Про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівки Андрія Петровича на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:

головуючого – Сергія ЧУМАКА,

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША (доповідач),

за участі:

судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Андрія ІВАСІВКИ,

представника Громадської ради доброчесності Антона ЗЕЛІНСЬКОГО,

дослідивши досьє та провівши співбесіду в межах кваліфікаційного оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівки Андрія Петровича на відповідність займаній посаді,

встановила:

І. Стислий виклад проведеної процедури кваліфікаційного оцінювання судді.

1. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
2. Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
3. Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
4. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

5. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
6. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
7. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18), зі змінами) (далі – Положення).
8. Положенням встановлено, що відповідність судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, а саме:
   1. Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди).
   2. Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань, за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).
   3. Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).
   4. Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5 – 8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
   5. Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9 –12, 15 – 19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
9. Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівки А.П.
10. Івасівка А.П. за результатами складеного, анонімного письмового тестування набрав 81 бал, виконаного практичного завдання – 67 балів. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 148 балів.
11. Івасівка А.П. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
12. Рішенням Комісії від 12 квітня 2018 року № 81/зп-18 затверджено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, що відбувся 07 березня 2018 року. Суддю Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівку А.П. допущено до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
13. Рішенням Комісії у складі колегії від 19 червня 2018 року № 878/ко-18 визначено, що суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівка А.П. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 624,7 бала. Суддю Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівку А.П. визнано таким, що не відповідає займаній посаді. До Вищої ради правосуддя внесено подання з рекомендацією про звільнення судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівки А.П. із займаної посади.
14. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2019 року № 3515/0/15-19 відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення Івасівки А.П. з посади судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
15. У зв’язку з припиненням 07 листопада 2019 року повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України кваліфікаційне оцінювання судді Івасівки А.П. не завершено.
16. Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 січня 2024 року № 6/зп-23, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії, в тому числі стосовно суддів місцевих судів, щодо яких Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення у зв’язку з невідповідністю займаній посаді судді.
17. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 18 січня 2023 року члена Комісії Сабодаша Р.Б. визначено доповідачем з питання продовження кваліфікаційного оцінювання судді Івасівки А.П.
18. Рішенням Комісії у пленарному складі від 29 травня 2024 року № 146/зп-24 продовжено оцінювання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівки А.П. на відповідність займаній посаді зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії.

ІІ. Відомості, встановлені за результатами дослідження суддівського досьє.

Івасівка А.П., _______ року народження, громадянин України.

19. У 2007 році Івасівка А.П. закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.
20. У 2010 році Івасівка А.П. закінчив Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та здобув спеціальність Державне управління, управління в інституціях Європейського союзу та здобув кваліфікацію магістр державного управління.
21. Івасівка А.П. науковою діяльністю не займався.
22. До призначення на посаду судді Івасівка А.П. з вересня 2003 року до березня 2011 року працював у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області та обіймав посади секретаря судових засідань, секретаря суду, помічника судді, помічника голови суду, керівника апарату суду.
23. Указом Президента України від 14 лютого 2011 року № 209/2011 Івасівку А.П. призначено на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області строком на п’ять років; наказом в.о. голови цього суду від 03 березня 2011 року № 14-к – зараховано до штату Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області; 06 квітня 2011 року Івасівка А.П. склав присягу судді.
24. Івасівці А.П. визначено спеціалізацію з розгляду кримінальних, цивільних, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
25. Рішенням Вищої ради юстиції від 16 травня 2013 року № 279/0/15-13 Івасівку А.П. призначено на посаду заступника голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області строком на п’ять років.
26. У 2012–2016 роках загальний показник середньорічного судового навантаження Івасівки А.П. дорівнював (відповідав) середньому показнику судового навантаження на одного суддю Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
27. Судові рішення, ухвалені суддею Івасівкою А.П., скасовувались та змінювались судом апеляційної інстанції, проте відсоток скасування та зміни судових рішень порівняно з кількістю розглянутих справ та оскаржених судових рішень є незначним.
28. Матеріали досьє не містять інформації про рішення, постановлені за участі судді Івасівки А.П., які були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями та за результатами яких було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань.
29. Стосовно наявності дисциплінарних скарг на дії судді Івасівки А.П. Комісією установлено, що до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) у 2012–2016 роках надійшло 16 скарг, з яких 10 повернуто без розгляду, щодо 6 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

ІІІ. Стислий виклад висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики і пояснень судді, які надійшли до Комісії до проведення співбесіди.

