Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого – Патрюка М.В.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Макарчука М.А., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Харківської області Суслової Владлени Володимирівни за зверненням Семиренського Е.С.,
встановила:
У червні 2014 року на адресу Комісії надійшло звернення Семиренського Е.С. щодо поведінки судді господарського суду Харківської області Суслової В.В.
Заявник зазначає, що суддя Суслова В.В. в ухвалі господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року, винесеній у справі № 922/4265/13, не зазначила порядок її оскарження. Заявником до суду подано заяву про роз’яснення цієї ухвали, однак суддею Сусловою В.В. відповіді з цього питання не надано.
Також у справі № 922/4906/13 суддя Суслова В.В. винесла ухвалу господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року про відмову у прийнятті позовної заяви, в якій не зазначено порядку її оскарження. Суддя Суслова В.В. під час розгляду даної справи в порушення вимог статті 20 ГПК України не заявила самовідвід з огляду на те, що вона вже приймала рішення в іншій аналогічній справі, яким йому було відмовлено у правосудді з підстав, не передбачених законом.
На думку заявника, зазначені ухвали є незаконною відмовою у доступі до правосуддя. Отримані ним копії ухвал господарського суду від 09 жовтня 2013 року та від 28 листопада 2013 року не були належним чином оформлені.
З урахуванням викладених обставин заявник просить Комісію притягнути суддю Суслову В.В. до дисциплінарної відповідальності.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 розділу II цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) заяви та скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Відповідно до статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом Комісії проведено перевірку викладених у зверненні даних та обставин.
Розглянувши висновок члена Комісії та зібрані в процесі перевірки матеріали, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Харківської області Суслової В.В. необхідно відмовити з таких підстав.
Установлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року, винесеною суддею Сусловою В.В. у справі № 922/4265/13, позовну заяву Фізичної особи-підприємця Семиренського Е.С. до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління міністерства доходів і зборів України про відшкодування шкоди повернуто позивачу.
16 жовтня 2013 року Фізична особа-підприємець Семиренський Е.С. звернувся до суду з заявою про роз’яснення ухвали господарського суду Харківської області у справі № 922/4265/13. У зв’язку з відпусткою судді Суслової В.В. дану заяву було передано дня розгляду судді Шарко Л.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року в задоволенні заяви про роз’яснення ухвали суду від 09 жовтня 2013 року у справі № 922/4265/13 відмовлено.
Також в провадженні судді Суслової В.В. перебувала справа № 922/4906/13 за позовом Фізичної особи-підприємця Семиренського Е.С. до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління міністерства доходів і зборів України про відшкодування шкоди.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року у справі № 922/4906/13 відмовлено у прийнятті позовної заяви. Позовну заяву повернено з доданими до неї документами.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Семиренський Е.С. подав апеляційну скаргу, яку постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 липня 2014 року задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року скасовано. Справу № 922/4906/13-г повернено на розгляд господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
У поясненнях суддя Суслова В.В. вказала на правомірність своїх дій під час здійснення правосуддя у справах № 922/4265/13 та № 922/4906/13.
Суддя зазначила, що у справі № 922/4265/13 нею винесено ухвалу господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року про повернення позовної заяви Семиренського Е.С. для усунення виявлених недоліків. Цю ухвалу Семиренським Е.С. оскаржено не було і вона набрала законної сили.
Заявник Семиренський Е.С. 16 жовтня 2013 року звернувся до суду з заявою про роз’яснення даної ухвали в порядку статті 86 ГПК України. У зв’язку з відпусткою судді Суслової В.В. заяву було передано для розгляду судді Шарко Л.В. Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року в задоволенні заяви Семиренського Е.С. відмовлено. Враховуючи те, що позивач був присутній в судовому засіданні, зазначену ухвалу було надано йому лише 26 червня 2014 року за його заявою від 19 червня 2014 року (вх. № 20613).
Суддя Суслова В.В. також зазначила, що в її провадженні перебувала справа № 922/4906/13 за позовом Семиренського Е.С. до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міністерства доходів і зборів України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року відмовлено Фізичній особі-підприємцю Семиренському Е.С. у прийнятті позовної заяви з огляду на те, що даний спір не підлягає розгляду у господарських судах України. Надалі за результатами апеляційного провадження дану ухвалу було скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
Суддя Суслова В.В. вказала на безпідставність доводів заявника про недотримання нею вимог статті 20 ГПК України та нез’явлення самовідводу від участі у справі № 922/4906/13. Підстав для самовідводу судді, на які посилається скаржник, норми ГПК України не містять. Крім того, з огляду на положення частини другої статті 20 ГПК України позивач не був позбавлений права самостійно заявити відвід судді, проте цим правом не скористався.
Суддя Суслова В.В. зазначила, що жодних підтверджень того, що нею були вчинені дії, що викликають сумнів в неупередженості, незалежності, чесності та непідкупності, заявником надано не було.
