Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Михайла БОГОНОСА (доповідач),
членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) Анжеліки Вячеславівни на відповідність займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 Соляник А.В. призначено на посаду судді Дзержинського міського суду Донецької області строком на п’ять років.
Указом Президента України від 19 липня 2018 року № 212/2018 Соляник А.В. переведено шляхом відрядження до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строком до одного року.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 квітня 2018 року № 99/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді.
Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено іспит для Соляник А.В.
Рішенням Комісії від 20 червня 2018 року № 149/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Соляник А.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Соляник А.В. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно: осіб, п’ятирічний строк повноважень яких на посаді судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі у зв’язку з надходженням висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 27 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
На підставі викладеного вище, процедуру кваліфікаційного оцінювання судді Соляник А.В. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Під час дослідження суддівського досьє Комісією встановлено, що 09 лютого 2019 року Соляник А.В. уклала шлюб з ОСОБА_1. Згідно з актом державної реєстрації шлюбу прізвище судді змінено із «Соляник» на «Островерхова».
Надалі суддя проходить кваліфікаційне оцінювання як Островерхова А.В.
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Національного агентства з питань запобігання корупції, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної податкової служби України, Служби безпеки України.
У відповідь на запити отримано інформацію стосовно судді, яку долучено до матеріалів досьє.
Зокрема, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано інформацію щодо перетинання суддею державного кордону України в період з 27 січня 2023 року до 09 грудня 2023 року.
З метою з’ясування обставин щодо підстав та мети перетину державного кордону України суддею у вказаний період. Комісією надіслано запит Островерховій (Соляник) А.В.
У відповідь на цей запит суддя 31 січня 2024 року надала пояснення та підтверджувальні документи.
На адресу Комісії 23 вересня 2024 року та 01 жовтня 2024 року надійшли пояснення судді щодо питань, поставлених Громадською радою доброчесності, у межах забезпечення права на відповідь. До пояснень суддя додала документи, які підтверджують викладені обставини.
На адресу Комісії 02 жовтня 2024 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Островерхової (Соляник) А.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісією у складі колегії 03 жовтня 2024 року проведено співбесіду із суддею, досліджено матеріали суддівського досьє, висновок ГРД, письмові та усні пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Під час співбесіди суддя зазначила, що не має наміру надавати додаткові письмові пояснення. Повідомила, що необхідні пояснення надала на звернення ГРД. Зміст цих пояснень відображено у висновку.
Стислий виклад висновку (інформації) Громадської ради доброчесності.
На адресу Комісії 02 жовтня 2024 року надійшов висновок ГРД про невідповідність судді Островерхової (Соляник) А.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
У висновку зазначено, що згідно з аналізом Єдиного державного реєстру судових рішень ГРД встановила, що суддя у 18 справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), закрила провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (№№ 225/833/18, 225/5603/17, 225/5689/17, 225/792/18, 225/4900/17, 225/5142/17, 225/5639/17, 225/6179/17, 225/419/18, 225/787/18, 225/5519/17, 225/5586/17, 225/6134/17, 225/1556/18, 225/4896/17, 225/3385/17, 225/992/17, 225/7544/19).
ГРД вважає, що дії судді при розгляді цих справ мають ознаки судової тяганини, яка стала причиною уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.
Також у висновку зазначено про заниження вартості майна члена сім’ї судді, яке є ліквідним активом. Це твердження ґрунтується на виявленій різниці між вартістю автомобіля, придбаного чоловіком судді у 2019 році, та ціновими пропозиціями щодо схожих автомобілів на ринку транспортних засобів.
Додатково ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді, а саме:
- щодо невідображення в деклараціях родинних зв’язків відомостей про чоловіка, який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 2002 року, та свекруху, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 1994 року;
- щодо повідомлення Вищої ради правосуддя про втручання в діяльність судді.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98, 99).
Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеційської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року (справа № 9901/355/21), доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.
Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є ще й морально-етичною категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23).
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року (Кодекс є релевантним для оцінки минулої поведінки судді), передбачалося, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
Норми подібного змісту містить Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням XХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року: суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді (частина перша статті 1 Кодексу); суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 цього Кодексу).
Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
У сукупності із положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути в ході дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також наданням Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації з метою спростувати такий сумнів.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18).
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
- компетентність (професійна, особиста, соціальна);
- професійна етика;
- доброчесність.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.
Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.
Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.
Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.
За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 74,25 бала, за виконання практичного завдання – 60,5 бала.
Отже, за вказаними показниками суддя набрала 134,75 бала.
Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.
У межах оцінювання ефективності здійснення правосуддя Комісією досліджено інформацію щодо дотримання суддею строків надсилання (оприлюднення) електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Реєстр).
Згідно з інформацією Державного підприємства «Інформаційні судові системи» суддею несвоєчасно внесено до Реєстру (оприлюднено) 262 судові рішення. Середнє значення перевищення строків надсилання (днів) становить 8,5 дня.
Під час співбесіди суддя надала пояснення щодо вказаних обставин, зазначивши, що несвоєчасне внесення до Реєстру електронних копій судових рішень обумовлене значним навантаженням та технічними проблемами в роботі системи діловодства суду.
Оцінюючи цей критерій, Комісія враховувала, що в суддівському досьє Островерхової (Соляник) А.В. за період з 2019 року до 2022 року відсутня інформація про проходження суддею відповідної підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України тривалістю не менше 40 академічних годин не рідше одного разу на три роки.
Під час співбесіди суддя зазначила, що проходила періодичне навчання суддів із метою підтримання рівня кваліфікації, проте доказів цього не надала.
Згідно з частинами 1, 2 статті 89 Закону суддя зобов’язаний проходити відповідну підготовку для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України. Суддя проходить підготовку тривалістю не менше 40 академічних годин не рідше одного разу на три роки.
Комісія наголошує, що в разі, коли суддя не здійснює правосуддя не з власної вини, зокрема внаслідок закінчення строку повноважень, основним її професійним обов’язком залишається систематичний розвиток професійних навичок (умінь), підтримання кваліфікації на рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де суддя обіймає посаду.
Встановлені під час дослідження досьє обставини свідчать про недотримання суддею вимог Закону в частині проходження підготовки з метою підтримання кваліфікації за період з 2019 року до 2022 року.
У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Островерховою (Соляник) А.В. необхідно оцінити в 60 балів.
Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні в конкретному випадку.
Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється в 1 бал.
Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
Комісією встановлено, що Островерхова (Соляник) А.В. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено у 47 балів.
Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрала 66 балів.
У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Островерхова (Соляник) А.В. набрала 308,75 бала.
Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної етики та доброчесності.
Пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:
1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;
2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація, Декларації);
3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);
4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;
5) результатів регулярного оцінювання;
6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);
7) висновків або інформації ГРД (за наявності);
8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.
Дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісія виявила відомості, які потребують додаткової перевірки та надання пояснень судді, щодо невідповідності витрат і майна судді та членів сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, невідповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, недотримання Кодексу суддівської етики та обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону.
У матеріалах суддівського досьє відсутні відомості щодо притягнення судді Островерхової (Соляник) А.В. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності суддя Островерхова (Соляник) А.В. не притягувалася.
Даних щодо невідповідності судді антикорупційному критерію Комісією не встановлено.
У процедурі кваліфікаційного оцінювання судді Островерхової (Соляник) А.В. на відповідність займаній посаді до сфери дослідження Комісії належить висновок ГРД від 02 жовтня 2024 року та усні пояснення судді щодо висновку.
Обґрунтовані сумніви щодо відповідності судді критерію професійної етики та доброчесності Громадська рада доброчесності пов’язує із винесенням суддею постанов про закриття проваджень у 18 справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, з підстав закінчення строку накладення адміністративного стягнення. ГРД вважає, що дії судді при розгляді цих справ мають ознаки судової тяганини, яка стала причиною уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.
