповідачці іншого жилого приміщення, яке він придбав для них.
22.01.2013 до початку розгляду справи по суті Першина С.В. подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Про призначені судові засідання сторін було повідомлено належним чином.
Ухвалою суду від 10.09.2013 на підставі пункту третього частини першої статті 207 ЦПК України через повторну неявку позивача зустрічний позов Першиної С.В. було залишено без розгляду. Ухвала не була оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили.
Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10.09.2013 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Вирішено вселити ОСОБА_1 в спірну квартиру, зобов’язано Першину С.В. та осіб, які мешкають разом з нею, припинити усі дії, які перешкоджають ОСОБА_1 у здійсненні обстеження, замовлення технічної документації та виконанню капітального ремонту вказаної квартири. Виселити Першину С.В. разом з її сином ОСОБА_2 із спірної квартири з наданням тимчасового житла за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2.
Не погоджуючись з даним рішенням, Першина С.В. та служба у справах дітей оскаржили його в апеляційному порядку.
Вказана справа надійшла до апеляційного суду Одеської області 10.12.2013 Суддею-доповідачем у справі в порядку, передбаченому статтею 11-1 ЦПК України, було визначено Цюру Т.В., та інших суддів, які входили до складу колегії - Погорєлова С.О., Сидоренко І.П. Втім судді Цюра Т.В. та Погорєлова С.О. заявили самовідвід у справі, оскільки в основу позовних вимог покладено рішення апеляційного суду Одеської області від 11.02.2011, ухваленого колегією суддів у складі: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О. та Цюри Т.В., які вже висловили свою думку щодо аналогічних вимог.
25.12.2013 було проведено повторний розподіл справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду. Суддею-доповідачем у справі було визначено Сєвєрову С.С., інших суддів, які входили до складу колегії - Доценко Л.І., Сидоренко І.П. Суддя Сєвєрова Є.С. з тих же підстав, що і судді Цюра Т.В. та Погорєлова С.О., заявила самовідвід у справі. Після цього справу повторно перерозподілено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
27.12.2013 визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Заїкін А.П., судді Доценко Л.І. та Гірняк Л.А.
Ухвалою суду від 27.12.2013 відкрито апеляційне провадження.
30.12.2013 ухвалою колегії суддів справу призначено до апеляційного розгляду на 22.01.2014.
22.01.2014 через неявку позивача та відсутність відомостей про його належне повідомлення про судове засідання розгляд справи відкладено на 19.02.2014.
19.02.2014 до суду з’явився позивач з представником та представник третьої особи служби у справах дітей. Відповідач у судове засідання не з’явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату розгляду справи. 17.02.2014 через представника Першиної С.В. до суду надійшло її клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що Першина С.В. перебуває у лікарні. Доказів, які б підтверджували викладені у клопотанні обставини, суду не було надано.
За результатами апеляційного розгляду справи рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.02.2011 рішення першої інстанції в частині виселення Першиної С.В. разом з її сином ОСОБА_2 зі спірної квартири з наданням тимчасового житла за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2, змінено та викладено цю частину рішення в новій редакції, а саме виселити Першину С.В. разом з її сином ОСОБА_2 з спірної квартири на час проведення її ремонту з наданням їм тимчасового житла за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_3.
У решті рішення першої інстанції щодо вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру, зобов’язання Першиної С.В. та осіб, які мешкають разом з нею, припинити усі дії, що перешкоджають ОСОБА_1 у здійсненні обстеження, замовлення технічної документації та виконанню капітального ремонту вказаної квартири, залишено без змін.
У рішенні колегія суддів відзначила, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Судом правильно встановлено, що квартира потребує проведення ремонту, що неможливо без виселення Першиної С.В. разом із сином. Про аварійний стан квартири та необхідність проведення ремонту Першина С.В. також заявляла під час розгляду її апеляційної скарги в іншій цивільній справі.
Щоб забезпечити Першину С.В. та її сина житлом на час проведення ремонту позивач ОСОБА_1 придбав іншу квартиру, яка розташована в межах м. Одеса та відповідає санітарним і технічним нормам.
Колегія суддів оглянула оригінал договору купівлі-продажу від 01.08.07 на цю квартиру, де зазначено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 у м. Одеси. Відповідно до вказаного договору та технічного паспорта на квартиру ОСОБА_1 належить 182/1000 частини квартири.
Разом з тим у рішенні колегія суддів відзначила, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення не вказав про виселення Першиної С.В. із сином ОСОБА_2 із спірної квартири до іншого житлового приміщення на час проведення ремонту.
