Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати: головуючого - Патрюка М.В.,
членів Комісії: Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Макарчука М.А., Прилипка С.М. - доповідача,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Харківського районного суду Харківської області Караченцева Ігоря Володимировича за зверненням Білоус С.О.,
встановила:
У серпні 2015 року до Комісії надійшло звернення Білоус С.О. щодо поведінки судді Харківського районного суду Харківської області Караченцева І.В., пов’язаної з безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволіканням з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасним наданням суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, а також з істотними порушеннями норм процесуального права при здійсненні правосуддя, а саме постановленням неправосудного рішення з порушенням норм процесуального права.
Заявник вказує, що суддею протягом п’яти років не вживались належні заходи щодо своєчасного розгляду кримінальної справи № 2034/1-250/11 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Також заявником вказується на неприйняття процесуального рішення за заявленим клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_1, яке було в усній формі задоволено, але фактично рішення не прийнято.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просить провести перевірку та вжити заходів дисциплінарного впливу стосовно судді.
Відповідно до статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом дисциплінарної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Прилипком С.М. проведено перевірку викладених у зверненні даних.
Розглянувши висновок члена дисциплінарної палати та зібрані в процесі перевірки матеріали, заслухавши доповідача, дисциплінарна палата дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Караченцева І.В. необхідно відмовити з таких підстав.
Установлено, що 31 серпня 2011 року у зв’язку із задоволенням заяви про відвід судді Чайчєнка Є.В., який з 29 січня 2010 року розглядав кримінальну справу № 2034/1-250/11, остання надійшла до провадження судді Караченцева І.В.
Вироком Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 190, частиною третьою статті 358 КК України та частиною першою статті 366 КК України.
Таким чином, матеріалами перевірки встановлено, що кримінальна справа № 2034/1-250/11 перебувала у провадженні судді Харківського районного суду Харківської області Караченцева І.В. 4 роки і 5 місяців, що не може вважатися розумним строком розгляду справи.
Наведені у зверненні Білоус С.О. обставини не можуть бути беззаперечними підставами для прийняття рішеня про відкриття дисциплінарної справи, виходячи з такого.
Із письмових пояснень судді вбачається, що на строки і ефективність розгляду справи впливали такі чинники, як складність справи, обсяг та специфіка процесуальних дій, необхідних для всебічного та повного дослідження обставин кримінального правопорушення і обґрунтованості висунутого проти підсудних кримінального обвинувачення, необхідність вирішення судом спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру в кримінальній справі, поведінка заявників та поведінка органів державної влади, необхідність отримання міжнародної допомоги в рамках кримінального провадження тощо.
Так, підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не визнавали свою вину в інкримінованих їм злочинах, у зв'язку з чим, з урахуванням думки всіх учасників процесу, було прийнято рішення про дослідження доказів у повному обсязі.
Обсяг доказів, які підлягали дослідженню судом був значним.
Так, згідно з обвинувальним висновком, підсудному ОСОБА_3 було пред’явлено обвинувачення за шістьма епізодами злочинної діяльності, підсудному ОСОБА_1 - за трьома епізодами і підсудній ОСОБА_2 - також за трьома епізодами злочинної діяльності.
Під час судового слідства необхідно було допитати чотирьох потерпілих, 39 свідків і заслухати представників цивільних позивачів.
Судові засідання проводились у призначений час, але розгляд справи ускладнювався необхідністю перевірки версії підсудного ОСОБА_3 про те, що злочини, які йому інкриміновано, насправді вчинив не він, а інша особа - ОСОБА_4, якого навіть не було допитано під час досудового слідства. На встановленні місця перебування та проведенні допиту і очної ставки з ОСОБА_4 підсудний ОСОБА_3 наполягав в суді. У зв’язку з цим суд змушений був перевіряти показання підсудного ОСОБА_3, направляти запити про його місце перебування до державної прикордонної служби, довідково-адресного бюро і органів внутрішніх справ.
Окрім цього, потерпіла ОСОБА_5 наполягала на встановленні місця перебування та допиті свідка ОСОБА_6, який весь час судового розгляду справи був за межами України. Задоволення клопотання потерпілої ОСОБА_5 стосовно допиту свідка ОСОБА_6 також ускладнило розгляд справи, оскільки в подальшому з’ясувалось, що він мешкає на території Російської Федерації. Суду було передано відеозапис показань ОСОБА_6, зроблених в Росії, однак підсудний ОСОБА_3 заявив, що на відеозаписі показання дає не ОСОБА_6, а невідома йому людина, тому суду потрібен був час для того, щоб перевірити достовірність відеозапису показань ОСОБА_6, зроблених на території Російської Федерації, легітимізації його показань нотаріусом РФ, на що також було витрачено певний час.
Під час судового слідства за клопотанням сторін було направлено і виконано 3 судових доручення.
Судом під час розгляду справи неодноразово вживались численні заходи для дисциплінування сторін у справі.
