Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Сергія ЧУМАКА,
членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач), Романа САБОДАША,
розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Голопристанського районного суду Херсонської області Гаврильченко Юлії Вікторівни на відповідність займаній посаді,
встановила:
І. Стислий виклад інформації про кар’єру судді.
Указом Президента України від 20 квітня 2011 року № 488/2011 Дибу Юлію Вікторівну призначено на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області строком на п’ять років.
Відповідно до рішення зборів суддів Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 17 квітня 2014 року Дибу Ю.В. обрано заступником голови суду.
Згідно з рішенням зборів суддів Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 17 квітня 2015 року Дибу Ю.В. обрано головою суду.
Рішенням Комісії від 14 травня 2015 року № 94/пс-15 суддю Нововоронцовського районного суду Херсонської області Дибу Ю.В. рекомендовано для переведення на посаду судді Голопристанського районного суду Херсонської області в межах п’ятирічного строку.
Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 суддю Нововоронцовського районного суду Херсонської області Дибу Ю.В. переведено у межах п’ятирічного строку на посаду судді Голопристанського районного суду Херсонської області.
Наказом голови Голопристанського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2015 року внесено зміни до облікових даних та особових документів Диби Ю.В. у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Прізвище Диба змінено на Гаврильченко.
Рішенням Голови Верховного Суду від 10 червня 2022 року № 233/0/149‑22 Гаврильченко Ю.В. відряджено до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з 10 червня 2022 року.
II. Інформація про проходження кваліфікаційного оцінювання.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Голопристанського районного суду Херсонської області Гаврильченко Ю.В.
Рішенням Комісії від 12 квітня 2018 року № 81/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Загальний результат складеного суддею Гаврильченко Ю.В. анонімного письмового тестування та виконаного практичного завдання – 156,625 бала. Її допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Гаврильченко Ю.В. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 23 травня 2018 року № 789/ко-18 зупинено кваліфікаційне оцінювання судді Голопристанського районного суду Херсонської області Гаврильченко Ю.В.
Це рішення мотивовано тим, що військовою прокуратурою Південного регіону України 02 жовтня 2015 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України). За повідомленням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яке надійшло до Комісії 07 травня 2018 року, справа перебуває на стадії розгляду.
Відповідно до частини сьомої статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) у разі порушення кримінального провадження щодо судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право зупинити проведення кваліфікаційного оцінювання цього судді до набрання законної сили вироком суду або припинення кримінального провадження.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
01 червня 2023 року сформовано повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2023 року № 34/зп-23, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 24 липня 2023 року доповідачем з цього питання визначено члена Комісії Пасічника А.В.
ІІI. Норми права та їх застосування.
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
У Пояснювальній записці проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України (Закон № 1401) і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
Так само, ухвалюючи Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402), законодавець в Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом № 1402-VIIІ для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв`язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98,99).
Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.
За приписами частин першої, другої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина перша статті першої та частина перша статті шостої Закону).
Як передбачено частинами першою та другою статті 48 Закону, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону, кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.
Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23).
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (далі – Кодекс суддівської етики), встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
Відповідно до статей 6, 14 Кодексу суддівської етики, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу.
Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради судді України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18).
У пункті 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, яка керується верховенством права, громадськість має очікувати прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.
Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.
До того ж у Висновку КРЄС № 21 (2018) «Про запобігання корупції серед суддів» зауважено, що нечесна, шахрайська або неетична поведінка судді з метою отримання особистої вигоди або вигоди для третіх осіб є не лише порушенням принципу незалежності, але й проявом корупції серед суддів в більш широкому сенсі цього явища. Причиною цього є той факт, що суддя виконує дуже важливу роль, виступаючи як незалежний і об’єктивний арбітр у справах, що розглядає його суд.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18 (далі – Положення).
Пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення передбачено, що встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1000 балів.
За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Пунктом 120 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами), передбачено, що висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
VI. Зміст висновку Громадської ради доброчесності та пояснень судді.
ГРД 28 липня 2024 року затвердила висновок про невідповідність судді Голопристанського районного суду Херсонської області Гаврильченко Ю.В. критеріям доброчесності та професійної етики (далі – висновок).
ГРД зазначила у висновку такі обставини.
У 2015 році військова прокуратура Південного регіону оголосила підозру судді за частиною третьою статті 368 КК України (одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища).
ОСОБА_1 обвинувачувалася в одержанні неправомірної вигоди у розмірі 5 000 гривень за ухвалення вироку з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.
