Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Бутенка В.І.,
членів Комісії: Василенка А.В., Лукаша Т.В., Шилової Т.С.,
обговоривши в ході співбесіди результати дослідження досьє кандидата Ульянова Руслана Анатолійовича на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,
встановила:
Відповідно до статей 79, 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та затверджено Умови проведення цього конкурсу (далі – Умови).
Ульянов Руслан Анатолійович 07 грудня 2016 року звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
Комісією 13 грудня 2016 року прийнято рішення № 106/вс-16, зокрема, про допуск Ульянова Р.А. до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема Ульянова Р.А.
Відповідно до Умов Ульянов Р.А. проходив кваліфікаційне оцінювання як адвокат (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 189, видане 26 березня 1999 року).
Положеннями статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
На виконання вимог Закону рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).
У пунктах 1, 2 глави 6 розділу II Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Відповідно до статті 85 Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
На першому етапі кваліфікаційного оцінювання за загальним результатом іспиту Ульянов Р.А. отримав 145,25 бала та був допущений рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 22/зп-17 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши доповідь члена Комісії Лукаша Т.В., пояснення кандидата на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ульянова Р.А., уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Козленка В.Г., Комісія дійшла таких висновків.
У статті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року № 40/32 та від 13 грудня 1985 року № 40/146, визначено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну кваліфікацію в галузі права.
Ці основоположні принципи формування суддівського корпусу імплементовані у новітнє національне законодавство, що визначає основними складовими авторитету судової влади та довіри до суду – доброчесність, професійну етику і компетентність судді.
У зв’язку з цим під час кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді касаційного суду у складі Верховного Суду Комісія виходить з того, що кандидати на посаду судді найвищого суду у системі судоустрою мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у їх доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до новоствореного Верховного Суду.
За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди за критерієм професійна компетентність Ульянова Р.А. оцінено у 165,25 бала, за критерієм особиста компетентність – 90 балів та за критерієм соціальна компетентність – 70 балів.
Згідно з пунктом 20 розділу III Положення під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Оцінюючи кандидата на посаду судді касаційного суду у складі Верховного Суду за вказаними критеріями Комісія враховує, що громадянським суспільством та законодавством презюмується наявність у суддів Верховного Суду не лише найвищої кваліфікації, але й відповідного рівня моральних якостей та чеснот, що відповідатимуть їх соціальній функції.
Відповідно до положень статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, що надає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
Громадська рада доброчесності 12 квітня 2017 року затвердила висновок про невідповідність Ульянова Р.А. критеріям доброчесності та професійної етики. Підставами для такого висновку визначено використання кандидатом під час виконання ним повноважень депутата Кременчуцької міської ради Полтавської області у публічних дискусіях сексистських висловлювань, а під час дискусій у мережі Інтернет – ненормативної лексики стосовно опонентів, демонстрування зверхнього ставлення до них та вдавання до глузливих висловлювань. Крім того, у висновку надано інформацію про високу ймовірність використання кандидатом статусу депутата Кременчуцької міської ради Полтавської області та радника міського голови з правових питань і впливу на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішення щодо обрання дружини кандидата як самозайнятої особи для надання юридичних послуг кременчуцьким комунальним підприємствам.
Під час співбесіди Ульянов Р.А. підтвердив факт використання ним висловлювань, відображених у висновку Громадської ради доброчесності, та пояснив, зокрема, що його висловлювання у мережі Інтернет не можуть бути вжиті в усному мовленні на будь-яких офіційних заходах, а їх вживання в приватному спілкуванні можливе лише у виняткових випадках. Такі діалоги виникли під час його діяльності як депутата при обговоренні місцевих проблем і не мають ніякого відношення до юридичної професії або юридичної етики. На думку кандидата, вжиття ним навіть як потенційним кандидатом у судді ненормативної лексики свідчило би про його недоброчесність та неможливість зайняти посаду судді лише в тому випадку, якби воно супроводжувалось антисоціальною поведінкою, демонстрацією відкритої зневаги до прийнятих в суспільстві норм співжиття. Ніякої зверхності або приниження такі висловлювання не містили. Кандидат вважає, що Громадська рада доброчесності невірно розтлумачила його полемічні прийоми як «зверхнє відношення до опонентів» та ознаку недоброчесності.
Кандидат також зазначив, що Громадська рада доброчесності не врахувала того факту, що ці висловлювання він робив як громадський діяч та депутат при здійсненні політичної діяльності, а не при виконанні державних повноважень або професійних обов’язків адвоката. Якщо розглядати вказані висловлювання вирваними з контексту, вони можуть сприйматись як такі, що свідчать про негідну поведінку, але потрібно враховувати мотиви цих висловлювань та контекст, у якому вони були зроблені. Зазначені висловлювання були не більше ніж полемічними прийомами і не супроводжувалися негідною поведінкою або вчинками. На думку кандидата, із-за вживання ним таких висловів не випливає висновок про те, що його поведінка або його особа є такою, що не буде сприяти зміцненню довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Кандидат звернув увагу і на те, що його чесність проявляється в тому, що в мережі Інтернет він не використовує псевдонімів, а виступає під своїм іменем, не приховуючи своєї позиції. Зазначені факти не свідчать про те, що, здійснюючи свої депутатські повноваження, він демонстрував залежність від будь-кого або упередженість до будь-кого, роз’яснював свою правову позицію, не ухилявся від гострої дискусії та не піддавався на погрози, тримаючись своєї позиції і полемічно її відстоюючи.
