Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Бутенка В.І.,
членів Комісії: Василенка А.В., Шилової Т.С.,
розглянувши питання про результати кваліфікаційного оцінювання судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Наталії Володимирівни на відповідність займаній посаді,
встановила:
Згідно з пунктом 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Н.В.
Рішенням Комісії від 11 травня 2018 року № 105/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 27 березня 2018 року, зокрема, судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Н.В, яку допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Згідно з частинами першою та другою статті 62 Закону суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. При цьому декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження.
Приписами частини шостої статті 62 Закону передбачено, що у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку.
Положеннями пункту 6.2 розділу VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішення Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами) (далі – Регламент), передбачено, що перевірка декларації доброчесності судді проводиться у разі надходження до Комісії інформації, наданої будь-якою особою, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) відомостей або тверджень, вказаних суддею у цій декларації.
Перевірка такої інформації, що надійшла до Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, проводиться під час дослідження досьє та співбесіди відповідно до Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (підпункт 6.2.4 пункту 6.2 розділу VI Регламенту).
Під час проведення 13 вересня 2018 року співбесіди із суддею Токар Н.В. проведено перевірку інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) відомостей або тверджень, вказаних суддею у деклараціях доброчесності, за результатами якої встановлено таке.
Суддею Токар Н.В. 24 січня 2017 року вперше подано декларацію доброчесності судді за 2016 рік.
Суддею Токар Н.В. 11 січня 2018 року подано декларацію доброчесності судді за 2017 рік.
Відповідно до пункту 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді у декларації заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року. У разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.
У поданих деклараціях доброчесності за 2016 та 2017 роки суддя підтвердила, що нею не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» (пункт 17).
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» спеціальна перевірка суддів судів загальної юрисдикції проводиться також щодо суддів, які одноособово або у колегії суддів розглядали справу або ухвалили рішення з допущенням порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини.
У матеріалах суддівського досьє Токар Н.В. міститься інформація про рішення Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) від 03 березня 2016 року№ 11288/09 у справі «Михайло Серафимович Буза проти України та 9 інших заяв».
Заявники у цій справі скаржились до Європейського суду за пунктом 1 статті 6 та за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність в національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку із цим.
У різні дати Європейський суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання спору, відповідно до яких заявники погодились відмовитися від будь- яких подальших вимог до України стосовно фактів, які призвели до поданя цих заяв, в обмін на зобов’язання Уряду сплати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також судових та інших витрат.
Загальна сума грошових коштів, яку Уряд України повинен сплатити на виконання зазначеного рішення Європейський суду, пов’язаного з надмірною тривалістю цивільних проваджень, становить 18 200 євро.
Серед заявників у цій справі був ОСОБА_1, який у квітні 2002 року звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго», комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», третя особа Виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про визнання дій комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» про відмову у відключенні квартири від централізованого опалення незаконними та зобов’язання відключити квартиру від системи централізованого опалення.
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області 07 серпня 2008 року у складі головуючого судді Токар Н.В. ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано дії комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» щодо відмови у відключенні квартири АДРЕСА_1 від централізованоного опалення незаконними. Зобов’язано комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» відключити квартиру АДРЕСА_1, від централізованого опалення.
Стосовно згаданих обставин суддя пояснила, що зазначена справа розглядалась Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області з квітня 2002 року та надалі розглядалась судом неодноразово.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 12 січня 2007 року № 12/2007 Токар Н.В. було призначено на посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Справу за позовом ОСОБА_1 було передано їй для прийняття до свого провадження лише 23 січня 2008 року, вже після скасування попереднього рішення суду. Цю справу 07 серпня 2008 року було розглянуто та ухвалено рішення про задоволення вимог позивача. Апеляційним судом Дніпропетровської області 23 грудня 2008 року це рішення було скасовано, а позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Указом Президента України «Про переведення суддів» від 18 липня 2011 року № 764/2011 Токар Н.В. було переведено до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
Починаючи з березня 2016 року (день винесення Європейським судом рішення) і по червень 2018 року (день ознайомлення із суддівським досьє), про наявність рішення Європейського суду їй не було нічого відомо, тому суддею Токар Н.В. не було зазначено про цей факт у декларації доброчесності судді.
