Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого ‑ Устименко В.Є.
членів Комісії: Бутенка В.І., Василенка А.В., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Щотки С.О.,
розглянувши дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка Владислава Вікторовича за зверненнями народного депутата України 7-го скликання Петренка Павла Дмитровича, Бугая Михайла Андрійовича,
встановила:
У березні 2014 року на адресу Комісії надійшли депутатське звернення народного депутата України 7-го скликання Петренка П.Д. та звернення громадянина Бугая М.А., в яких заявники просять за результатами перевірки направити до Вищої ради юстиції рекомендацію про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. з посади у зв’язку із порушенням ним присяги.
Заявники зазначають, що суддею Лисенком В.В. 08 січня 2014 року ухвалено постанову, відповідно до якої Бугая М.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі ‑ КупАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. При цьому в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували вину особи у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Крім того, заявник Бугай М.А. посилається на обставини позбавлення його права на захист, оскільки суддя не надав йому можливості скористатися правовою допомогою фахівця у галузі права та не повідомив належним чином про день та час судового засідання з розгляду адміністративного матеріалу.
Рішенням Комісії № 997/дп-14 від 03 квітня 2014 року стосовно судді Києво- Святошинського районного суду Київської області Лисенка В. В. за зверненнями народного депутата України 7-го скликання Петренка П.Д. та Бугая М.А. відкрито дисциплінарну справу.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Згідно з пунктом 8 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Установлено, що 04 січня 2014 року у провадження судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. з відділу ДАІ по обслуговуванню Києво- Святошинського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності Бугая Михайла Андрійовича за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею
122-2 КУпАП.
Судове засідання з розгляду даної справи було призначене суддею Лисенком В.В. на 08 січня 2014 року об 11.00, про що Бугая М.А. повідомлено мобільним зв’язком за допомогою СМС-повідомлення на номер, зазначений ним в особистій заяві від 08.01.2014, у день засідання о 10.32, тобто за півгодини до початку розгляду справи.
Відповідно до статті 277-2 КУпАП, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді вручається повістка, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
У матеріалах справи, копії якої надані на запит Комісії, відсутні відомості про направлення Бугаю М.А. повістки, а ним самим у скарзі зазначається, що повідомлення з суду про призначення до розгляду справи про адміністративне правопорушення він не отримував.
Отже, про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, що притягується до адміністративної відповідальності - Бугай М.А. не був повідомлений належним чином, що є порушенням вимог статті 277-2 КУпАП.
Відповідно до абзацу 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Як зазначає заявник Бугай М.А., в судовому засіданні він не погодився на розгляд справи без адвоката, проте суддя Лисенко В.В. продовжив засідання без надання можливості скористатися послугами фахівця у галузі права та ухвалив постанову від 08 січня 2014 року, якою Бугая М.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Аналіз матеріалів справи № 369/22/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності Бугая М.А. за статтею 122-2 КУпАП, розглянутих суддею Лисенком В.В. 08 січня 2014 року, дає підстави для висновку про недотримання суддею положень статей 268, 271, 245, 280 КУпАП та про неналежне ставлення судді до виконання своїх обов’язків.
Відповідно до абзаців першого та другого статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Усупереч зазначених законодавчих норм, суддею визнано Бугая М.А. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АГ 2 № 243774 від 02 січня 2014 року, складеного з численними порушеннями вимог чинного законодавства.
Зокрема, оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відбулося у спосіб, не передбачений законодавством, не у момент порушення ˗ 29 грудня 2013 року, а лише 02 січня 2014 року на підставі рапорту інспектора ДПС від 29 грудня 2013 року, що суперечить статті 254 КУпАП, пункту 4.1 наказу Міністра внутрішніх справ № 77 від 26 лютого 2009 року (у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник ДАІ МВС складає протокол про адміністративне правопорушення, копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності), пункту 15.8 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 № 111 (при порушенні ПДР водіями оперативних транспортних засобів працівником підрозділу ДПС складається рапорт, у якому зазначаються місце, час, марка транспортного засобу, його колір, номерний знак, обставини скоєного порушення, ПДР та стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за його вчинення).
