Про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Сітнікова Тимура Борисовича на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:

головуючого – Сергія ЧУМАКА,

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША (доповідач),

за участі:

судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Тимура СІТНІКОВА,

представника Громадської ради доброчесності Ольги ПІСКУНОВОЇ,

дослідивши досьє та провівши співбесіду в межах кваліфікаційного оцінювання судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Сітнікова Тимура Борисовича на відповідність займаній посаді,

встановила:

І. Стислий виклад проведеної процедури кваліфікаційного оцінювання судді.

1. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
2. Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
3. Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
4. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

5. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
6. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
7. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 № 143/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.02.2018 № 20/зп-18), mutatis mutandis) (далі – Положення).
8. Положенням встановлено, що відповідність судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, а саме:
   1. Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди).
   2. Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).
   3. Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).
   4. Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5 – 8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
   5. Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9 -12, 15-19 частини першої Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
9. Рішенням Комісії від 07.06.2018 № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Сітнікова Т.Б.
10. Рішенням Комісії від 12.12.2018 № 309/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Сітнікова Т.Б. Комісія вирішила допустити Сітнікова Т.Б. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
11. Рішенням Комісії від 12.12.2018 № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема Сітнікова Т.Б.
12. За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок.
13. У зв’язку з припиненням 07.11.2019 повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України кваліфікаційне оцінювання судді Сітнікова Т.Б. не завершено.
14. Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.07.2023 № 34/зп-23, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
15. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 27.07.2023 доповідачем у справі продовження кваліфікаційного оцінювання судді Сітнікова Т.Б. визначено члена Комісії Сабодаша Р.Б.

ІІ. Відомості, встановлені за результатами дослідження суддівського досьє.

16. Сітніков Тимур Борисович ______ року народження, громадянка України.
17. У 2007 році закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «правознавство», здобув кваліфікацію «юрист».
18. Сітніков Т.Б. науковою діяльністю не займався.
19. У 2007–2010 роках Сітніков Т.Б. працював помічником судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська; з вересня 2010 року до березня 2011 року, з грудня 2011 року до січня 2012 року працював на посаді юриста у ТОВ «Грін Арт», з січня 2012 року до жовтня 2016 року – на різноманітних посадах в ПП «Тимур та К», зокрема на посаді юриста; помічником адвоката; адвокатом.
20. Указом Президента України від 29.09.2016 № 425/2016 Сітнікова Т.Б. призначено на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області строком на 5 років; наказом голови цього суду від 18.10.2016 № 71-к зараховано до штату Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
21. На період повноважень на здійснення правосуддя Сітнікову Т.Б. визначено спеціалізацію з розгляду кримінальних проваджень, справ про адміністративні правопорушення, кримінальних проваджень стосовно неповнолітніх, а також надано повноваження слідчого судді.
22. У 2017–2021 роках загальний показник середньорічного судового навантаження Сітнікова Т.Б. був значно вищий, ніж показник судового навантаження на одного суддю Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
23. Стосовно судових рішень, ухвалених суддею Сітніковим Т.Б.: судом апеляційної інстанції скасовувались та змінювались судові рішення, проте, відсоток скасування та зміни судових рішень порівняно з кількістю розглянутих справ та оскаржених судових рішень є незначним.
24. Матеріали досьє не містять інформації про рішення, постановлені за участі судді Сітнікова Т.Б., що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами яких було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань.
25. Стосовно наявності скарг на дії судді Сітнікова Т.Б.: до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) у 2017–2021 роках надійшло 12 скарг, з яких 8 скарг залишено без розгляду, а щодо 4 скарг відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.
26. Також з матеріалів суддівського досьє відомо, що рішенням ВРП від 08.09.2020 № 2580/0/15-20 затверджено висновки членів ВРП про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності судді та авторитету правосуддя за повідомленням судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Сітнікова Т.Б.
27. Суддею Сітніковим Т.Б. несвоєчасно направлялись судові рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), проте порушення строків не було суттєвим, з урахуванням судового навантаження судді.

