Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Василенка А.В., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Козлова А.Г., Лукаша Т.В., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Устименко В.Є., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Погрібного Сергія Олексійовича здійснювати правосуддя у відповідному суді, стосовно якого оголошено перерву відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
встановила:
Рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Погрібний Сергій Олексійович звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
Комісією 20 грудня 2016 року прийнято рішення № 158/вс-16 про допуск Погрібного Сергія Олексійовича до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду Погрібного Сергія Олексійовича.
Комісією 08 лютого 2017 року прийнято рішення № 20/вс-17 про допуск Погрібного Сергія Олексійовича до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Положеннями статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
Погрібний Сергій Олексійович 16 лютого 2017 року склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 76,5 бала і згідно з рішенням Комісії від 16 лютого 2017 року № 12/зп-17 допущений до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.
За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання Погрібний Сергій Олексійович набрав 89 балів та згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 23/зп-17 є таким, що допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з абзацом третім пункту 20 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі – Положення), під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до положень статті 87 Закону з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, яка надає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Громадською радою доброчесності надано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Погрібного Сергія Олексійовича критеріям доброчесності та професійної етики (далі – висновок Громадської ради доброчесності), затверджений 20 квітня 2017 року.
Відповідно до висновку Громадської ради доброчесності підставою для його затвердження є ухвалення кандидатом окремих рішень з ознаками політичного впливу, порушення принципів гласності та відкритості судового процесу, зокрема кандидат заборонив проведення відеофіксації судового засідання, несвоєчасно вніс судове рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень. На думку Громадської ради доброчесності, наявні підстави для висновку про невідповідність способу життя кандидата задекларованим доходам, зокрема через значну кількість готівкових коштів, нерухомості та неодноразові авіаперельоти за кордон. Підставою для висновку також стали зв’язки кандидата з одіозними політиками, зокрема Сергієм Ківаловим.
Стосовно зазначених у висновку Громадської ради доброчесності доводів кандидатом надано письмові та усні пояснення, а також докази, які було оцінено Комісією у складі колегії під час співбесіди, проведеної 28 квітня 2017 року за участі кандидата та уповноваженого представника Громадської ради доброчесності.
Стосовно обставин порушення, на думку Громадської ради доброчесності, принципів гласності та відкритості судового процесу встановлено таке. 06 серпня 2014 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозйомки від журналіста газети «Верховенство права» під час засідання цього ж дня у цивільній справі № 2-1249/11.
На початку судового засідання суд виніс на розгляд зазначене клопотання та запитав думку сторін щодо можливості проведення фото- та відеозйомки. Позивач не заперечив. Відповідач та представник відповідача заперечили. Суд на місці ухвалив заборонити фото- та відеозйомку та видалити із зали судових засідань апаратуру. На підтвердження кандидатом надано копію журналу судового засідання та технічний запис засідання, також надано копію листа із відповіддю журналісту щодо заборони проведення зйомки.
При з’ясуванні вказаних обставин Комісією встановлено, що відеозапис, розміщений в мережі Інтернет, на який посилається Громадська рада доброчесності у висновку, є неповним і не містить частини судового засідання, де учасники процесу заперечують проти проведення фото- та відеозйомки. Надані кандидатом пояснення та докази (копія журналу та звукозапис судового засідання) спростовують твердження Громадської ради доброчесності щодо заборони проведення кандидатом фото- та відеозйомки судового засідання журналісту, не зважаючи на те, що сторони у справі не заперечували проти її ведення.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду справи) розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.
Частиною восьмою статті 6 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на день розгляду справи) встановлено, що учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи з викладеного, наведені норми вказують на те, що постановлення судом ухвали про здійснення фото- та відеозйомки судового засідання можливе лише за згоди сторін у справі. Оскільки відповідач та представник відповідача не надали таку згоду, судом заборонено її проведення.
