Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Чумака С.Ю.,
членів Комісії: Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б.,
розглянувши повідомлення Смалюка Р.В. щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею Восьмого апеляційного адміністративного суду Качмаром Володимиром Ярославовичем у декларації доброчесності судді за 2017 рік,
встановила:
До Комісії 04.10.2018 надійшло повідомлення Смалюка Р.В., щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею Восьмого апеляційного адміністративного суду Качмаром Володимиром Ярославовичем у декларації доброчесності судді за 2017 рік (далі – Декларація).
Заявник зазначає, що в пункті 15 Декларації суддя Качмар В.Я. підтвердив, що випадків втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя не було. Проте 11.10.2017 Вищою радою правосуддя отримано повідомлення судді про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя. Викладене, на переконання Смалюка Р.В., свідчить про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, про яке він не повідомив у Декларації.
Листом від 10.10.2018 № 31кп-4369/18 Комісією було запропоновано судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Качмару В.Я. надати обґрунтовані письмові пояснення стосовно обставин, викладених у повідомленні.
До Комісії 22.10.2018 надійшли письмові пояснення судді стосовно обставин, викладених у повідомленні. У своїх поясненнях суддя Качмар В.Я. зазначив, що дійсно він звертався до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в діяльність як судді щодо здійснення правосуддя. Станом на час заповнення Декларації в нього були відсутні відомості щодо прийнятого Вищою радою правосуддя рішення за результатами розгляду вказаного вище повідомлення. У зв’язку з цим Качмар В.Я. у Декларації підтвердив, що випадків втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя не було.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» з дня набрання чинності цим законом (07.11.2019) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було припинено, що унеможливило розгляд зазначеного повідомлення Смалюка Р.В.
Після призначення нового складу Комісії 01.06.2023 повідомлення Смалюка Р.В. повторно передано на розподіл між членами Комісії.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 21.07.2023 доповідачем у справі щодо продовження розгляду і доповіді з вказаного вище питання визначено члена Комісії – Сабодаша Р.Б.
Листом від 31.07.2023 судді Качмару В.Я. запропоновано подати додаткові пояснення стосовно обставин, викладених у повідомленні Смалюка Р.В.
У додаткових письмових поясненнях судді Качмара В.Я. від 03.08.2023, що надійшли на адресу Комісії 03.08.2023, надано аналогічні пояснення тим, що вже надавались ним 22.10.2018, а також повідомлено, що повідомлення, надіслане Генеральному прокурору, було направлено по вертикалі до слідчого відділення Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, яке до сьогодні не повідомило його про результати розгляду.
На виконання вимог частини шостої статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) Комісією проведено перевірку викладених у повідомленні Смалюка Р.В. відомостей та встановлено таке.
Указом Президента України від 21.05.2007 № 435/2007 Качмара Володимира Ярославовича призначено на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області; Постановою Верховної Ради України від 17.05.2012 № 4736-VI обрано на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області безстроково; Постановою Верховної Ради України від 18.09.2012 № 5260-VI обрано на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду; Указом Президента України від 28.09.2018 № 296/2018 переведено з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.
Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження (частина друга статті 62 Закону).
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 31.10.2016 № 137/зп-16 затверджено форму декларації доброчесності судді та Правила заповнення форми декларації доброчесності судді.
Відповідно до форми декларації доброчесності судді суддя зобов’язаний підтвердити або не підтвердити 15 твердження «Випадків втручання у мою діяльність по здійсненню правосуддя не було». При цьому в разі підтвердження твердження 15 суддя не заповнює відповідь на 16 твердження «Мною вживалися заходи щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання у мою діяльність щодо здійснення правосуддя» (пункт 6 Правил заповнення декларації доброчесності судді.
Відповідно до відомостей з Реєстру повідомлень суддів про втручання в діяльність 18.10.2017 судді Львівського апеляційного адміністративного суду Качмар В.Я. та Ніколін В.В. звернулись до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в їхню діяльність як суддів щодо здійснення правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.12.2017 № 4117/0/15-17 відмовлено у вжитті заходів для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням суддів Львівського апеляційного адміністративного суду Ніколіна В.В. та Качмара В.Я. про втручання в їхню діяльність щодо здійснення правосуддя.
Відповідно до вказаного рішення Вищою радою правосуддя не встановлено фактів втручання, зокрема, у діяльність судді Львівського апеляційного адміністративного суду Качмара В.Я.