              ІІ. Стислий виклад висновку (інформації) Громадської ради доброчесності та пояснень судді, а також звернень стосовно судді, які надійшли до Комісії до проведення співбесіди із суддею

28. Відповідно до статті 87 Закону, з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
29. Пунктом 120 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.10.2023 № 119/зп-23, далі – Регламент), передбачено, що висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики. 
30. ГРД 03.11.2023 затверджено висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок). Мотивуючи свій Висновок, ГРД вказує на таке:
    1. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2016 рік у судді та членів його сім’ї відсутнє будь-яке нерухоме майно, але місцем фактичного проживання зазначено місто Костянтинівка Донецької області. В декларації не вказано ані права користування будь-яким житлом у населеному пункті, ані права власності на таке житло. Отже, суддею не задекларовано у порядку, встановленому законом, у 2016 році право користування житлом за місцем роботи у місті Костянтинівка Донецької області. В декларації за 2017 рік суддею також зазначено місцем фактичного проживання місто Костянтинівка Донецької області. При цьому задекларовано право користування (тимчасове безоплатне користування за усною домовленістю) квартирою у місті Костянтинівка, площею 54 кв.м, яка належить громадянці ОСОБА_1, яка, за наявною у ГРД інформацією, не є членом сім’ї судді.
    2.  У декларації за 2015 рік фактичним місцем проживання судді зазначено місце реєстрації у місті Дніпро, а у декларації за 2016 рік – місцем фактичного проживання вказано місто Костянтинівка Донецької області, при цьому в обох деклараціях не вказано житло, зареєстроване на праві користування.
    3. Суддя без поважних причин допускав судову тяганину, що, на думку ГРД, призвело до порушення розумних строків розгляду справи, внаслідок чого провадження у справах закриті у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (справи № 233/1020/18, № 233/4234/18, № 233/4022/17, № 233/4014/17, № 233/3979/17, № 233/4276/18, № 233/4239/18, № 233/1016/18, № 233/4383/18, № 233/887/18, № 233/5082/20).
    4. Суддя, не перебуваючи на робочому місці, ухвалював судові рішення. Зокрема, суддя перебував у відпустці 28.08.2017, 29.08.2017, 08.01.2019, у цей період, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), ним ухвалено три судові рішення. Також суддею ухвалювались судові рішення під час проходження підвищення кваліфікації.
31. ГРД також надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді, оскільки є такою, що характеризує суддю та може бути використана під час його оцінювання, а саме:
    1. У декларації за 2019, 2020 роки суддею задекларовано на праві користування у нього та у його дружини гараж площею 21,3 кв.м за адресою: місто Костянтинівка, Донецька область, проте не зазначено його вартості.
    2. У деклараціях за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки суддею задекларовано на праві користування у зв’язку з реєстрацією місця проживання квартиру площею 79 кв.м у місті Дніпро, проте не зазначено вартості цього майна.
    3. У деклараціях родинних зв’язків судді за 2012–2016 роки та за 2013–2017 роки суддя не зазначив батька, який з 1993 року є адвокатом, та сестру, яка є суддею Комунарського районного суду міста Запоріжжя.
32. Судді Сітнікову Т.Б. запропоновано ознайомитись з Висновком та надати Комісії свої пояснення з приводу обставин, викладених у Висновку.
33. Комісією 07.12.2023 отримано письмові пояснення судді щодо обставин, викладених у Висновку.
34. Суддя вказує, що твердження ГРД про те, що його мати 18.04.2013 набула право власності на квартиру загальною площею 79,3 кв.м, розташовану за адресою: місто Дніпро, АДРЕСА_1, в якій він, за змістом декларацій за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, мав зареєстроване місце проживання, не відповідає дійсності. У 2015 році він заповнював декларацію у паперовому вигляді, в якій задекларував місце свого фактичного проживання, а декларування місця реєстрації не вимагалось. При заповненні декларації за 2015 рік в електронному вигляді, з метою недопущення розбіжностей в адресах, він зазначив адресу місця фактичного проживання як адресу зареєстрованого місця проживання. Суддя вказує, що зазначені технічні помилки ним були зроблені внаслідок неправильного трактування вимог законодавства. Також суддя вказав, що не декларував квартиру загальною площею 79,3 кв.м, що належить на праві власності його матері, оскільки ніколи в ній не проживав.
35. Суддя пояснив, що у 2016–2017 роках фактично проживав у місті Костянтинівка Донецької області, тобто за місцем знаходження суду, до якого він був призначений суддею. Квартира, в якій він проживав у місті Костянтинівці, належала на праві власності матері його знайомої, оренду він не оплачував, лише сплачував комунальні послуги.
36. Стосовно того, що Сітніков Т.Б. не зазначив у деклараціях родинних зв’язків судді за 2012–2016 роки та за 2013–2017 роки свого батька та сестру, пояснив, що помилково неправильно трактував норму закону та вважав, що оскільки він не пов’язаний з ними спільним побутом та не має спільних прав та обов’язків, зазначати їх у декларації родинних зв’язків судді не потрібно.
37. Стосовно ухвалення судових рішень під час перебування у відпустці суддя пояснив, що 28.09.2017 його наказом голови суду від 25.09.2017 № 184-в було відкликано з відпустки строком на 1 робочий день у зв’язку з виробничою необхідністю, а саме з метою недопущення порушення строків розгляду кримінального провадження, яке ним розглядалося. 08.01.2019 суддя дійсно перебував у відпустці за сімейними обставинами, проте з обставин, не залежних від нього, він повернувся на робоче місце. Цього дня ним постановлено ухвалу в рамках кримінального судочинства, якою призначено до розгляду клопотання заступника директора Департаменту – начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права про приведення вироку Ступінського міського суду Московської області рф у відповідність до законодавства України на 23.11.2019. Вказана ухвала не призвела до порушення прав учасників судового процесу.
38. Стосовно ухвалення судових рішень під час проходження підвищення кваліфікації суддя пояснив, що всі семінари в Національній школі суддів України проходили в режимі «онлайн». При проходженні навчань з підвищення кваліфікації суддя планував свій робочий час та призначав судові засідання з урахуванням проміжку часу, необхідного для проходження семінарів та інших навчальних заходів.
39. Стосовно ухвалення постанов про закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП на підставі статті 38 КУпАП, суддя вказав, що такі випадки дійсно були. Причиною закриття провадження у справі було неодноразове вжиття заходів щодо належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи.

