Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Тітова Ю.Г.,
членів Комісії: Лукаша Т.В., Макарчука М.А.,
розглянувши питання про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє кандидата П’янової Яни Валеріївни на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у межах процедури конкурсу, оголошеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 02 серпня 2018 року,
встановила:
Рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
П’янова Яна Валеріївна 18 вересня 2018 року звернулася до Комісії із заявою про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
П’янова Я.В. взяла участь у конкурсі як особа, яка має стаж роботи на посаді судді згідно з вимогами, передбаченими пунктом 1 частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон).
Комісією 16 жовтня 2018 року прийнято рішення № 130/вс-18, зокрема, про допуск П’янової Я.В. до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 року № 231/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема П’янову Я.В, та допущено до кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 38 Закону суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років.
За частиною другою та пунктом 4 частини п’ятої статті 81 Закону на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього закону.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
Положеннями статті 83 Закону закріплено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна), професійна етика та доброчесність.
Заслухавши кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду П’янову Я.В., уповноваженого представника Громадської ради доброчесності, вивчивши матеріали досьє кандидата, колегія встановила, що П’янова Я.В. з 2007 року працювала суддею Харківського окружного адміністративного суду, з 2010 року працює суддею Харківського апеляційного адміністративного суду.
За зазначеними критеріями кандидат відповідає кваліфікаційним вимогам до судді Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 85 Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Пунктом 1 глави 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення), визначено критерії кваліфікаційного оцінювання, якими є компетентність, професійна етика, доброчесність.
Згідно з пунктом 1 глави 6 Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до абзацу третього пункту 20 розділу III Положення під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Колегією встановлено, що П’янова Я.В. 12 листопада 2018 року склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 86,25 бала, і згідно з рішенням Комісії від 13 листопада 2018 року № 257/зп-18 її допущено до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.
За результатами виконаного 14 листопада 2018 року практичного завдання П’янова Я.В. набрала 78,5 бала та згідно з рішенням Комісії від 27 грудня 2018 року №327/зп-18 є такою, що допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах оголошеного 02 серпня 2018 року конкурсу на зайняття 26 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Окрім того, П’янова Я.В. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, у зв’язку з чим результати тестування враховуються під час кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Відповідно до статті 81 Закону, з урахуванням статей 56-58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171, Комісією організовано проведення спеціальної перевірки стосовно П’янової Я.В.
Для проведення перевірки Комісією надсилалися запити до Державної судової адміністрації України, Національної поліції України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Харківської обласної державної адміністрації департаменту охорони здоров’я, Міністерства освіти і науки України.
Окрім того, здійснено перевірку за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На запити Комісії одержано інформацію від зазначених органів.
Також до Комісії надійшли пояснення кандидата на посаду судді П’янової Я.В. стосовно встановлених розбіжностей під час проведення спеціальної перевірки.
За результатами проведеної спеціальної перевірки стосовно кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду України П’янової Я.В. перешкод для продовження участі у конкурсі не встановлено.
У статті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року № 40/32 та від 13 грудня 1985 року № 40/146, визначено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підбору кваліфікацію в галузі права.
Ці основоположні принципи формування суддівського корпусу імплементовані у національне законодавство, що визначає основними складовими авторитету судової влади та довіри до суду - доброчесність судді.
Згідно з цими приписами під час кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді касаційного суду у складі Верховного Суду Комісія керується тим, що кандидати на посаду судді найвищого суду у системі судоустрою мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у їх доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до новоствореного Верховного Суду.
Стандарти етичної поведінки суддів, які адресовані суддям та судовим органам для використання як базових принципів регламентації поведінки суддів, визначені, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі - Бангалорські принципи поведінки суддів).
Відповідно до пункту 1.6 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.
Згідно з пунктом 3.1 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача.
Пунктом 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
Окрім того, міжнародні принципи впроваджено у національне законодавство та викладено, зокрема, у Кодексі суддівської етики, затвердженому у новій редакції рішенням XI (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року.
Таким чином, встановлюючи відповідність П’янової Я.В. як кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду критеріям професійної етики та доброчесності, колегія керується, зокрема, вимогами Кодексу суддівської етики.
Так, відповідно до статей, 1, 2, 3, 18, 19 зазначеного кодексу:
«Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.
Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень».
Відповідно до роз’яснень Кодексу суддівської етики, затверджених рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1: «Дотримання високих стандартів поведінки означає, що суддя повинен добровільно і свідомо відстоювати доброчесність та незалежність судової влади, що, у свою чергу, зумовлює обов’язок сумлінно, чесно і кваліфіковано виконувати призначення носія судової влади. Він також добровільно приймає на себе обмеження, пов’язані з виконанням ним своїх професійних обов’язків, які унеможливлюють створення умов, що викликатимуть сумніви у доброчесності поведінки судді та його безсторонності, незалежності і об’єктивності.
