Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати:
головуючого – Патрюка М.В. - доповідача,
членів Комісії: Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Макарчука М.А.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Леоніда Івановича за зверненням секретаря Кіровоградської міської ради Марковського І.І.,
встановила:
У травні 2015 року на адресу Комісії надійшло звернення секретаря Кіровоградської міської ради Марковського І.І. щодо поведінки судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Л.І.
Заявник зазначає, що ухвалою судді Плохотніченка Л.І. від 17 березня 2015 року відкрито провадження у справі № 405/183 8/15-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, про визнання протиправним і скасування рішення. Також суддею Плохотніченком Л.І. 17 березня 2015 року без повідомлення та виклику учасників судового процесу постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення позивача та заборони вчиняти певні дії. Заявник вважає, що це клопотання мало б вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, як це передбачено частиною 3 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, а неповідомлення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про дату розгляду клопотання про забезпечення позову є умисним порушенням прав відповідача та відмова у доступі його до правосуддя.
З урахуванням викладених обставин заявник просить Комісію притягнути суддю Плохотніченка Л.І. до дисциплінарної відповідальності.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд", яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено у новій редакції. Заява щодо поведінки судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Л.І. стосується дій, вчинених ним до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку з викладеним в частині дисциплінарної відповідальності судді Плохотніченка Л.І. застосовується Закон України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції 2010 року.
Відповідно до статті 95 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" членом Комісії проведено перевірку викладених у зверненні фактів та обставин.
Розглянувши висновок члена Комісії та зібрані під час перевірки матеріали, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Плохотніченка Л.І. необхідно відмовити з таких підстав.
Установлено, що до Ленінського районного суду міста Кіровограда 13 березня 2015 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, про визнання протиправним та скасування абзацу 2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 02 березня 2015 року № 108 "Про демонтаж тимчасових споруд".
Крім того, позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову та до вирішення справи по суті зупинити дію оскаржуваного рішення в частині демонтажу споруди у вигляді літнього майданчика (абзац 3 пункту 1), що належить позивачу, а також заборонити Виконавчому комітету Кіровоградської міської ради, Управлінню містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради та іншим суб’єктам владних повноважень вчиняти будь-які дії стосовно демонтажу вказаної споруди.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказано на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, оскільки відповідно до оскаржуваного рішення Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради здійснюватиме заходи з примусового демонтажу тимчасових споруд (павільйонів), серед яких може опинитися тимчасова споруда у вигляді літнього майданчика, що використовується позивачем у підприємницькій діяльності. Отже, без вжиття заходів забезпечення позову захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та відповідних витрат.
Суддею Плохотніченком Л.І. 17 березня 2015 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі № 405/1838/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1.
Іншою ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 березня 2015 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та вжито заявлені нею заходи забезпечення позову.
Задовольняючи це клопотання, суддя послався на частину 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Суд дійшов висновку, що зазначені представником позивача у клопотанні обставини дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може заподіяти шкоди правам та інтересам позивача, а також утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
У своїх поясненнях суддя Плохотніченко Л.І. зазначив, що при розгляді клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову та ухваленні судового рішення ним не допущено порушень процесуального законодавства та права відповідача у доступі до правосуддя, оскільки відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 3 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду таких питань. Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради не звертався до суду із заявою про заміну обраного судом способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради задоволено, ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 березня 2015 року скасовано та прийнято нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову без належного обґрунтування. Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 суд, прийнявши рішення про забезпечення позову, фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. В адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб’єктом владних повноважень) з відповідними наслідками – виконанням службових обов’язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, судам слід мати на увазі, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.
З огляду на ці рекомендації суддею Плохотніченком Л.І. вжито заходи забезпечення позову, які передбачені частинами третьою та четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, а роз’яснення, що забезпеченням позову суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті стосується адміністративних справ щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад.
Згідно з частиною 2 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції 2010 року скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Оскарживши ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 березня 2015 року про забезпечення позову, Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради реалізував своє право на оскарження судового рішення суду першої інстанції.
Умисного порушення суддею Плохотніченком Л.І. норм права чи неналежного його ставлення до службових обов’язків не встановлено.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції 2010 року.
Оскільки в діях судді Плохотніченка Л.І. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції 2010 року, підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно нього відсутні.
Керуючись статтею 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції 2010 року та статтями 93-95, 101, 108 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Леоніда Івановича за зверненням секретаря Кіровоградської міської ради Марковського І.І.
Члени Комісії: Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
