Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Михайла БОГОНОСА,
членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК (доповідач),
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Сергія ГЛУБОЧЕНКА,
представника Громадської ради доброчесності Елеонори ЄМЕЦЬ
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Глубоченка Сергія Михайловича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).
Відповідно до частини другої статті 793 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.
Отже, необхідною умовою для зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.
Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
У грудні 2023 року Глубоченко С.М. звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 Глубоченка С.М. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.
Основні відомості про кандидата.
Глубоченко С.М. ____ року народження, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
У 2006 році закінчив Одеську національну юридичну академію і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію «юрист».
У 2008 році закінчив Одеську національну юридичну академію і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію магістр права.
У 2016 році Глубоченко С.М. захистив дисертацію на тему «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук.
Вченого звання не має.
Указом Президента України від 22 січня 2010 року № 59/2010 призначений на посаду судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області строком на п’ять років.
Присягу судді Глубоченко С.М. склав 10 лютого 2010 року.
Указом Президента України від 21 вересня 2012 року № 557/2012 переведений на посаду судді Жовтневого районного суду Миколаївської області у межах п’ятирічного строку.
Указом Президента України від 02 листопада 2017 року № 348/2017 призначений на посаду судді Жовтневого районного суду Миколаївської області.
Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ Жовтневий районний суд Миколаївської області перейменовано на Вітовський районний суд Миколаївської області.
Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).
Відповідно до положень статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
Відповідно до пункту 8.2 Положення в разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Згідно з підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
Глубоченко С.М. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:
|
Професійна компетентність |
Когнітивні здібності |
41,80 |
344,30 |
|
Знання історії української державності |
40,00 |
||
|
Знання у сфері права та зі спеціалізації суду |
138,00 |
||
|
Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації |
124,50 |
Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 344,30 бала із 400 можливих, свідчить про підтвердження Глубоченком С.М. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Проведення спеціальної перевірки.
Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Глубоченка С.М.
Запити про надання відомостей стосовно Глубоченка С.М. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів із інформацією стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.
Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Глубоченка С.М. вимогам до кандидата на посаду судді.
За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.
Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.
Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).
Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Глубоченка С.М.
Рішенням Комісії від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Чернігівського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Глубоченка С.М. визначено члена Комісії Шевчук Г.М.
Комісією в межах повноважень надіслано запити до НАЗК, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, а також отримано відомості з державних реєстрів та інформаційних систем. Отримані відповіді державних органів та витяги з реєстрів долучено до суддівського досьє.
Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду з листом № 21-6808/25, у якому запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою.
До Комісії 19 серпня 2025 року надійшли пояснення від Глубоченка С.М. Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
До Комісії 20 січня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного суду Глубоченка С.М. критеріям доброчесності та професійної етики.
Членом Комісії – доповідачем (лист від 20 січня 2026 року № 32 дпс-1109/24) кандидату надіслано висновок ГРД та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в ньому обставини.
До Комісії 21 січня 2026 року надійшли пояснення Глубоченка С.М. щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів.
Співбесіду з Глубоченком С.М. призначену на 22 січня 2026 року відкладено та запропоновано Глубоченку С.М. надати додаткові пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені у висновку ГРД обставини.
Глубоченку С.М. було надано можливість ознайомитись із матеріалами суддівського досьє, а також досьє кандидата на посаду судді.
Співбесіду з Глубоченком С.М. проведено 04 березня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.
Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.
Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.
Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.
Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:
1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.
Вагу критерію особистої компетентності та його показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.
Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.
Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.
Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.
Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності під час проведеної співбесіди індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:
|
Критерій |
Показник |
Бали, виставлені членами Комісії за показниками |
Розрахований відповідно до п. 5.7 Положення середній бал |
Бал за критерій |
||
|
Особиста компетентність |
Рішучість |
21 |
21 |
22 |
21,33 |
44,33 |
|
Відповідальність |
||||||
|
Безперервний розвиток |
23 |
23 |
23 |
23,00 |
||
Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень особистої компетентності кандидата.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 44,33 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.
Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.
Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:
1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.
2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.
3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.
4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).
Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.
Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Як і у випадку з особистою компетентністю, при оцінці відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.
Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль, як і у випадку з особистою компетенцією, у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.
Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.
Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.
Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Членами Комісії, виходячи з власного переконання, з урахуванням наданих кандидатом документів, а також його пояснень під час співбесіди індивідуально оцінено Глубоченка С.М. за показниками критерію соціальної компетентності таким чином:
|
Критерій |
Показник |
Бали, виставлені членами Комісії за показниками |
Розрахований відповідно до п. 5.7 Положення середній бал |
Бал за критерій |
||
|
Соціальна компетентність |
Ефективна комунікація |
10 |
10 |
11 |
10,33 |
42,66 |
|
Ефективна взаємодія |
10 |
10 |
11 |
10,33 |
||
|
Стійкість мотивації |
11 |
11 |
11 |
11,00 |
||
|
Емоційна стійкість |
11 |
11 |
11 |
11,00 |
||
Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 42,66 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Встановлення відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.
Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.
Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.
І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання.
Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:
- незалежність;
- чесність;
- неупередженість;
- сумлінність;
- непідкупність;
- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;
- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.
Наповнюють зміст цих показників затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді).
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
Відповідно до пункту 5.13 Положення істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Для встановлення істотності порушень використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
До Комісії 20 січня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного суду Глубоченка С.М. критеріям доброчесності та професійної етики.
Глубоченком С.М. надано письмові та додаткові пояснення щодо доводів, зазначених у висновку ГРД, які підтримано ним під час співбесіди 04 березня 2026 року.
У висновку ГРД зазначено таке.
Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками чесність та законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав.
Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік Глубоченком С.М. отримано позику (грошові кошти у розмірі 822 711,00 гривень) від ОСОБА_1.
На думку ГРД, надання ОСОБА_1 кандидату який не є його близьким родичем значної суми грошових коштів без отримання будь-якої вигоди, може бути розцінено стороннім спостерігачем, як надання прихованої фінансової вигоди (додаткового блага) у вигляді безоплатного користування значною сумою грошових коштів.
Крім того, ГРД вважає, що є також необхідність в отриманні додаткових пояснень від кандидата щодо джерел походження грошових коштів наданих кандидату у позику ОСОБА_1.
Глубоченко С.М. пояснив, що у січні 2019 року, ОСОБА_1, будучи близьким другом його сім’ї, знаючи, що вони з дружиною здійснюють будівництво індивідуального житлового будинку, запропонував позику у розмірі 30 000 доларів США на п’ять років. Між ними 05 лютого 2019 року був укладений письмовий договір позики на суму 822 711 гривень (еквівалент 30 000 доларів США), з умовою повернення боргу до 31 грудня 2024 року, без сплати відсотків за користування позикою. Грошові кошти було передано готівкою, про що було складено розписку.
Глубоченко С.М. наголосив на тому, що ОСОБА_1 є його хрещеним батьком з яким вони підтримують постійний зв’язок.
Щодо джерел походження коштів Глубоченко С.М. зазначив, що на час надання позики та на сьогоднішній день ОСОБА_1 є власником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія».
Крім того, кандидат наголосив, що позика задекларована ним в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а кошти за договором виплачено в повному обсязі.
За результатами дослідження письмових пояснень кандидата та пояснень, наданих під час співбесіди, стосовно інформації, зазначеної у висновку ГРД, зважаючи на відсутність об’єктивних даних, які б вказували на незаконність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав, Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про порушення кандидатом Глубоченком С.М. критеріїв доброчесності та професійної етики.
Також ГРД зазначає, що кандидат не відповідає критерім доброчесності та професійної етики за показниками «сумлінність» та «чесніть».
Глубоченко С.М. допускав поведінку, яка свідчить про недотримання ним старанності, а саме у справах № 3-260/11, № 3-в-8/11, № 3-в-9/11, № 3-в-3/11 закрив адміністративні провадження за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у порушення норм законодавства, з підстав спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, незважаючи на те, що предметом судового розгляду були подання уповноваженого органу про зміну невідбутого строку громадських робіт адміністративним арештом, подані у зв’язку з ухиленням осіб від відбування призначеного адміністративного стягнення.
Глубоченко С.М. зазначив, що у справі № 3-в-3/11 не ставилось питання про заміну стягнення. В інших справах, зокрема, № 3-260/11, № 3-в-8/11, № 3-в-9/11 в постановах суду дійсно вказано про надходження подання відповідного органу про заміну невідбутого строку громадських робіт адміністративним арештом.
При цьому кандидат зауважив, що мав незначний досвід діяльності професійного судді на той час, керувався судовою практикою, яка існувала в Маловисківському районному суді Кіровоградської області, на час постановлення зазначених вище постанов, за якою, у разі надходження від Кримінально-виконавчої інспекції подань з цих підстав, суд поновлював провадження та, за наявності підстав для застосування приписів статті 38 КУпАП, закривав провадження у справі.