У протоколі не зазначено жодних доказів вчинення вказаного адміністративного правопорушення саме Бугаєм М.А., не враховано його пояснень та заперечень, а саме, що він не є власником автомобіля «АУДІ А8», державний номерний знак НОМЕР_1, що 29 грудня 2013 року він не керував зазначеним автомобілем, оскільки перебував в іншому місці, а також не врахував та не надав оцінки доводам Бугая М.А. щодо наявності свідків, які можуть підтвердити його пояснення.
Крім того, в судовому засіданні Бугай М.А. не погодився із протоколом про адміністративне правопорушення, заперечував факт своєї причетності до вказаних подій, зазначаючи, що 02 січня 2014 року приблизно о 16.00, рухаючись у напрямку міста Вишневого в селі Софіївська Борщагівка по вулиці Жулянській на автомобілі марки «АУДІ А8», державний номерний знак НОМЕР_1, він був зупинений працівником ДАІ, який назвався старшим інспектором ДПС СЗ ДПС ОП при МВС України, старшим лейтенантом міліції Христичем Ю.О. та вказав на те, що Бугай М.А., керуючи автомобілем 29 грудня 2013 року, на 20-му кілометрі авто дороги Київ-Овруч в селі Нові Петрівці не виконав вимогу інспектора ДАІ про зупинку транспортного засобу, подану жезлом та свистком, чим порушив Правила дорожнього руху.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 4.3. Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року у справі № 1-34/2010, за відсутності в статтях Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення, які визначають склад адміністративних правопорушень, вказівки на те, що суб’єктами цих правопорушень є власники (співвласники) транспортних засобів, ці суб’єкти можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення, інше створює правову невизначеність у встановлені суб’єкта, що притягається до відповідальності в цій сфері.
Під час розгляду вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення суддя Лисенко В.В. вказані обставини не врахував та не перевірив, що свідчить про неповноту, необ’єктивність та однобічність у з’ясуванні обставин справи, а також ухвалив відповідну постанову з істотними порушеннями норм процесуального права.
Не погодившись із постановою суду від 08 січня 2014 року, Бугай М.А. подав апеляційну скаргу, в якій навів доводи, аналогічні викладеним у скарзі щодо неналежної поведінки судді Лисенка В.В. Зокрема, заявник послався на обставини неналежного повідомлення про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позбавлення права на правову допомогу фахівця у галузі права, відсутності доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, ненадання оцінки обставинам протиправного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не у момент порушення ˗ 29 грудня 2013 року, а пізніше ˗ 02 січня 2014 року шляхом оформлення рапорту інспектором ДПС, тобто не у спосіб, передбачений чинним законодавством.
03 лютого 2014 року суддею апеляційного суду Київської області Семенцовим Ю.В. ухвалено постанову, відповідно до якої апеляційну скаргу Бугая М.А. задоволено частково, постанову суду першої інстанції від 08 січня 2014 року змінено в частині стягнення. Накладене на Бугая М.А. стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців пом’якшено до позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці.
Перевіривши доводи звернень про вчинення суддею Лисенком В.В. дисциплінарного проступку, Комісія дійшла висновку, що суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенко В.В. при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності Бугая Михайла Андрійовича за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, істотно порушив приписи процесуального закону, що свідчить про його несумлінне ставлення до своїх обов’язків.
Неодноразово належним чином повідомлений про час і місце проведення засідання Комісії, суддя Лисенко В.В. для розгляду дисциплінарної справи не з’явився, посилаючись на зайнятість. Просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, з урахуванням поданих ним письмових пояснень, у яких суддя Лисенко В.В. своєї вини у порушені норм процесуального права при здійснення правосуддя у даній справі не визнав, вважаючи, що діяв правомірно та відповідно до вимог закону.
Відповідно до пункту четвертого частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя «присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади».
Правове регулювання відповідальності судді за недодержання присяги судді у виді звільнення з посади відповідає Європейській хартії про закон про статус суддів 1998 року, згідно з якою до суддів можуть застосовуватися санкції за невиконання або неналежне виконання одного з обов’язків, прямо визначених законом.