Надаючи оцінку обставинам, зазначеним у висновку ГРД, Комісія керується такими мотивами.
Згідно з аналізом суддівського досьє та даними Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Островерхової (Соляник) А.В. за період з 2016 до 2021 року перебувало 466 справ про адміністративні правопорушення.
У 18 справах (№№ 225/833/18, 225/5603/17, 225/5689/17, 225/792/18, 225/4900/17, 225/5142/17, 225/5639/17, 225/6179/17, 225/419/18, 225/787/18, 225/5519/17, 225/5586/17, 225/6134/17, 225/1556/18, 225/4896/17, 225/3385/17, 225/992/17, 225/7544/19) провадження закрито у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення.
ГРД вважає, що дії судді при розгляді цих справ мають ознаки судової тяганини, що призвела до уникнення правопорушниками відповідальності внаслідок закриття провадження у справах.
У письмових поясненнях щодо цих обставин, наданих ГРД, та усних поясненнях під час співбесіди суддя просила врахувати таке.
Місто Торецьк (до 16 жовтня 2015 року місто Дзержинськ) Донецької області територіально знаходиться на лінії розмежування, що ускладнює роботу поштової служби. Суддя зауважила, що пошта в місто Торецьк Донецької області доставляється через інше місто, часто з порушенням нормативних строків. У зв’язку з цим деякі повістки про виклик до суду були повернуті із запізненням, що призвело до спливу строків притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Зі слів судді, вона намагалася максимально зменшити кількість таких випадків. Також підкреслила свою негативну позицію щодо порушень, передбачених статтею 130 КУпАП, вважаючи їх одними з найбільш небезпечних, які можуть неминуче призвести до дорожньо-транспортних пригод.
Суддя наголосила, що ніколи не сприяла затягуванню розгляду справ, оскільки має значний досвід у розгляді кримінальних справ за статтею 286 Кримінального кодексу України, пов’язаних із керуванням транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння, що призвело до загибелі людей.
Оцінюючи встановлені під час співбесіди обставини, Комісія зауважує, що згідно зі статтею 1 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Водночас завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції від 01 січня 2017 року) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-2 КУпАП).
Водночас статтею 38 КУпАП (у редакції, чинній на момент винесення постанов) встановлено строки накладення адміністративних стягнень. Частиною другою цієї статті передбачалось: якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачених статтею 38 цього Кодексу строків виключає здійснення провадження в справі про адміністративне правопорушення та є підставою для його закриття (пункт 7 статті 247 КУпАП).
Комісія зауважує, що функціональні недоліки механізму своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного розгляду та вирішення справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, неможливість вирішення питання про притягнення до відповідальності вказаних осіб із причин спливу строку накладення адміністративного стягнення набули певного резонансу в суспільстві та викликали занепокоєння як у громадськості, так і в законодавця. Однак було б необ’єктивно ототожнювати ці недоліки виключно із діяльністю суду при розгляді адміністративних справ, адже усунення їх причин потребувало внесення змін до КУпАП.
З цією метою Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX внесено зміни до КУпАП у частині, що стосується строків накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, впроваджено більш сувору відповідальність за вчинення такого правопорушення.
Предметом уваги законодавця було також питання про можливість застосування статті 21 КУпАП «Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу» до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.
Як наслідок, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, віднесено до переліку тих, на які не поширюється дія статті 21 КУпАП. Надалі Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю пальним» від 06 жовтня 2022 року № 2657-IX статтю 21 виключено із КУпАП.
Комісія зауважує, що суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, ураховуючи, зокрема, характер суспільної шкоди, нанесеної внаслідок такого правопорушення, зобов’язаний вживати належних, дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме досягненню мети юридичної відповідальності.
Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
Водночас для встановлення в діях судді судової тяганини, що, на думку ГРД, допустила Островерхова (Соляник) А.В., недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які передбачені законом обов’язкові дії були здійснені з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи.
Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2022 року (справа № 11-442сап20) зробила висновок, що обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення їх розгляду протягом строку, передбаченого законом.
Оцінюючи дії судді, у цьому випадку Комісія враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19, у якій наголошено, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його елементів унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів.
Крім того, у межах відповідного провадження особі має бути забезпечено можливість реалізувати гарантовані статтею 6 Конвенції права на захист цивільного права (у широкому тлумаченні цього поняття, яке застосовується ЄСПЛ), а також під час розгляду справи щодо висунутого проти неї обвинувачення з точки зору Конвенції (зокрема, у тих випадках, коли це правопорушення спричинило для особи покарання, яке за своїм характером і за ступенем суворості належить, як правило, до «кримінальної» сфери).
Також згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 1-34/2010 (пункти 4.1, 4.2) адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Із наданих суддею пояснень та документів Комісія встановила, що причини, через які справи про адміністративні правопорушення (№№ 225/833/18, 225/5603/17, 225/5689/17, 225/792/18, 225/4900/17, 225/5142/17, 225/5639/17, 225/6179/17, 225/419/18, 225/787/18, 225/5519/17, 225/5586/17, 225/6134/17, 225/1556/18, 225/4896/17, 225/3385/17, 225/992/17, 225/7544/19) не розглянуто в межах строку накладення адміністративного стягнення, зумовлені несвоєчасною доставкою поштової кореспонденції до Дзержинського міського суду Донецької області, розташованого на лінії розмежування.
Указане не давало суду підстав вважати, що особи належно повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За таких обставин суд, як це передбачено статтею 268 КУпАП, не міг розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до відповідальності. Надалі це вплинуло на тривалість розгляду та стало причиною закриття провадження у справах із підстав спливу строку притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини, Комісія вважає переконливими пояснення судді, що причини, з яких закрито провадження у справах, вказаних ГРД, переважно мали об’єктивний характер. Отже, висновок про допущення суддею судової тяганини, що призвела до систематичного порушення встановлених строків розгляду справ та стала причиною уникнення порушниками покарання у зв’язку із закінченням строків притягнення їх до відповідальності, є необґрунтованим.
Стосовно заниження вартості майна члена сім’ї судді Комісією встановлено таке.
У розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» Декларації за 2019 рік зазначено автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» 2014 року випуску. Датою набуття вказано 08 червня 2019 року, вартість 45 260,00 гривень.
Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру транспортних засобів 11 червня 2019 року ОСОБА_1 набув у власність автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» 2014 року випуску від ОСОБА_2 за 45 260,00 гривень.
ГРД вказує на суттєву різницю між вартістю автомобіля, зазначеною в Декларації, та пропозицією ціни на ринку, що під кутом зору стороннього спостерігача викликає обґрунтований сумнів щодо достовірності зазначеної вартості легкового автомобіля.
Суддя зазначає, що продавцем автомобіля був ОСОБА_2 – чоловік, із яким проживала її мати з 2017 року, не перебуваючи у шлюбі (на підтвердження цього надає свідоцтво про вінчання від 17 вересня 2017 року). Автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» 2014 року випуску придбано ОСОБА_2 у 2018 році за 149 000,00 гривень. За домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ціна автомобіля становила 45 260,00 грн, що, за словами судді, відповідала витратам на ремонт іншого вантажного автомобіля, який ОСОБА_2 належав на праві власності. На ціну автомобіля вплинули родинні стосунки між продавцем та покупцем.
Оцінивши вказані вище обставини, Комісія вважає надані пояснення та наведені під час співбесіди аргументи переконливими і такими, що не можуть бути підставою для обґрунтованого сумніву невідповідності судді критерію професійної етики та доброчесності.