30. До Комісії 21 листопада 2024 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівки А.П. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 19 листопада 2024 року (далі – Висновок).
31. Підставою для Висновку були виявлені ГРД обставини.
32. Зокрема, у Висновку ГРД стверджується, що суддя визнавав мирові угоди щодо нерухомого майна, яке не було введене в експлуатацію та зареєстроване у відповідному порядку, всупереч статті 331 Цивільного процесуального кодексу України. Переважно ці справи стосувалися незаконного визнання права власності на павільйони ринку «Чагарі», які були самочинно збудовані на землі Дрогобицької міської ради.
33. Також суддя задовольнив позови щодо повернення боргу (заборгованості за договором оренди), де позивачі в процесі розгляду змінювали позовні вимоги й просили визнати за ними право власності на нерухоме майно. Знов таки, суддя визнав мирову угоду між сторонами, якою узаконив право власності на нерухоме майно (торгові павільйони). Фактично всупереч закону суддя трансформував зобов’язальні відносини у відносини про захист права власності.
    1. Так, у справі 442/1382/14-ц суддя визнав мирову угоду між подружжям, у результаті якої один з них набув право власності на самочинно збудований торговий павільйон площею 69,5 кв.м.

35. У своїх письмових поясненнях суддя вказав, що дійсно в місті Дрогобичі знаходиться ринок ТзОВ «Чагарі», яке користувалося земельною ділянкою площею 4626 кв.м. з 2001 року. У 2011 році Дрогобицькою міською радою вирішено продовжити ТзОВ «Чагарі» строк оренди даної земельної ділянки для обслуговування ринку строком на 1 рік. Однак у 2013 році Дрогобицька міська рада відмовила у продовженні терміну дії договору оренди на земельну ділянку площею 4626 кв.м. на новий строк Рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду залишено в силі рішення Дрогобицької міської ради, яким ТзОВ «Чагарі» відмовлено в наданні в оренду земельної ділянки площею 4626 кв.м.
36.  На момент прийняття цих рішень ТзОВ «Чагарі» не мало переважного права на оренду згаданої земельної ділянки, оскільки Дрогобицька міська рада не продовжила договорів оренди землі. Фізичні особи почали звертатися до Дрогобицької міської ради із заявами про надання земельної ділянки в оренду та дозволу на розроблення технічної документації.
37. Однак Дрогобицька міська рада не змогла розв’язати конфлікт, який стався між представником ТзОВ «Чагарі» та фізичними особами, а тому вони масово почали звертатися до суду (близько 140 осіб) за захистом своїх майнових прав.
38. Дані особи вклали власні кошти в будівництво тих торгових кіосків, які були їхнім єдиним джерелом доходу, а тому в суді склалася така практика де суд діяв в інтересах людей, щоб захистити їхнє майно.
39. Також ГРД вказує, що батьки судді володіли двома об’єктами нерухомості: квартирою у місті Трускавець АДРЕСА_1 площею 65,4 кв.м. та житловим будинком у місті Дрогобич АДРЕСА_2 площею 366,7 кв.м.
40. Батько судді – ОСОБА_1, будучи лідером релігійної громади, отримав частину будинку у місті Трускавець АДРЕСА_3 площею 120 кв.м. у спадок від бабусі. Протягом 2000 – 2002 років він на підставі договорів купівлі-продажу та договорів дарування від родичів отримав право власності на всі частки у цьому будинку.
41. ГРД зазначає, що за адресою цієї житлової нерухомості знаходиться готель «Річки» та вілла «Сонце». Номери здаються за плату, тобто будівля використовується не за призначенням. Готелі не призначені для постійного проживання громадян, а отже, вони не належать до житлового фонду, не є об’єктом житлової нерухомості.
42. Готель та вілла знаходяться на земельних ділянках, призначених для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Одна з будівель є приватною власністю, інша комунальною власністю. На думку ГРД, за всіма ознаками будівля є об’єктом самочинного будівництва.
43. 17.08.2018 мати та рідна сестра судді, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подали позов на батька судді про визнання будинку спільною частковою власністю. 17.09.2018 дружина, дочка та батько затвердили мирову угоду, за якою майно було визнане спільною частковою власністю.
44. На думку ГРД, такі дії були спрямовані на подальшу легалізацію об'єкта самочинного будівництва, а також задля «розпорошення» часток комплексу для подальшого ускладнення процесу витребування майна із власності.
45. У письмових поясненнях суддя вказав, що дійсно його батькові ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 1450,4 кв.м.
46. Указаний житловий будинок батько отримав у спадщину разом зі своїми братами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_6 в рівних частках кожний після смерті їх матері ОСОБА_7, яка померла _________.
