Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого − Патрюка М.В.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Луцюка П.С., Мішина М.І., Прилипка С.М., Устименко В.Є., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду міста Києва Соколової Вікторії Вячеславівни за зверненням Назарова О.В.,
встановила:
У жовтні 2014 року на адресу Комісії надійшло звернення Назарова О.В. стосовно поведінки судді Апеляційного суду міста Києва Соколової Вікторії Вячеславівни.
Скаржник зазначає, що суддею Апеляційного суду міста Києва Соколовою В.В. істотно порушено норми матеріального та процесуального права під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у цивільній справі № 2-63/11 за позовом правонаступника ОСОБА_2 − ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особистої приватної власності та вилучення квартири з майна, що є спільною власністю подружжя.
03 лютого 2014 року Назаровим О.В. - представником ОСОБА_1, до Апеляційного суду міста Києва подано апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року у вказаній цивільній справі, оскільки при розгляді цієї справи ОСОБА_1 не було залучено третю особу. ОСОБА_1 був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири.
17 лютого 2014 року Апеляційним судом міста Києва було постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1, поданої на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року оскільки ОСОБА_1 не брав участь у справі як сторона у справі та не має права на оскарження процесуальних документів у справі.
17 лютого 2014 року на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року подано ним касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 червня 2014 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року було скасовано та зобов’язано направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
07 жовтня 2014 року суддею Соколовою В.В. відмовлено у задоволенні апеляційної скарги у зв’язку з тим, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення в частині розподілу майна.
Із вказаним рішенням не погоджується заявник та вважає його незаконним.
Крім того, у зверненні заявник вказує на неетичну поведінку судді Соколової В.В. під час розгляду справи.
З урахуванням викладених обставин заявник просить Комісію притягнути суддю Апеляційного суду міста Києва Соколову Вікторію В’ячеславівну до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року) членом Комісії проведено перевірку викладених у зверненні даних.
Розглянувши висновок члена Комісії та зібрані в процесі перевірки матеріали, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Соколової В.В. необхідно відмовити з таких підстав.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон), яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 розділу II цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) заяви та скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Ураховуючи наведене, дисциплінарне провадження за даною скаргою здійснюється за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року).
Перевіркою встановлено, що у провадженні судді Апеляційного суду міста Києва Соколової В.В. перебувала апеляційна скарга на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року у цивільній справі № 2-63/11 за позовом правонаступника ОСОБА_2 − ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особистої приватної власності та вилучення даної квартири з майна, що є спільною власністю подружжя.
У поясненнях судді Апеляційного суду міста Києва Соколової В.В., які узгоджуються з матеріалами справи, зазначено, що рішення Святошинського районного суду міста Києва у вказаній справі ухвалено 22 вересня 2011 року та було предметом апеляційного розгляду за апеляційною скаргою ОСОБА_4 Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2011 року залишено без змін. У касаційному порядку вказане рішення не переглядалось. Як вбачається з ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18 лютого 2013 року, відповідач ОСОБА_4 відмовилась від касаційної скарги, з цієї причини касаційне провадження було закрито.
03 лютого 2014 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2011 року.
Згідно з вимогами частини 1 статті 297 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга була зареєстрована канцелярією Апеляційного суду міста Києва та відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 11-1 Цивільного процесуального кодексу України була передана судді-доповідачу Соколовій В.В.
Ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернено апелянту.
Підставою повернення апеляційної скарги стало те, що судом першої інстанції не вирішувалось питання про права та обов’язки ОСОБА_1, у зв’язку з чим останній не має права на оскарження процесуальних документів у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 292 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з частиною 3 статті 297 Цивільного процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, суддею перевіряється відповідність апеляційної скарги вимогам статті 295 Цивільного процесуального кодексу України
Таким чином, при вирішенні питання про апеляційне провадження першочергово вирішується питання про право особи на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 292 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2014 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та після проведення підготовчих дій призначено до розгляду.
У судовому засіданні 07 жовтня 2014 року за участі представника ОСОБА_1 Назарова О.В. учасникам процесу було роз’яснено право і підстави заявити відвід як всьому складу колегії суддів, так і окремому судді. Відводи заявлені не були, тобто сторони висловили довіру складу суду. Учасникам процесу клопотань заявлено не було. Тобто питання про залучення ОСОБА_1 як третю особу під час розгляду справи апеляційним судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання не заявлялося учасниками процесу.
Зі змісту апеляційної скарги вбачалось, що ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, оскільки вважає, що цим рішенням порушується його право на проживання в спірній квартирі, на придбання якої він також витрачав кошти. Проте наведене не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи. Зокрема, на час ухвалення рішення судом факт проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 не підтверджено. Згідно з довідкою форми № 3, окрім відповідача у справі ОСОБА_4, в спірній квартирі ніхто не був зареєстрований, а акт від 9 березня 2013 року не є підтвердженням обставин, що мали місце станом на 22 вересня 2011 року. Факт придбання вказаної квартири за кошти, отримані від продажу квартири в Тамбові, був предметом дослідження судом першої інстанції. Встановлено, що квартира в місті Києві придбана за спільні кошти подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Інших доказів апеляційному суду надано не було.
Оскільки, ОСОБА_1 не брав участі як сторона у справі, зі змісту оскаржуваного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року у зазначеній цивільній справі вбачається, що судом не вирішувались питання про його права та обов’язки, і порушення його права не підтверджувалось матеріалами справи.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2011 року залишено без змін.
Із зазначеною ухвалою не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в касаційному порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження у частині оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2011 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року з підстав, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 328 ЦПК України.
У пункті 7 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 лютого 2012 року № 4-183/0/4-12 роз’яснено, що правом апеляційного оскарження рішення суду наділені не лише особи, які беруть участь у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Якщо рішенням суду вирішено питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, то в разі подання нею апеляційної скарги з пропущенням строку апеляційного оскарження, суддя має поступати відповідно до положень статті 297 ЦПК, про що роз'яснено вище. Якщо рішенням суду не вирішувалось питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, то в разі подання нею апеляційної скарги з пропущенням строку апеляційного оскарження, положення статті 297 ЦПК України не може застосовуватись, оскільки питання про поновлення строку апеляційного оскарження вирішується відносно осіб, які мають право апеляційного оскарження. Раніше така правова ситуація врегульовувалась в частині третій статі 297 ЦПК України, відповідно до якої суддя-доповідач повертав апеляційну скаргу. Оскільки наразі спеціальної норми, яка би врегульовувала таку правову ситуацію немає, то суддя-доповідач має відмовити у прийнятті апеляційної скарги (повернути її) на підставі прямої норми процесуального права - частини першої статті 292 ЦПК України.
З огляду на зазначене дії судді Соколової В.В. узгоджуються з вимогами цивільного процесуального закону.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє виключно в межах повноважень, визначених статтею 91 Закону, зокрема розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року).
Оскільки в діях судді Апеляційного суду міста Києва Соколової Вікторії Вячеславівни не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року), підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно неї відсутні.
Керуючись статтями 83-86, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року), Комісія
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду міста Києва Соколової Вікторії Вячеславівни за зверненням Назарова О.В.
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: В.І. Бутенко
П.С. Луцюк
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
В.Є. Устименко
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