Водночас Комісія вважає за необхідне зазначити, що випадки декларування вартості майна, що не відповідає фактичній, є негативним явищем, оскільки унеможливлює оцінювання реального майнового стану судді та ускладнює зіставлення рівня її доходів і видатків. Це також може порушувати правила грошових розрахунків і фінансового моніторингу та мати ознаки, якщо не ухилення від оподаткування, то принаймні свідомого сприяння йому. Однак, беручи до уваги обставини укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, Комісія вважає малоймовірним настання перелічених вище негативних наслідків.
Стосовно невідображення суддею в деклараціях родинних зв’язків відомостей про чоловіка, який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 2002 року, та свекруху, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 1994 року.
Відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян Островерхова (Соляник) А.В. та ОСОБА_1 уклали шлюб 09 лютого 2019 року, що підтверджено актовим записом № 19.
Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 22 жовтня 2002 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 371.
ОСОБА_3 (свекруха судді) 27 січня 1994 року отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 119, однак її право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено з 18 травня 2020 року.
Суддя визнала свою помилку під час заповнення декларації родинних зв’язків, яка полягала в незазначенні чоловіка та свекрухи, які були адвокатами. Водночас зауважила, що не мала наміру приховати цю інформацію, оскільки в Деклараціях за 2019–2023 роки декларувала дохід чоловіка від зайняття незалежною професійною діяльністю. Щодо свекрухи суддя вказала, що у 2017 році ОСОБА_3 вийшла на пенсію, звільнилась із Запорізької обласної колегії адвокатів і припинила адвокатську діяльність.
З метою виправлення помилок, допущених під час заповнення декларації родинних зв’язків судді, Островерхова (Соляник) А.В. 01 жовтня 2024 року подала виправлену декларацію родинних зв’язків за 2019–2023 року з достовірними відомостями.
ГРД своєю чергою стверджує, що декларування доходу чоловіка від зайняття незалежною професійною діяльністю не звільняє суддю від обов’язку зазначати актуальні відомості на час подання декларації родинних зв’язків судді. Водночас навіть у разі звільнення свекрухи у 2017 році суддя була зобов’язана зазначити в декларації родинних зв’язків за 2019 рік інформацію про адвокатську діяльність ОСОБА_3.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 56 Закону (у редакції від 01 січня 2020 року) суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.
Згідно з пунктом 1 Правил заповнення та подання форми декларацій доброчесності та родинних зв’язків судді, затверджених рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16, зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 11 січня 2024 року № 2/зп-24) (далі – Правила), декларація родинних зв’язків судді подається особисто суддею шляхом її заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із зазначенням відомостей за останні п’ять календарних років.
Пунктом 3 Правил передбачено, що в декларації родинних зв’язків судді зазначаються відомості, актуальні станом на 31 грудня останнього звітного (п’ятого) року.
Відповідно до частин другої та восьмої статті 61 Закону в декларації родинних зв’язків судді зазначаються такі відомості: 1) прізвище, ім’я, по батькові судді, місце його роботи та займана посада; 2) прізвища, імена, по батькові осіб, з якими у судді є родинні зв’язки, місця їх роботи (проходження служби), займані ними посади, якщо такі особи є або протягом останніх п’яти років були, зокрема, адвокатами.
До осіб, з якими в судді є родинні зв’язки, для цілей цієї статті належать особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суддею (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суддею не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею; незалежно від зазначених у пункті 1 умов – чоловік, дружина, а також родичі кожного з подружжя чи родичі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею, зокрема свекруха.
Як встановлено Комісією, у деклараціях родинних зв’язків за 2019–2024 роки Островерхова (Соляник) А.В. не зазначила відомостей про свого чоловіка та свекруху, які є адвокатами.
Водночас безсумнівним є той факт, що в Деклараціях за 2019–2023 роки суддя декларувала дохід чоловіка від зайняття незалежною професійною діяльністю, що свідчить про відсутність наміру приховати інформацію про адвокатську діяльність чоловіка.