IV. Проведення співбесіди з суддею.

40. Співбесіду із Сітніковим Т.Б. призначено на 08.12.2023.
41. Після проголошення доповіді за результатами дослідження досьє судді було надано можливість доповнити, уточнити чи спростувати озвучену інформацію.
42. Члени Комісії послідовно обговорили із суддею показники, у тому числі щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також інші показники, оцінювання яких потребувало уточнення з метою прийняття остаточного рішення щодо відповідності судді займаній посаді.
43. Під час співбесіди суддя вказав на таке:
    1. У деклараціях за 2015, 2016 роки він дійсно зробив помилку при внесенні інформації про фактичне місце проживання та зареєстроване місце проживання, адже він проживав в одній квартирі на праві безоплатного користування, яка належить його батькам, а був зареєстрований – в іншій.
    2. Суддя вказав, що Донецьким апеляційним судом було сформовано певну практику щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, оскільки санкція статті 130 КУпАП передбачає як штраф у значному розмірі, так і позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк. Тому ним вчинялись всі можливі дії задля належного повідомлення особи, що призводило у деяких випадках до ухвалення постанови про закриття провадження у справі на підставі статті 38 КУпАП.
    3. Стосовно того, що у деклараціях родинних зв’язків судді за 2012–2016 роки та за 2013–2017 роки не зазначено батька та сестри, суддя послався на обставини, аналогічні тим, що були ним викладені у письмових поясненнях, та не заперечував, що внаслідок неправильного трактування вимог законодавства ним було допущено помилку в цій частині.