У 2018 році суддя надавала Комісії пояснення, у яких зазначила, що не визнає себе винною, а кримінальне переслідування пояснюється її неухильним додержанням Конституції України та інших актів законодавства при здійсненні правосуддя. Кримінальне провадження перебувало тривалий час на стадії судового розгляду, судові засідання неодноразово відкладалися за заявами прокурора.
Ухвалою від 26 лютого 2020 року у справі № 182/8628/15-к закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Також ГРД зазначає, що у 2016 році чоловік судді набув у власність автомобіль Kia Rio, 2008 р.в., за 10 000 грн (387 доларів США за офіційним курсом НБУ на момент набуття права). Однак відповідно до інформації зі спеціалізованих майданчиків з продажу транспортних засобів вартість такого авто станом на 2024 рік становить від 4 до 6,5 тисячі доларів США.
У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2017 рік суддя вказує, що її чоловік отримав дохід від відчуження рухомого майна у розмірі 110 000 грн (4 137 доларів США за середнім курсом до гривні в 2017 році відповідно до офіційної інформації НБУ) та дохід від відчуження рухомого майна у невідомому розмірі.
Враховуючи, що в декларації за 2017 рік суддя не вказує транспортні засоби Kia Rio, 2008 р.в., та Форд Фієста, 2008 р.в., як власність чоловіка, дохід від відчуження рухомого майна, на думку ГРД, отриманий з продажу цих авто.
Водночас відповідно до інформації зі спеціалізованих майданчиків з продажу транспортних засобів вартість продажу таких авто у 2017 році була вищою та становила близько 6 500 доларів США для Ford Fiesta (у 2016 році такі авто коштували від 6 200 доларів до 7 500 доларів США), 8 700 доларів США для Kia Rio (у 2016 році такі авто коштували від 6 500 до 7 500 доларів США).
Суддя надала ГРД пояснення, в яких зазначила, що її чоловік з вересня 2006 року працював на посадах продавця, менеджера з продажу автомобілів на різних підприємствах міста Херсона. Діяльність цих підприємств була пов’язана з реалізацією транспортних засобів. Фактично існувала процедура оформлення автомобілів на фізичних осіб – працівників автосалону, зокрема на чоловіка судді. Фінансові розрахунки проводились безпосередньо між майбутнім покупцем і автосалоном товариства, а чоловік судді до цих фінансових розрахунків не мав стосунку.
Між власником Kia Rio, 2008 р.в., та керівником автосалону, де працював чоловік судді, було досягнуто домовленості, що при оформленні документів для перереєстрації цього авто буде вказана сума продажу – 10 000 грн.
Саме тому суддя не зазначила у декларації за 2016 рік ці суми як дохід чоловіка від відчуження вказаних вище транспортних засобів, оскільки фінансові розрахунки за придбання автомобілів проводились безпосередньо між автосалоном, в якому він працював, та покупцем. Чоловік не отримував коштів за їх реалізацію, а отримував лише заробітну плату за виконання обумовлених з роботодавцем трудових обов’язків. Після відмови власнику товариства оформлювати на себе як на фізичну особу чергове авто чоловіку було запропоновано розірвати трудові відносини, що ним і було зроблено у 2019 році.
ГРД звертає увагу, що подібне «спрощення» ведення господарської діяльності з продажу транспортних засобів містить в собі ознаки умисного ухилення від сплати податків.
Оскільки подібні дії зазвичай мають на меті приховати дохід від оподаткування, ГРД вважає, що реальний дохід чоловіка судді не був відображений у щорічних деклараціях.
Додатково ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку судді.
Так, ГРД встановила, що суддею ймовірно ухвалювалися судові рішення під час перебування у відпустці або на навчанні.
В майнових деклараціях за 2012, 2013, 2014 та 2015 року суддя вказувала лише одне нерухоме майно – квартиру у Херсоні. З 2011 до 2016 року суддя здійснювала правосуддя у Нововоронцовському районному суді Херсонської області. Відстань між квартирою та судом становила приблизно 150 км. При цьому в деклараціях за 2012–2014 роки майнові права на транспортні засоби суддя не декларувала.
До Комісії 13 вересня 2024 року надійшли письмові пояснення судді Гаврильченко Ю.В.
Стосовно кримінального провадження суддя зазначила, що під час судового слідства прокурор заявив про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні. У постанові прокурор вказав, що пред’явлене їй обвинувачення не підтверджується, в суді не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості, а всі можливості їх отримання вичерпано. Зокрема, прокурор вказав, що з протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) вбачається, що ініціатором надання неправомірної вигоди був саме секретар судового засідання.