Також, Глубоченко С.М. зауважив, що зазначені обставини мали місце в 2011 році протягом незначного періоду часу. Встановивши невідповідність указаної практики законодавству, застосування такої практики ним було припинено.
Крім того, ним ухвалювались судові рішення в порядку виконання у справах про адміністративні правопорушення за поданням відповідних органів про заміну невідбутого строку громадських робіт адміністративним арештом.
Комісія зауважує, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (частина друга статті 5 Закону).
Статтею 13 Закону визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Таким чином, оцінка законності судового рішення, перевірка тотожності обставин справи та правових висновків, зроблених за результатами розгляду відповідних справ, не належить до компетенції Комісії.
Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини у відповідній частині, Комісія вважає пояснення Глубоченка С.М. обґрунтованими та достатніми. Фактів, які б свідчили про порушення кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики й впливали б на їх оцінку із зазначених вище підстав, Комісією не встановлено.
Також ГРД зазначає, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».
На думку ГРД, кандидат допустив академічну недоброчесніть.
У 2015 році кандидат захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Формування світогляду як запорука правового мислення суддів: теоретико-правове дослідження» за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» у Національному університеті «Одеська юридична академія» та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук.
Під час дослідження змісту наукової роботи, зокрема, з використанням онлайн-системи Turnitin, ГРД виявила факти академічної недоброчесності кандидата.
Крім того, ГРД зазначає, що Етичною радою під час оцінювання відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критерію доброчесності та професійної етики також досліджувалось питання академічної доброчесності.
Комісією встановлено, що Глубоченко С.М. у 2015 році захистив дисертацію на тему: «Формування світогляду як запорука правового мислення суддів: теоретико-правове дослідження» за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» у Національному університеті «Одеська юридична академія» та здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук. На підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 25 лютого 2016 року Глубоченко С.М. отримав диплом кандидата наук.
У процесі аналізу наукової роботи Глубоченка С.М. ГРД виявлено, що дисертаційне дослідження містить текстові запозичення з раніше опублікованих досліджень інших науковців без зазначення авторства та посилання на них, зокрема Горобець К. В. «Аксіосфера права та її компоненти» : дис. ... к.ю.н. : 12.00.12 /Горобець Костянтин Валерійович. - О., 2012. - 206 арк, С. 32, 16-17, 62-63, 61-64; «Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції»: монографія/ (Ю.М. Оборотов, В.В. Завальнюк, В.В. Дудченко та ін.); за ред. Ю.М. Оборотова. – Одеса: Фенікс, 2012.- 492с., С. 82-83, 201-202, 205, 203; Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення: колективна монографія/ А. М. Бернюков, В. С. Бігун, Ю. П. Лобода, Б. В. Малишев, С. П. Погребняк, С. П. Рабінович, В. С. Смородинський, О. В. Стовба / (Відп. ред. В.С. Бігун). — К., 2009. — 316 с. (Бібліотека Міжнародного часопису). С. 204; Бернюков Анатолій Миколайович, Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (тема дисертації – юридична герменевтика як методологія здійснення правосуддя (філософсько - теоретичний аналіз). С. 9; Андрушко І. Я. «Правове мислення як центральна ланка правової культури», 2012. С. 232; Кубинець В.В. підрозділ 1.19 «Поняття та види розсуду в праві» колективної монографії «Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції» С 202-203.
Щодо виявлених запозичень Глубоченко С.М. повідомив наступне.
1. Горобець К. В. Аксіосфера права та її компоненти : дис. ... к.ю.н. : 12.00.12 /Горобець Костянтин Валерійович. - О., 2012. - 206 арк.
За покладеними на нього, як здобувача кафедри права ЄС та порівняльного правознавства, науковим керівником зобов’язань, у якості звітування кожного року подавались на затвердження (погодження) на кафедру права ЄС та порівняльного правознавства та профілюючу кафедру за його спеціальністю – кафедру теорії держави і права, керівником якої на той час був професор Оборотов Ю.М., розділи (параграфи) його дисертаційного дослідження у поточній редакції на той час.
Пізніше, усі погоджені розділи (параграфи) увійшли до його дисертації.
В електронному архіві ним виявлений файл у форматі Microsoft Word 97–2003 (.doc) «Чорновик розділу на кафедру Оборотова_друк», який створено 24 грудня 2010 року та змінено 17 квітня 2011 року. Вказаний файл був наданий в електронному вигляді на кафедру права ЄС та порівняльного правознавства та профілюючу кафедру за його спеціальністю – кафедру теорії держави і права у 2011 році.
