Про розгляд питання щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ситникова Олександра Федотовича здійснювати правосуддя у відповідному суді, стосовно якого оголошено перерву відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого − Козьякова С.Ю.,

членів Комісії: Василенка А.В., Заріцької А.О., Козлова А.Г., Лукаша Т.В., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Устименко В.С., Шилової Т.С., Щотки С.О.,

розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ситникова Олександра Федотовича здійснювати правосуддя у відповідному суді, стосовно якого оголошено перерву відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

встановила:

Рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Ситников О.Ф. 24 листопада 2016 року звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення як суддя.

Комісією 05 грудня 2016 року прийнято рішення № 4/вс-16, зокрема, про допуск Ситникова О.Ф. до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема Ситникова О.Ф.

Комісією 06 лютого 2016 року прийнято рішення № 3/вс-17, зокрема, про допуск Ситникова О.Ф. до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У статті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року № 40/32 та від 13 грудня 1985 року № 40/146, визначено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підбору кваліфікацію в галузі права.

Ці основоположні принципи формування суддівського корпусу імплементовані у національне законодавство, що визначає основними складовими авторитету судової влади та довіри до суду - доброчесність і компетентність судді.

Згідно з цими приписами під час кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді касаційного суду у складі Верховного Суду Комісія виходить з того, що кандидати на посаду судді найвищого суду у системі судоустрою мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у їх доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до новоствореного Верховного Суду.

Положеннями статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) закріплено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

У пунктах 1, 2 глави 6 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення) передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Відповідно до статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Ситников О.Ф. 16 лютого 2017 року склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 72 бали, і згідно з рішенням Комісії від 17 лютого 2017 року № 12/зп-17−допущений до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.

За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання Ситников О.Ф. набрав 76,5 бала та згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 22/зп-17 є таким, що допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

На першому етапі кваліфікаційного оцінювання за загальним результатом іспиту Ситников О.Ф. отримав 148,5 бала.

Згідно з абзацом третім пункту 20 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення), під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Відповідно до положень статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі − ГРД), яка надає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

ГРД 14 квітня 2017 року надано Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Ситникова О.Ф. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 12 квітня 2017 року. Відомості, викладені у вказаному висновку, були доповнені висновком у редакції від 20 квітня 2017 року та рішенням про надання інформації від 20 квітня 2017 року.

У висновку ГРД йдеться про неправомірне присвоєння кандидатом плодів чужої інтелектуальної власності у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Так, у 2014 році кандидат підготував дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Правовий статус позивача в адміністративному судочинстві України».

Згідно з рішенням спеціалізованої вченої ради від 25 червня 2014 року державного вищого навчального закладу (далі − ДВНЗ) Запорізького національного університету, кандидат отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності − «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право».

Однак 22 грудня 2014 року Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України (далі - МОН) скасувала рішення про присвоєння кандидату наукового ступеня кандидата юридичних наук та відмовила йому у видачі диплому. Це рішення було підтверджено Наказом МОН від 30 червня 2015 року № 690 за результатами розгляду апеляції Ситникова О.Ф.

Відповідно до даних повідомлення, яке надійшло на інформаційний портал ГРД, підставою для скасування рішення про присвоєння кандидату наукового ступеня став висновок Експертної ради Державного департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації МОН, яка виявила у роботі значний обсяг текстуальних запозичень (плагіату), що було підтверджено голосуванням всіх членів Експертної ради.

ГРД зауважує, що має усі підстави довіряти цій інформації, оскільки вона надійшла від члена Експертної ради Державного департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації МОН професора Селіванова А.О., який особисто брав участь у перевірці дисертації кандидата. Ця інформація була також підтверджена професором Селівановим А.О. у телефонній розмові з членами ГРД.

Таким чином, на думку ГРД, кандидат при підготовці власної наукової роботи допустив значний обсяг плагіату, що встановлено рішенням компетентного органу.