Однією з підстав для затвердження висновку Громадською радою доброчесності стала скарга громадянина Батталова А.М. щодо несвоєчасного надання кандидатом копії судового рішення у цивільній справі № 522/25914/16-ц для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), подана ним до Вищої ради правосуддя. Згідно з даними ЄДРСР зазначене рішення ухвалено 31 січня 2017 року, а надіслано судом для публікації лише 28 лютого 2017 року.
Як пояснив кандидат, ухвалу у цивільній справі № 522/25914/16-ц ним виготовлено та підписано 31 січня 2017 року. З 03 по 27 лютого 2017 року кандидат перебував у відпустці. Відповідно до наказу Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2016 року № 163/а «Щодо направлення до ЄДРСР електронних копій судових рішень» обов’язки по технічному направленню до ЄДРСР електронних копій судових рішень, ухвалених під головуванням відповідного судді, покладено на помічників суддів Приморського районного суду міста Одеси. У зв’язку з несвоєчасним виконанням помічником кандидата Шарагом А.О. обов’язку з внесення та направлення до ЄДРСР ухвали від 31 січня 2017 року наказом Приморського районного суду міста Одеси від 12 травня 2017 року № 8-вд/а його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.
Додатково кандидат зазначив, що в подальшому скаржник отримав копію ухвали та оскаржив її в апеляційному порядку. 24 березня 2017 року ухвалою апеляційного суду Одеської області відкрито апеляційне провадження за скаргою Батталова А.М. на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 31 січня 2017 року. Відповідна скарга, направлена до Вищої ради правосуддя, відкликана скаржником 14 червня 2017 року.
На підтвердження зазначених обставин кандидатом надано копії відповідних документів.
Громадська рада доброчесності у висновку вказала, що однією з підстав для його затвердження є, на її думку, наявність обґрунтованих підстав для висновку про невідповідність способу життя кандидата задекларованим доходам. Як вбачається із декларацій кандидата за 2014-2016 роки та з матеріалів суддівського досьє, основним доходом сім’ї кандидата, яка крім нього складається із дружини ІНФОРМАЦІЯ_1, є заробітна плата кандидата. У володінні кандидата та його дружини перебуває садовий (дачний) будинок, 3/100 частини дачних будівель, 5 земельних ділянок (1 з них відчужена у 2016 році), 2 квартири, 248/1000 квартири спільного заселення, 2 автомобілі та значна сума готівкових коштів. Також кандидат і його дружина неодноразово здійснювали авіаперельоти за кордон – до Відня і ОАЕ, дружина кандидата – до Ізраїлю.
Кандидатом надано пояснення та підтверджуючі документи, що садовий (дачний) будинок та земельна ділянка в Одеській області набута ним у власність у 2002 році, тоді як на на посаду судді його призначено згідно з Указом Президента України від 04 серпня 2003 року № 802/2003. 3/100 частини дачних будівель та земельна ділянка у місті Одесі подаровані йому батьком у 2007 році. 248/1000 квартири спільного заселення та земельна ділянка в Одеській області набуті у власність його дружиною у 2008 та 2006 роках до вступу у шлюб (шлюб з кандидатом укладено 18 лютого 2011 року). Квартира у місті Одесі набута у власність безоплатно дружиною кандидата та ІНФОРМАЦІЯ_1 у грудні 2016 року в порядку приватизації державного житлового фонду. Інше майно, зокрема транспортні засоби, отримані кандидатом у спадщину після смерті батьків. Також після смерті батька кандидатом у 2012 році успадковано грошові кошти у сумі понад 200 000 грн. Зокрема, за рахунок цих коштів кандидатом здійснено частину закордонних подорожей. Відповідне майно та грошові кошти відображалися у щорічних деклараціях кандидата.
Стосовно тривалих поїздок дружини до Ізраїлю кандидатом пояснено та надано підтверджуючі документи, що такі поїздки пов’язані з ІНФОРМАЦІЯ_2, а дружина подорожувала як супроводжуюча особа.
