Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого - Макарчука М.А.,
членів Комісії: Весельської Т.Ф., Лукаша Т.В.,
розглянувши питання про результати кваліфікаційного оцінювання судді Дніпровського районного суду міста Києва Марченко Мирослави Вячеславівни на відповідність займаній посаді,
встановила:
Згідно з пунктом 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Марченко Мирослави Вячеславівни.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 травня 2018 року № 114/зп-18 суддю Дніпровського районного суду міста Києва Марченко М.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» згідно з додатком 4.
Згідно з частиною першою статті 61 та частиною першою та другою статті 62 Закону суддя зобов’язаний щорічно до 01 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларації родинних зв’язків та доброчесності за формою, що визначається Комісією. При цьому, декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження.
Приписами частини п’ятої статті 61 та частини шостої статті 62 Закону передбачено, що у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у вказаних деклараціях, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку.
Положеннями пункту 6.2 розділу VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами) (далі - Регламент), передбачено, що перевірка декларацій родинних зв’язків судді та доброчесності судді проводиться у разі надходження до Комісії інформації, наданої будь-якою особою, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) відомостей або тверджень, вказаних суддями у цих деклараціях.
Перевірка такої інформації, що надійшла до Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, проводиться під час дослідження досьє та співбесіди відповідно до Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (підпункт 6.2.4 пункту 6.2 розділу VI Регламенту).
Під час проведення 09 липня 2018 року співбесіди із суддею Марченко М.В. перевірено інформацію, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) відомостей або тверджень, вказаних суддею у декларації доброчесності, за результатами якої встановлено таке.
Суддею Марченко Н.В. подано декларацію доброчесності судді за 2016 рік.
Відповідно до пункту 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді у такій декларації заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року. У разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює. Якщо декларація подається вперше або до моменту подання декларації родинних зв’язків, відповідь на пункт 6 розділу II не надається.
Згідно з пунктом 17 вказаної декларації судді необхідно підтвердити чи спростувати твердження «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
З огляду на положення пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» до таких рішень, зокрема, належать рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим законом.
У поданій декларації доброчесності суддя підтвердила, що не приймала одноособово або у колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».
У березні 2018 року до Комісії надійшло звернення Маселка Романа Анатолійовича стосовно проведення перевірки декларації доброчесності судді Дніпровського районного суду міста Києва Марченко М.В. за 2016 рік.
У зверненні, зокрема, йшлося, що у пункті 17 декларації доброчесності судді за 2016 рік містяться недостовірні відомості щодо відсутності рішень, ухвалених суддею одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», яким визначено, що суддя підлягає перевірці у разі ухвалення ним одноособово або у колегії суддів рішення про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків стосовно осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим законом, у зв’язку з їх участю у таких акціях.
Обґрунтовуючи звернення, Маселко Р.А. посилається на обставини винесення суддею ухвал від 19 лютого 2014 року:
-у справі № 755/5426/14-к (відсутнє у Єдиному державному реєстрі судових рішень), відповідно до якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно громадянина, який брав участь в масових акціях протесту;
-у справі № 755/5448/14-к (відсутнє у Єдиному державному реєстрі судових рішень), відповідно до якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно громадянина, який брав участь в масових акціях протесту.
Як зазначає Маселко Р.А., факт ухвалення таких рішень суддею встановлений у рішенні Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 липня 2017 року № 1908/2дп/15-17, проте у декларації доброчесності судді за 2016 рік Марченко М.В. такі ухвали не зазначені.
У межах перевірки звернення Маселка Р.А. Комісією витребувано пояснення від судді Марченко М.В., з яких вбачається, що відомості до декларації доброчесності судді за 2016 рік вносилися суддею з урахуванням рішення Вищої ради правосуддя від 21 грудня 2017 року № 4231/0/15-17, а також тих обставин, що особи, до яких застосовувалися запобіжні заходи у виді тримання під вартою, не надавали доказів і не заявляли своєї участі у масових акціях протесту, через що у вказаній декларації нею такі рішення не відображалися.