На думку ГРД, неправомірне присвоєння кандидатом плодів чужої інтелектуальної праці при підготовці власної наукової роботи є грубим порушенням загальноприйнятих стандартів поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

У рішенні від 20 квітня 2017 року про надання інформації ГРД звертає увагу на те, що на її сайт надійшли повідомлення про факти, які мають бути з’ясовані при оцінці відповідності доходів кандидата та членів його сім’ї їх витратам та майну. Зокрема, надіслано фотографії будинку, який належить сину кандидата, що розташований у Київській області Бориспільському району, селищній раді Гнідинська ІНФОРМАЦІЯ_1.

ГРД вказує, що будинок розташований у районі, нерухомість вищого цінового сегменту. На даний час подібні будинки коштують від 150 000 дол. США. На фотографії домоволодіння зафіксовано і самого кандидата. Це свідчить, що йому достеменно відомо про факт наявності у сина цього будинку, ймовірно кандидат користується ним, або долучався до придбання чи утримання даного майна.

ГРД звертає увагу, що будинок набуто сином у власність у 2012 році, коли йому був 21 рік, а його дохід того року становив 14 697 грн. ГРД має сумніви, що син кандидата мав можливість придбати таку нерухомість самостійно, і тому допускає, що ця нерухомість була придбана за рахунок коштів кандидата.

Зокрема, у рішенні про надання інформації вказується, що ГРД виявлено факти винесення у 2013 році колегію суддів ВАСУ, де кандидат був головуючим та членом колегії рішень щодо залишення у силі рішень судів щодо заборони мирних зібрань, які стосувались відповідачів та невизначеної кількості осіб і винесені уже після рішення Європейського суду у справі «Веренцов проти України».

На спростування доводів ГРД кандидатом надано пояснення з долученням документів.

Стосовно захисту дисертації кандидат пояснив, що під час підготовки до захисту дисертації спеціалізованою радою Запорізького національного університету проводилась експертиза його роботи на зміст плагіату і висновок був негативним. Кандидат акцентує увагу на тому, що його робота не містить плагіату.

Кандидат пояснив, що розгляд його справи експертною радою Державного департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації МОН України було призначено на 03 вересня 2014 року. Але в цей час він перебував у службовому відрядженні, та за браком часу не зміг завчасно прибути до міста Києва, про що сповістив МОН. 01 жовтня 2014 року його справу та дисертацію розглянуто Експертною радою Державного департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації МОН та вирішено передати дисертацію на поглиблене вивчення члену ради. Цим членом та одночасно доповідачем у його справі був професор Селіванов А.О.

Кандидат звертає увагу на те, що Селіванов А.О. був призначений доповідачем за день до розгляду його справи, хоча на перше засідання доповідачем була визначена інша особа. В грудні 2014 року вказана Еекспертна рада прийняла висновок про невідповідність дисертації вимогам, які встановлені для кандидатських дисертацій. На підтвердження кандидат надав копію висновку щодо його дисертації та атестаційної справи на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за підписом в.о. департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації Криштоф С.Д. та за підписом головного спеціаліста відділу атестації здобувачів наукових ступенів з економічних, суспільних та гуманітарних наук Гаєвського А.М.

Кандидат наголошує, що висновок експертної ради МОН жодного речення про значний обсяг запозичень або слова «плагіат» не містить. Навпаки вказаний висновок містить суперечливі твердження щодо невідповідності роботи вимогам, які встановлені для кандидатських дисертацій, мають речення, які взагалі несумісні із науковим стилем викладення висновків. Цей висновок також для Експертної ради готував професор Селіванов А.О.

Кандидат оскаржив вказаний висновок та наказ МОН № 1502 від 22 грудня 2014 року до МОН, проте його апеляція була відхилена. Однак кандидат зауважує, що він офіційно не був повідомлений про результати своєї апеляції. Про те, що апеляція відхилена, він дізнався у квітні 2017 року під час надання пояснень ГРД.

Кандидат повідомив, що незважаючи на те, що рішення про присвоєння йому наукового ступеня було скасовано, він і надалі продовжує свою наукову діяльність, зокрема, працює над удосконаленням своєї дисертації.