Зі змісту тексту, що міститься у вказаному файлі, вбачається його пріоритетне авторство вищезазначених матеріалів.
З метою розв’язання вказаної проблеми він звернувся до НУ «Одеська юридична академія» та 30 січня 2026 року одержав відповідь, зі змісту якого вбачається, що дійсно, порівнюючи текст наданих файлів з дискусійними фрагментами, що надані в представленій таблиці, встановлено, що всі положення містились у тих розділах роботи, які він надав науковому керівнику при попередній підготовці дисертаційного дослідження, і це надає підстави припустити, що пріоритетне авторство зазначених фрагментів тексту належить саме йому. Крім того, підкреслено, що дане положення ні в якому разі не вплинуло на концепцію роботи, новизну та висновки дисертаційного дослідження.
Також підтверджено, що ним надавались на кафедру теорії держави і права в квітні 2011 року певні розділи його дисертаційного дослідження.
Крім того, 05 лютого 2026 року ним одержано відповідь на публічну інформацію від НУ «Одеська юридична академія», в якій зазначено, що дійсно Горобець Костянтин Валерійович у 2011 році був працівником університету.
2. Андрушко І. Я. «Правове мислення як центральна ланка правової культури», 2012. С. 232
Збіг тексту пояснюється посиланням на спільне першоджерело з автором іншої роботи (Андрушко, 2012).
Зокрема щодо сторінки 48 його дисертації, де міститься посилання на першоджерело Мордовцев (2003), така ж сама пряма цитата з цього ж першоджерела наводиться і в статті Андрушка (2012).
Тобто наявний збіг цитування того самого першоджерела.
В обох випадках посилання на першоджерело зазначається у квадратних дужках. Тобто і він, і другий автор правильно послалися на першоджерело.
3. Кубинець В. В. підрозділ 1.19 «Поняття та види розсуду в праві» колективної монографії «Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції»
Ним процитовано дослідження Демченка (1904), а потім наявне посилання на Новий тлумачний словник української мови (2000) для роз’яснення терміну суб’єктний розсуд.
Так само роблять автори іншого тексту – Кубинець В. В., а саме цитують першоджерело – роботу Демченка (1904) та аналізують значення терміну за тлумачним словником.
В обох випадках посилання на першоджерела зазначаються у квадратних дужках. Тобтоу його дисертації та у монографії Оборотова та інших (2012), йде цитування спільних першоджерел.
4. Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення: колективна монографія / А. М. Бернюков, В. С. Бігун, Ю. П. Лобода, Б. В. Малишев, С. П.
Погребняк, С. П. Рабінович, В. С. Смородинський, О. В. Стовба / (Відп. ред. В.
С. Бігун). — К., 2009. — 316 с. (Бібліотека Міжнародного часопису).
При виконанні дисертаційного дослідження ним використовувались матеріали колективної монографії «Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення», про що міститься посилання в списку використаних джерел його дисертації: «190. Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення : кол. моногр. / А.М. Бернюков, В.С. Бігун, Ю.П. Лобода та ін. ; відп. ред. В.С. Бігун. – К. : [б.в.], 2009. – С. 24 (316)».
Дійсно, з вказаної монографії було використано цитату з першоджерела Мурадьяна Е.М. (Істина як проблема судового права), однак помилково не зазначено джерело саме під цією цитатою, хоча в чернетці дисертації воно містилося.
5. Бернюков Анатолій Миколайович Автореферат
При виконанні дисертаційного дослідження ним використовувався автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Бернюкова Анатолія Миколайовича на тему «Юридична герменевтика як методологія здійснення правосуддя (філософсько-теоретичний аналіз), про що міститься посилання в списку використаних джерел дисертації: «31. Бернюков А.М. Юридична герменевтика як методологія здійснення правосуддя (філософсько-теоретичний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 / А.М. Бернюков. – Л., 2008. – С. 8 (16)».
Крім того, в своїй науковій роботі він неодноразово звертався до наукових праць Бернюкова А.М., зокрема:
«28. Бернюков А.М. Інтерпретація суддею фактичних обставин справи в концепції юридичної герменевтики / А.М. Бернюков // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 2. – С. 198–207.
29. Бернюков А.М. Розуміння права суддею в концепції юридичної герменевтики / А.М. Бернюков // Підприємство, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 114–117.
30. Бернюков А.М. Зміст судової інтерпретації: герменевтичний вимір / А.М. Бернюков // Проблеми філософії права : Міжнародний часопис. – 2008– 2009. – Т. 6-7. – С. 154–163».