Однією з підстав затвердження висновку Громадською радою доброчесності є зв’язки кандидата з «одіозними політиками», зокрема написання наукових робіт у співавторстві з Сергієм Ківаловим.
Кандидатом надано пояснення, що у нього немає праць, створених безпосередньо та спільно із С. Ківаловим. Деякі праці видавалися із передмовою зазначеної особи як ректора Одеської національної юридичної академії, що є традиційним для цього навчального закладу.
Оцінюючи викладене, Комісія виходить з того, що відповідно до статей 23, 54 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Статтею 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначено, що вчений має право обирати види, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей; об’єднуватися з іншими вченими в громадські організації, постійні або тимчасові наукові колективи для провадження спільної наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності.
Водночас законодавство не встановлює обмежень щодо вибору осіб, з яким вчений бажає співпрацювати.
Крім того, формулювання «одіозний політик», наведене у висновку Громадської ради доброчесності, є оціночним судженням. Законодавство не містить визначення поняття «одіозності», а тому Комісія не має правових підстав оцінювати наведені твердження.
Згідно з висновком Громадської ради доброчесності кандидатом ухвалювалися судові рішення з ознаками політичного впливу.
Кандидатом надано пояснення, зазначено, що жодного тиску, іншого впливу під час розгляду зазначених справ на нього не здійснювалося. Рішення у справі № 1522/15678/13-а учасниками процесу не оскаржувалося і набрало законної сили встановленому законом порядку. Рішення у справі № 1522/22363/12 було оскаржено, судом касаційної інстанції рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У подальшому апеляційним судом Одеської області у цій справі ухвалено остаточне рішення, яке набрало законної сили.
При оцінці вказаних обставин Комісія виходить з того, що відповідно до статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Відповідно до Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року, рішення суддів не повинні переглядатись інакше, ніж через визначену законом процедуру апеляцій, судді не зобов’язані давати звіт щодо справ, які перебувають в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.
У § 35 Висновку КРЄС № 17 зазначається, що для того, щоб оцінити якість рішення, винесеного суддею, особи, які проводять оцінювання, мають зосереджуватися на методиці, яку суддя в цілому застосовує в своїй роботі, а не на оцінюванні правового обґрунтування окремих рішень. Останнє має визначатися виключно в процесі оскарження.
Згідно з § 23 Висновку КРЄС № 18 відповідно до основоположного принципу судової незалежності система оскарження – це, в принципі, єдиний шлях, яким може бути скасовано чи змінено судове рішення після того, як його було винесено, і єдиний спосіб, у який судді відповідатимуть за свої рішення, за винятком того, коли вони діють недобросовісно.
Враховуючи викладене, сам по собі факт ухвалення суддею певного рішення не може бути ознакою невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики.
Оскільки доказів на підтвердження недобросовісної поведінки кандидата під час ухвалення рішень, наведених у висновку Громадської ради доброчесності, притягнення його до кримінальної, дисциплінарної, іншої відповідальності стосовно розгляду цих справ не надано, Комісія не наділена повноваженнями надавати оцінку відповідним діям судді.
З огляду на викладене Комісія у складі колегії прийняла рішення щодо винесення питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Погрібного Сергія Олексійовича здійснювати правосуддя у відповідному суді на розгляд Комісії у пленарному складі.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, уповноваженого представника Громадської ради доброчесності та кандидата, дослідивши висновок Громадської ради доброчесності, пояснення та документи, подані кандидатом, більшістю голосів (14 – за, 1 – проти) дійшла висновку, що наявні у Комісії докази спростовують висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата Погрібного Сергія Олексійовича критеріям доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону, Положенням, Комісія
вирішила:
визнати Погрібного Сергія Олексійовича таким, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.
Комісії у складі колегії завершити проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно кандидата на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Погрібного Сергія Олексійовича.
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: В.І. Бутенко
А.В. Василенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
А.Г. Козлов
Т.В. Лукаш
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
В.Є. Устименко
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