Колегією Комісії досліджено також зміст рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 липня 2017 року № 1908/2дп/15-17, відповідно до якого встановлено, що з матеріалів перевірки за заявою заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Марченко М.В. згідно із Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» вбачається, що суддею Марченко М.В. у справах № 755/5448/14-к та № 755/5179/14-к обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», через участь у таких акціях (ОСОБА_1 та ОСОБА_2).
Зазначеним рішенням Вищої ради правосуддя Марченко М.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про її звільнення з посади судді.
Водночас рішенням Вищої ради правосуддя від 21 грудня 2017 року №4231/0/15-17 скасовано рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 липня 2017 року № 1908/2дп/15-17.
Зокрема, Вища рада правосуддя, розглядаючи скаргу судді Марченко М.В. та її представника Наугольної О.В., дійшла висновку, що у матеріалах дисциплінарного провадження відсутні відомості, які свідчать про навмисне порушення суддею закону під час розгляду судових справ № 755/5448/14-к та № 755/5179/14-к та прийняття відповідних ухвал. Не встановлено обставин, які б свідчили про системний характер вказаних вище дій судді Марченко М.В., та переслідування чи упереджений підхід під час обрання запобіжного заходу до осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, та надалі були звільнені від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-18.
Крім того, Вища рада юстиції дійшла висновку що строк притягнення судді Марченко М.В. до дисциплінарної відповідальності закінчився, у зв’язку з чим дисциплінарне провадження було припинено.
Отже, ухвали, щодо яких проводилася перевірка та ухвалювалися рішення Вищою радою правосуддя, винесені суддею Марченко М.В. 19 лютого 2014 року, мали б бути відображені у декларації доброчесності судді за 2016 рік. Однак у деклараціях доброчесності судді за 2016 та 2017 роки у графі 17 підтверджено, що вона не приймала одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Виходячи з положень пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у складі колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків, рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій про перегляд обвинувальних вироків, наслідком якого не було їх скасування, щодо осіб, які визнані політичними в’язнями, за дії, пов’язані з їх політичною та громадською діяльністю.
З урахуванням викладених положень чинного законодавства та встановлених у засіданні обставин колегія Комісії дійшла висновку, що у пункті 17 декларації доброчесності судді Марченко М.В. за 2016 та 2017 роки містяться недостовірні відомості щодо відсутності рішень, ухвалених нею одноособово, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Відповідно до положень пункту 19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
Згідно з частиною п’ятою статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі виявлення під час проведення кваліфікаційного оцінювання фактів, що можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може звернутися до органу, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті.
У разі звернення до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті або надходження під час проведення кваліфікаційного оцінювання до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, скарги щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність, Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право зупинити проведення кваліфікаційного оцінювання цього судді.
Проаналізувавши встановлені обставини у їх сукупності, взявши до уваги те, що під час кваліфікаційного оцінювання судді Марченко М.В. до Комісії надійшло звернення Маселка Р.А., яке містить відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, передбаченого пунктом 19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які потребують перевірки та ухвалення відповідних рішень за результатами розгляду та без урахування яких завершити кваліфікаційне оцінювання судді Дніпровського районного суду міста Києва Марченко М.В. неможливо, колегія Комісії дійшла висновку про необхідність зупинення проведення кваліфікаційного оцінювання зазначеної судді до вирішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів, питання про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті.
Керуючись статтями 84, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розділом VI Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами), Комісія
вирішила:
зупинити кваліфікаційне оцінювання судді Дніпровського районного суду міста Києва Марченко Мирослави Вячеславівни.
Звернутися до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Марченко Мирослави Вячеславівни чи відмову в її відкритті.
Головуючий М.А. Макарчук
Члени Комісії: Т.Ф. Весельська
Т.В. Лукаш