Стосовно придбання сином заміського будинку кандидат пояснив, що його син футболіст, з 15 років він має професійні контракти та вже отримував самостійний дохід. Які саме син отримував доходи кандидату невідомо, оскільки ця інформація не може бути розголошена відповідно до умов контракту, йому відомо лише те, що дід та баба сину давали гроші на придбання цього будинку, але за умови оформлення права власності саме на сина. Також кандидат зауважив, що вони з сином більше семи років не проживають однією родиною і він не може відповідати за майно свого повнолітнього сина.

Стосовно інформації, наданої ГРД щодо існування судових справ, де кандидат брав участь як доповідач або член колегії суддів, під час перегляду рішень про залишення у силі рішень судів, що стосувалися заборони мирних зібрань, кандидат пояснив, що ГРД виявлені факти винесення таких рішень, однак відсутні посилання на конкретні судові справи чи прізвища учасників процесу. До інформації ГРД не додано жодного судового рішення, що унеможливлює їх ідентифікацію.

21 квітня 2017 року відбулася співбесіда із кандидатом Ситниковим О.Ф., під час якої за участі уповноваженого представника Громадської ради доброчесності обговорено обставини, зазначені у висновку, рішенні, та пояснення кандидата.

За результатами співбесіди Комісія у складі колегії прийняла рішення щодо винесення питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ситникова О.Ф. здійснювати правосуддя у відповідному суді на розгляд Комісії у пленарному складі.

12 травня 2017 року до Комісії надійшло звернення члена експертної ради Державного департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації МОН професора Селіванова А.О. разом з копіями документів.

06 червня 2017 року кандидатом надано до Комісії додаткові пояснення.

У пленарному складі Комісії 09 червня 2017 року із кандидатом Ситниковим О.Ф. за участі уповноваженого представника ГРД обговорено обставини, зазначені у висновку, рішенні та зверненні професора Селіванова А.О., заслухано доводи та пояснення кандидата.

Із аналізу наявних у Комісії матеріалів встановлена суперечлива інформація, зокрема, щодо дати засвідчення висновку за підписом Рябченко О.П., Зайчука О.В. та Стеценка С.Г., яка потребує додаткового вивчення. Тому Комісією оголошено перерву у проведенні кваліфікаційного оцінювання стосовно кандидата Ситникова О.Ф, у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду.

Для з’ясування протирічь у наявних матеріалах Комісією, направлено запити до МОН, на які отримано відповіді з підтверджуючими документами стосовно обставин захисту дисертаційної роботи кандидата Ситникова О.Ф. Також кандидат подавав до Комісії додаткові пояснення та документи, яким Комісією була надана оцінка.

Зокрема, кандидат подав до Комісії такі звернення:

• 10 липня 2017 року з повідомленням про те, що ним подано адміністративний позов до окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами до МОН про визнання незаконними та скасування рішень суб’єктів владних повноважень, зокрема наказу МОН № 690 від 30 червня 2015 року у частині затвердження рішення апеляційної комісії, утвореної для розгляду його апеляції (стосовно скасування результатів захисту його дисертаційного дослідження). Тому до результатів судового розгляду кандидат просить Комісію зупинити проведення стосовно нього кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду.
• 13 липня 2017 року - заяву про те, що підтримує попереднє своє звернення від 10 липня 2017 року та, оскільки відповідно до порядку денного Комісії на 14 липня 2017 року призначено продовження розгляду його питання (у межах проведення конкурсу на посаду судді Верховного Суду), а розгляд його адміністративного позову призначено також на 14 липня 2017 року, кандидат просить Комісію відкласти розгляд його питання на іншу дату.
• 14 липня 2017 року перед засіданням Комісії у пленарному складі - заяву з проханням припинити його участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду, оскільки ним поданий адміністративний позов до окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами до МОН про визнання неправомірних дій та рішень, які безпосередньо пов’язані із проходженням ним конкурсу.

14 липня 2017 року Комісія у пленарному складі продовжила розгляд питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Верховного Суду здійснювати правосуддя у відповідному суді у межах конкурсу, оголошеного 07 листопада 2016 року.