Крім того, Ульянов Р.А. пояснив, що будучи депутатом Кременчуцької міської ради Полтавської області, радником міського голови з правових питань, головою постійної депутатської комісії з питань екології, регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури, він не міг впливати на керівників комунальних підприємств щодо обрання його дружини як самозайнятої особи для надання цим підприємствам юридичних послуг.
Проаналізувавши ці доводи, Комісія критично оцінила пояснення Ульянова Р.А. з таких підстав.
Стандарти етичної поведінки адвокатів, що адресовані адвокатам та адвокатським органам для використання як базових принципів регламентації поведінки адвокатів, визначені, зокрема, у Правилах адвокатської етики, які затверджено Установчим З’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року (далі – Правила). При цьому Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил як одного з основних професійних обов’язків адвоката.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 12 Правил всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу потрібно дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.
Частиною другою статті 55 Правил визначено, що у випадку виникнення суперечності між професійними обов’язками адвоката, передбаченими чинним законодавством, цими Правилами, і обов’язками перед конкретними клієнтами, що випливають з договорів про надання правової допомоги, – з однієї сторони, та інтересами адвоката, що обумовлені його членством в певній громадській організації, партії, науковому товаристві тощо – з іншої сторони, адвокат не має права знехтувати чи поступитись своїми професійними обов’язками адвоката.
Статтею 57 Правил встановлено, що у своїх публіцистичних матеріалах адвокат не повинен поширювати відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію інших адвокатів або престиж адвокатури як такої, а обґрунтовану критику зазначених осіб або адвокатури в цілому має викладати в коректній формі.
У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятому делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі у жовтні 1988 року, підкреслено роль деонтологічних правил для забезпечення виконання адвокатурою її важливої й особливої ролі у суспільстві. У цих правилах зазначено, що адвокат у демократичному суспільстві при виконанні своїх професійних обов’язків вступає в різноманітні відносини, що покладають на нього відповідальні обов’язки перед клієнтами, судом та іншими органами влади, адвокатською професією, її окремими представниками, суспільством. Адвокатська професія стала суттєвою запорукою охорони прав людини у відносинах з державною владою. Це і формує особливі вимоги до юридичної деонтології, існування чітких норм адвокатської етики, які відповідають загальновизнаним міжнародним стандартам, розглядається як необхідна передумова, без якої неможлива довіра до адвокатів.
Таким чином, Комісія зазначає, що кандидат на посаду судді Верховного Суду повинен бути прикладом бездоганної поведінки в усіх сферах життя. Довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Кандидат на посаду судді, як і суддя, повинен виявляти і підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів.
З огляду на викладене Комісія вважає, що надані Ульяновим Р.А. пояснення не спростовують наведених у висновку Громадської ради доброчесності обставин, а його дії не відповідають критеріям, які ставляться до кандидата на посаду судді Верховного Суду відповідно до чинного законодавства.
Зміст наданих Ульяновим Р.А. пояснень свідчить про відсутність прагнення демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача, та несприйняття ним повною мірою фундаментальних принципів етики і доброчесності.
Ці показники досліджені Комісією окремо та у сукупності, а також оцінені членами Комісії за внутрішнім переконанням відповідно до мети кваліфікаційного оцінювання.
За змістом пунктів 5.2.2, 5.3.2 глави 6 розділу II Положення критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам до доброчесності.
З огляду на зазначене, враховуючи мету кваліфікаційного оцінювання та вимоги щодо відповідності кандидатів найвищим стандартам етики та доброчесності, Комісія оцінює Ульянова Р.А. за критеріями професійна етика та доброчесність у 0 балів.
Згідно з пунктом 4 частини п’ятої статті 81 Закону за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
Відповідно до пункту 4 глави 6 розділу II Положення рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.
Отже, оцінка у 0 балів за критеріями професійної етики та доброчесності є пресічною безумовною підставою для прийняття Комісією рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
З огляду на зазначене та враховуючи, що за критеріями професійної етики та доброчесності кандидат набрав 0 балів, Комісія дійшла висновку про непідтвердження здатності Ульянова Р.А. здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положенням, Комісія
вирішила:
визнати Ульянова Руслана Анатолійовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.
Головуючий В.І. Бутенко
Члени Комісії: А.В. Василенко
Т.В. Лукаш
Т.С. Шилова
