Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого - Патрюка М.В.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Василенка А.В., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О.. Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши питання про рекомендування кандидата Іванісової Лідії Олександрівни для обрання на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова безстроково,
встановила:
До Комісії 19 червня 2014 року звернулася суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Лідія Олександрівна із заявою про рекомендування для обрання на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова безстроково та подала документи, передбачені статтею 75 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент подачі заяви).
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон), яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону заяви та скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Ураховуючи наведене, розгляд заяви кандидата Іванісової Л.О. для обрання на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова безстроково здійснюється відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент подачі відповідної заяви.
Указом Президента України від 22 грудня 2009 року № 1091/2009 Іванісову Л.О. призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова строком на п'ять років. Присягу судді Іванісова Л.О. прийняла 21 січня 2010 року відповідно до статті 10 Закону України «Про статус суддів».
Згідно з статтею 10 Закону України «Про статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 8 (23.02.93), ст. 56, втратив чинність на підставі Закону № 2453-VІ (2453-17 ) від 07 липня 2010 року) вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу такого змісту:
«Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим».
Строк повноважень судді Іванісової Л.О. закінчився 22 грудня 2014 року.
Заслухавши доповідача та кандидата, врахувавши результати перевірки відомостей стосовно неї, показники розгляду справ та професійні якості кандидата, Комісія дійшла висновку про необхідність відмовити Іванісовій Л.О. у рекомендуванні для обрання на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова безстроково з огляду на таке.
Положеннями частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року) на суддю покладено обов’язки, зокрема: своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики; додержуватися присяги судді.
Україною 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка у відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 акцентував: «Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Із наведено вбачається, що під час виконання своїх обов'язків суддя зобов'язаний керуватись принципом верховенства права.
Так, частиною першою статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Під час розгляду питання про рекомендування кандидата Іванісової Л.О. для обрання на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова безстроково Комісією встановлено таке.
Вищою Радою юстиції 18 грудня 2012 року прийнято рішення № 1220/0/15-12 про внесення подання Президенту України про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
Вищою радою юстиції встановлено, що суддя Ленінського районного суду міста Харкова Іванісова Л.О. під час розгляду подання помічника прокурора Харківського міжрайонного транспортного прокурора Герман Я.В. про усунення захисника Кабанова К.М. від участі у кримінальній справі № 2208133 за обвинуваченням ОСОБА_1 порушила кримінально-процесуальне законодавство, а саме вимоги статтей 16, 16-1, 18, 22, 61, 61-1 КПК України.
Так, це подання суддею Іванісовою Л.О. розглянуто за участі тільки помічника Харківського міжрайонного транспортного прокурора, без заслуховування адвоката та обвинуваченого. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що адвокат, обвинувачений та помічник прокурора повідомлялися про розгляд такого подання (відсутні повідомлення, повістки тощо). У постанові Ленінського районного суду міста Харкова від 08 квітня 2011 року суддею Іванісовою Л.О. не наведено жодних мотивів щодо можливості розгляду подання без участі захисника.
Також Вищою радою юстиції зазначено, що мотивувальна частина постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 08 квітня 2011 року, винесеної суддею Іванісовою Л.О., дослівно переписана з подання помічника прокурора. А вся її мотивація зводиться до двох останніх абзаців, в яких суддя дійшла до такого висновку: з наданих документів вбачається, що адвокат не з’являється для проведення слідчих дій без поважних причин, однак суддя Іванісова Л.О. не вказує, які саме були надані документи.
З огляду на зазначене Вищою радою юстиції зроблено висновок про те. що суддя Іванісова Л.О. діяла упереджено, непрофесійно та необ’єктивно.
За результатами судового оскарження постановою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2013 року у справі № П/9991/1252/12 адміністративний позов Іванісової Л.О. до Вищої ради юстиції про скасування рішення задоволено повністю. Скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2012 року про внесення подання про звільнення Іванісової Л.О. з посади судді Ленінського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
Вищий адміністративний суд України зазначив, що Вищою радою юстиції не взято до уваги, що в матеріалах справи містяться рапорти працівників Харківської міжрайонної транспортної прокуратури щодо повідомлення захисника Кабанова К.М. про необхідність явки до приміщення прокуратури 12 березня 2011 року (цього дня захисник не прибув) та про те, що захисник не відповідає на телефонні дзвінки і встановити його місцезнаходження не можливо.