На початку засідання Комісії кандидат Ситников О.Ф. заявив клопотання та подав заяву про відкликання його заяви від 14 липня 2017 року щодо припинення його участі у конкурсі на посаду судді Верховного Суду. Кандидат виявив бажання продовжити участь у конкурсі.

Вирішуючи питання щодо заяв кандидата від 10 та 13 липня 2017 року про зупинення участі у конкурсі та відкладення засідання Комісії на іншу дату, слід відзначити, що підстави для зупинення кваліфікаційного оцінювання визначено у частині 7 статті 84 Закону, де вказано, що у разі порушення кримінального провадження щодо судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право зупинити проведення кваліфікаційного оцінювання цього судді до набрання законної сили вироком суду або припинення кримінального провадження.

Отже, вказані заяви кандидата Ситникова О.Ф не підлягають задоволенню, оскільки у Комісії відсутні правові підстави, визначені частиною 7 статті 84 Закону, для їх задоволення.

У пленарному складі Комісія, заслухавши доповідь члена Комісії Мішина М.І., уповноваженого представника Громадської ради доброчесності, пояснення кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ситникова О.Ф., ознайомившись з матеріалами досьє та за результатами проведеної співбесіди, встановила таке.

Стандарти етичної поведінки суддів, що адресовані суддям та судовим органам для використання як базових принципів регламентації поведінки суддів, визначені, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі - Бангалорські принципи поведінки суддів).

Цими стандартами у сфері судочинства утверджено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Міжнародні принципи впроваджені у національне законодавство та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики, затвердженому у новій редакції рішенням XI (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (далі – Кодекс суддівської етики). У статті 1 цього кодексу зазначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Стосовно висновку ГРД у частині, де йдеться про неправомірне використання кандидатом плодів чужої інтелектуальної власності у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, Комісією встановлено такі обставини.

Ситников О.Ф. 25 червня 2014 року у спеціалізованій вченій раді ДВНЗ Запорізький національний університет захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право», перебуваючи на посаді судді Вищого адміністративного суду України.

Оскільки відповідно до повноважень експертної ради МОН віднесено проведення експертизи захищених дисертацій, якщо здобувач наукового ступеня за основним місцем роботи не є науковим або науково-педагогічним працівником (із запрошенням здобувача), дисертацію Ситникова О.Ф. було розглянуто експертною радою з юридичних наук у присутності здобувача на засіданні 01 жовтня 2014 року. Відповіді кандидата не задовольнили експертів, у зв’язку з цим, дисертацію Ситникова О.Ф. передано на поглиблене вивчення члену експертної ради - доктору юридичних наук, професору Селіванову А.О., яким підготовлено висновок.

У висновку професора Селіванова А.О. відсутні посилання на використання у дисертаційному дослідженні кандидата текстуальних запозичень.

Атестаційну справу та дисертацію Ситникова О.Ф. 05 листопада 2014 року повторно розглянуто експертною радою з урахуванням матеріалів поглибленого вивчення та надано висновок за підписами в.о. департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації Криштоф С.Д. і головного спеціаліста відділу атестації здобувачів наукових ступенів з економічних, суспільних та гуманітарних наук Гаєвського А.М. з рекомендацією МОН скасувати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження Ситникову О.Ф. наукового ступеня кандидата юридичних наук.

У експертному висновку, що ліг в основу висновку МОН, зазначено, що авторська позиція в дисертації відсутня, висновки не мають науково-теоретичної цінності і наведено таблицю текстових фрагментів, які повторюються у різних розділах дисертації здобувача.

Комісією з’ясовано, що висновок стосовно дисертації та атестаційної справи на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за підписами Криштоф С.Д. і Гаєвського А.М. за змістом майже співпадає з попереднім висновком (за підписом професора Селіванова А.О.) У тексті обох цих висновків відсутні посилання на те, що кандидатом використані текстові запозичення з іншого дисертаційного дослідження.

Рішення Атестаційної колегії МОН від 22 грудня 2014 року в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження Ситникову О.Ф. наукового ступеня кандидата юридичних наук на підставі висновку затверджено наказом МОН від 22 грудня 2014 року № 1502, яким прийнято рішення відмовити Ситникову О. Ф. у видачі диплома кандидата юридичних наук.