Стосовно набуття чоловіком судді у власність транспортного засобу вартістю 10 000 грн суддя пояснила, що він працював на посадах продавця, надалі – менеджера з продажу автомобілів. На нього як на фізичну особу оформлялося придбання транспортних засобів за кошти товариства для подальшої реалізації через автосалони цих підприємств. Фактично фінансові розрахунки проводились безпосередньо між майбутнім покупцем і автосалоном товариства, а її чоловік до цих розрахунків взагалі не мав стосунку.
Стосовно фактів ухвалення судових рішень під час перебування у відпустці або на навчанні суддя під час співбесіди 17 вересня 2024 року зазначила, що такі випадки були поодинокими. Суддя допускала помилки в датах ухвал про відкриття провадження, проте в Єдиний державний реєстр судових рішень такі судові рішення вносились, коли суддя не перебувала у відпустці або на навчанні.
Про витрачений час на дорогу від дому до роботи суддя під час співбесіди 17 вересня 2024 року зазначила, що користувалась послугами громадського транспорту, також періодично залишалась на ночівлю у своєї матері або матері колишнього чоловіка.
V. Критерій професійної компетентності.
Рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування.
Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінено за результатами виконання практичного завдання.
Відповідно до пункту 9 розділу V Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді − 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
Ефективність здійснення правосуддя оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – Реєстр); судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані Комісією відповідно до Закону.
Під час дослідження досьє Гаврильченко Ю.В. встановлено порушення строків надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень.
Згідно з інформацією Державного підприємства «Інформаційні судові системи» 393 судові рішення надіслано до Реєстру після того як спливло більше ніж 1000 днів з моменту їх ухвалення. Зокрема, постанову від 13.03.2012 у справі № 2116/365/2012 надіслано до Реєстру 30.06.2015, постанову від 13.03.2012 у справі № 2116/426/2012 надіслано до Реєстру 30.06.2015, ухвалу від 23.02.2012 у справі № 2116/349/2012 надіслано до Реєстру 10.09.2015, постанову від 15.03.2011 у справі № 2116/436/2012 надіслано до Реєстру 11.09.2015, рішення від 31.10.2012 у справі № 2116/1296/2012 надіслано до Реєстру 19.06.2015.
Гаврильченко Ю.В. у поданих до Комісії письмових поясненнях від 13 вересня 2024 року зазначила, що відповідально ставилася до надсилання електронних копій судових рішень до Реєстру, здійснювала це особисто, не доручаючи помічнику. Проте у 2015 році в системі документообігу суду «Д-3» суддя перевірила, як надсилалися електронні копії судових рішень, і з подивом виявила певну кількість невідправлених до Реєстру електронних копій судових рішень. Переважно це ухвали про відкриття провадження у справі.
Комісія звертає увагу, що електронні копії судових рішень надсилаються до Реєстру лише засвідченим електронним цифровим підписом судді. Для цього необхідно перевести документ із стану «чернетка» в «оригінал», підписавши його електронним цифровим підписом. Очевидно, що не переведений у стан «оригінал» документ є таким, що не підписаний цифровим підписом.
На переконання Комісії, суддя при підписанні електронних копій судових рішень мала перевірити, що усі електронні копії судових рішень успішно надіслано до Реєстру.
Указані факти порушення строків надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень зумовили зниження Комісією бала за показником ефективність здійснення правосуддя, оціненого за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності; участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.
Комісія оцінила цей показник за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
VI. Критерій особистої компетентності.
Когнітивні якості особистості оцінено за показниками: логічне мислення; абстрактне мислення; вербальне мислення; загальний показник.
Емотивні якості особистості оцінено за показниками: стресостійкість; емоційна стабільність; контроль емоцій; контроль імпульсів; патопсихологічні ризики.
Мотиваційно-вольові якості особистості оцінено за показниками: відповідальність; стійкість робочої мотивації; рішучість; дисциплінованість; кооперативність; здатність відстоювати власні переконання.
Комісія оцінила критерій особистої компетентності на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
VII. Критерій соціальної компетентності.
Комунікативність оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
Організаторські здібності оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
Управлінські властивості особистості оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
Моральні риси особистості оцінено за показниками: чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність.
Комісія оцінила критерій соціальної компетентності на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
VIII. Критерій професійної етики та доброчесності.
Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.
Комісія оцінила цей показник на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.