V. Загальні принципи, застосовані Комісією при проведенні кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

44. Ухвалюючи в новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів», законодавець в Пояснювальній записці до законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
45. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
46. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді на приватність.
47. І хоча Комісія виходить із того, що суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, однак рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
48. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності усіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів. За таких виняткових обставин Комісія має застосовувати особливі стандарти встановлення наявності обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності.
49. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22.02.2012, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною. Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради судді України від 04.02.2016 № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
50. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
51. Таким чином, у разі наявності обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності обов’язок спростування такого сумніву покладається і на суддю шляхом складання ним кваліфікаційного іспиту, тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей та надання чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з тією метою, щоб спростувати такий сумнів.
52. Під час проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності Комісія має виключити наявність обґрунтованих сумнівів у невідповідності судді зазначеним критеріям. Тільки у такий спосіб, на переконання Комісії, буде досягнуто мети – зміцнення віри суспільства у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суддів.
53. Пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
54. Відповідно до пункту 120 Регламенту висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

VІ. Застосування зазначених принципів при оцінюванні судді на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

55. У своєму висновку Громадська рада доброчесності відзначає, що постановами у справах № 233/1020/18, № 233/4234/18, № 233/4022/17, № 233/4014/17, № 233/3979/17, № 233/4276/18, № 233/4239/18, № 233/1016/18, № 233/4383/18, № 233/887/18, № 233/5082/20 суддя порушив встановлені законом строки розгляду цих справ, що, на думку ГРД, дозволило уникнути адміністративної відповідальності.
56. Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія зазначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22.02.2012, суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
57. У цьому зв’язку Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради судді України від 04.02.2016 № 1, в частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
58. Комісія зазначає, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
59. При цьому Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть враховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
60. За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором: забезпечити досягнення мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на її ефективну участь у процесі щодо неї, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, й інформувати їх про будь-які факти, повідомлені на свій захист.
61. Розглядаючи справи, в яких національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви №№ 18885/04, 21166/04) відзначив: якби співобвинувачений міг би бути поставлений у становище, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, і це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що визначений в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому зв’язку Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурського суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).
62. Комісія зазначає, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих цим Кодексом у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього та щодо самого провадження.
63. Таким чином, постаючи перед подібним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити усіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і, за необхідності, відкласти розгляд відповідної справи у межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши при цьому «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності за наявності для цього підстав, та забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.
64. Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою» самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак якщо це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, такі випадки мають бути оцінені Комісією на відповідність судді критерію професійної етики з огляду на системність таких дій судді, навантаження судді, наявність фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також зважаючи на процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).
65. У цьому зв’язку Комісія зазначає, що суддя під час співбесіди надав обґрунтовані пояснення щодо того, що у справах № 233/1020/18, № 233/4234/18, № 233/4022/17, № 233/4014/17, № 233/3979/17, № 233/4276/18, № 233/4239/18, № 233/1016/18, № 233/4383/18, № 233/887/18, № 233/5082/20 ним забезпечено ефективне відправлення судочинства, а відсутність доказів належного повідомлення особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, про розгляд справи унеможливлювали розгляд відповідних справ без участі цієї особи, що і мало наслідком закриття провадження у справах відповідно до статті 38 КУпАП.