Відповідно до пункту 43 Порядку присудження наукових ступенів (в редакції, чинній у 2015 році) Ситников О.Ф. подав до МОН апеляцію. Рішення про утворення апеляційної комісії та затвердження її складу прийнято відповідно до абзацу п’ятого пункту 6 наказу МОН від 28 квітня 2015 року № 483, що передбачено пунктом 44 Порядку присудження наукових ступенів.

Апеляційна комісія, утворена для розгляду апеляції Ситникова О.Ф., розглянула його дисертацію та апеляцію, підготувала висновок за підписом Рябченко О.П., Зайчука О.В. та Стеценка С.Г., в якому підтвердила висунуті під час проведення Міністерством експертизи зауваження до дисертації Ситникова О.Ф. та вказала на нововиявлені обставини щодо текстових запозичень з дисертації Вовка П.В.

У висновку вказано, що аргументація, наведена в апеляції Ситникова О.Ф., не може бути взята до уваги, оскільки є нічим іншим, ніж текстовим запозиченням з дисертаційного дослідження Вовка П.В. «Захист прав, свобод та інтересів громадян в адміністративних судах першої інстанції» (Вовк П.В. Захист прав, свобод та інтересів громадян в адміністративних судах першої інстанції: дис. к.ю.н. 12.00.07./П.В. Вовк. - Одеса, 2009. - 202с.): зі слів «Забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина ..» до слів «... останніми владних управлінських функцій» (с. 3 дисертації П.В. Вовка). Із деякими редакторськими правками, здійсненими із врахуванням прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів», замість Закону України «Про судоустрій України», який був вказаний у дисертації Вовка П.В., було наведено текстове запозичення зі с. 12-13 з роботи Вовка П.В.: зі слів «Доктриною адміністративного права ...» до слів «...у сфері публічно-правових відносин». Текстове запозичення з дисертації Вовка П.В. також має місце і у подальшій аргументації Ситникова О.Ф., зокрема - зі с. 56-57 зі слів «адміністративне судочинство постає однією з форм захисту ...» до слів «стадійністю судового адміністративного процесу». Крім того, пропозиції, які сформульовані Ситниковим О.Ф. щодо внесення змін до КАС України, а саме - доповнення частин 1, 2 статті 48 та частини 2 статті 50 є нічим іншим, ніж текстовим запозиченням з дисертаційного дослідження Вовка П.В. с. 147-148.

У висновку також зазначається, що при проведенні аналізу доводів апелянта були виявлені наступні такі запозичення з дисертаційного дослідження Вовка П.В.

Також у висновку зауважено, що пояснення, наведені в апеляційній скарзі на рішення Атестаційної колегії щодо дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Ситникова О.Ф. (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 22.12.2014 № 1502), стосовно наявності деяких повторів у третьому розділі не є переконливими. Ситников О.Ф. вказує на те, що завдяки такому співставленню дисертаційного матеріалу вдалось запропонувати певні шляхи вдосконалення правового статусу позивача в адміністративному судочинстві шляхом внесення змін та доповнень до норм КАС України. Однак в дисертації містяться повтори положень попередніх розділів дисертаційної роботи на чотирьох з одинадцяти сторінках розділу 3 (36%), що не є «співставленням дисертаційного матеріалу».

Вказаний висновок був поданий на розгляд Атестаційної колегії МОН 30 червня 2015 року (за підписом Рябченко О.П., Зайчука О.В. та Стеценка С.Г.). Наказом МОН від 30 червня 2015 року № 690 затверджено рішення апеляційної комісії і залишено в силі рішення Атестаційної колегії МОН від 22 грудня 2014 року про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження Ситникову О.Ф. наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Як повідомлено у листі МОН від 23 червня 2017 року № 6.4.-1210, Нормативно-правовими актами з питань атестації наукових кадрів не передбачено надсилання апелянту копії висновку апеляційної комісії. Однак факт апеляційного оскарження не спростовує порушення Ситниковим О.Ф. під час підготовки дисертації принципу поваги і дотримання авторських та суміжних прав, а також принципів наукової етики.