По всьому тексту дисертації він завжди посилався на автора Бернюкова А.М, можливо під час формування останньої версії дисертації саме під цією цитатою посилання не збереглося.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України «Про освіту» порушенням академічної доброчесності вважається академічний плагіат, а саме оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднення творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.
За результатами дослідження рішення Етичної ради від 12 грудня 2025 року № 63, письмових пояснень кандидата та пояснень, наданих під час співбесіди, Комісія має обґрунтований сумнів, що Глубоченко С.М. враховуючи вимоги законодавства щодо академічної доброчесності, діяв сумлінно та добросовісно під час дослівного відтворення помітних за обсягом фрагментів раніше опублікованих текстів інших науковців у своїй дисертації без зазначення авторства.
Комісія у складі колегії одноголосно вирішила знизити Глубоченку С.М. кількість балів за показником «сумлінність» на 15 балів.
Також, ГРД зазначає, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».
У рішенні Етичної ради № 63 від 12 грудня 2025 року «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя Глубоченка С.М. критерію доброчесності та професійної етики для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» визначено зазначені нижче факти, як порушення.
1. Кандидат у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларував квартиру загальною площею 33,10 кв. м, розташовану у місті Миколаєві.
Із декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015–2020 роки вбачається, що цю квартиру Глубоченко С.М. декларував у зв’язку з тим, що з 12 квітня 2011 року він та з 08 квітня 2011 року йог осин набули право користування нею. У свою чергу, у деклараціях за 2012–2014 роки цей об’єкт нерухомості не відображений.
Щодо квартири по АДРЕСА_1 у місті Миколаєві, Глубоченко С.М. пояснив, що 08 квітня 2011 року його син ОСОБА_2 та 12 квітня 2011 року він сам, були зареєстровані у вказаній квартирі та з цього часу у нього, як у суб’єкта декларування, та членів його сім’ї виникло речове право – право користування об’єктом нерухомості. Тому, інформацію про вказаний об’єкт було зазначено в розділі 2.1 та 3 «Об’єкти нерухомості» декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У вказаній квартирі вони ніколи фактично не проживали.
Також, Глубоченко С.М. пояснив, що у паперових формах декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012–2015 роки не передбачалося зазначення зареєстрованого місця проживання, в тому числі, відмінного від фактичного місця проживання. Формою декларації та методичних рекомендацій щодо заповнення декларації, не передбачалося й зазначення вказаного права.
Глубоченко С.М. зауважив, що вказана обставина була предметом перевірки Вищою радою правосуддя (юстиції) у 2016–2017 роках під час процедури розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання його на посаду судді Жовтневого районного суду Миколаївської області безстроково.
2. Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік у кандидата з 24 березня 2009 року на праві користування (керування) знаходився легковий автомобіль марки «Hyundai Santa Fe» 2008 року випуску. Власником транспортного засобу є мати кандидата ОСОБА_3.
У свою чергу, у деклараціях за 2012–2014 роки вказаний легковий автомобіль Глубоченком С.М. не відображено.
Щодо автомобіля марки «Hyundai Santa Fe» 2008 року випуску, Глубоченко С.М. пояснив таке.
Автомобілем марки «Hyundai Santa Fe» 2008 року випуску він фактично почав безперервно користуватися з 2015 року та з того часу почав його декларувати.
У Розділі IV «Відомості про транспортні засоби» паперових декларацій за 2012–2015 роки ним дійсно не зазначалось право керування автомобілем марки «Hyundai Santa Fe» 2008 року випуску.
У паперових формах декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012–2015 роки не передбачалося зазначення права керування транспортним засобом, оскільки вказувалися лише відомості про транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта (членів сім’ї декларанта), та витрати декларанта на їх придбання (користування) у звітному році.
Оскільки вказаний транспортний засіб не перебував у нього у власності, в оренді чи на іншому праві користування внаслідок купівлі (успадкування, дарування, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками та учасниками), право керування, що було зазначено в свідоцтві про реєстрацію ТЗ, ним у паперових деклараціях вказане право не зазначалося.
Водночас, з аналізу суддівського досьє вбачається, що його матір’ю ОСОБА_3 видавалась довіреність іншій особі на користування автомобілем із серійним номером: НОМЕР_1, номер державної реєстрації: НОМЕР_2, тобто мова йде про автомобіль марки» «Hyundai Santa Fe» 2008 року випуску.
