Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого — Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Василенка А.В., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Козлова А.Г., Лукаша Т.В., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Устименко В.Є., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Черпака Юрія Кононовича здійснювати правосуддя у відповідному суді, стосовно якого оголошено перерву відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
встановила:
Рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Черпак Ю.К. 05 грудня 2016 року звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
Комісією 13 грудня 2016 року прийнято рішення № 106/вс-16, зокрема, про допуск Черпака Ю.К. до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема Черпака Ю.К.
Комісією 09 лютого 2017 року прийнято рішення № 27/вс-17, зокрема, про допуск Черпака Ю.К. до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Положеннями статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі — Закон) закріплено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
Черпак Ю.К. 16 лютого 2017 року склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 81,75 бала, і згідно з рішенням Комісії від 17 лютого 2017 року № 12/зп-17 допущений до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.
За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання Черпак Ю.К. набрав 81,5 бала та згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 22/зп-17 визначений таким, що допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з абзацом 3 пункту 20 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, (далі - Положення) під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до положень статті 87 Закону з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, яка надає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Громадською радою доброчесності надано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Черпака Ю.К. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 13 травня 2017 року.
Відповідно до вказаного висновку Черпак Ю.К. брав участь в ухваленні рішення щодо заборони проведення мирного зібрання невизначеному колу осіб на підставі Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року № 9306-ХІ (далі - Указ); використав свій статус для отримання у власність квартири в місті Києві; був у складі п’ятої судової плати Вищого адміністративного суду України та колегії суддів Вищого адміністративного суду України, яка розглядала справу за позовом ОСОБА_1.
Кандидат надав усні та письмові пояснення щодо доводів, вказаних у висновку Громадської ради доброчесності, зокрема Черпак Ю.К. пояснив, що колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, тому 07 листопада 2013 року постановила ухвалу про залишення без змін судових рішень попередніх інстанцій, якими було встановлено заборону проведення публічної акції громадській організації «Інсайт» та іншим суб’єктам, які реалізують право на мирні зібрання, тобто особам, які не були внесенні до заявки, поданої до органу місцевого самоврядування, і могли б долучитися до зазначеної акції. При постановленні вказаного судового рішення визначальним для суду касаційної інстанції був не Указ, а положення статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 39 Конституції України, Закону України «Про основи національної безпеки України»
Також кандидат пояснив, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07 листопада 2013 року посилався на Указ через невизначеність на час прийняття судового рішення юридичної сили вказаного нормативно-правового акта оскільки лише в квітні 2013 року Європейський суд з прав людини у справі «Вєрєнцов проти України» ухвалив рішення, де зазначив про неприйнятність зазначеного указу, яке набуло статусу остаточного 11 липня 2013 року та офіційно перекладено і оприлюднено в офіційному виданні «Офіційний вісник України» від 05 листопада 2013 року № 83, що об’єктивно унеможливило його належне опрацювання до 07 листопада 2013 року.
З доводами Громадської ради доброчесності щодо використання свого статусу для отримання у власність квартири у місті Києві Черпак Ю.К. категорично не погодився та пояснив, що право на житло використав ще у 2010 році відповідно до редакції чинного на той час Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, проте житло було непридатним для проживання, тому він здав ордер та у 2011 році отримав службове житло згідно з вимогами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, яке згодом було приватизовано членами його родини, оскільки своє право на приватизацію він реалізував за попереднім місцем проживання.
З приводу включення до складу п’ятої судової палати Вищого адміністративного суду України кандидат пояснив, що питання про її склад було вирішено загальними зборами суддів Вищого адміністративного суду України за поданням голови суду, тобто не з його власної ініціативи. Щодо практики вказаної палати кандидат зауважив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні постанови суду, ухвалені за його участі, про задоволення позовів громадян і юридичних осіб до органів державної влади, висловлені ним окремі думки щодо вирішення справи чи окремих питань на користь позивачів - не суб’єктів владних повноважень.
