Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого - Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Василенка А.В., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Козлова А.Г., Лукаша Т.В., Луцюка П.С., Мішина М.І., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Устименко В.Є., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко Валентини Петрівни здійснювати правосуддя у відповідному суді, стосовно якої оголошено перерву відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
встановила:
Рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Юрченко В.П. 02 грудня 2016 року звернулася до Комісії із заявою про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
Комісією 13 грудня 2016 року прийнято рішення № 93/вс-16, зокрема, про допуск Юрченко В.П. до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема Юрченко В.П.
Комісією 10 лютого 2017 року прийнято рішення № 47/вс-17, зокрема, про допуск Юрченко В.П. до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Положеннями статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) закріплено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
Юрченко В.П. 16 лютого 2017 року склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 83,25 бала, і згідно з рішенням Комісії від 17 лютого 2017 року № 12/зп-17 допущена до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.
За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання Юрченко В.П. набрала 91,5 бала та згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 22/зп-17 визнана такою, що допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з абзацом 3 пункту 20 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі − Положення), під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до положень статті 87 Закону з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, яка надає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) надано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Юрченко В.П. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 14 травня 2017 року.
Відповідно до висновку ГРД Юрченко В.П. була у складі колегії суддів Вищого адміністративного суду України (далі − ВАСУ), яка 14 березня 2016 року визнала незаконним та скасувала подання Вищої ради юстиції (далі − ВРЮ) про звільнення судді Дарницького районного суду міста Києва Пойди Сергія Миколайовича за рішення проти Майдану.
На думку ГРД, ухвалене рішення не лише не сприяло відновленню довіри до судової влади, а навпаки − утверджувало у суспільстві уявлення про панування безкарності та кругової поруки у суддівському корпусі.
Заперечуючи проти доводів ГРД, Юрченко В.П. на засіданні Комісії як у колегіальному, так і у пленарному складі зазначила, що вона дійсно брала участь у розгляді даної справи, яку пізніше постановою Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року було скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд до цього ж суду. До сьогоднішнього часу остаточного рішення у справі стосовно судді Пойди С.М. не прийнято.
Задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів ВАСУ, не надаючи будь-яких оцінок правомірності діям та рішенням судді Пойди С.М., у судовому рішенні зазначила виключно про закінчення передбаченого законом річного строку давності притягнення Пойди С.М. до дисциплінарної відповідальності.
Тому звинувачення ГРД щодо «покривання суддів Майдану» є необґрунтованими, а ухвалене 14 березня 2016 року судове рішення у справі (незважаючи на його скасування Верховним Судом України), не може бути самостійною підставою для прийняття висновку про невідповідність Юрченко В.П. критеріям доброчесності та професійної етики.
Кандидат також зауважила, що оскільки судовий розгляд у справі за позовом Пойди С.М. до ВРЮ ще триває, тому важливо утримуватись від висловлювання будь-якої правової позиції, щоб це не було розцінено як вплив на колегію суддів (у складі якої також є конкурсанти на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду).
Вирішуючи питання відповідності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія виходила з такого.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Комітет Міністрів Ради Європи у статті 66 своїх Рекомендацій СМ/Rес (2010)12 державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухвалених 17 листопада 2010 року, врівноважив незалежність і відповідальність суддів таким чином: «Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості».
Відповідно до Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року, рішення суддів не повинні переглядатись інакше, ніж через визначену законом процедуру апеляцій, судді не зобов’язані давати звіт щодо справ, які перебувають в їх провадженні, жодній особі, яка не належить до системи судової влади.
У § 35 Висновку Консультативної ради Європи суддів (далі − КРЄС) № 17 (2014) зазначається, що для того, щоб оцінити якість рішення, винесеного суддею, особи, які проводять оцінювання, мають зосереджуватися на методиці, яку суддя в цілому застосовує в своїй роботі, а не на оцінюванні правового обґрунтування окремих рішень. Останнє має визначатися виключно в процесі оскарження.
Згідно з § 23 Висновку КРЄС № 18 (2015) відповідно до основоположного принципу судової незалежності система оскарження - це, в принципі, єдиний шлях, яким може бути скасовано чи змінено судове рішення після того, як його було винесено, і єдиний спосіб, у який судді відповідатимуть за свої рішення, за винятком того, коли вони діють недобросовісно.
При з’ясуванні вказаних обставин Комісією встановлено, що прийнята колегією суддів ВАСУ постанова від 14 березня 2016 року (за участі кандидата) була скасована постановою Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року з підстав неправильного застосування ВАСУ норм права щодо вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги. Внаслідок цього ВАСУ дійшов помилкового висновку про те, що строк притягнення Пойди С.М. до відповідальності за порушення присяги судді закінчився.
Крім того, Верховний Суд України зазначив, що перед тим як застосувати строки давності, суд мав з’ясувати наявність чи відсутність підстав для притягнення Пойди С.М. до відповідальності за порушення присяги судді, оскільки строки давності можуть бути застосовані лише у разі встановлення судом таких підстав.