47. 16.10.2001 згідно з договором дарування частини житлового будинку ОСОБА_8 (рідна сестра матері батька судді – ОСОБА_7) подарувала батькові судді ОСОБА_1 1/5 ідеальну частину житлового будинку. 22.10.2001 згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_9 (є сином ОСОБА_10, рідної сестри матері батька судді ОСОБА_7), ОСОБА_11 (є сином ОСОБА_12, рідного брата матері батька судді ОСОБА_7), ОСОБА_5 продали батькові судді ОСОБА_1 9/20 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_3.
48. 07.02.2002 ОСОБА_13 (є донькою ОСОБА_14, рідного брата матері батька судді ОСОБА_7) подарувала батькові ОСОБА_1 1/5 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_3.
49. Згідно з рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 08.09.2003 № 206 надано дозвіл на будівництво житлового будинку з гостьовими кімнатами на земельній ділянці АДРЕСА_3.
50. 04.07.2017 згідно з договором дарування частки житлового будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_4 подарували батькові судді ОСОБА_1 по 1/10 частці житлового будинку з належними до нього господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_3.
51. Згідно з рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 23.02.2017 зареєстровано право власності на даний житловий будинок. Тобто з цього випливає, що будівництво не є самочинним.
52. 04.07.2017 згідно з договором дарування ОСОБА_6 та ОСОБА_4 подарували батькові ОСОБА_1 1/10 частку земельної ділянки, загальна площа якої становить 0,0889 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0889 та належить ОСОБА_1  на праві власності згідно з державним актом на право власності, серії ___ № _______, виданого ОСОБА_1.
53. Також у Висновку ГРД стверджується, що батько судді пов’язаний з іншим фактом незаконного будівництва. Зокрема, 13.02.2017 Трускавецька міська рада затвердила мирову угоду з Самбірсько-Дрогобицькою Єпархією Української греко-католицької церкви, чим узаконила самочинне будівництво міні-готелю (вілли) «Жива роса» в центрі міста на вулиці Франка. У Трускавці Єпархію представляє настоятель греко-католицької Церкви Святого Миколая ОСОБА_1. З 2007 року будинок перебував у власності цієї церкви і надалі був переданий до Єпархії.
54. Стосовно викладених у Висновку обставин про самочинне будівництво та твердження, що у Трускавці Єпархію представляє настоятель греко-католицької церкви Святого Миколая ОСОБА_1, суддя зазначив, що це не відповідає дійсності. ОСОБА_1 є парохом церкви святого Миколая, а Самбірсько-Дрогобицьку Єпархію представляє Правлячий Архієрей Владика Ярослав Приріз.
55. Також суддя пояснив, що з приходом єпископа Владики Приріза Я. Єпархією у 2014 році було реставровано будівлю. Крім цього, Самбірсько-Дрогобицька Єпархія звернулась до міської ради Трускавця з проханням надати в оренду ще й сусіднє приміщення. Міська рада ухвалила позитивне рішення, а на місці цього приміщення постав сучасний конференц-зал та будівля, яку мали б використовувати виключно для священнослужителів, а не для комерційного призначення. Будівля має назву «Жива Роса». Отже, батько судді – ОСОБА_1 жодним чином не пов’язаний з готелем «Жива Роса».
56. ГРД зазначає, що 07.12.2013 батько судді – ОСОБА_1 став власником авто Аcura МDX 2008 року випуску. 28.05.2014 ОСОБА_1 став власником Honda Accord 2008 року випуску.
57. Стосовно придбання батьком автомобіля Аcura МDX 2008 року випуску суддя пояснив, що його батько використовував свій приватний автомобіль Renault Megan 2004 року випуску як у церковних, так і приватних цілях. Оскільки для церковних цілей його батькові був необхідний автомобіль, він у 2012 році звернувся до єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ з проханням надати фінансову допомогу для придбання такого автомобіля парафії церкви святого Миколая.
58. В 2013 році єпископом Самбірсько-Дрогобицької єпархії було позитивно розглянуто таке прохання та виділено кошти на придбання легкового автомобіля для парафії церкви святого Миколая в сумі 20 000 тис. доларів США.
59. За ці кошти ОСОБА_1 в грудні 2013 року придбав автомобіль марки Acura MDX 2008 року випуску, а автомобіль Renault Megan 2004 року випуску використовував для потреб парафії церкви Святого Миколая. 21.05.2014 батько відчужив автомобіль Acura MDX 2008 року випуску і за отримані кошти придбав автомобіль марки Honda Accord 2008 року випуску.
60. ГРД вказує, що 16.11.2023 мати судді ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продаж майна стала власницею квартири площею 59 кв.м. АДРЕСА_4. Вартість квартири становила 2 150 000 грн, тобто близько 57 тисяч доларів. ГРД ставить під сумнів фінансову спроможність матері судді купити таку житлову нерухомість.