Для встановлення недостовірності (у тому числі неповноти) тверджень, вказаних суддею у декларації доброчесності судді, у першу чергу необхідно визначити момент у часі, з якого вважатиметься, що факт втручання в діяльність судді мав місце.
Статтею 6 Закону встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Незалежність судді, серед іншого, забезпечується забороною втручання у здійснення правосуддя (частина п’ята статті 48 Закону).
Згідно з пунктом 9 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов`язаний звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.
За приписами частин першої та другої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя веде і оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення, а також вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя. Вища рада правосуддя вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 затверджено Регламент Вищої ради правосуддя (далі – Регламент ВРП), який регулює процедурні питання здійснення нею повноважень, визначених Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття Вищою радою правосуддя (далі – Рада), її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності Ради.
Главою 23 Регламенту ВРП врегульовано питання щодо вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (статті 73, 74 Закону).
За змістом абзаців першого, другого та четвертого пункту 23.1 глави 23 Регламенту ВРП питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Рада розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя (далі – звернення), а також із власної ініціативи. Якщо член Ради під час проведення попередньої перевірки чи підготовки до розгляду дисциплінарної справи або іншого питання виявляє факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя, він має право ініціювання питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
У абзаці четвертому пункту 23.3 глави 23 Регламенту ВРП, отримавши звернення, член Ради здійснює підготовку його до розгляду. Під час підготовки до розгляду звернення член Ради проводить перевірку з метою встановлення (підтвердження) фактів втручання в діяльність судді, а також дій, що несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Відповідно до пункту 23.4 глави 23 Регламенту ВРП за результатами перевірки член Ради складає висновок, який має містити: стислий виклад обставин, зазначених у зверненні; обставини, встановлені під час перевірки; висновок про те, чи можуть відомості, викладені у зверненні та встановлені під час перевірки, свідчити про втручання в діяльність судді під час здійснення правосуддя або вони несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя; пропозицію про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя з визначенням виду заходу, передбаченого статтею 73 Закону.
У пункті 23.5 глави 23 Регламенту ВРП передбачено, якщо під час підготовки питання до розгляду загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя усунуто, а наслідки дій (бездіяльності), зазначені у пунктах 1 – 3 частини першої статті 73 Закону, не викликають необхідності вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, член Ради складає висновок про відсутність підстав для вжиття таких заходів. Висновок члена Ради про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя затверджується рішенням Ради.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що Вища рада правосуддя у разі необхідності вживає відповідні заходи для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. При цьому член Вищої ради правосуддя попередньо проводить перевірку з метою встановлення (підтвердження) фактів втручання в діяльність судді, за результатами якої складає відповідний висновок.
Водночас, якщо під час підготовки питання до розгляду відомості, зазначені в повідомленні судді, не викликають необхідності вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, член Вищої ради правосуддя складає висновок про відсутність підстав для вжиття таких заходів, який затверджується рішенням Вищої ради правосуддя.
Тобто законодавець розрізняє повідомлення про втручання в діяльність судді та момент у часі, в якому встановлюється (підтверджується) факт втручання в діяльність судді. На переконання Комісії, повідомлення про втручання в діяльність судді є суб’єктивною оцінкою суддею (суддями) певних обставин, які, за умови їх підтвердження, можуть свідчити про втручання в діяльність судді під час здійснення правосуддя. Моментом встановлення (підтвердження) фактів втручання в діяльність судді є момент прийняття Вищою радою правосуддя рішення про вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя з визначенням виду заходу, передбаченого статтею 73 Закону.
Однак, зважаючи на те, що проведеною Вищою радою правосуддя перевіркою не було підтверджено фактів втручання в діяльність судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Качмара В.Я. щодо здійснення правосуддя за його повідомленням про це, а проведеною Комісією перевіркою встановлено, що суддя Качмар В.Я. добросовісно вважав, що підстави для підтвердження втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя в Декларації відсутні, а також у зв’язку з відсутністю відповідного рішення Вищої ради правосуддя слід дійти висновку про те, що інформація, викладена в повідомленні Смалюка Р.В., є непідтвердженою.
Керуючись статтями 62, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати непідтвердженою інформацію про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Восьмого апеляційного адміністративного суду Качмаром Володимиром Ярославовичем у декларації доброчесності судді за 2017 рік.
Головуючий С.Ю. Чумак
Члени Комісії: А.В. Пасічник
Р.Б. Сабодаш