Слід відзначити, що з метою забезпечення інформування громадськості про прийняті МОН рішення, така інформація висвітлюється на офіційному сайті МОН у підрозділі «Інформація щодо засідань та рішень Атестаційної колегії» розділу «Діяльність» - «Атестація кадрів вищої кваліфікації». Зокрема, у цьому підрозділі і було розміщено наказ МОН від 30 червня 2015 року № 690. Крім того, з’ясувати інформацію про подальший розгляд та результати апеляції кандидата можливо було за номером телефону, який розміщено на офіційному сайті МОН. Зокрема, через пошуковий сайт мережі інтернет шляхом вводу прізвища кандидата та назви його дисертації.

Отже, встановлені обставини дають підстави для обґрунтованого сумніву у сприйнятті і утвердженні кандидатом фундаментальних засад професійної етики і доброчесності суддів.

Оцінивши в сукупності наведені обставини, що також підтверджуються інформацією, наданою МОН, Комісія в межах і з метою проведення конкурсу на зайняття посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що доводи ГРД, викладені у висновку про невідповідність кандидата, стосовно неправомірного присвоєння Ситниковим О.Ф. плодів чужої інтелектуальної власності у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук знайшли своє підтвердження.

У рішенні ГРД про надання інформації вказується, що Радою виявлено факти винесення у 2013 році колегією суддів ВАСУ, де кандидат був головуючим та членом колегії, рішень щодо залишення у силі рішень судів щодо заборони мирних зібрань, які стосувались відповідачів та невизначеної кількості осіб, і які були винесені уже після рішення Європейського суду у справі «Веренцов проти України».

Комісією досліджено судові рішення у справах, на які посилається ГРД, де за участі кандидата ухвалювались неправомірні судові рішення. № 2а-17669/11/2670, ухвала ВАСУ від 23 січня 2013 року; справа № 826/2297/13-а, ухвала ВАСУ від 20 листопада 2013 року; справа № К/800/37924/13, ухвала ВАСУ від 20 листопада 2013 року.

Кандидат зауважив, що ці рішення є чинними, ніким не оскаржувались і будь-яких скарг на дії суду від учасників процесу чи інших громадян не надходило.

Під час оцінки вказаних обставин Комісія враховує те, що відповідно до статті 49 Закону суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Відповідно до Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року, рішення суддів не повинні переглядатись інакше, ніж через визначену законом процедуру апеляцій, судді не зобов’язані давати звіт щодо справ, які перебувають в їх провадженні, жодній особі, яка не належить до системи судової влади.

Згідно з § 23 Висновку КРЄС № 18 відповідно до основоположного принципу судової незалежності система оскарження - це, в принципі, єдиний шлях, яким може бути скасовано чи змінено судове рішення після того, як його було винесено, і єдиний спосіб, у який судді відповідатимуть за свої рішення, за винятком того, коли вони діють недобросовісно.

З огляду на викладене власне факт ухвалення суддею певного рішення не може бути ознакою невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

Оскільки доказів на підтвердження недобросовісної поведінки кандидата під час ухвалення рішень, наведених в інформації ГРД, притягнення його до кримінальної, дисциплінарної, іншої відповідальності щодо розгляду цих справ не надано, Комісія не наділена повноваженнями надавати оцінку відповідним діям судді.

Ураховуючи викладене, Комісія відхиляє інформацію ГРД про невідповідність Ситникова О.Ф. критеріям професійної етики та доброчесності в цій частині як таку, що ґрунтується на правовій оцінці законності рішення суду, яке набрало законної сили, ГРД діяла із перевищенням своїх повноважень.

Оцінюючи пояснення кандидата про доходи-витрати його та членів родини, Комісією було проаналізовано інформацію, надану Національним антикорупційним бюро України від 23 січня 2017 року № 01-178/2665, яка міститься в досьє кандидата, з якої встановлено, що син кандидата набув право власності на домоволодіння розташоване у Київській області Бориспільському районі в селищній раді Гнідинська ІНФОРМАЦІЯ_1 за договором купівлі-продажу від 26 жовтня 2012 року. Крім того, син кандидата є власником машиномісця, розташованого у м. Києві на АДРЕСА_1, яке набув за договором купівлі-продажу від 02 серпня 2012 року. Також у власності сина кандидата перебуває квартира площею 95,1 кв.м, розташована за тією ж адресою, що і машиномісце, набута ним у власність 28 березня 2011 року. Родина кандидата (дружина, дочка, син) та сам кандидат мають у власності і інші об’єкти як рухомого, так і нерухомого майна.