Комісія оцінила цей показник на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
Відповідність витрат і майна судді та членів її сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених пунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
Відповідність витрат і майна судді та членів її сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів її сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть указувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.
При оцінюванні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
Комісією 04 липня 2024 року надіслано запит до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області стосовно надання електронних копій матеріалів кримінального провадження НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України, у тому числі електронні носії інформації із записами проведених процесуальних дій.
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області надав необхідні матеріали листом від 10 липня 2024 № 1/180/2024 (вх. № 31кп-879/17 від 16 липня 2024 року) та листом від 24 липня 2024 року № 1/209/2024 (вх. № 31кп-87/17 від 31 липня 2024 року).
Під час дослідження вказаних вище матеріалів Комісія встановила таке.
Відповідно до обвинувального акта від 02 жовтня 2015 року у кримінальному провадженні НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що вона як службова особа, яка займає відповідальне становище, – суддя Нововоронцовського районного суду Херсонської області, о 16 годині 45 хвилин 23 червня 2025 року у своєму службовому кабінеті № 1а, розташованому по вул. Титова, 2а в смт Нововоронцовка Херсонській області, отримала готівку в сумі 1 500 гривень, а також о 10 годині 30 хвилин 03 липня 2015 року в м. Херсоні – переказ коштів у сумі 3 500 гривень на відкритий на її ім’я картковий банківський рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк». Отже, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, при пособництві секретаря судових засідань Нововоронцовського районного суду Херсонської області ОСОБА_2, суддя ОСОБА_1 одержала від громадянина ОСОБА_3 неправомірну вигоду на загальну суму 5 000 гривень за вчинення в інтересах останнього дій з використанням наданої їй влади та службового становища – ухвалення вироку, не пов’язаного з позбавленням волі, у кримінальному провадженні НОМЕР_2 від 23 січня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у червні 2015 року на розгляд судді ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, тобто в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, перешкоджанні його виконанню. Санкцією частини першою статті КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від п’ятсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.
15 червня 2015 року, перебуваючи в службовому кабінеті Нововоронцовського районного суду Херсонської області, ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_3 певну лінію поведінки, за умови дотримання якої вона ухвалить щодо нього вирок з призначенням покарання у вигляді штрафу. ОСОБА_3 прийняв її пропозицію.
Згідно з протоколом про результати проведення НСРД (аудіо-, відеоконтроль особи) від 15 червня 2015 року зафіксовано зустріч та розмову ОСОБА_1 з ОСОБА_3 15 червня 2015 року в службовому кабінеті ОСОБА_1 (файл № 2 – дата: 15 червня 2015 року, тривалість: 00 год. 21 хв. 34 с.).
22 червня 2015 року секретар судових засідань ОСОБА_2 зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що за постановлення вироку, не пов’язаного з позбавленням волі, він має віддячити судді шляхом передачі їй грошових коштів у сумі 5 000 грн. ОСОБА_3 пообіцяв надати ОСОБА_1 неправомірну вигоду.
23 червня 2015 року суддя ОСОБА_1 ухвалила іменем України вирок, яким засудила ОСОБА_3 до покарання у вигляді штрафу. Цього ж дня у службовому кабінеті ОСОБА_3 надав, а суддя ОСОБА_1 отримала частину неправомірної вигоди у сумі 1 500 грн.
Згідно з протоколом про результати проведення НСРД (аудіо-, відеоконтроль особи) від 23 червня 2015 року зафіксовано зустріч та розмову ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у службовому кабінеті, під час якої судді передано 1 500 грн неправомірної вигоди (файл № 8 – дата: 23 червня 2015 року, тривалість: 00 год. 03 хв. 09 с.).
03 липня 2015 року секретар судового засідання під час особистої зустрічі з ОСОБА_3 повідомила, що решту коштів у сумі 3 500 грн він має перерахувати на картковий банківський рахунок ОСОБА_1. Цього ж дня ОСОБА_1 одержала на свій картковий банківський рахунок неправомірну вигоду в сумі 3 500 грн.
Згідно з протоколом про результати проведення НСРД (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 04 липня 2015 року зафіксовано телефонні розмови та СМС-повідомлення між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з 09 год. 35 хв. до 09 год. 37 хв. 03 липня 2015 року, під час яких на прохання ОСОБА_2 ОСОБА_1 надала номер карткового банківського рахунку (файл 03_07_2015-09_35_54.wav, обсяг 278 576 байт, дата: 03 липня 2015 року, час: 09:35:54, тривалість 00 год. 00 хв. 34 с.)