Також судом встановлено, що Вища рада юстиції не взяла до уваги, що під час розгляду кримінальної справи у Червонозаводському районному суді міста Харкова адвокат Кабанов К.М. брав участь в якості захисника обвинуваченого. Вища рада юстиції не перевірила пояснень судді Іванісової Л.О. в частині повідомлення секретарем судових засідань Клименко Л. адвоката Кабанова К.М. про судове засідання 08 квітня 2011 року, але телефон знаходився поза зоною досяжності.
Із наведеного вбачається, що Вищий адміністративний суд не надав оцінки діям судді Іванісової Л.О. щодо розгляду клопотання без участі захисника та обвинуваченого за відсутності доказів належного їх повідомлення про дату і час слухання справи та відсутності обґрунтування таких дій судді у постанові Ленінського районного суду міста Харкова від 08 квітня 2011 року. Також не вказано на неправомірність висновків Вищої ради юстиції щодо невмотивованості постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 08 квітня 2011 року про необхідність відсторонення захисника Кабанова К.М.
Суддя Іванісова Л.О. на запитання доповідача та членів Комісії пояснила, що адвокат про дату та час розгляду подання помічника прокурора про відсторонення його від участі у кримінальній справі був повідомлений засобами телефонного зв’язку, однак секретар не долучила до справи відповідної телефонограми. Суддя зазначила, що у цьому випадку потрібно було направити повістку, однак у матеріалах справи була відсутня адреса адвоката і дізнатись її не було можливості (незначна кількість комп'ютерів у суді, відсутність доступу до мережі Інтернет). Суддя Іванісова Л.О. зверталася до телефонної компанії з метою надання інформації щодо телефонних розмов з адвокатом, однак у зв’язку зі спливом кількості часу така інформація не збереглася.
Чіткої відповіді на запитання про те, чи був належним чином повідомлений обвинувачений про дату та час розгляду клопотання, суддя Іванісова Л.О. не надала. Суддя Іванісова Л.О. запевнила Комісію, що таких помилок більше не повторює та ретельно перевіряє належність повідомлення учасників процесу про розгляд судових справ.
Відповідно до пункту «с» частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення мас щонайменше такі права: захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд.
Згідно зі статтею 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Установлені Комісією обставини вказують на те, що під час винесення ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 08 квітня 2011 року про відсторонення захисника від участі у кримінальній справі (яка не підлягає подальшому оскарженню) суддя Іванісова Л.О. недотрималася зазначених вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України.
Комісія критично оцінює доводи судді Іванісової Л.О. про те, що вона не мала можливості дізнатись адресу адвоката Кабанова К.М. для належного його повідомлення про дату та час розгляду клопотання прокурора про його відсторонення від участі у кримінальній справі.
Зазначене порушення не було єдиним, яке вчинено суддею Іванісовою Л.О. за час перебування на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова.
Так, у провадженні Комісії перебувала дисциплінарна справа № 8вк-3395/14 стосовно судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О. та суддів апеляційного суду Харківської області Шевченко В.В., Чопенка Я.В., Яковлевої В.С. за зверненнями Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. та народних депутатів Матіос М.В. та Геращенко І.В.
За результатами розгляду зазначеної дисциплінарної справи 28 травня 2015 року Комісією прийнято рішення № 1469/дп-15 про притягнення судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді догани. Дисциплінарне провадження стосовно суддів апеляційного суду Харківської області Шевченко В.В.. Чопенка Я.В.. Яковлевої В.С. припинено.
За результатами оскарження рішенням Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року у справі № 800/226/15 адміністративний позов Іванісової Л.О. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Комісії від 28 травня 2015 року № 1469/дп-15 в частині застосування до судді Ленінського районного суду міста Харкова Іванісової Л.О. дисциплінарного стягнення у виді догани.