Крім того, у матеріалах суддівського досьє Токар Н.В. міститься інформація про рішення Європейського суду від 15 грудня 2016 року № 40583/15 у справі «Ігнатов проти України».
У цьому рішенні Європейський суд констатував порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з відсутністю в ухвалі районного суду обґрунтування для продовження строку тримання заявника під вартою; порушення пунктів 3 та 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з неналежним обґрунтуванням продовжуваного тримання заявника під вартою і відсутністю ефективного та своєчасного судового перегляду законності такого тримання. Крім цього, Європейський суд застосував статтю 46 Конвенції, вказавши на системний характер проблем, які стали підставою порушень у цій справі.
Відповідно до копій судових рішень, які містяться в суддівському досьє, кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 та іншої особи розглядалось Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська у складі колегії суддів Мащук В.Ю. (головуючий суддя), Григоренко Д.Ю., Токар Н.В.
Вироком згаданого суду від 27 січня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 289, частиною другою статті 186 КК України, і призначено йому покарання за частиною другою статті 186 КК України – у виді 4 років позбавлення волі, за частиною другою статті 289 КК України – у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі статті 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року № 1185-VІІ скорочено обвинуваченому ОСОБА_2 невідбуту частину покарання, призначеного цим вироком, яка становить 4 роки 1 місяць 16 днів, наполовину, тобто на 2 роки 23 дні.
Стосовно цього рішення Європейського суду суддею зазначено, що стислого тексту рішення Європейського суду у справі «Ігнатов проти України» до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська для відома надіслано не було. З відповіді Міністерства юстиції України вбачається, що 24 травня 2017 року в газеті «Урядовий кур’єр» № 24 було опубліковано стислий виклад рішення у справі «Ігнатов проти України». Після опублікування рішення були скликані збори суддів, на яких було проведено його обговорення. Недоліки, виявлені Європейським судом, ретельно вивчені і проаналізовані та на майбутнє вирішено враховувати практику Європейського суду під час розгляду справ, зокрема під час вирішення питання продовження строків тримання під вартою.
Суддею 11 січня 2018 року до Комісії подано декларацію доброчесності судді за 2017 рік, у пункті 17 якої помилково проставлено відмітку, якою підтверджено, що нею не приймалося одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».
Суддя пояснила, що таке твердження у декларації є помилковим, вона не мала на меті приховати цей факт, оскільки інформація про прийняте рішення Європейського суду обговорювалась на зборах суддів, а також про нього зазначалось у розділі 8.8 «Інформація про рішення, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями» суддівського досьє.
Оцінивши у сукупності наявну у суддівському досьє інформацію та пояснення судді, Комісія вважає, що вказані обставини можуть свідчити про вчинення суддею дій, передбачених пунктом 19 частини першої статті 106 Закону, а саме декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у деклараціях доброчесності судді за 2016 та 2017 роки.
Відповідно до частини п’ятої статті 84 Закону у разі виявлення під час проведення кваліфікаційного оцінювання фактів, що можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може звернутися до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті та зупинити проведення кваліфікаційного оцінювання цього судді.
Ураховуючи викладене, заслухавши доповідача, дослідивши досьє судді Токар Н.В., надані суддею пояснення, Комісія дійшла висновку направити до Вищої ради правосуддя відповідну інформацію щодо викладених обставин для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи щодо судді Токар Н.В. чи відмову в її відкритті.
Керуючись статтями 84, 93, 101 Закону, розділом VI Регламенту, Комісія
вирішила:
зупинити кваліфікаційне оцінювання судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Наталії Володимирівни.
Звернутися до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Токар Наталії Володимирівни.
Головуючий В.І. Бутенко
Члени Комісії: А.В. Василенко
Т.С. Шилова