61. Стосовно придбання матір’ю квартири у місті Львові суддя пояснив, що його мати ОСОБА_2 з 01.03.2017 є приватним підприємцем, що здійснює таку господарську діяльність: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна для розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання. ОСОБА_2 отримує легальні доходи за надання в оренду житлового приміщення, що розташоване АДРЕСА_3. Квартира у місті Львові придбана за спільні заощадження його батька ОСОБА_1 і матері ОСОБА_2 та є їх спільною сумісною власністю.
62. ГРД також вказує, що 07.03.2017 на сайті рего.оrg.ua з’явилася стаття під назвою «Махлярство судді Івасівки А.П., чи відсутність професіоналізму?». У ній стверджувалося, що суддя допустив маніпуляції з автоматизованим розподілом справ.
63. ГРД зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) наявна ухвала про об’єднання 9 проваджень на підставі частини другої статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Тобто, ГРД вважає, що в даній ситуації не було виявлено маніпуляцій з автоматизованою системою розподілу справ.
64. Водночас ГРД вказує, що суддя, накладаючи штраф на особу за порушення правил адміністративного нагляду, послався на рішення Шевченківського районного суду Львівської області від 25.02.2014 про встановлення режиму адміністративного нагляду. Проте таке рішення в ЄДРСР відсутнє, натомість є рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12.03.2014, згідно з яким щодо особи встановлено адміністративний нагляд терміном на рік.
65. У своїх письмових поясненнях суддя зазначив, що перевірити, яке саме рішення Шевченківського районного суду міста Львова є в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_15 не можливе, оскільки справа знищена. Можливо, допущено описку у постанові суду чи поданні. Водночас, суддя вказав, що посилання на цю постанову є і в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_15 іншим складом суду (справа № 442/1123/15-п ).
66. Також ГРД надано інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але яка може бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання судді або потребує додаткових пояснень судді, а саме:
67. У майновій декларації за 2013 рік суддя вказав дохід від продажу рухомого та нерухомого майна у сумі 138 000 грн та 56 000 грн у членів сім’ї.
68. У декларації за 2019 рік колишня дружина судді ОСОБА_16 отримала дохід від продажу рухомого майна у сумі 270 000 грн.
69. У письмових поясненнях суддя вказав, що у майновій декларації за 2013 рік ним вказано дохід від продажу рухомого майна, а саме легкового автомобіля Skoda Octawia 2010 року випуску в сумі 138000 тисяч гривень та легкового автомобіля Daewoo Lanos 2008 року випуску в сумі 56000 тисяч гривень.
70. У декларації за 2019 рік зазначено, що його колишньою дружиною ОСОБА_16 отримано дохід від продажу рухомого майна в сумі 270 000 тисяч гривень, а саме легкового автомобіля Кіа Rіо 2013 року випуску.
71. Рішенням Комісії від 13 лютого 2018 року № 878/ко-18 визначено, що суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівка А.П. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 624,7 бала. Суддю Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівку А.П. визнано таким, що не відповідає займаній посаді. До Вищої ради правосуддя внесено подання з рекомендацією про звільнення судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівки А.П. із займаної посади.
72. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2019 року № 3515/0/15-19 відмовлено у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Івасівки А.П. з посади судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області на підставі підпункту 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
73. Оцінюючи в сукупності наведені у рішенні Комісії факти та обставини, копію запису співбесіди із суддею Івасівкою А.П., інформацію з копії суддівського досьє, Вища рада правосуддя вважала, що виражена в балах оцінка судді Івасівки А.П. за критеріями професійної етики та доброчесності, зазначена в рішенні Комісії, без викладення фактичних обставин та мотивів їх оцінки, не є вмотивованою, оскільки не відображає повною мірою рівень характеристик судді Івасівки А.П. та не дає змоги встановити дійсні мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення такого рішення.
74. У рішенні вказано бали, виставлені за кожен із критеріїв, якими оцінено суддю Івасівку А.П., однак відсутні будь-які доводи та аргументи Комісії з посиланням на конкретні обставини, за яких суддя не відповідає цим критеріям та, як наслідок, не відповідає займаній посаді.