Твердження заявника щодо розгляду нею по суті аналогічної справи та відмові заявнику у правосудді з підстав, не передбачених законом, на думку судді Суслової В.В., є необгрунтованими. У її провадженні перебувала справа № 922/4265/13 за позовом Семиренського Е.С., який ухвалою господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2013 року було повернено позивачу. Тобто позов у даній справі суддею Сусловою В.В. не розглядався.
Суддя Суслова В.В. вказала на те, що оформлення копій ухвал господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2013 року та від 28 листопада 2013 року здійснювала секретар судового засідання Дородіна І.А. Однак відібрати у неї пояснення немає можливості у зв’язку зі звільненням з займаної посади.
Положеннями статті 86 ГПК України визначено перелік інформації, яку має містити ухвала господарського суду. Обов’язок суду щодо роз’яснення права на апеляційне оскарження ухвал, зокрема, порядку та строків такого оскарження, даною статтею не передбачено. Порядок та строки апеляційного оскарження встановлені статтею 91 ГПК України, а стаття 106 ГПК України містить перелік ухвал суду, які підлягають оскарженню.
Крім того, суддя Суслова В.В. вказала на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанцій.
Чинним законодавством встановлений певний індемнітет стосовно суддів на притягнення до дисциплінарної відповідальності - скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Законодавством забезпечено судді право мати свою точку зору, внутрішнє переконання, власне бачення фактів та порядку регулювання спірних правовідносин. Відсутність свободи судді при розгляді справи, здійсненні правосуддя є незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Держава охороняє самостійність судів і незалежність суддів, встановлюючи спеціальні гарантії, які стосуються не тільки особливого порядку призначення і обрання суддів, а й притягнення їх до відповідальності та звільнення з посади.
Звертаючись до Комісії, заявник вказує на свою незгоду з ухвалами господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року у справі № 922/4265/13 та від 28 листопада 2013 року у справі № 922/4906/13.
Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено положення про те, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Положеннями статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Відповідно до положень статтей 91, 106 ГПК України ухвала господарського суду про повернення позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Під час перевірки встановлено, що ухвала господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року про повернення позовної заяви Семиренським Е.С. в апеляційному порядку оскаржено не було і вона набрала законної сили.
Ухвала господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року у справі № 922/4906/13 заявником оскаржувалась в апеляційному порядку та за результатами апеляційного провадження була скасована.
Згідно з частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Скасовуючи ухвалу господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року, суд апеляційної інстанції вказав на те, що місцевий господарський суд не забезпечив повного і всебічного дослідження всіх фактичних обставин справи та неправомірно виніс ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви. Судом апеляційної інстанції вказано на помилковість висновків суду першої інстанції про непідвідомчість спору у справі № 922/4906/13 господарським судам.
Однак під час перевірки випадків умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків судді Суслової В.В. під час винесення ухвали господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року не встановлено. Тому порушення суддею Сусловою В.В. норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 922/4906/13 не може бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Щодо доводів заявника про те, що суддею Сусловою В.В. в ухвалах господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року та від 28 листопада 2013 року не зазначено порядок їй оскарження слід зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.
Зі змісту наведеної статті вбачається, що роз’яснення права та порядку оскарження ухвали господарського суду не є обов’язком суду під час винесення відповідної ухвали. Водночас слід зазначити, що заявник не був позбавлений права скористатись послугами адвоката з метою отримання інформації про право та порядок оскарження судового рішення.
Доводи заявника про ненадання суддею Сусловою В.В. відповіді на його заяву про роз’яснення ухвали господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2013 року не знайшли свого підтвердження під час перевірки. Таку заяву Семиренського Е.С. було розглянуто суддею Шарко Л.В., яка винесла ухвалу господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року про відмову в її задоволенні.
Частинами першою та другою статті 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
З пояснень судді Суслової В.В. вбачається, що самовідвід від розгляду справи № 922/4906/13 нею не заявлявся з огляду на відсутність для цього підстав. Заяви про відвід від учасників судового процесу, зокрема Семиренського Е.С., до суду не надходили. Фактів порушення суддею Сусловою В.В. правил щодо самовідводу не встановлено і судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 28 листопада 2013 року № 922/4906/13.
Також слід зазначити, що оформлення копій судових рішень та направлення їх сторонам у справі забезпечується відповідними працівниками апарату суду. Невиконання чи неналежне виконання таких обов’язків не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Підстави дисциплінарної відповідальності суддів визначено статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки в діях судді Суслової В.В. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно неї відсутні.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 83-86, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісія
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Харківської області Суслової Владлени Володимирівни за зверненням Семиренського Е.С.
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: В.І. Бутенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
М.А. Макарчук
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
С.О. Щотка