66. Зазначені в пунктах 55–65 цього рішення обставини оцінюються Комісією на відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності в сукупності з іншими відомостями.
67. Відповідно до декларацій за 2015, 2016 роки суддею задекларовано адресу фактичного проживання, а не зареєстрованого місця проживання.
68. Під час проведення співбесіди суддя пояснив, що він дійсно зробив помилку в декларуванні фактичного місця проживання та зареєстрованого місця проживання, адже він проживав в одній квартирі на праві безоплатного користування, яка належить його батькам, а був зареєстрований – в іншій.
69. Комісія зазначає, що затверджена форма декларації у 2015 році дійсно не передбачала обов’язку декларувати зареєстроване місце проживання, якщо воно не збігалося з місцем фактичного проживання особи.
70. Комісія погоджується з позицією ГРД щодо неправильного декларування суддею як місця фактичного проживання, так і зареєстрованого місця проживання, проти чого не заперечував і Сітніков Т.Б. Водночас Комісія наголошує на тому, що під час співбесіди було встановлено, що квартира, в якій суддя був зареєстрований, та квартира, в якій суддя фактично проживав, належали його батькам відповідно. Отже, на переконання Комісії, ці технічні помилки у деклараціях за 2015 та 2016 роки не свідчать про невідповідність судді критеріям доброчесності.
71. Стосовно ухвалення суддею судових рішень під час перебування у черговій відпустці, як зазначено у Висновку, Комісія вказує на таке.
72. Згідно з частиною першою статті 5 Закону правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
73. Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
74. Частиною першою статті 7 Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
75. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено право кожного на справедливий розгляд справи, що є однією з ознак принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вважає, що поняття справедливого судового розгляду, про яке йдеться в пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає необхідність розгляду справ незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
76. У практиці ЄСПЛ під поняттям «суд» розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції, на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. Зокрема, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Гуров проти Молдови» від 11.07.2006 № 3645502, «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 № 21722/11 наголосив, що поняття «суд, встановлений законом» стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування суду, а й дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
77. Наведене в сукупності свідчить, що «суд, встановлений законом» у практиці ЄСПЛ повинен відповідати критеріям щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, автоматичного розподілу справ, наявності повноважень у судді, належного складу суду, наявності достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.
78. У частині першій статті 57 Закону міститься вимога до судді об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
79. Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
80. Частиною п’ятою статті 15 Закону передбачено, що до випадків, коли суддя не може здійснювати правосуддя та брати участь у розгляді судових справ, віднесено перебування судді у відпустці.
81. Згідно зі статтею 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
82. Комісія відзначає, що під відпусткою розуміється час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.
83. Тобто, здійснення суддею правосуддя та його участь у розгляді судових справ під час перебування у відпустці слід розуміти як розгляд судових справ незаконним складом суду.
84. Водночас Комісія наголошує, що суддя Сітніков Т.Б., пояснюючи свої дії щодо постановлення ухвали про призначення до судового розгляду клопотання заступника директора Департаменту – начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права про приведення вироку Ступінського міського суду Московської області рф у відповідність до законодавства України на 23.11.2019 під час перебування у відпустці 08.01.2019, вказав, що дійсно цього дня за наказом голови суду перебував у відпустці за сімейними обставинами. Проте вказані обставини змінились і він повернувся на робоче місце. Оскільки вказана ухвала мала процедурний характер та не порушила прав, свобод та інтересів жодного учасника судового процесу, він дійсно постановив цю ухвалу, перебуваючи у відпустці.
85. Ураховуючи пояснення судді, Комісія доходить висновку, що такі дії судді не були результатом його умислу чи недбалості, а були зумовлені необхідністю дотримання процесуальних строків, визначених кримінальним процесуальним законодавством, тому будуть оцінені Комісією в сукупності з іншими відомостями.
86. Стосовно ухвалення судових рішень під час проходження підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України, Комісія зазначає таке.
87. З пояснень судді Сітнікова Т.Б., а також з аналізу матеріалів його суддівського досьє вбачається, що заходи з підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України проходили в режимі «онлайн», що свідчить про відсутність обов’язку бути присутнім на цьому заході особисто поза межами робочого місця судді.