Для того щоб порушення судді могло бути кваліфіковано як порушення присяги, воно повинно бути більш тяжким, більш суттєвим, ніж порушення законодавства, яке може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. При прийнятті рішення про наявність у діях судді ознак порушення присяги у зв’язку з порушення ним законодавства при розгляді справ повинно бути обґрунтовано, чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а також встановлено умисність порушення законодавства, настання тяжких наслідків, які мали місце унаслідок допущеного порушення, тощо.
Порушення присяги є проступком, який за своєю суттю повинен бути не просто порушенням дисциплінарних стандартів, а серйозним і неприпустимим діянням.
Як зазначено в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23 «незалежність судової влади є передумовою забезпечення верховенства права та основною гарантією справедливого суду. Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, айв усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
У Кодексі професійної етики судді закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки; повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.
Суддя Лисенко В.В. не дотримався вимог закону про надання особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, можливості скористатися правом на захист ‑ мати захисника і у такій спосіб позбавив Бугая М.А. можливості довести ті обставини, які виправдовували б його або пом’якшували б його вину.
Доказом упередженості та необ’єктивності судді Лисенка В.В. при розгляді даної справи є той факт, що будучи зобов’язаним перевірити показання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на їх відповідність матеріалам справи, суддя Лисенко В.В. знехтував вказаним обов’язком та проігнорував очевидну невідповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам справи.
Аналогічні порушення з боку судді одного із місцевих судів України були предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справі Корнєв і Карпенко проти України від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21 січня 2011 року. Рішенням Європейського суду з прав людини у вищевказаній справі констатовано, оскільки під час розгляду справи щодо заявниці (у справі Корнєв і Карпенко) їй не надали достатнього часу і можливості для підготовки до свого захисту, такі дії визнано порушенням пункту 1 статті 6 у поєднанні з пунктом 3(Ь) статті 6 Конвенції щодо права на справедливий судовий розгляд.
Оцінки і висновки Європейського Суду повністю узгоджуються з відповідними положеннями статей 268 і 271 КУпАП, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на захист.
Однією з особливостей юридичної відповідальності судді за порушення присяги є те, що відповідальність за порушення присяги індивідуалізується самим змістом присяги, що пов’язано з виконанням певного роду роботи, яка становить суттєве суспільне значення.
Умисне несумлінне виконання суддею обов’язків є порушенням присяги, а тому такі дії є не дисциплінарним порушенням, а є наслідком невідповідності займаній посаді як суб’єкта зі спеціальним статусом.
Аналіз матеріалів дисциплінарної справи з урахуванням стажу роботи Лисенка В.В. на посаді судді (згідно Указу Президента України від 07 жовтня 2005 року призначений суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області, до цього працював з 1997 року до 2005 року стажистом прокурора, помічником прокурора, старшим помічником прокуратури) дає підстави зробити висновок про умисне порушення ним вимог закону.
За правилами частини першої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини 5 статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.
Оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені в результаті розгляду дисциплінарної справи, з огляду на положення статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», Комісія дійшла висновку, що суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенко Владислав Вікторович порушив присягу судді, в наслідок чого допущено неповноту, необ’єктивність та однобічність у з’ясуванні обставин справи, та ухвалено відповідну постанову з істотними порушеннями норм процесуального права.
Зважаючи на викладені обставини, на підставі статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статей 87, 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зазначений висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України підлягає направленню до Вищої ради юстиції з рекомендацією розглянути питання щодо внесення подання про звільнення судді Лисенка В.В. з посади за порушення присяги.
Керуючись ст.ст. 83-89, 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
за наслідками дисциплінарного провадження, здійсненого на підставі звернень народного депутата України 7-го скликання Петренка Павла Дмитровича, Бугая Михайла Андрійовича, направити до Вищої ради юстиції рекомендацію для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка Владислава Вікторовича з посади за порушення присяги.
Оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у дисциплінарній справі стосовно судді здійснюється в порядку, встановленому статтею 89 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Головуючий В.Є. Устименко
Члени Комісії: В.І. Бутенко
А.В. Василенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
С.О. Щотка