Комісією встановлено та підтверджується постановою Верховного Суду України, що постанова ВАСУ від 14 березня 2016 року (прийнята за участі кандидата) дійсно була прийнята у справі стосовно «судді Майдану» Пойди С.М., однак за своїм змістом фактично мала суто формальний характер, оскільки питання наявності чи відсутності підстав для притягнення Пойди С.М. до відповідальності за порушення присяги судді нею вирішено не було. Натомість вказаною ухвалою було вирішено питання щодо строків притягнення Пойди С.М. до відповідальності за порушення присяги судді.
За таких обставин Комісія не бере до уваги доводи ГРД щодо «покривання суддів Майдану» як такі, що мають характер припущень та відхиляє висновок про невідповідність Юрченко В.П. критеріям професійної етики та доброчесності як такий, що ґрунтується на правовій оцінці ГРД судового рішення, прийнятого за участі кандидата.
Окрім того, у висновку про невідповідність Юрченко В.П, критеріям доброчесності та професійної етики члени ГРД звертають увагу Комісії на ухвалу від 23 червня 2010 року, постановленої колегією суддів Донецького апеляційного адміністративного суду (за участі кандидата), якою залишено в силі постанову суду першої інстанції щодо скасування Указу Президента України про присвоєння Героя України Степану Бандері (справа № 2а-1219/10/0570).
На думку ГРД, ухвалене апеляційною інстанцією рішення викликало значний суспільний резонанс, а також обґрунтовані сумніви у членів ГРД у тому, що ухвалено воно суддями (зокрема Юрченко В.П.) неупереджено і залежно від політичних впливів.
Заперечуючи проти будь-якого впливу під час постановления ухвали від 23 червня 2010 року у справі № 2а-1219/10/0570, Юрченко В.П. зазначила, що ухвалою ВАСУ від 02 серпня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій у справі № 2а-1219/10/0570 (зокрема, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року) були залишені без змін як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
У зв’язку з цим Юрченко В.П. вважає, що рішення судів усіх інстанцій у справі № 2а-1219/10/0570, які у даному випадку набули статусу остаточного, відповідають принципу законності і за жодних обставин не можуть бути підставою для негативного висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
Також кандидат зауважила, що колегією суддів апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення у справі № 2а-1219/10/0570 не надавалась оцінка діяльності С. Бандери та його заслуг, оскільки це не належить до повноважень суду, а надано було лише оцінку законності Указу Президента України «Про присвоєння С. Бандері звання Герой України».
З матеріалів кваліфікаційного оцінювання убачається, що за результатами касаційного перегляду колегія суддів ВАСУ, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у своєму рішенні також зазначила, що судами не надавалася оцінка діяльності С. Бандери та його заслуг, оскільки це не належить до повноважень суду. Відповідно до статей 2, 17 КАС України до повноважень адміністративних судів належать спори щодо перевірки законності актів Президента України. Суд відповідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність спірного Указу Президента України законодавчим нормам, які регулюють питання щодо призначення нагород, у даному випадку щодо удостоєння С. Бандери вищою нагородою України − Герой України.
На думку колегії суддів ВАСУ, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 46/2010 «Про присвоєння С. Бандері звання Герой України» прийнятий з порушенням статті 6 Закону України «Про державні нагороди України», тобто з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
З огляду на викладене Комісія вважає доводи кандидата переконливими та такими, що заслуговують на увагу. Натомість не може взяти до уваги посилання ГРД на те, що судове рішення у справі щодо скасування Указу Президента України щодо присвоєння Героя України Степану Бандері (справа № 2а-1219/10/0570) було ухвалено суддями, зокрема Юрченко В.П., неупереджено та під будь-яким тиском, оскільки жодного підтвердження вказаному факту під час пленарного засідання встановлено не було.
Відповідальність суддів допускається, але лише за умови свідомого (за наявності умислу або грубої недбалості) вчинення суддею відповідного проступку, а власне факт ухвалення суддею певного судового рішення не може бути ознакою невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики.
Відсутність доказів на підтвердження недобросовісної поведінки кандидата під час ухвалення судових рішень, наведених у висновку ГРД, а також доказів притягнення Юрченко В.П. до кримінальної, дисциплінарної чи іншої відповідальності у зв’язку з прийняттям такого судового рішення, на думку Комісії, свідчить про неприйнятність висновку ГРД.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Дослідивши досьє кандидата, заслухавши доповідача, надавши оцінку фактам, викладеним Громадською радою доброчесності, та аргументам, наведеним Юрченко В.П, Комісія за результатами голосування (із тринадцяти членів Комісії: 11 - за, 2 - проти) дійшла висновку, що доводи Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики не знайшли свого підтвердження під час процедури кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону, Положенням, Комісія
вирішила:
визнати Юрченко Валентину Петрівну такою, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Комісії у складі колегії завершити проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко Валентини Петрівни.
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: А.В. Василенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
А.Г. Козлов
Т.В. Лукаш
П.С. Луцюк
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
С.Ю. Тітов
В.Є. Устименко
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