Згідно з протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 07 липня 2015 року при проведенні оперативно-розшукової діяльності зафіксовано перерахування ОСОБА_3 у Нововоронцовському відділенні Херсонської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів у розмірі 3 500 гривень на банківську картку, зареєстровану на ОСОБА_1. Додатком до протоколу є квитанція про переказ коштів від 03 липня 2015 року.
Надалі до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалою від 18 грудня 2015 року (справа № 182/8628/15-к) призначено підготовче судове засідання, ухвалою від 01 березня 2015 року призначено відкритий судовий розгляд.
У судовому засіданні 19 лютого 2020 року прокурор заявив клопотання про надання часу для зміни обвинувачення, пізніше подав до суду постанову про відмову від підтримання публічного (державного) обвинувачення від 24 лютого 2020 року.
Ухвалою від 26 лютого 2020 року (справа № 182/8628/15-к) закрито кримінальне провадження НОМЕР_1 в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Суддя у поданих до Комісії письмових поясненнях від 13 вересня 2024 року зазначила, що під час судового слідства прокурор заявив про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні. У постанові прокурор вказав, що пред’явлене їй обвинувачення не підтверджується, судом не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості, а всі можливості їх отримання вичерпано. Зокрема, прокурор вказав, що з протоколів НСРД вбачається, що ініціатором надання неправомірної вигоди була саме ОСОБА_2, з якою ОСОБА_3 мав розмови з приводу отримання неправомірної вигоди.
Під час співбесіди 17 вересня 2024 року з суддею обговорено обставини, викладені в матеріалах кримінального провадження. Так, суддя пояснила, що не мала жодного стосунку до отримання неправомірної вигоди.
На уточнююче запитання доповідача суддя підтвердила, що ознайомлювалась із матеріалами кримінального провадження, протоколами НСРД. Проте вона заперечила ознайомлення з додатками до протоколів (аудіо- та відеодоказами). За твердженням судді, аудіо- та відеозаписи не відтворювалися.
На запитання доповідача щодо позапроцесуального спілкування з учасником судового процесу суддя заперечила будь-які позапроцесуальні зустрічі та спілкування. Суддя також зазначила, що ОСОБА_3 не заходив до її службового кабінету (01 год. 34 хв.).
Після технічної перерви Комісія відтворила відеозаписи матеріалів кримінального провадження від 05 червня 2015 року НОМЕР_1, зокрема:
- Додаток до протоколу про результати проведення НСРД (аудіо-, відеоконтроль особи) від 15 червня 2015 року (зустріч та розмова ОСОБА_1 з ОСОБА_3 15 червня 2015 року в службовому кабінеті ОСОБА_1 (файл № 2 – дата: 15 червня 2015 року, тривалість: 00 год. 21 хв. 34 с.).
- Додаток до протоколу про результати проведення НСРД (аудіо-, відеоконтроль особи) від 23 червня 2015 року (зустріч та розмова ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у службовому кабінеті, під час якої судді передано 1 500 грн неправомірної вигоди (файл № 8 – дата: 23 червня 2015 року, тривалість: 00 год. 03 хв. 09 с.).
Суддя підтвердила, що на відеозаписі відтворено її службовий кабінет, що зафіксовано саме її перебування в кабінеті. На запитання, хто саме перебуває разом з нею в її службовому кабінеті відповіла, що на відео не видно обличчя особи, а за голосом не може визначити, хто це. Водночас суддя заперечила автентичність аудіоскладової продемонстрованого відеофайлу. Гаврильченко Ю.В. наполягала, що відповідні матеріали зібрані з порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України (02 год. 09 хв.).
Комісія наголошує на автономності процедур кваліфікаційного оцінювання та кримінального провадження і, як наслідок, допустимості врахування матеріалів кримінального провадження під час оцінювання судді на відповідність займаній посаді. При цьому Комісія не оцінює докази (матеріали, зібрані під час досудового розслідування, у тому числі отримані внаслідок проведення НСРД), щодо їх належності та допустимості в розумінні кримінально-процесуального закону, а лише надає правову оцінку поведінки судді з точки зору дотримання стандартів доброчесності та професійної етики.
Аналізуючи встановлені органом досудового слідства обставини, Комісія не залишила поза увагою презумпцію невинуватості, що є одним із основоположних конституційних принципів кримінального судочинства, який відображений у частині першій статті 62 Конституції України та частині першій статті 17 КПК України.