IV. Проведення співбесіди з суддею.

75. Співбесіду з Івасівкою А.П. призначено на 29 жовтня 2024 року.
76. 29 жовтня 2024 року співбесіду було знято з розгляду та призначено на 26 листопада 2024 року.
77. Співбесіду із суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівкою А.П. проведено 26 листопада 2024 року.
78. Після проголошення доповіді за результатами дослідження досьє судді було надано можливість доповнити, уточнити чи спростувати озвучену інформацію.
79. Члени Комісії послідовно обговорили із суддею показники, у тому числі щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також інші показники, оцінювання яких потребувало уточнення з метою прийняття остаточного рішення щодо відповідності судді займаній посаді.

V. Загальні принципи, застосовані Комісією при проведенні кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

80. Ухвалюючи в новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів», законодавець в пояснювальній записці до законопроєкту сформулював легітимну мету закону - здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
81. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
82. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності має наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді на приватність.
83. І хоча Комісія виходить із того, що суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, однак рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
84. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності усіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів. За таких виняткових обставин Комісія має застосовувати особливі стандарти встановлення наявності обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності.
85. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХX з'їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, встановлено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, а також має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.
86. Комісія підтримує Раду суддів України у її твердженні про те, що враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1).
87. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
88. Таким чином, у разі наявності обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності обов’язок спростування такого сумніву покладається і на суддю шляхом складання ним кваліфікаційного іспиту, тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей та надання чітких і переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з тією метою, щоб спростувати такий сумнів.
89. Під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності Комісія має виключити наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності судді зазначеним критеріям. Тільки у такий спосіб, на переконання Комісії, буде досягнуто мети - зміцнення віри суспільства у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суддів.
90. Пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання»  Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності - також мотиви його прийняття або відхилення.
91. Відповідно до пункту 120 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами), висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

VІ. Застосування зазначених принципів при оцінюванні судді на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

92. З метою спростування висловленого ГРД сумніву щодо відповідності судді критеріям доброчесності і професійної етики суддя Івасівка А.П. надав письмові пояснення щодо питань, викладених у Висновку, які були усно доповнені під час співбесіди.
93. Стосовно висновку ГРД про нібито самочинне будівництво житлового будинку площею 1450,4 кв.м. суддя зазначив, що його батькові ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 1450,4 кв.м.
94. Протягом 2000 – 2002 років батько на підставі договорів купівлі-продажу та договорів дарування від родичів закумулював право на всі частки у цьому будинку (долучені до досьє).
95. Згідно з рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 08.09.2003 надано дозвіл на будівництво житлового будинку з гостьовими кімнатами на земельній ділянці АДРЕСА_3, а на підставі рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 23.02.2017 зареєстровано право власності на цей житловий будинок.
96. Отже Комісія відхиляє твердження ГРД про самочинність будівництва житлового будинку.
97. Стосовно Висновку ГРД про те, що за цією адресою розташований готель «Річки»,  суддя пояснив, що готель розташований за адресою: АДРЕСА_5, і перебуває у власності іншої особи, а його батько ОСОБА_1 жодного стосунку до цього готелю не має і ніколи не мав.