За загальним правилом суддівської етики суддя повинен бути прикладом законослухняності, завжди поводитися так, аби зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Поняттю «законослухняна людина» відповідає таке визначення: це людина, яка здатна (спроможна) шанобливо ставитись до існуючих рішень, настанов, законів, дотримуватись їх, визнавати і шанувати суспільні авторитети, виконувати свої громадські, суспільні обов’язки.
Суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики в усіх видах його діяльності - як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов’язків, так і в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів.
Суддя зобов’язаний встановлювати для себе, додержуватися і змушувати додержуватися всіх інших осіб зі свого оточення бездоганних правил поведінки, підтримуючи і утверджуючи на власному прикладі доброчесність у судовій владі. Він має докладати всіх зусиль до того, щоб його поведінка була бездоганною. При цьому термін «докладати всіх зусиль» вживається в розумінні того, що кожен суддя повинен особисто застосувати всіх можливих заходів для демонстрації особистого етичного виховання та високоморальної, інтелігентної поведінки в будь-якій ситуації як під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій діяльності.
Доброчесна поведінка судді має стосуватися всіх сфер його життя, зокрема і матеріальної (майнової) сфери. Йдеться про добросовісну поведінку судді в реалізації обов’язку бути обізнаним про свої майнові інтереси та здійснення активних дій щодо вжиття розумних (адекватних) заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.
Важливим питанням у декларуванні доходів є доброчесність щодо майнових прав та обов’язків подружжя у структурі їхнього спільного і роздільного майна та надання відомостей про взаємне утримання і центр життєвих інтересів. Незважаючи на те, що нормативно-правові акти не передбачають зустрічного обов’язку членів сім’ї в обов’язковому порядку надати декларанту відомості фінансового-майнового характеру, розумність заходів для обізнаності про майнові інтереси членів родини включає в себе можливість звернення судді до керівництва суду (у разі відмови членів родини надати інформацію щодо фінансово-майнових інтересів і податкових зобов’язань) про отримання відповідних даних в установленому порядку».
Під час вивчення матеріалів досьє П’янової Я.В. та проведення з нею співбесіди колегією Комісії встановлено таке.
Громадською радою доброчесності 26 січня 2019 року затверджено рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо кандидата на посаду судді Верховного Суду П’янової Я.В., в якому зазначено про те, що відповідно до даних, що міститься у досьє, у період з 22 до 29 червня 2013 року суддя перебувала за межами України. Водночас у Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено 35 ухвал, постановлених у цей час.
Окрім того, 23 жовтня 2017 року кандидат разом з іншими суддями звернулась з повідомленням про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя до Голови Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора України.
Водночас у пункті 15 Декларації доброчесності судді за 2017 рік суддею П’яновою Я.В. зазначено про те, що випадків втручання у її діяльність зі здійснення правосуддя не було.
Суддею надано пояснення, з яких вбачається, що ухвали, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановлені 22 – 24 червня 2013 року, які були вихідними днями. За таких обставин, суддя не могла ухвалювати рішення у ці дні, оскільки перебувала за кордоном. За таких обставин, суддя припускає, що нею допущено технічні помилки у зазначенні дати ухвалення рішення, які своєю чергою зумовлені великим навантаженням у 2013 році.
Пояснюючи помилковість твердження у пункті 15 Декларації доброчесності про відсутність випадків втручання у її діяльність зі здійснення правосуддя, кандидат вказала, що підставою для звернення 23 жовтня 2017 року з відповідним повідомленням до Голови Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора України стали події, які відбувалися 19 жовтня 2017 року саме стосовно головуючого судді у справі № 820/7156/16 Чалого І.С. Зважаючи на те, що суддя П’янова Я.В. входила до складу колегії суддів, які розглядали зазначену справу, та могла підтвердити події, що відбулися того дня, нею і було підписано повідомлення до Голови Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора України.
Кандидатом П’яновою Я.В. зауважено, що вона окремо не зверталась з повідомленням про втручання у її діяльність як судді зі здійснення правосуддя. На її думку, зміст пункту 15 Декларації доброчесності судді за 2017 рік передбачає повідомлення саме судді, безпосередньо у діяльність якого мало місце втручання.
Однак вказані пояснення суперечать змісту звернення кандидата та інших суддів до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора України про втручання у їх діяльність зі здійснення правосуддя інших осіб.
Згідно з пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону суддівське досьє має містити інформацію про відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, зокрема копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.
Пунктом 10 частини сьомої статті 56 Закону передбачено обов’язок судді підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання, який кандидатом не виконано.
Проаналізувавши декларації родинних зв’язків, декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012 – 2015 роки та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016, 2017 роки, відомості про кандидата, зіставивши їх з інформацією, одержаною з Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного антикорупційного бюро України, Комісія виявила, що у 2009 році кандидатом набуто у власність житловий будинок та земельну ділянку. Однак ні вартості будинку, ні земельної ділянки кандидат не змогла повідомити.
Водночас колегією Комісії встановлено, що вартість будинку становила 1 315 400,00 гривень, а вартість земельної ділянки – 62 200,00 гривень.