Крім того, з наявних у справі доказах та оригіналах правовстановлюючих документів виявлено, що зазначеній у заочному рішенні квартири АДРЕСА_2 у м. Одеса, куди слід виселити Першину С.В. з сином ОСОБА_2, не існує. Натомість ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 у м. Одеса, з чого вбачається, що суд першої інстанції допустив описку у номері будинку НОМЕР_1, зазначивши НОМЕР_2.
Таким чином, рішення першої інстанції змінено в частині визначення терміну виселення та місцезнаходження житлового приміщення, до якого підлягають виселенню Першина С.В. із сином.
Стосовно доводів Першиної С.В. про відсутність у позивача підстав для звернення до суду з позовом у даній справі, то вони не знайшли свого підтвердження, оскільки попереднє рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15.10.2010 та рішення апеляційного суду Одеської області від 11.02.2011 були ухвалені у справі № 2-709/10 між цими сторонами, але за інших підстав позову та іншим предметом спору. Зокрема, справа розглядалася за позовом ОСОБА_1 до Першиної С.В., треті особи: Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Рада опіки та піклування Приморської райадміністрації м. Одеси, про зобов’язання усунути перешкоди у користуванні власністю, виселення, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом Першиної С.В. до ОСОБА_1, Приморської райадміністрації м. Одеси, треті особи: Рада опіки та піклування Приморської райадміністрації м. Одеси, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання факту сімейних відносин та ведення спільного господарства, визнання права користування жилим приміщенням, визнанням права власності на квартиру, припинення права власності на квартиру.
Зі змісту постановлених рішень у справі № 2-709/10 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про вселення та зняття з реєстраційного обліку Першиної С.В. із сином. Також відмовлено і у задоволенні зустрічного позову Першиної С.В. про визнання договору купівлі- продажу частково недійсним, визнання факту сімейних відносин та ведення спільного господарства, визнання права користування жилим приміщенням, визнанням права власності на квартиру, припинення права власності на квартиру.
У рішенні апеляційної інстанції від 11.02.2011 зауважено, що оскільки Першина С.В. та її син ОСОБА_2 зареєстровані за адресою спірної квартири, то їх право на користування спірною квартирою не порушено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.06.2011 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 2-709/10. Тобто рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15.10.2010 та рішення апеляційного суду Одеської області від 11.02.2011 відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного перегляду рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2013 колегія суддів також відзначила, що доводи апеляційної скарги про порушення прав малолітньої дитини є неспроможними, оскільки у справі не вирішувалося питання щодо укладання правочину щодо майна, права власності або користування, яке належить дитині. Крім того, відповідачка з сином обмежуються правом користування спірною квартирою тимчасово - на час проведення ремонту. Зі спірної квартири ні вона, ні її син не знімаються з реєстрації.
Не погоджуючись із постановленими рішеннями першої та другої інстанцій у справі № 22-ц/785/310/14, Першина С.В. оскаржила їх в касаційному порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.08.2014 зазначені рішення в частині виселення Першиної С.В. разом із сином з спірної квартири з наданням їм тимчасового житла на час проведення ремонту спірної квартири було скасовано. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення стосовно вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру, зобов’язання Першиної С.В. та осіб, які мешкають разом з нею, припинити усі дії, які перешкоджають ОСОБА_1 у здійсненні обстеження, замовлення технічної документації та виконанню капітального ремонту спірної квартири, залишено без змін.
Підставами зміни рішень слугувало те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині виселення, виходив із того, що спірна квартира перебуває в аварійному стані та потребує капітального ремонту, а тому відповідачка разом із сином підлягає виселенню з наданням тимчасового житла.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідачка разом із сином підлягає виселенню з наданням тимчасового житла за адресою: АДРЕСА_3, саме на час проведення ремонту спірної квартири.
Проте повністю колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з цими висновками судів не погодилась та відзначила, що відповідно до частини 1 статті 101 ЖК України, якою керувався суд першої інстанції, при проведенні капітального ремонту житлового будинку, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов’язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 165 ЖК України, якою керувався суд апеляційної інстанції, при проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, власник будинку (квартири) вправі вимагати його виселення. Власник будинку (квартири) не зобов'язаний надавати виселюваному на час ремонту інше жиле приміщення.
Суди належним чином не перевірили та не надали оцінки доводам відповідачки про те, що вона проживає у спірній квартирі з 1991 року як колишній член сім’ї її власника, а не як її наймач. Крім того, позивач є власником 182/1000 частин квартири за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_3. При вирішенні спору суд не з’ясував, в яке саме приміщення повинна бути виселена відповідачка з сином.