88. Як пояснив суддя, беручи участь у цих заходах, він перебував на своєму робочому місці, жодних наказів щодо його відрядження у зв’язку з проведенням таких заходів головою суду не видавалось, відповідно, він планував свій робочий час таким чином, що дозволило йому, як брати участь у заходах, так і здійснювати розгляд справ по суті в судових засіданнях з ухваленням судових рішень.
89. Як зазначено у рішенні Ради суддів України від 25.11.2021 № 54, саме суддя організовує свою роботу таким чином, щоб забезпечити відправлення правосуддя у тих справах, що йому надходять у розумні строки. Перебування судді протягом якогось визначеного періоду часу у конкретно визначеному приміщенні не може бути ані суттю його роботи, ані частиною суті його роботи. Фактичне перебування судді на певному робочому місці та протягом певного проміжку часу, узгодженого в межах реалізації суддівського самоврядування, не може саме по собі свідчити про виконання чи невиконання суддею покладених на нього обов’язків. Окрім відправлення правосуддя обов’язками судді також є вимога щодо систематичного розвитку професійних навичок (умінь), підтримання кваліфікації на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді.
90. Таким чином, суддя, беручи участь у заходах щодо підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України, які проходили в режимі «онлайн», не перебував у відрядженні поза межами суду, у зв’язку з чим Комісія відхиляє твердження ГРД щодо наявності в діях Сітінікова Т.Б. порушення критеріїв професійної етики з підстав, викладених у пунктах 86–89 цього рішення.
91. Стосовно інформації ГРД, викладеної у Висновку, щодо недекларування вартості гаража, яким суддя та його дружина користувались, у деклараціях за 2019 та 2020 роки, Комісія зазначає таке.
92. Згідно з роз’ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції Закон не вимагає від суб’єкта декларування проводити оцінку майна з метою заповнення декларації. У випадку, коли правовстановлюючі документи відсутні, а оцінка майна не проводилась чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід позначати «Не відомо».
93. З декларацій судді за 2019 та 2020 роки вбачається, що ним позначено у відповідному полі декларації про вартість майна «Не відомо», що не суперечить вимогам законодавства та відповідає наданим Національним агентством з питань запобігання корупції роз’ясненням, у зв’язку з чим Комісія не погоджується з твердженнями ГРД, що вказана інформація має бути врахована у сукупності з іншими обставинами для прийняття остаточного рішення під час проходження суддею процедури кваліфікаційного оцінювання, оскільки в даному випадку суддя діяв в порядку та спосіб, що визначені законодавством.
94. Стосовно того, що суддя у деклараціях родинних зв’язків судді за 2012–2016 роки та за 2013–2017 роки не зазначив батька та сестру, які мають статус адвоката та судді відповідно, Комісія зазначає таке.
95. Відповідно до частини першої статті 61 Закону суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію родинних зв’язків за формою, що визначається Комісією.
96. За приписами частини другої статті 61 Закону у декларації родинних зв’язків судді зазначаються прізвище, ім’я, по батькові судді, місце його роботи та займана посада; прізвища, імена, по батькові осіб, з якими у судді є родинні зв’язки, місця їх роботи (проходження служби), займані ними посади, якщо такі особи є або протягом останніх п’яти років були, зокрема, працівниками апарату суду.
97. Згідно з частиною восьмої статті 61 Закону до осіб, з якими у судді є родинні зв’язки, для цілей цієї статті належать: 1) особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суддею (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суддею не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею; 2) незалежно від зазначених у пункті 1 умов - чоловік, дружина, а також родичі кожного з подружжя чи родичі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею (батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, двоюрідний брат, двоюрідна сестра, усиновлювач, усиновлений).
98. Зазначене свідчить, що до осіб, з якими у судді є родинні зв’язки у розумінні пункту 2 частини восьмої статті 61 Закону, належать: 1) чоловік, дружина; 2) родичі кожного з подружжя; 3) родичі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею (батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, двоюрідний брат, двоюрідна сестра, усиновлювач, усиновлений).
99. Зі змісту декларацій родинних зв’язків судді за 2012–2016 роки та за 2013–2017 роки вбачається, що суддею не зазначено його батька ОСОБА_2, який має статус адвоката, та сестру ОСОБА_3, яка обіймає посаду судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя.
100. Пояснюючи ці обставини, суддя вказав, що він неправильно трактував норму закону та вважав, що якщо він не пов’язаний з цими особами спільним побутом, спільно не проживає з ними, то обов’язку вказувати їх у деклараціях немає.
101. Ураховуючи пояснення судді, а також той факт, що в подальшому суддею правильно заповнювалась декларація родинних зв’язків судді, Комісія доходить висновку, що в діях судді був відсутній умисел приховати родинні зв’язки з батьком або сестрою, а незазначення їх у деклараціях має характер добросовісної помилки.
102. Зазначені в пунктах 94–100 цього рішення обставини оцінюються Комісією на відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності в сукупності з іншими відомостями.

