Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Василенка А.В., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Козлова А.Г., Лукаша Т.В., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Устименко В.Є., Щотки С.О.,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Слинька Сергія Станіславовича здійснювати правосуддя у відповідному суді, стосовно якого оголошено перерву відповідно до абзацу 2 частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
встановила:
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) від 7 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Слинько С.С. 29 листопада 2016 року звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
Комісією 5 грудня 2016 року прийнято рішення № 55/вс-16 про допуск Слинька С.С. до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема Слинька С.С.
Комісією 8 лютого 2017 року прийнято рішення № 20/вс-17 про допуск Слинька С.С. до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) закріплено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
Слинько С.С. 16 лютого 2017 року склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 67,5 бала, і згідно з рішенням Комісії від 17 лютого 2017 року № 12/зп-17 допущений до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.
За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання Слинько С.С. набрав 82,5 бала та згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 22/зп-17 є таким, що допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Згідно з абзацом 3 пункту 20 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до статті 87 Закону, з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання, утворюється Громадська рада доброчесності, яка, за наявності відповідних підстав, надає висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Громадською радою доброчесності надано висновок, затверджений 5 травня 2017 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Слинька С.С. критеріям доброчесності та професійної етики з тих підстав, що під його головуванням 3 квітня 2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) вирок Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2012 року стосовно ОСОБА_1 лише змінено, шляхом зменшення розміру відшкодування матеріальної шкоди за цивільним позовом, незважаючи на те, що 3 липня 2012 року Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ) були встановлені порушення пунктів 1-4 статті 5 та статті 18 у поєднанні зі статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі «Луценко проти України». На думку Громадської ради доброчесності, ухвалення за участі Слинька С.С., як судді, такого рішення є «порушенням принципів професійної етики незалежно від того, чи було таке рішення оскаржене, скасоване чи притягався суддя до юридичної відповідальності», «колегія суддів під головуванням кандидата свавільно витлумачила рішення ЄСПЛ та відмовилася бачити обставини, які суддям було невигідно визнати з огляду на те, що при владі залишалися ті самі особи, які й зловживали інструментами правосуддя собі на користь».
А як наслідок, Громадська рада доброчесності у своєму висновку вказує, що кандидат вніс неправдиві відомості в декларацію доброчесності, зокрема в пункт 17 щодо прийняття рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
На її думку, кандидат мав підтвердити факт участі в ухваленні рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої зазначеної статті – рішення касаційної інстанцій про перегляд обвинувальних вироків, наслідком якого не було їх скасування, щодо осіб, які визнані політичними в’язнями, за дії, пов’язані з їх політичною та громадською діяльністю, а саме: ухвали ВССУ від 3 квітня 2013 року у справі стосовно ОСОБА_1, оскільки в резолюції Європейського Парламенту від 14 травня 2012 року його названо «засудженим з політичних мотивів», однак він цього не зробив.
Слинько С.С., як суддя, брав також участь в постановленні ухвали ВССУ від 23 січня 2014 року, якою залишено без змін вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до яких Законом України від 27 лютого 2014 року № 792-VІІ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» застосовано повну індивідуальну амністію. Про наявність вказаного рішення як такого, що відповідає критеріям, передбаченим частиною третьою статті 3 Закону України «Про очищення влади», зазначено в довідці ВССУ про результати перевірки, проведеної відповідно до цього Закону стосовно Слинька С.С. Тож, як вважає Громадська рада доброчесності, твердження кандидата у пункті 19 декларації доброчесності, згідно з яким до нього не застосовуються заборони, визначені Законом України «Про очищення влади», є неправдивим.
Заперечивши проти доводів Громадської ради доброчесності, Слинько С.С. надав письмові пояснення, які підтримав на засіданні колегії Комісії 19 травня 2017 року та на засіданні Комісії у пленарному складі 26 червня 2017 року.
На думку кандидата, інформуючи про рішення від 3 квітня 2013 року у справі ОСОБА_1, що, до того ж, не переглядалось, Громадська рада доброчесності фактично здійснила його перевірку та дійшла висновку про незаконність, пославшись, при цьому, на рішення ЄСПЛ від 3 липня 2012 року, що стосувалося лише затримання та тримання під вартою ОСОБА_1 Кандидат наголосив, що ця кримінальна справа розглянута в межах та порядку, визначених діючим на той час процесуальним законом, виходячи з фактів та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій з урахуванням принципу верховенства права та відповідно до повноважень суду касаційної інстанції.
Стосовно заповнення декларації доброчесності кандидат зазначив, що не підтвердив у пункті 17 факт прийняття рішення, передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», зокрема у справі стосовно ОСОБА_1, оскільки жодним рішенням будь-якого компетентного органу його не визнано політичним в’язнем, в тому числі і резолюцією Європейського Парламенту від 14 травня 2012 року, на яку посилається Громадська рада доброчесності, тож у кандидата були відсутні підстави вважати його таким.
Що ж до резолюцій Європейського Парламенту, то їх прийняття використовується як консультативна функція щодо демократичного спрямування напряму діяльності конкретних держав.
Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» встановлено, що суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень, зокрема суду касаційної інстанції про перегляд обвинувальних вироків, наслідком якого не було їх скасування, щодо осіб, які визнані політичними в’язнями, за дії пов’язані з їх політичною та громадською діяльністю.
Така перевірка, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», здійснювалась утвореною при Вищій раді юстиції Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції за заявами юридичних або фізичних осіб.
Інформації ж про проведення цієї перевірки стосовно кандидата Слинька С.С. у Комісії немає.
Стосовно заперечення у пункті 19 декларації доброчесності факту застосування до кандидата заборон, визначених Законом України «Про очищення влади», він пояснив, що такі заборони не застосовуються до нього згідно з довідкою В ССУ про результати перевірки, передбаченої вказаним Законом. У своїй же заяві про проведення такої перевірки кандидат повідомив про наявність ухваленого за його участі рішення стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до яких у лютому 2014 року застосовано повну індивідуальну амністію.
Кандидат також додав, що згідно з частиною сьомою статті 3 Закону України «Про очищення влади», заборона передбачена частиною четвертою статті 1 цього Закону, застосовується, зокрема до суддів, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони вчинили дії, визначені пунктами 1-5 вказаної частини сьомої статті 3 цього Закону.
Тож, з огляду на викладене, Комісія приходить до висновку, що у кандидата були відсутні підстави для підтвердження у декларації доброчесності прийняття рішення, передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», та щодо застосування до нього заборон, визначених Законом України «Про очищення влади». Що ж до ухвали ВССУ від 3 квітня 2013 року у справі стосовно ОСОБА_1, то ані Верховним судом України, ані ЄСПЛ вона не переглядалась, допущення будь-яких порушень кандидатом, як суддею, під час її постановления компетентними органами чи судовими рішеннями не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Дослідивши досьє кандидата, заслухавши доповідача члена Комісії Весельську Т.Ф., надавши оцінку фактам, викладеним Громадською радою доброчесності, та аргументам, наведеним Слиньком С.С., Комісія приходить до висновку, що доводи Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики не знайшли свого підтвердження під час процедури кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду.
Із чотирнадцяти членів Комісії за підтримку такого рішення проголосувало одинадцять.
Керуючись статтями 88, 93, 101 Закону, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Комісія, -
вирішила;
визнати Слинька Сергія Станіславовича таким, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду, а Комісії у складі колегії завершити проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: В.І. Бутенко
А.В. Василенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
А.Г. Козлов
Т.В. Лукаш
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
В.Є. Устименко
С.О. Щотка
