Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого - Патрюка М.В.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Прилипка С.М., Устименко В.Є., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Копилової Ольги Юріївни за пропозицією члена Вищої ради юстиції Кудрявцева Віктора Вікторовича, -
встановила:
У червні 2010 року до Вищої ради юстиції надійшла пропозиція члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. про звільнення судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Копилової О.Ю. у зв’язку з порушенням присяги судді. Пропозиція мотивована тим, що суддя допустила неналежне виконання службових обов’язків та порушення вимог законодавства під час розгляду справи №2-25/8271-2008.
Відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 14 квітня 2016 року за № 834/о/15-16, матеріали за пропозицією члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. у червні 2016 року перенаправлені для розгляду Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (далі - Комісія).
28 березня 2015 року набрав чинності Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 Розділу II цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
З огляду на викладене, дисциплінарне провадження здійснюється за положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції від 7 липня 2010 року (далі - Закон).
Розглянувши матеріали перевірки, заслухавши доповідача Весельську Т.Ф., Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Автономної Республіки Копилової О.Ю. необхідно відмовити з таких підстав.
Установлено, що у червні 2008 року у провадження судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Копилової О.Ю. надійшла позовна заява Севастопольської міської державної адміністрації (далі - Севастопольська МДА), в якій остання просила суд зобов’язати ТОВ “Мангуп-А” (далі - Товариство) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 21,6963 га, що розташована в бухті Ласпі, місто Севастополь. Позов був мотивований тим, що Севастопольська МДА заборонила Товариству здійснювати на земельній ділянці, щодо якої виник спір, будь-які дії, пов’язані з дослідженням та вимірюванням ділянки. Однак, Товариство неодноразово проводило обстеження ділянки, її огляд та допускало присутність на ній своїх представників.
У липні 2008 року Товариство пред’явило зустрічний позов до Севастопольської МДА, в якому просило вважати укладеним між ним та Севастопольською МДА договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (договір суперфіцію) у редакції, текст якої було додано до позовної заяви, щодо спірної земельної ділянки. Зустрічний позов було мотивовано тим, що Севастопольська МДА безпідставно відмовилася від укладення з ним договору суперфіцію у запропонованій редакції та запропонувала іншу редакцію окремих пунктів цього договору, яка не базується на вимогах законодавства України (справа № 2-25/8271-2008).
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 липня 2008 року у задоволенні первинного позову відмовлено, вимоги зустрічного позову задоволено.
В апеляційному порядку рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 липня 2008 року не переглядалося.
Постановою Вищого господарського суду України від 8 квітня 2009 року касаційне подання заступника Прокурора міста Севастополя задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 1021 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
За таких обставин, як зазначив суд касаційної інстанції у своїй постанові, договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (договір суперфіцію) щодо земельної ділянки площею 21,6963 га, розташованої у районі бухти Ласпі, м. Севастополь, повинен був укладатися між власником земельної ділянки (уповноваженою особою/органом) та Товариством.
Згідно з частиною першою пункту 12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
У письмових поясненнях суддя Копилова О.Ю. указала, що в період прийняття нею судового рішення “існували розбіжності в діючому законодавстві та різна судова практика”, у зв’язку з чим вона дійшла висновку, що земельна ділянка в районі бухти Ласпі віднесена до “ведення Севастопольської МДА”, а тому саме остання має укласти з Товариством договір суперфіцію щодо земельної ділянки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства про визнання укладеним договору користування земельною ділянкою, суд касаційної інстанції указав, що при вирішенні спору суд зобов’язаний був з’ясувати, чи є Севастопольська МДА особою, уповноваженою розпоряджатися земельною ділянкою, а, відтак, чи є вона належним відповідачем за зустрічним позовом.
Однак, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд дійшов помилкового висновку про те, що повноваження із розпорядження земельною ділянкою, що є об'єктом договору суперфіцію та знаходиться у межах міста Севастополя, належить Севастопольській МДА, а не Севастопольській міській раді. Відповідно, саме остання має бути стороною договору суперфіцію, який суд першої інстанції безпідставно визнав укладеним між Товариством та Севастопольською МДА.
У зв’язку з цим, суд касаційної інстанції указав, що договір суперфіцію щодо земельної ділянки площею 21,6963 га, не відповідає частині першій статті 1021 Земельного кодексу України та частині першій пункту 12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, оскільки його стороною є неуповноважена особа (орган) - Севастопольська МДА. Окрім цього, рішення по даній справі зачіпає права та охоронювані законом інтереси Севастопольської міської ради, оскільки саме вона має повноваження щодо розпорядження цією земельною, однак, суд першої інстанції її до участі в справі не залучив.
Окрім цього, слід зазначити, що суддею Копиловою О.Ю. при прийнятті рішення не дотримано одну із засад цивільного законодавства, якою є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Наявні у матеріалах докази свідчать, що орган, уповноважений на розпорядження земельною ділянкою, рішення про надання її у користування Товариству не приймав, отже, його волевиявлення щодо розпорядження земельною ділянкою на користь Товариства відсутнє. За таких обставин, у суду не було підстав для затвердження цього договору у судовому порядку.
Знання законодавства і практика його застосування, а також підтримання рівня своєї компетенції на належному рівні є обов’язком судді.
Втім, внаслідок несумлінного ставлення до своїх обов’язків, суддя Копилова О.Ю. допустила порушення норм матеріального та процесуального права, прийняла незаконне та необгрунтоване рішення, яке, до того ж, стосується прав та обов’язків особи, котра не була залучена до участі в справі, що призвело до скасування цього рішення судом касаційної інстанції.
Зазначене свідчить про наявність в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого частиною другою статті 83 Закону.
За правилами частини четвертої статті 87 Закону дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Комісією провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Оскільки з дня прийняття суддею Копиловою О.Ю. рішення, яким є 8 липня 2008 року, без урахування часу тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці минуло більше року, тому у відкритті дисциплінарної справи стосовно неї необхідно відмовити.
Керуючись статтями 83-87, 91, 97 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Комісія, -
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Копилової Ольги Юріївни.
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: В.І. Бутенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
В.Є. Устименко
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