Із матеріалів дисциплінарної справи № 8вк-3395/14 вбачається, що 15 липня та 10 вересня 2014 року суддею Іванісовою Л.О. надавалися письмові пояснення щодо звернень Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. та народних депутатів Матіоса М.В., Геращенко І.В.
У своїх письмових поясненнях суддя Іванісова Л.О. вказала на безпідставність доводів заявників про те, що під час обрання міри запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першого статті 294 КК України, вона не врахувала наявності судимостей. Суддя зазначила, що ані слідчим, ані прокурором в ході розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_2 не було надано суду доказів на підтвердження наявності судимостей підозрюваного.
28 травня 2015 року на засіданні Комісії суддя Іванісова Л.О. вказала, що, постановляючи ухвалу, виходила з факту відсутності у справі достовірної інформації про попередні судимості підозрюваного ОСОБА_2 та відсутності доводів щодо недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, та необхідності застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу.
Однак, проаналізувавши докази у справі, Вищий адміністративний суд України встановив, що слідчий суддя Іванісова Л.О. врахувала відомості про судимості підозрюваного ОСОБА_2 під час розгляду клопотання про обрання йому міри запобіжного заходу. Ці відомості були зазначені у вступній частині ухвали Ленінського районного суду міста Харкова про обрання ОСОБА_2 міри запобіжного заходу. Також ця інформація зафіксована в протоколі допиту підозрюваного. Вищий адміністративний суд України зазначив, що зазначені відомості не викликали сумніву у слідчого судді та учасників розгляду клопотання. У мотивувальній частині ухвали є висновок про відмову в задоволенні клопотання з урахуванням вагомості наявних доказів, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному та інших відомостей про нього.
Із наведеного вбачається, що суддя Іванісова Л.О. під час розгляду дисциплінарної справи № 8вк-3395/14 повідомила Комісії інформацію, яка не відповідала дійсності (щодо неврахування нею даних про попередні судимості ОСОБА_2).
Отже, суддя Іванісова Л.О. з метою уникнення дисциплінарної відповідальності, ввела Комісію в оману щодо обставин, про які зазначено в зверненнях Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. та народних депутатів Матіоса М.В., Геращенко І.В.
На запитання доповідача та членів Комісії суддя Іванісова Л.О. пояснила, що під час розгляду дисциплінарної справи № 8вк-3395/14 вона, можливо, допустила неточності під час надання пояснень, через погане самопочуття та прийняття заспокійливих ліків.
Комісія критично оцінює такі доводи судді Іванісової Л.О., оскільки з часу надання нею письмових пояснень (липень, вересень 2014 року) по час розгляду дисциплінарної справи (25 травня 2015 року) минув значний проміжок часу, протягом якого суддя Іванісова Л.О. мала можливість уточнити свої письмові пояснення, надані у дисциплінарній справі № 8вк-3395/14.
Відповідно до характеристики, наданої головою Ленінського районного суду міста Харкова, суддя Іванісова Л.О. зарекомендувала себе позитивно. Однак встановлені Комісією обставини є такими, що негативно характеризують суддю Іванісову Л.О., вказують на недотримання нею високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Слід також зазначити, що ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2014 року у справі № 642/2761/14-к частково задоволено апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 Лесика М.С. Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 29 березня 2014 року в частині покладання на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 КПК України, скасовано та постановлено нову ухвалу.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що з наведеного прокурором обґрунтування клопотання та апеляційної скарги вбачається необхідність покладення на підозрюваного додаткових обов’язків, а саме, передбачених п.п. 8-9 частини п’ятої статті 194 КПК України.
Із наведеного вбачається, що суддя Іванісова Л.О. не вжила всіх необхідних заходів для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_2. під час здійснення кримінального провадження № НОМЕР_1.
Доводи судді Іванісової Л.О. про те, що нею на ОСОБА_2 не було покладено обов’язку носити електронний браслет з огляду на їх незначну кількість, виділену на Харківську область, є неспроможними, оскільки судом апеляційної інстанції такий обов’язок все ж було покладено на ОСОБА_2.
