Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Бутенка В.І.,
членів Комісії: Василенка А.В., Шилової Т.С.,
розглянувши питання щодо недостовірності (у тому числі неповноти) тверджень, вказаних суддею Кагарлицького районного суду Київської області Кириченком Василем Івановичем у декларації доброчесності судді за 2016 рік,
встановила:
До Комісії 19 квітня 2018 року від Маселка Р.А. надійшла заява щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка В.І. за 2016 рік.
У заяві зазначено, що твердження судді у пункті 17 декларації про неприйняття ним рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», є недостовірним.
На підтвердження своїх доводів заявник посилається на прийняття суддею постанови від 21 січня 2014 року у справі № 368/68/14-п. Вказаним рішенням суду було визнано винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на три місяці.
Обставини цієї справи, на думку Маселка Р.А., підпадають під визначення, наведене в пункті 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а тому дає підстави вважати, що твердження, вказане суддею в пункті 17 декларації доброчесності судді за 2016 рік, не відповідає дійсності.
Стосовно вказаних обставин суддею надано письмові пояснення, в яких він вказав, що дійсно ухвалював зазначене судове рішення у справі про адміністративне правопорушення № 368/68/14-п стосовно ОСОБА_1.
У наданих поясненнях суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на час розгляду справи не повідомив, що він вчинив правопорушення з метою підтримки мирних акцій протесту, а навпаки заперечував цю обставину. Інші докази у справі теж не містили таких відомостей.
ОСОБА_1 28 лютого 2014 року написав заяву, в якій зазначив, що брав участь в акціях протесту, а суддя, дізнавшись цього дня про таку істотну для справи обставину, прийняв рішення про звільнення особи від адміністративної відповідальності відповідно до статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Суддя зауважує, що вказаним законом не передбачено механізму перевірки заяви особи про те, що вона брала участь у масових акціях протесту, але суд вважав, що за вказаних обставин він підлягає застосуванню.
Таким чином, суддя вважає, що мав достатньо правових підстав стверджувати в пункті 17 декларації доброчесності судді за 2016 рік, що не приймав одноособово або у колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Водночас у пункті 18 декларації доброчесності суддя підтвердив, що ним пройдено перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої не встановлено фактів, що свідчили б про порушення присяги судді.
Членом Комісії Шиловою Т.С. проведено перевірку викладеної у зверненні Маселка Р.А. інформації, проаналізовано декларацію доброчесності судді за 2016 рік, копії судових рішень у справі про адміністративне правопорушення № 368/68/14-п, висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) від 07 квітня 2015 року № 15/02-15, рішення Комісії від 23 червня 2015 року № 1800/дп-15, письмові пояснення судді.
За результатами розгляду матеріалів перевірки декларації доброчесності судді Кириченка В.І. Комісією встановлено таке.
Згідно з частиною першою статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності судді за формою, що визначається Комісією.
Форму декларації доброчесності судді затверджено рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16.
Приписами частини шостої статті 62 Закону передбачено, що у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку.
Відповідно до Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, затверджених рішенням Комісії 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16, у декларації доброчесності зазначаються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року. У разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.
У встановленому Законом порядку суддя Кагарлицького районного суду Київської області Кириченко В.І. 27 січня 2017 року вперше подав декларацію доброчесності судді за 2016 рік. У пункті 17 декларації суддя підтвердив, що не ухвалював одноособово або у складі колегії рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», та підтвердив, що пройшов перевірку, передбачену цим законом (пункт 18).
З огляду на положення пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» до таких рішень, зокрема, належать рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом (тобто до 11 квітня 2014 року).
Перевіркою встановлено, що постановою судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка В.І. від 21 січня 2014 року (справа № 368/68/14-п) ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Вказане рішення суду ухвалено у зв’язку із тим, що 29 грудня 2013 року о 12 годині 52 хвилини водій ОСОБА_1 на 21 км автодороги Київ-Овруч, керуючи автомобілем ГАЗ 330202, не виконав вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП.
Як зазначено в постанові, у наданих поясненнях ОСОБА_1 не визнав вини і послався на те, що не пам’ятає, коли конкретно у грудні 2013 року він керував автомобілем ГАЗ 330202 на 21 км автодороги Київ-Овруч. Приблизно це було в кінці грудня 2013 року, він перевозив вантаж та бачив скупчення автомобілів. Вимог працівника міліції про зупинку не бачив.