Факт перебування у складі колегії суддів Вищого адміністративного суду України, яка розглядала справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України про визнання незаконними та скасування рішень і подань Вищої ради юстиції, постанови Верховної Ради України в частині його звільнення з посади судді Верховного Суду України, Черпак Ю.К. підтвердив і зазначив, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Олександр Волков проти України» фактично констатував прогалини з певних питань, допущені порушення з боку органів державної влади, певне правове становище суддів п’ятої судової палати Вищого адміністративного суду України (їх перебування під дисциплінарною юрисдикцією Вищої ради юстиції) та законодавчу обмеженість суду в повному захисті порушених прав.
Вирішуючи питання відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія виходь з такого.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону суддю не можу бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Комітет Міністрів Ради Європи у статті 66 своїх Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухвалених 17 листопада 2010 року, врівноважив незалежність і відповідальність судді таким чином: «Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для їх цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості».
Отже, за загальною тенденцією, відповідальність суддів допускається, але лише за умов свідомого (за наявності умислу або грубої недбалості) вчинення суддею відповідного проступку. Таким чином, у питанні відповідальності суддів на підставі рішення ЄСПЛ, в якому констатовано порушення певних норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно довести їхній умисел або грубу недбалість; відповідальність суддів не може ґрунтуватися лише на самому факті ухвалення ЄСПЛ такого рішення.
У пунктах 41, 42 свого висновку від 13 червня 2016 року № 847/2016 Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) зазначила, що ЄСПЛ лише встановлює відповідальність держави-відповідача. Неможливо розумно заявляти або припускати, що ЄСПЛ, розглядаючи передані йому справи усіх заявників, основну увагу у своїй практиці приділяє оцінці, кількісному визначенню та аналізу характеру чи ступеня вини (протиправне зловживання своїми повноваженнями, злочинний умисел або груба недбалість) кожного з тих суддів, чиї національні рішення оскаржувалися до ЄСПЛ. Це має бути предметом іншої, внутрішньої судової процедури.
Окрім того, питання, яке розглядає ЄСПЛ, не зводиться до судового переслідування суддів, які брали участь у розгляді справи на національному рівні. Отже, будь-яке рішення цього суду на користь заявника (включно зі встановленим порушенням) не відповідає стандарту, необхідному для встановлення кримінальної відповідальності особи, оскільки справа процесуально не є судовим переслідуванням особи чи судді за протиправну поведінку.
Таким чином, у кожному конкретному випадку прийняття ЄСПЛ негативного рішення національний орган, уповноважений вирішувати питання щодо відповідальності судді, повинен надати оцінку його поведінці та визначити ступінь його індивідуальної вини. В іншому ж разі, порушуватиметься принцип незалежності суддів, вони стануть вразливими до зовнішнього впливу та нестимуть відповідальність за причини, що виходять за межі їх службових функцій.
На засіданнях Комісії як у колегіальному, так і у пленарному складі під час розгляду питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Черпака Ю.К. відомостей про те, що на національному рівні є будь-які рішення, якими встановлено його вину в ухваленні рішень з порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованому у рішенні Європейського суду з прав людини, встановлено не було.
Оцінивши доводи, викладені у висновку Громадської ради доброчесності, та пояснення кандидата, Комісія дійшла висновку, що в діях Черпака Ю.К. не вбачається ознак невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Дослідивши досьє, заслухавши доповідача, уповноваженого представника Громадської ради доброчесності та кандидата, Комісія за результатами голосування (із чотирнадцяти членів Комісії: 11 - за, 3 - проти) дійшла висновку, що Черпак Ю.К. за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону, Положенням, Комісія
вирішила:
визнати Черпака Юрія Кононовича таким, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Комісії у складі колегії завершити проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Черпака Юрія Кононовича.
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: А.В. Василенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
А.Г. Козлов
Т.В. Лукаш
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
В.Є. Устименко
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