98. Стосовно висновку ГРД про причетність його батька до незаконного будівництва готелю «Жива роса» суддя зазначив, що за адресою: місто Трускавець, вулиця Івана Франка, було розташоване старе приміщення загальною площею 485,9 кв.м. яке не використовувалося і належало згідно з витягом зі свідоцтва про право власності серії ___ № _____ від 10.02.2007 релігійній громаді УГКЦ Святого Миколая, форма власності – колективна.
99. З приходом нового єпископа Владики Приріза Я. єпархією у 2014 році було здійснено реставрацію будівлі.
100. На місці цього приміщення постав сучасний конференц-зал та будівля, яку мали б використовувати виключно для священнослужителів, а не для комерційного призначення. Назва цієї будівлі – « Жива Роса».
101. За фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва за адресою місто Трускавець, вулиця Івана Франка, 16, 12.07.2016 зареєстровано кримінальне провадження НОМЕР_1.
102. Під час розслідування в межах кримінального провадження факту причетності батька до самовільного будівництва за вказаною адресою не встановлено.
103. Як вже відзначала Комісія у своїх рішеннях, метою і завданням кваліфікаційного оцінювання може охоплюватись не тільки дослідження законності походження активів судді та членів його сім'ї, але і його близьких осіб. Це питання особливо гостро постає перед Комісією у разі, коли активи, набуті близькою особою судді, надалі безоплатно передаються у власність чи користування судді або членів його сім'ї.
104. Однак матеріали суддівського досьє Івасівки А.П. не містять жодних відомостей, які б давали підстави для твердження, що суддя чи члени його сім’ї користуються таким майном або ж отримують будь-який дохід від нього.
105. Зазначене обумовлює відхилення висновку ГРД у цій частині.
106. Стосовно покликання ГРД щодо на неправильну дату у постанові судді про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_15 за порушення адміністративного нагляду, суддя у письмових поясненнях та під час співбесіди зазначив, що, можливо, допущено описку у постанові суду чи поданні, проте перевірити, яке саме рішення Шевченківського районного суду міста Львова є в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_15, не можливо оскільки справа знищена.
107. Комісія вважає такі пояснення судді прийнятними, а тому відхиляє в цій частині Висновок ГРД.
108. Стосовно Висновку ГРД в частині купівлі батьком судді автомобіля Аcura МDX 2008 року випуску суддя пояснив, що для церковних цілей його батькові був необхідний автомобіль, а тому він у 2012 році звернувся до Єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ з проханням надати фінансову допомогу для придбання такого автомобіля для парафії церкви Святого Миколая.
109. В 2013 році Єпископом Самбірсько-Дрогобицької єпархії було позитивно розглянуто звернення та виділено кошти на придбання легкового автомобіля для парафії церкви Святого Миколая в сумі 20 000 тис. доларів США, що підтверджується листом, долученим суддею до письмових пояснень.
110. На виділені кошти батьком був придбаний автомобіль Аcura МDX 2008 року. Надалі цей автомобіль був відчужений ОСОБА_1, який 28.05.2014 став власником Honda Accord 2008 року випуску.
111. Стосовно висновку в частині придбання матір’ю судді квартири у місті Львові суддя пояснив, що його мати ОСОБА_2 з 01.03.2017 є приватним підприємцем згідно з витягом №3780 з реєстру платників єдиного податку та отримує легальні доходи за надання в оренду житлового приміщення, що розташовано АДРЕСА_3. Квартира у місті Львові придбана за спільні заощадження батька ОСОБА_1 і матері ОСОБА_2 та є їх спільною власністю.
112. Комісія також відзначає, що досьє не містить будь-якої інформації, яка б давала підстави стверджувати, що суддя чи члени його сім’ї користуються або отримують дохід від автомобіля Аcura МDX 2008 року випуску та квартири у місті Львові, а тому Комісія вважає прийнятними пояснення судді стосовно придбання рухомого та нерухомого майна батьками та відхиляє в цій частині Висновок ГРД, оскільки суддя продемонстрував достатню обізнаність про майнові інтереси близьких осіб.
113. Водночас Комісія не може залишити поза увагою висновки ГРД щодо затверджених суддею мирових угод.
114. Викладені у Висновку ГРД обставини стосовно прийнятих Івасівкою А.П. судових рішень, якими визнано мирові угоди щодо нерухомого майна, яке не було введене в експлуатацію та зареєстроване у відповідному порядку, а також стосовно задоволення позовів про повернення боргу (заборгованості за договором оренди), в яких позивачі в процесі розгляду змінювали позовні вимоги, й просили визнати за ними право власності на нерухоме майно, заслуговують на увагу, з огляду на таке.
115. Так, на підставі відомостей з ЄДРСР Комісією встановлено, що суддею було постановлено такі рішення:

116. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.11.2015 ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.09.2014 у справі № 442/6663/14 скасовано і справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
117. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що, визнаючи мирову угоду, якою за сторонами визнано право власності на нежитлові приміщення, суд не з’ясував, кому належить земельна ділянка, на якій розміщені нежитлові приміщення (торгові приміщення), чи зачіпають умови мирової угоди інтереси інших осіб. Визнавши право власності на нежитлові приміщення, суд вирішив права та обов’язки ТзОВ «Чагарі», що є орендарем земельної ділянки, на якій розміщені торгові приміщення, на підставі договору оренди, що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2015, яке набрало законної сили.
118. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04.04.2016 ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.03.2014 у справі № 442/1382/14 скасовано і справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
119. Підставою для скасування цієї ухвали стало те, що умови мирової угоди суперечать закону і порушують права та інтереси інших осіб, зокрема Дрогобицької міської ради як власника землі, а отже суд не вправі був визнавати умови такої мирової угоди та визнавати за відповідачем ОСОБА_58 право власності на новостворений об’єкт нерухомості (нежитлове приміщення літ. «А-1» загальною площею 69,5 кв.м, яке розташоване АДРЕСА_23).
120. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28.09.2016 ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.03.2014 у справі № 442/1317/14 скасовано і справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
121. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення третьої особи – Комунального підприємства «Дрогобицький Ринок» про дату та час судового засідання, чим порушено вимоги частини першої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України, адже нежитлова будівля за адресою Львівська обл., місто Дрогобич, вулиця Малий Ринок, 3, на праві комунальної власності належить територіальній громаді міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради.
122. Комісія відзначає, що суддя не завжди належним чином виконував вимоги процесуального закону в частині залучення до участі у справі осіб на чиї права і обов’язки могло вплинути його судове рішення, зокрема, орган місцевого самоврядування при вирішенні питання про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомого майна.
123. Комісія не вдається до перевірки та оцінювання постановлених суддею рішень, обставин справи та зауважує, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею, у тому числі за критеріями доброчесності та професійної етики (рішення Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
124. Відповідно до пункту 12 Висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
125. У пункті 23 Висновку № 3 (2002) КРЄС звертається увага на те, що судді повинні виконувати свої обов’язки, уникаючи фаворитизму та проявів упередженості. Вони не повинні приймати рішення, беручи до уваги щось, що виходить за рамки застосування юридичних норм. Судді також повинні забезпечити, щоб їхня професійність не ставилася під сумнів під час виконання ними своїх функцій.
126. Узагальнюючи свої рекомендації, КРЄС у пункті 50 Висновку № 3 (2002) відзначає: i) кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; ii) судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; iii) вони повинні завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні; iv) вони повинні виконувати свої обов'язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; v) судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; vi) вони повинні демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає; vii) вони повинні виконувати свої обов’язки з повагою до рівноправного ставлення до сторін, уникаючи будь-якої упередженості та будь-якої дискримінації, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін; viii) вони повинні демонструвати обережність у своїх відносинах із засобами масової інформації, підтримувати свою незалежність та безсторонність, утримуючись від переслідування особистих інтересів у відносинах з пресою та уникаючи безпідставних коментарів щодо справ, які вони розглядають; ix) вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності; x) вони повинні мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов’язки ретельно з метою дотримання вимог щодо прийняття рішень у розумний строк; xi) вони повинні присвячувати більшу частину свого робочого часу здійсненню своїх судових функцій та інших пов’язаних з ними видів діяльності; xii) вони повинні утримуватися від будь-якої політичної діяльності, що може підірвати їхню незалежність та завдати шкоди їхньому іміджу безсторонності.
127. Саме порушення цих правил, на думку КРЄС, і викликатиме «в очах розумного спостерігача» сумнів у безсторонності судді.
128. Попри це суддя у своїх письмових поясненнях та під час співбесіди пояснив, що він затверджував мирові угоди якими встановлював право власності на нерухоме майно, через те що у суді склалася така практика і суд став на сторону фізичних осіб, адже вони вклали кошти у будівництво торговельних павільйонів і це було їх єдине джерело доходу. Він вважав, що умови затверджених мирових угод не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
129. Такі пояснення судді, на переконання Комісії, свідчать про те, що для нього визначальним було не реальна наявність спору між сторонами чи законність укладених мирових угод, а «бажання допомогти» фізичним особами.
130. Оцінюючи зазначені обставини, Комісія також враховує, що строки розгляду справ з моменту відкриття провадження у справі до дати затвердження мирових угод становили від 3 до 16 днів календарних днів.
131. Так у справі № 442/1614/13-ц провадження було відкрито 28.02.2013 (четвер), а мирову угоду затверджено 06.03.2013 (середа), що становить 4 робочі дні.
132. У справі № 442/3987/13-ц провадження було відкрито 04.06.2013 (вівторок), а мирову угоду затверджено 06.06.2013 (четвер), що становить 2 робочі дні.
133. У справі № 442/6864/13-ц провадження було відкрито 08.10.2013 (вівторок), а мирову угоду затверджено 11.10.2013 (п’ятниця), що становить 3 робочі дні.
134. У справі № 442/8842/13-ц провадження у справі було відкрито 20.12.2013 (п’ятниця), а мирову угоду затверджено 26.12.2013 (четвер), що становить 4 робочі дні.
135. У справі № 442/1382/14-ц провадження було відкрито 28.02.2014 (п’ятниця), а мирову угоду затверджено 04.03.2014 (вівторок), що становить 2 робочі дні.
136. У справі № 442/1317/14-ц провадження було відкрито 26.02.2014 (середа), а мирову угоду затверджено 07.03.2014 (п’ятниця), що становить 7 робочих днів.
137. У справі № 442/3986/14-ц провадження у справі було відкрито 06.06.2014 (п’ятниця), а мирову угоду затверджено 13.06.2014 (п’ятниця), що становить 5 робочих днів.
138. У справі № 442/4636/14-ц провадження було відкрито 02.07.2014 (середа), а мирову угоду затверджено 08.07.2014 (вівторок), що становить 4 робочі дні.
139. У справі № 442/4576/14-ц провадження було відкрито 04.07.2014 (п’ятниця), а мирову угоду затверджено 11.07.2014 (п’ятниця), що становить 5 робочих днів.