Зазначена постанова від 21 січня 2014 року у справі № 368/68/14-п в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Постановою судді Кириченка В.І. від 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП відповідно до статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність деяких законів України». Таке рішення прийнято у зв’язку із тим, що ОСОБА_1 подав про це клопотання і заявив, що приймав участь в акціях протесту.
Предметом перевірки ТСК були заяви ОСОБА_1 і голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. про проведення перевірки судді Кириченка В.І. відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», а саме у зв’язку з прийняттям постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 як учасника масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 КУпАП за невиконання ним вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
За результатами перевірки ТСК встановила, що під час розгляду адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 суддя Кириченко В.І. виходив з оцінки наявних в адміністративних матеріалах доказів, зокрема: рапорту старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Міяля О.Ю., в якому було зазначено про порушення водієм автомобіля «ГАЗ» (д.н.з. НОМЕР_1) вимог щодо зупинки та вказано підстави для такої зупинки; протоколу про адміністративне правопорушення від 13 січня 2014 року (серія АГ2 № 144412); пояснень ОСОБА_1, відповідно до змісту яких останній заперечував свою участь в акціях протесту, однак підтверджував своє перебування на місці подій.
Водночас ТСК встановила, що суддею Кириченком В.І. було допущено низку процесуальних порушень.
Так, всупереч вимогам статті 245 КУпАП суддя Кириченко В.І. поверхово розглянув адміністративні матеріали, не з’ясувавши всіх обставин справи, залишив без уваги та не відреагував на явні процесуальні порушення під час складення протоколу про адміністративне правопорушення від 08 січня 2014 року (серія АА2 № 421581), що стало наслідком його невідповідності вимогам законодавства, не дотримався приписів статті 252 КУпАП щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
За результатами проведеної перевірки ТСК дійшла висновку, що викладені у заявах ОСОБА_1 і голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. відомості тільки частково знайшли своє підтвердження, а саме виявлено підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Водночас ТСК не встановлено фактів, що свідчили б про порушення суддею Кириченком В.І. присяги судді.
У квітні 2015 року на виконання вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» до Комісії надійшов висновок ТСК від 07 квітня 2015 року № 15/02-15.
Комісією встановлено, що під час розгляду адміністративного матеріалу суддею Кириченком В.І. було допущено порушення приписів статей 122-2, 245 КУпАП, встановлених у висновку ТСК, у зв’язку з чим в його діях вбачалися ознаки дисциплінарного проступку.
Водночас у зв’язку зі впливом строку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Комісії від 23 червня 2015 року № 1800/дп-15 провадження у дисциплінарній справі стосовно судді Кириченка В.І. було припинено.
Оцінивши у сукупності викладені обставини, Комісія вважає, що ухвалена суддею Кириченком В.В. постанова від 21 січня 2014 року у справі № 368/68/14-п про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, не є такою, що підпадає під визначення, наведене у пункті 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки суб’єкт правопорушення не відповідає вимогам, наведеним у цій нормі закону, а саме не був учасником масових акцій протесту.
Наведене підтверджується висновком ТСК від 07 квітня 2015 року № 15/02-15, рішенням Комісії від 23 червня 2015 року № 1800/дп-15 за результатами розгляду цього висновку, якими виявлені допущені суддею процесуальні порушення під час розгляду згаданої справи стосовно ОСОБА_1, однак не встановлено факту участі особи у масових акціях протесту.
Ураховуючи наведене, у судді Кириченка В.І. були відсутні підстави підтверджувати у пункті 17 декларації доброчесності судді за 2016 рік факт ухвалення ним рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». У пункті 18 декларації доброчесності за 2016 рік суддя обґрунтовано підтвердив, що пройшов перевірку, передбачену Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
З огляду на зазначене Комісія за результатами розгляду питання про недостовірність тверджень, вказаних суддею Кагарлицького районного суду Київської області Кириченком Василем Івановичем у декларації доброчесності судді за 2016 рік, дійшла висновку про непідтвердження інформації про недостовірність тверджень, вказаних суддею у цій декларації, викладеної у зверненні Маселка Р.А. від 19 квітня 2018 року.
Керуючись статтями 62, 93, 101 Закону, розділом VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Комісія
вирішила:
визнати непідтвердженою інформацію про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею Кагарлицького районного суду Київської області Кириченком Василем Івановичем у декларації доброчесності судді за 2016 рік.
Головуючий В.І. Бутенко
Члени Комісії: А.В. Василенко
Т.С. Шилова