Будь-яких документів, які б підтверджували джерела отримання доходів на придбання нерухомого майна близькими особами кандидата, Комісії не надано. Кандидатом лише відзначено, що його син мав самостійний дохід та фінансово допомагали батьки дружини, які працювали, зокрема мали присадибне господарство та займались вирощуванням, реалізацією ранніх овочевих культур. Тесть кандидата працював шахтарем, був ветераном праці, отримував пенсію та «Регрес». Однак жодних документів на підтвердження такої інформації кандидат також не надав.

Комісія критично оцінює пояснення кандидата в цій частині, оскільки, як вбачається з анкети кандидата на посаду судді (стор. 3) - мати дружини - не працює та не працювала, дружина також не працює, що підтверджується інформацією, наданою Національним антикорупційним бюро України, з якої вбачається, що дружина кандидата з 2012 по 2016  рік отримала дохід у розмірі 135 грн. При цьому має у власності автомобіль Subaru Forester та квартиру у місті Києві.

Оцінивши в сукупності наведені обставини, Комісія в межах і з метою проведення конкурсу на зайняття посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що кандидатом не підтверджено наявності у його сина та близьких осіб достатніх доходів для придбання вказаного майна. Тобто доводи ГРД у частині надання інформації, що стосується відповідності доходів кандидата та членів його сім’ї їх витратам, знайшли своє підтвердження.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками, зокрема: відповідність кандидата на посаду судді правилам професійної етики, серед іншого дотримання високих стандартів поведінки, достовірність відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Встановлюючи відповідність Ситникова О.Ф. як кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія виходить, зокрема, із вимог Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

Так відповідно до статей 1, 3, 18 зазначеного кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї».

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

З огляду на зазначене, враховуючи мету цього кваліфікаційного оцінювання та вимоги щодо відповідності кандидатів найвищим стандартам суддівської етики та доброчесності, Комісія оцінює пояснення Ситникова О.Ф. такими, що не спростовували доводів ГРД.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Дослідивши досьє кандидата, заслухавши доповідача, надавши оцінку фактам, викладеним Громадською радою доброчесності, та аргументам, наведеним Ситниковим О.Ф., Комісія за результатами голосування дійшла висновку, що доводи Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики знайшли своє підтвердження під час процедури кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду.

Таке рішення було прийнято членами Комісії одноголосно (за непідтвердження - 13).

Тож, на підставі статті 88 Закону Комісія дійшла висновку, що Ситников О.Ф. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, оскільки не набрав необхідної кількості голосів членів Комісії для підтвердження його здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Це кваліфікаційне оцінювання здійснювалося для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що обумовлювало перевірку кандидата на відповідність найвищим стандартам та вимагало відсутності щонайменшого обґрунтованого сумніву у чеснотах майбутніх суддів Верховного Суду. Висновки Комісії за результатами цього кваліфікаційного оцінювання не можуть мати преюдиційного значення та негативно вплинути на проходження кандидатом інших процедур, пов’язаних з кар’єрою.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону, Положенням, Комісія

вирішила:

визнати Ситникова Олександра Федотовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Головуючий                                                                       С.Ю. Козьяков

Члени Комісії:                                                                    А.В. Василенко

                                                                                              А.О. Заріцька

                                                                                              А.Г. Козлов

                                                                                              Т.В. Лукаш

                                                                                              П.С. Луцюк

                                                                                              М.А. Макарчук

                                                                                              М.І. Мішин

                                                                                              С.М. Прилипко

                                                                                              Ю.Г. Тітов

                                                                                              В.Є. Устименко

                                                                                              Т.С. Шилова

                                                                                              С.О. Щотка