VІІ. Оцінка показників відповідності судді займаній посаді за критеріями кваліфікаційного оцінювання.

103. Оцінка за критерієм професійної компетентності.
     1. Рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування – суддя Сітніков Т.Б. набрав 60,75 бала;
     2. Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінено за результатами виконаного практичного завдання – Сітніков Т.Б. набрав 81,5 бала.
     3. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 142,75 бала, що становить 47,42 відсотка від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
     4. Ефективність здійснення правосуддя оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані Комісією відповідно до Закону.

              Комісією надано оцінку наявній у суддівському досьє інформації щодо вказаних вище показників у їх сукупності, взято до уваги пояснення судді щодо випадків відсутності в приміщенні суду технічних можливостей для своєчасного надсилання судових рішень до ЄДРСР та оцінено цей показник у 60 балів.

1. 5. Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.

              За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією оцінено цей показник в 1 бал.

103. 6. Таким чином, критерій професійної компетентності Комісією оцінено у 203,25 бала.
104. Критерій особистої компетентності.
     1. Когнітивні якості особистості оцінено за показниками: логічне мислення, абстрактне мислення, вербальне мислення, загальний показник.
     2. Емотивні якості особистості оцінено за показниками: стресостійкість; емоційна стабільність, контроль емоцій, контроль імпульсів, патопсихологічні ризики.
     3. Мотиваційно-вольові якості особистості оцінено за показниками: відповідальність, стійкість робочої мотивації, рішучість, дисциплінованість, кооперативність, здатність відстоювати власні переконання.
     4. На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди критерій особистої компетентності Комісією оцінено у 75 балів.
105. Критерій соціальної компетентності.
     1. Комунікативність оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
     2. Організаторські здібності оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
     3. Управлінські властивості особистості оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
     4. Моральні риси особистості оцінено за показниками: чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність.
     5. На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди критерій соціальної компетентності Комісією оцінено у 92 бали.
106. Критерій професійної етики та доброчесності.
     1. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.

            На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди оцінено цей показник Комісією оцінено у 95 балів.

1. 2. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.

            На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди цей показник Комісією оцінено у 85 балів.

106. 3. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
     4. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть указувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
107. На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерії доброчесності та професійної етики у 110 балів кожен.

ІІX. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.

108. За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Сітніков Т.Б. набрав 770,25 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв’язку з чим Комісія дійшла висновку, що суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Сітніков Т.Б. відповідає займаній посаді.

Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Сітніков Тимур Борисович за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 770,25 бала.

Визнати суддю Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Сітнікова Тимура Борисовича таким, що відповідає займаній посаді.

Рішення набирає чинності відповідно до абзацу першого пункту 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Питання щодо підтримки цього рішення внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

Головуючий                                                                                              Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                                          Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                                  Роман САБОДАШ