Комісія враховує, що суддя визнала свою помилку та намагалася її виправити, подавши перед співбесідою (01 жовтня 2024 року) виправлену декларацію родинних зв’язків за 2019–2023 роки з достовірними відомостями.
Однак згідно з пунктом 2 Правил у період, передбачений для подання відповідної декларації, суддя має право уточнити, змінити чи доповнити відомості поданої ним Декларації шляхом заповнення повторної декларації. Тобто право виправити декларацію родинних зв’язків за 2019–2023 роки Островерхова (Соляник) А.В. могла реалізувати з 01 січня до 30 квітня 2024 року (включно).
Оскільки суддя подала виправлену декларацію 01 жовтня 2024 року, тобто після закінчення визначеного строку, Комісія не бере її до уваги як належний спосіб виправлення помилки в Декларації.
Для оцінки поведінки судді та кваліфікації виявленого порушення Комісія враховує принцип його істотності та доходить висновку, що виявлені помилки, хоча і свідчать про несумлінність при заповнені декларації, проте не можуть вважатись достатніми для висновку про невідповідність чи обґрунтований сумнів у відповідності судді критерію доброчесності та професійної етики. Досліджені обставини враховуватимуться Комісією при визначенні кількості балів за результатами кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
Стосовно повідомлення Вищої ради правосуддя про втручання в діяльність судді.
Із висновку члена Вищої ради правосуддя Шевцової Л.А. від 29 березня 2021 року встановлено, що 14 грудня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшло повідомлення судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) А.В. про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.
Мотивом вказаного повідомлення слугувало таке.
У провадженні судді перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до музичної школи імені Карабіца відділу культури військо-цивільної адміністрації міста Торецьк про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. На момент відправлення повідомлення вказана справа перебувала на стадії судового розгляду, рішення у справі не прийнято. Як повідомляла суддя Островерхова (Соляник) А.В., 11 грудня 2020 року від працівників Державного бюро розслідувань їй стало відомо про те, що було подано заяву про вчинення злочину щодо надання суддям Дзержинського міського суду Донецької області, які головують у справах, неправомірної вигоди головним бухгалтером в інтересах директора музичної школи.
На думку Островерхової (Соляник) А.В., дії позивача щодо подання заяви до Державного бюро розслідувань про вчинення суддею кримінального правопорушення є способом здійснення тиску, а отже, втручанням у діяльність судді щодо здійснення правосуддя. Таким чином, звинувачення судді в отримані неправомірної вигоди задля постановлення неправосудного рішення на користь відповідача робить неможливим об’єктивний розгляд вказаної справи суддею Островерховою (Соляник) А.В., оскільки в разі ухвалення рішення не на користь позивачки, об’єктивність судового рішення буде поставлена під сумнів. Керуючись статтею 48 Закону, про вказані обставини суддя Островерхова (Соляник) А.В. повідомила Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора.
Ураховуючи, що повідомлені суддею обставини перевіряються правоохоронними органами в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, член Вищої ради правосуддя дійшов висновку про відсутність підстав для додаткового вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) А.В.
За результатами розгляду повідомлення Вища рада правосуддя ухвалила рішення від 30 березня 2021 року № 725/0/15-21, яким затвердила висновок члена Вищої ради правосуддя про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) А.В.
Також Комісією встановлено, що в декларації доброчесності кандидата на посаду судді за 2020 рік Островерхова (Соляник) А.В. задекларувала таке: у пункті 15 на твердження «Випадків втручання у діяльність по здійсненню правосуддя не було» вказала «Не підтверджую», у пункті 16 «Мною вживалися заходи щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання у мою діяльність щодо здійснення правосуддя» вказала «Підтверджую».