За таких обставин, судові рішення в частині виселення Першиної С.В. із сином з спірної квартири з наданням тимчасового житла було скасовано, справу в цій частині вирішено направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо вселення та зобов’язання Першиної С.В. та осіб, які мешкають з нею разом, припинити усі дії, які перешкоджають ОСОБА_1 у здійсненні обстеження, замовлення технічної документації та виконанню капітального ремонту спірної квартири, відповідають вимогам цивільного законодавства України. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Після надходження справи з касаційної інстанції до Приморського районного суду міста Одеси її було передано до розгляду судді Свяченій Ю.Б.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення його позовної заяви про виселення Першиної С.В. з сином зі спірної квартири на час проведення її ремонту з наданням тимчасового житла без розгляду. Сторони у справі не заперечували проти її задоволення.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 28.01.2015 вказану заяву позивача ОСОБА_1 задоволено. Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Першиної С.В. за участі третіх осіб органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, служби у справах дітей Одеської міської ради та за участі Прокуратури Приморського району міста Одеси про виселення з спірної квартири на час проведення її ремонту з наданням тимчасового житла.
Із пояснень суддів апеляційного суду Одеської області та наданих Комісії матеріалів вбачається, що судовий розгляд справи здійснено відповідно до норм чинного законодавства. Вирішуючи спір у справі, колегія суддів виходила з балансу прав та обов’язків як власника квартири, так і осіб, які в ній проживають. Фіксування судового розгляду відбувалось за допомогою звукозаписуючого пристрою «Оберіг». Доступу до правосуддя Першину С.В. позбавлено не було.
Із матеріалами справи Першина С.В. ознайомлена в повному обсязі, всі необхідні копії матеріалів справи вона отримала, що підтверджується її розписками. Крім того, вона подала до суду апеляційну скаргу, яка містила дуже ретельні доводи.
Про проведення судового розгляду Першину С.В. завчасно повідомлено, її не було позбавлено можливості направити до суду свого представника, а згідно з положеннями частини 2 статті 305 ЦПК України неявка в суд сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Щодо тверджень Першиної С.В. про порушення прав її малолітнього сина, то слід зазначити, що під час апеляційного перегляду рішення першої інстанції, у справі брав участь у якості третьої особи представник служби у справах дітей Одеської міської ради Ракул І.М., який висловив правову позицію органу опіки та піклування.
Стосовно процесуальних дій суду слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу. Оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція приходить до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду.
Як убачається з матеріалів перевірки, доводи Першиної С.В. фактично зводяться до незгоди з судовими рішеннями, постановленими не на її користь.
Сам факт ухвалення судового рішення, яке суперечить інтересам особи, не може бути беззаперечною підставою для висновку про порушення суддею вимог щодо неупередженого розгляду справи або наявності у його діях складу дисциплінарного проступку.
До повноважень Комісії не належить надання оцінки судовим рішенням, зокрема, ухвалених за результатами розгляду клопотань, оскільки таке право належить лише судам апеляційної та касаційної інстанцій у випадках та строки, передбачених діючим законодавством України.
Першина С.В. оскаржила судові рішення, які вважала незаконними в апеляційному та касаційному порядку. Касаційна інстанція надала свою оцінку доводам касаційної скарги.
Стосовно скасування судових рішень, то відповідно до частини 2 статті 83 Закону, скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Із матеріалів проведеної перевірки умисних порушень норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків суддями Заїкіним А.П., Гірняк Л.А. та Турецьким О.С. під час розгляду цивільної справи № 1522/21970/12 не встановлено.
З урахуванням викладеного доводи скарг Першиної С.В. щодо неналежних дій суддів Заїкіна А.П., Гірняк Л.А. та Турецького О.С. не знайшли свого підтвердження.
Дії суддів Заїкіна А.П., Гірняк Л.А. та Турецького О.С. узгоджуються з приписами цивільно-процесуального законодавства.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки в діях суддів Заїкіна А.П., Гірняк Л.А. та Турецького О.С. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави для відкриття стосовно них дисциплінарної справи відсутні.
Керуючись статтями 83-86, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, підпунктом 13.2.12 пункту 13.2 розділу XIII Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у редакції 2010 року, Комісія
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Одеської області Заїкіна Анатолія Павловича, Гірняк Любові Анатоліївни та судді Приморського районного суду міста Одеси Турецького Олександра Сергійовича.
Припинити дисциплінарне провадження стосовно Доценко Людмили Іванівни за зверненнями Першиної С.В.
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: В.І. Бутенко
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
В.Є. Устименко
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