Водночас Комісія виходить із того, що кримінальна відповідальність та процедура оцінювання судді на відповідність займаній посаді мають різну правову природу, що обумовлює застосування різних стандартів доказування. При цьому відсутність негативного рішення щодо особи у кримінальному провадженні не виключає ухвалення на підставі аналогічних даних рішення про невідповідність судді займаній посаді у процедурі кваліфікаційного оцінювання.
Отже, закриття кримінального провадження у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення не означає, що поведінка судді не може бути кваліфікована як така, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, саме через різний характер та відмінну правову природу кримінальної відповідальності та процедури кваліфікаційного оцінювання судді.
Комісія може і зобов’язана вирішувати питання про відповідність дій судді критеріям доброчесності та професійної етики, надаючи самостійну оцінку таким діям та встановленим у кримінальному провадженні обставинам.
Оцінюючи встановлені у процесі кваліфікаційного оцінювання судді обставини, Комісія наголошує, що проявами доброчесності судді є його незалежність, неупередженість, непідкупність, сумлінність, дотримання ним етичних норм, у тому числі бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
Cудова незалежність передбачає, що при розгляді справи між будь-якими сторонами судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, які впливають або можуть створювати враження впливу на спроможність суддів здійснювати судочинство незалежно.
На переконання Комісії наведені обставини у своїй сукупності призводять до виникнення обґрунтованого сумніву у правдивості тверджень судді, що нею не допущено позапроцесуальних взаємовідносин з учасником процесу.
Водночас цей висновок дає розуміння, що, заперечивши під час співбесіди факт позапроцесуальних взаємовідносин, суддя надала Комісії неправдиву інформацію, а отже, не дотрималась такої складової доброчесності як чесність.
Зауважимо, що позапроцесуальні взаємовідносини також вказують на недотримання вимог щодо незалежності, безсторонності судді, а також бездоганної поведінки у професійній діяльності.
Встановлені під час співбесіди і дослідження досьє обставини, на думку Комісії, унеможливлюють бачення поведінки судді як прикладу неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також високих стандартів поведінки. Гаврильченко Ю.В. не доклала всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, її поведінка була бездоганною.
Отже, Комісія вважає, що суддя не дотрималась вимог, передбачених статтями 1, 3, 14 Кодексу суддівської етики.
Оцінивши в сукупності встановлені під час кваліфікаційного оцінювання обставини, Комісія дійшла обґрунтованого висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Відповідно до підпунктів 5.2.2, 5.2.3 пункту 5.2. Положення за критеріями професійної етики та доброчесності суддя оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді вимогам доброчесності.
Комісія оцінила показники доброчесності у 0 балів, оскільки під час дослідження досьє та проведення співбесіди встановлено обставини, які в своїй сукупності викликають обґрунтовані сумніви у відповідності судді зазначеним критеріям.
Отже, на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди критерій професійної етики оцінено Комісією у 0 балів, критерій доброчесності – у 0 балів.
IX. Результати кваліфікаційного оцінювання.
Гаврильченко Ю.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді отримала такі бали:
|
Критерії |
Показники |
Бал за показник |
Бал за критерій |
|
Професійна компетентність |
Рівень знань у сфері права |
82,125 |
228,625 |
|
Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні |
74,5 |
||
|
Ефективність здійснення правосуддя |
70 |
||
|
Діяльність щодо підвищення фахового рівня |
2 |
||
|
Особиста компетентність |
Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості |
55 |
55 |
|
Соціальна компетентність |
Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості |
64 |
64 |
|
Професійна етика |
Показники професійної етики |
0 |
0 |
|
Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності |
0 |
||
|
Доброчесність |
Показники доброчесності |
0 |
0 |
|
Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності |
0 |
||
|
347,625 |
|||
За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Голопристанського районного суду Херсонської області Гаврильченко Ю.В. набрала 347,625 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв’язку з чим Комісія дійшла висновку, що суддя Голопристанського районного суду Херсонської області Гаврильченко Ю.В. не відповідає займаній посаді.
Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визначити, що суддя Голопристанського районного суду Херсонської області Гаврильченко Юлія Вікторівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 347,625 бала.
Визнати суддю Голопристанського районного суду Херсонської області Гаврильченко Юлію Вікторівну такою, що не відповідає займаній посаді.
Внести Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді Голопристанського районного суду Херсонської області Гаврильченко Юлії Вікторівни із займаної посади.
Головуючий Сергій ЧУМАК
Члени Комісії: Андрій ПАСІЧНИК
Роман САБОДАШ