Суддя пояснила, що подання повідомлень до Вищої ради правосуддя та Генеральної прокуратури про втручання в її діяльність як судді зумовлено некоректною поведінкою позивачки під час судових засідань. Окрім того, суддя зверталась до органів поліції із заявою про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за статтею 383 Кримінального кодексу України. Наразі судді невідомо про результати розгляду її заяви, оскільки місцеперебування особи не встановлено.
З огляду на наведене Комісія вважає, що інформація, надана ГРД, не впливає негативно на оцінку відповідності судді Островерхової (Соляник) А.В. критеріям професійної етики та доброчесності.
Водночас під час дослідження суддівського досьє та інформації, наданої Національним агентством з питань запобігання корупції, встановлено таке.
У розділах 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларацій за 2016–2017 роки зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2.
У розділах 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларацій за 2020–2022 роки зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_3.
У розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» Декларації за 2019 рік зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1, місцем фактичного проживання: АДРЕСА_4.
Водночас у розділах 3 «Об’єкти нерухомості» цих Декларацій суддя не зазначає права користування об’єктами за фактичним місцем проживання.
Крім того, суддя задекларувала відомості про місце проживання після завершення відрядження до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, тобто після 18 липня 2019 року, у місті Торецьку Донецької області в розділах 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» та 3 «Об’єкти нерухомості» Декларацій.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції від 18 березня 2016 року) у декларації відображаються відомості, зокрема, про зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу; об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Згідно з пунктами 12–13 роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3 (чинними на момент подання декларацій), Закон передбачає обов’язок зазначати в декларації окремі об’єкти, які належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві користування. Такими правами користування можуть бути: оренда, сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, у тому числі генеральної довіреності, інші права, передбачені законом. Визначення зазначених категорій наведено у Цивільному кодексі України. За загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватись на дату набуття права власності на нього (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності) у грошовій одиниці України або на дату набуття майна у володіння чи користування, якщо не йдеться про власність. При цьому вартість об’єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена його сім’ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб’єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
Згідно з вимогами цього закону суб’єкт декларування повинен задекларувати усі об’єкти нерухомості незалежно від їх вартості, що належать йому на праві власності, знаходяться у нього на праві оренди чи іншого права користування станом на останній день звітного періоду (31 грудня звітного року для щорічної декларації). При цьому дата набуття вказується відповідно до документів, на підставі яких було набуто право на відповідне майно. Якщо об’єкт нерухомості був відчужений після кінця звітного періоду, до чи після подання декларації, то інформацію про це слід буде відобразити у наступній декларації, яка охопить відповідний період (див. також вище роз’яснення щодо звітного періоду для різних типів декларацій).
Отже, суддя під час заповнення Декларацій за 2016–2017, 2019 та 2020–2022 роки допустила вказані вище помилки. Виявлені помилки, хоча і свідчать про несумлінність при заповненні Декларацій, але за своїм характером не можуть бути кваліфіковані, як умисна неповнота чи недостовірність при їх заповненні.
Комісія зазначає, що встановлені обставини в поєднанні з наданими суддею поясненнями та доказами, які їх підтверджують, впливають на загальну оцінку відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Досліджені матеріали суддівського досьє, співбесіда із суддею Островерховою (Соляник) А.В., надані нею пояснення, висновок про тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей дають підстави Комісії оцінити відповідність судді цим критеріям у 370 балів.
Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Островерхова (Соляник) Анжеліка Вячеславівна в сукупності набрала 678,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Ураховуючи викладене та керуючись нормами Конституції України, статтями 83–85, 93 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визначити, що суддя Дзержинського міського суду Донецької області Островерхова (Соляник) Анжеліка Вячеславівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 678,75 бала.
Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Дзержинського міського суду Донецької області Островерхової (Соляник) Анжеліки Вячеславівни займаній посаді.
Головуючий Михайло БОГОНІС
Члени Комісії: Надія КОБЕЦЬКА
Галина ШЕВЧУК