Як зазначила суддя Іванісова Л.О. електронний браслет одягнули на підозрюваного ОСОБА_2, який надалі він зняв, що дозволило йому залишити своє місце проживания та приховуватись від правоохоронних органів.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Частина перша статті 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Стаття 5 Конвенції встановлює право на компетентний суд.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійснення судочинства, яких мають дотримуватись держави-члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1959 року.
Європейський Суд з прав людини завжди стверджував, що органи державної влади мають забезпечувати виконання вимог «справедливого суду» Конвенції у кожній окремій справі (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands (Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів), § 33 наприкінці).
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 повинно трактуватися відповідно до Преамбули до Конвенції, яка проголошує верховенство права основною частиною спільної спадщини держав-учасників (Brumarescu v. Romania (Брумареск у проти Румунії) [ВП], §61; Nejdet Sahin and Perihan Sahin v. Turkey (Неждет Сахін і Періхан Сахін проти Туреччини) [ВП], § 57).
Згідно з пунктом 1.5 Рекомендацій Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року під час виконання своїх обов'язків суддя повинен виявляти повагу до особи та пильно стежити за підтриманням високого рівня компетентності, якого вимагає винесення рішень у справах, рішень, від яких залежить гарантія захисту прав людини, та за дотриманням таємниці інформації, яку їм довірено в ході судового розгляду.
Зокрема, у пункті 40 Монреальської універсальної декларації зазначається, що «судді повинні бути поінформовані про міжнародні конвенції та інші документи і засоби, що стосуються прав людини, і впроваджувати їх у межах, передбачених конституцією та законодавством своїх країн».
У показнику 6 «Компетентність і старанність» Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено принцип, згідно з яким «компетентність і старанність є передумовами належного виконання суддею своїх обов'язків». У зазначеному документі закріплюється положення, відповідно до якого «суддя має бути в курсі відповідних змін до міжнародного законодавства, включаючи міжнародні конвенції та інші документи, що встановлюють норми, які діють у сфері прав людини». При цьому, на думку Ради ООН, під час застосування цього принципу слід мати на увазі, що судові функції судді мають пріоритет над усіма Іншими видами діяльності.
Відповідно параграфа 42 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи з метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя та постійному підвищенню ного якості відповідно до параграфа 58 держави-члени мають впроваджувати системи оцінювання суддів органами судової влади.
Отже, обов’язок судді бути кваліфікованим є складовою визначення компетентного суду, а компетентність суду є невід’ємною частиною принципу верховенства права та передумовою його застосування.
Таким чином, міжнародне право, практика Європейського Суду з прав людини передбачає, що кожному гарантується право на справедливий суд, яке забезпечується державою через призму верховенства права. Держава має забезпечити справедливий розгляд справи компетентним судом. Такий обов’язок випливає зі статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. При цьому кваліфікований суддя в процесі правозастосовної діяльності має керуватися принципом верховенства права, а тому має знати міжнародне та національне законодавство, практику Європейського Суду з прав людини та керуватися усталеними правовими позиціями.
Зазначене реалізовано в національному законодавстві України, в якому закріплено вимоги щодо судді та акцентується увага на таких його якостях, як безсторонність, неупередженість, об'єктивність і кваліфікованість.
На думку Комісії, дії судді Іванісової Л.О. свідчать про некваліфікованість, некомпетентність, недотримання нею вимог щодо чесного і сумлінного виконання обов’язків судді та ставить під сумнів можливість здійснення нею справедливого, безстороннього розгляду судових справ у майбутньому.
З огляду на зазначене Комісія вважає, що у рекомендуванні для обрання на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова безстроково Іванісовій Л.О. слід відмовити.
Керуючись статтями 54, 74, 76, 77, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісія
вирішила:
відмовити кандидату Іванісовій Лідії Олександрівні у рекомендуванні для обрання на посаду судді Ленінського районного суду міста Харкова безстроково.
Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному підпунктом четвертим пункту 48 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: В.І. Бутенко
А.В. Василенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