140. У справі № 442/5649/14-ц провадження було відкрито 05.08.2014 (вівторок), а мирову угоду затверджено 12.08.2014 (вівторок), що становить 4 робочі дні.
141. У справі № 442/6663/14-ц провадження було відкрито 03.09.2014 (п’ятниця), а мирову угоду затверджено 12.09.2014 (п’ятниця), що становить 5 робочих днів.
142. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
143. Вимоги статті 3 Кодексу суддівської етики зобов’язують суддю зважати на постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.
144. Забезпечити авторитет правосуддя буде неможливо, якщо суд при здійсненні правосуддя не забезпечить «демонстрації здійснення правосуддя», а тому суд має не допускати не тільки порушення строків розгляду справи, але й уникати «аномально швидкого здійснення правосуддя».
145. Така вимога до поведінки суддів, серед іншого, зумовлена необхідністю унеможливити саме припущення того, що судові рішення, в тому числі ухвали про затвердження мирових угод, використовуються з метою «легалізації» або «спрощення» установлених законом процедур, наприклад з метою проведення державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно або визнання такими об’єктів, які за своєю правовою природою такими не є. Це питання особливо гостро має постати перед судом, коли спір, не пов’язаний з речово-правовою вимогою, завершується визнанням права власності на нерухоме майно у мировій угоді або коли позивач за результатами укладення мирової угоди не отримує будь-якої поступки від відповідача, а за останнім визнається право власності на нерухоме майно.
146. У таких випадках визначальним є саме «здійснення правосуддя», а не його зведення до двох процесуальних документів – ухвал про порушення провадження у справі та затвердження мирової угоди.
147. Крім того, суддя під час співбесіди не зміг пояснити, яким чином, відкриваючи провадження у справі та призначаючи судове засідання, він мав намір забезпечити своєчасне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи з урахуванням строків надсилання поштових повідомлень.
148. Не пояснив суддя і того, як ним було виконано вимоги частини третьої статті 122 та імперативний припис частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) про роз’яснення сторонам наслідків ухвалення рішення про затвердження мирової угоди, якщо, зі слів судді, сторони участі в судових засіданнях не брали.
149. Комісія також відзначає, що 22.12.2005 Верховною Радою України було прийнято Закон «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV, який набрав чинності 01.06.2006.
150. Відповідно до статті 3 цього закону (в редакції, яка діяла до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Порядок ведення Реєстру затверджується Кабінетом Міністрів України.
151. Відповідно до рішення Ради суддів України від 17.02.2012 № 7 до Єдиного державного реєстру судових рішень включаються судові рішення, постановлені в порядку кримінального, цивільного, господарського та адміністративного судочинства, зокрема ухвали судів, які можуть бути оскаржені окремо від постановлених за результатами розгляду справи рішень. При цьому пунктом восьмим частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15.02.2015) було встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визнання морової угоди за клопотанням сторін.
152. Таким чином, ухвали про визнання мирових угод мали бути оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
153. Однак, відповідно до пункту 13 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 № 740 електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення (зазначена редакція була чинною до 17.06.2015).
154. На підставі відомостей з ЄДРСР Комісією встановлено, що у 2011 – 2015 роках було суттєво порушено строки надсилання до реєстру судових рішень, у деяких справах їх надіслано через чотири роки.
155. Наприклад, рішення про визнання мирової угоди від 19.11.2014 у справі № 442/8739/14-ц, яке було внесено до реєстру 23.10.2024, тобто майже через 10 років.
156. У жодній із зазначених у пунктах 125 – 135 цього рішення справі судове рішення не було своєчасно надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень.
157. Однак, вказані у в пунктах 148–155 обставини не можуть прямо впливати на оцінювання судді Івасівки А.П., оскільки виконання обов’язку щодо внесення до реєстру судових рішень покладалось на відповідального працівника суду.
158.  На переконання Комісії, суддя мав враховувати, що відповідно до статті 11 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ чергового з’їзду суддів України від 22.02.2013 (редакція була чинною до 18.09.2024), суддя повинен проявляти повагу до права на інформацію про судовий розгляд та не допускати порушення принципу гласності процесу.
159. Роз’яснюючи положення статті 11 Кодексу суддівської етики, Рада суддів України відзначила, що право громадськості […] на отримання інформації про […] результати розгляду справи є гарантованим і […] сприяє відкритості судової влади в цілому, що підвищує стан довіри до неї.
160. Суддя Івасівка А.П., на переконання Комісії, не доклав належних зусиль для контролю за своєчасним опублікуванням ухвалених ним судових рішень, а отже неналежно поставився до виконання вимог статті 11 Кодексу суддівської етики.
161. Оцінивши в сукупності встановлені під час кваліфікаційного оцінювання обставини, Комісія дійшла обґрунтованого висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. 
162. Встановлені під час співбесіди і дослідження досьє обставини, на думку Комісії, унеможливлюють бачення поведінки судді як прикладу неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також високих стандартів поведінки.
163. Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 та пункту 5.2 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами) за критеріями професійної етики та доброчесності суддя оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам доброчесності.
164. Комісія оцінила показники професійної етики у 0 балів, оскільки під час дослідження досьє та проведення співбесіди встановлено обставини, які в своїй сукупності викликають обґрунтовані сумніви у відповідності судді зазначеним критеріям.
165. Отже, на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди критерій професійної етики оцінено Комісією у 0 балів, критерій доброчесності – у 0 балів.

ІІX. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.

165. Отже, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівка А.П. набрав 313 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв’язку з чим Комісія дійшла висновку, що суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівка А.П. не відповідає займаній посаді.

Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

визначити, що суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівка Андрій Петрович за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 313 балів.

Визнати суддю Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівку Андрія Петровича таким, що не відповідає займаній посаді.

Внести Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівки Андрія Петровича із займаної посади.

Головуючий                                                                                                Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                                             Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                                      Роман САБОДАШ