Про характер та ефективність дій, спрямованих на прискорення кримінального провадження судом, свідчить реагування постановами про привід на кожний випадок неявки свідків до суду і винесення 35 постанов про привід свідків. З метою недопущення процесуальної недобросовісності і процесуальної тяганини у справі суд неодноразово реагував на недоліки в роботі підрозділів органів внутрішніх справ і несвоєчасне виконання постанов суду про привід свідків окремими постанови на адресу начальника ГУМВС України в Харківській області. Наприклад, 07 травня 2012 року та 19 лютого 2013 року у вказаних окремих постановах суд ініціював проведення службових розслідувань та притягнення винних недбалих посадових осіб органів внутрішніх справ до суворої дисциплінарної відповідальності.
Неодноразово розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою захисників - адвокатів Калабухова О.В. та Уварової О.Ю., на що суд реагував постановами про ініціювання перевірок щодо наявності поважних причин для неявки в судові засідання вказаних адвокатів і направленням відповідної інформації до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області.
Після неявки підсудного ОСОБА_3 до суду було задоволено клопотання потерпілої ОСОБА_5 і стосовно підсудного постановою Харківського районного суду Харківської області від 15 травня 2015 року оголошений розшук і змінено міру запобіжного заходу на більш сувору - з підписки про невиїзд з постійного місця мешкання на тримання під вартою в Харківському СІЗО.
Суд відкладав неодноразово судові засідання у зв’язку з задоволенням численних клопотань потерпілої ОСОБА_5, зокрема задоволення судом її клопотання щодо застосування до неї заходів безпеки, а також щодо надання їй часу для встановлення остаточної суми цивільного позову, яка підлягала виплаті із неодноразовою зміною ОСОБА_5 своїх позовних вимог та поданням нею декількох уточнених позовів, необхідністю їх вручення для ознайомлення відповідачам, вирішенню питання про можливість притягнення до участі у справі як відповідача страхової компанії, ознайомленню з матеріалами справи, відкладенню розгляду справи для підготовки до судових дебатів та з інших питань, що також вплинуло на строки розгляду справи.
Кримінальна справа неодноразово надавалась для ознайомлення потерпілій ОСОБА_7, про що в справі є відповідні розписки, а також їй негайно видавались всі судові рішення, ухвалені під час судового розгляду, що також підтверджується наявними в справі документами.
Під час розгляду справи судом першої інстанції потерпіла ОСОБА_5 не написана жодної скарги про порушення її прав.
Вироком Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2015 року були засуджені підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Незважаючи на заперечення підсудного ОСОБА_1, був задоволений уточнений позов потерпілої ОСОБА_5 і стягнуті з підсудного ОСОБА_1 – 627725 грн 94 коп. матеріальних збитків та 20000 грн моральної шкоди.
Наразі справа перебуває на розгляді апеляційного суду Харківської області, рішення судом апеляційної інстанції не прийняте.
Надані пояснення судді повністю підтверджуються надісланими до Комісії копіями процесуальних документів, а тому за своїм змістом є логічними та послідовними і не дають підстав вважати, що вони подані з метою уникнення відповідальності, у зв’язку з чим не можуть бути відхилені чи залишені поза увагою.
Матеріалами перевірки підтверджено належне виконання суддею Караченцевим І.В. своїх посадових обов’язків, оскільки враховуючи складність та об’ємність справи ним вживались усі необхідні заходи для повного, всебічного та швидкого розгляду кримінальної справи № 2034/1-250/11.
Також слід зазначити, що інтервал оголошених перерв у судових засіданнях є невеликим, а судові засідання призначались регулярно.
Безпідставних відкладень судових засідань за результатами проведеної перевірки не встановлено.
Щодо доводів звернення стосовно неприйняття процесуального рішення за заявленому клопотанню про накладення арешту на майно ОСОБА_1, яке було в усній формі задоволено, але фактично рішення не прийнято, то вони також не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до пункту 4 частини третьої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарга (заява) щодо поведінки судді повинна містити посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені заявником відомості.
Вказаних вимог закону заявником дотримано не було, а матеріалами перевірки будь-яких доказів на підтвердження доводів заявника здобуто не було.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено верховенство права та належне здійснення правосуддя.
Судова незалежність у міжнародно-правовому аспекті - це не тільки право людини на незалежний суд, а й право та обов’язок суду бути незалежним у процесі прийняття рішень, це - незалежність судової системи в цілому від виконавчої та законодавчої гілок влади, певні стандарти особистого статусу судді.
Повноваження Комісії визначено статтею 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням приписів якої Комісія розглядає в порядку дисциплінарного провадження звернення стосовно суддів місцевих та апеляційних судів з підстав визначених статтею 92 цього Закону та приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення.
Інших відомостей про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, що відповідно до частини першої статті 92 цього Закону може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді, у поданому зверненні не зазначено.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки в діях судді Караченцева І.В. не встановлено ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно нього відсутні.
Відповідно до частини дев’ятої статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.
Доповідач відповідно до вимог частини першої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не бере участі у прийнятті рішення, а тому не підписує його.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 92-96, 101, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі дисциплінарної палати,
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Харківського районного суду Харківської області Караченцева Ігоря Володимировича за зверненням Білоус С.О.
Рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
М.А. Макарчук