Під час проведення співбесіди кандидатом повідомлено, що кошти на отримання вказаного будинку нею було отримано від свого брата у розмірі 410 000,00 гривень та 328 000,00 гривень у квітні 2009 року на підставі договорів позики строком до 08 та 10 квітня 2029 року.
Окрім того, ще 393 600, 00 гривень кандидатом отримано у 2009 році у фізичної особи-підприємця, який є близьким давнім знайомим її батьків, без зазначення прізвища, ім’я та по батькові кредитора, на підставі договору позики строком до 10 квітня 2029 року, відповідно.
Указані договори було посвідчено нотаріально. Позика надавалась на безвідсотковій основі.
Також кандидатом для купівлі житлового будинку та земельної ділянки використано кошти, які були нею особисто заощадженні з 1989 року, тобто з моменту її працевлаштування (кандидат працює з 14 років, що підтверджується записами у трудовій книжці), зважаючи також на те, що вона мешкала разом з батьками та перебувала на їх утриманні.
Указані кошти на сьогодні кандидатом повернено в повному обсязі. Так, впродовж чотирьох років кандидатом виплачено брату частину боргу в сумі 141 600,00 гривень з її доходу від заробітної плати. Інші кошти планувала виплатити пізніше. Однак, зважаючи на те, що доходи брата різко зменшились, виникла необхідність повного розрахунку.
Мати кандидата дізналась про її неспроможність у повному обсязі повернути борги, а тому вирішила допомогти і у серпні 2013 року П’яновою Я.В. отримано від своєї матері подарунок у виді грошових коштів у сумі 990 000,00 гривень, які мати, своєю чергою, отримала в дар від свого сина (брата кандидатки) у розмірі 990 000,00 гривень на підставі договору дарування від 29 березня 2010 року, які вона йому і передала в рахунок повернення позики.
Окрім того, у частині наявності статків у рідного брата судді П’янова С.В. кандидат посилалась на декларації про доходи та звіти суб’єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку з таблицею «Розрахунок доходу за період з 2001 до 2011 рік». Сума доходу брата за вказаний період становить 458 674,01 доларів США.
Кандидатом пояснено, що її брат, починаючи з 2001 року є суб’єктом підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування та займався інвестиційною діяльністю та продажем цінних паперів.
У грудні 2016 року на підставі заяви брата проведено реєстраційну дію з припинення підприємницької діяльності.
З останнього місця роботи брат звільнився 05 грудня 2017 року та з січня 2018 року перебуває на обліку у Харківському міському центрі зайнятості, де отримує допомогу по безробіттю.
П’яново. Я.В. зазначено, що інформація НАБУ, що доходи її брата, починаючи з 2013 року до 2018 року становлять 226 823,00 гривень, відповідає дійсності. Однак відносини, які склались між кандидатом та її рідним братом щодо отримання у нього позики, виникли ще у 2009 році, а дарування коштів матері братом - у 2010 році, коли його доходи були значно більшими.
Кандидатом зауважено, що за результатами експертного дослідження: «Звіт з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації, у формі експертного економічного дослідження від 20 червня 2018 року» надано висновок, яким підтверджено здатність кандидата здійснити витрати на покриття придбаних житлового будинку із земельною ділянкою.
Окрім того, за результатами експертного дослідження: «Звіт з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації, у формі експертного економічного дослідження від 25 липня 2018 року» надано висновок, що сума отриманого чистого доходу та інших грошових надходжень П’янова С.В. за період з 01 січня 2001 року до 31 березня 2009 року становить 1 971 849,10 гривень, що є достатнім для надання його сестрі позики у сумі 738 000,00 гривень, та сума отриманого чистого доходу та інших грошових надходжень П’янова С.В. за період з 01 квітня 2009 року до 29 березня 2010 року становить 1 265 032,06 гривень, що є достатнім для передачі в дар його матері грошових коштів у сумі 990 000,00 гривень.
Кандидатом зауважено, що чинний (у декларований період – 2013 рік) Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» не визначав вимог та особливостей щодо декларування подарунка суб’єкту декларування від члена сім’ї першого ступеня спорідненості (матері). Окрім того, такі угоди, а саме дарування грошей кандидату, не укладалися, а тому і не відображалися у декларації за 2013 рік.
Водночас твердження П’янової Я.В. у пункті 15 декларації доброчесності про відсутність випадків втручання у її діяльність зі здійснення правосуддя інших осіб за наявності факту звернення її та інших суддів 23 жовтня 2017 року до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора України про втручання у їх діяльність зі здійснення правосуддя інших осіб, повідомлені кандидатом обставини походження коштів на придбання нею нерухомого майна колегія Комісії вважає непереконливими та такими, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення її суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
З огляду на вказані обставини, враховуючи мету кваліфікаційного оцінювання, колегія Комісії вважає, що П’янова Я.В. не довела своєї відповідності високим стандартам доброчесності та професійної етики, що ставляться до судді Верховного Суду, а тому Комісія дійшла висновку про непідтвердження останньою здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону, Положенням, Комісія
вирішила:
визнати П’янову Яну Валеріївну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Члени Комісії Т.В. Лукаш
М.А. Макарчук