Також кандидат зауважив, що вказана обставина була предметом перевірки Вищою радою правосуддя (юстиції) у 2016–2017 роках під час процедури розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання його на посаду судді Жовтневого районного суду Миколаївської області безстроково.
3. Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік кандидат не задекларував у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб’єкта декларування або членів його сім’ї» жодного рахунку, відкритого на його ім’я та членів його сім’ї.
Стосовно незазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік в у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб’єкта декларування або членів його сім’ї» жодного рахунку, відкритого на їх ім’я Глубоченко С.М. пояснив помилкою та неуважністю, оскільки вважав, що підлягає декларуванню в цьому розділі відомості про рахунки в іноземних банках.
Оцінка зазначених обставин, надана Етичною радою, пояснення кандидата, інформація встановлена в процесі дослідження досьє та проведення співбесіди, дають підстави стверджувати про невідповідність Глубоченка С.М. за показником «чесність», який передбачає, зокрема, надання достовірної інформації в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку кандидат має бути обізнаний.
Ураховуючи наведене, Комісія у складі Колегії одноголосно вирішила зменшити бали за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «чесність».
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала пояснення з боку кандидата.
1. Кандидат ухвалив два судових рішення російською мовою.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень кандидатом ухвалено рішення російською мовою у справах № 1411/3388/12 та № 477/2241/13-к.
Обставини ухвалення кандидатом зазначених рішень російською мовою були досліджені Етичною радою під час оцінювання відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критерію доброчесності та професійної етики, що було визнано порушенням.
ГРД враховуючи висновки Етичної ради з даного приводу та надані кандидатом пояснення із додатковим обгрунтуванням вважає, що кандидат всупереч вимогам законодавства ухвалив рішення російської мовою. Водночас, ГРД наголошує на тому, що в діях кандидата відсутній систематичний характер, дані обставини мають виключний та одиночний характер, немає умислу для здійснення судочинства російською мовою.
Кандидат пояснив, що протягом перебування на посаді судді в період з лютого 2010 року до теперішнього часу, ним, завжди здійснювалося правосуддя українською мовою.
Водночас, дійсно за час перебування на посаді судді Жовтневого районного суду Миколаївської області в його діяльності мало місце постановлення двох вироків російською мовою.
Указані судові рішення приймались в межах розгляду кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, який був чинний до 20 листопада 2012 року.
Так, однією зі справ, що надійшла до суду 15 жовтня 2012 року, у якій було ухвалено вирок російською мовою була справа за обвинуваченням ОСОБА_4, який за національністю є білорусом та вчинив злочин перебуваючи транзитом на території України. У ході судового розгляду справи було з’ясовано, що ОСОБА_4 не розуміє української мови, а мовою якою він володіє на достатньому рівні є російська мова. Тому з урахуванням тієї обставини, що підсудний ОСОБА_4 не розумів української мови, а досудове слідство у вказаній кримінальній справі проводилося російською мовою, за наявності відповідного клопотання від підсудного та його захисника, ним, як головуючим було прийнято рішення про розгляд кримінальної справи російською мовою.
Також Глубоченко С.М. зазначив, що одержавши справу та побачивши, що досудове слідство здійснювалося російською мовою, в тому числі, складений обвинувальний висновок російською мовою, він, як головуючий у справі звернувся до апеляційного суду Миколаївської області 16 жовтня 2012 року з листом щодо роз’яснення чи може суд здійснювати розгляд справи російською мовою та постановити вирок цією мовою у разі клопотання учасників справи, зокрема підсудного. Матеріали кримінальної справи не містять офіційної відповіді від апеляційного суду Миколаївської області. Однак, переглядаючи вирок суду, апеляційний суд Миколаївської області, апеляційне провадження здійснював російською мовою та постановив за результатами перегляду свій вирок теж російською мовою.
У кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6, судовий розгляд здійснювався російською мовою з тих підстав, що підсудний не розумів української мови та на початку розгляду справи заявив клопотання про здійснення судового розгляду справи російською мовою. При цьому, у вказаній кримінальній справі процесуальні документи складалися як українською так і російською мовами. Однак, за клопотанням учасників судового провадження, останнім вручалися екземпляри таких документів російською мовою, та відповідно вирок, що був складений у перекладі російською мовою.
Після перегляду справи в апеляційному порядку, зауважень щодо складення процесуальних документів двома мовами – українською та російською не надходило та в ухвалі апеляційного суду Миколаївської області, яким виправдувальний вирок залишено без змін, не відображено.
Також Глубоченко С.М. зазначив, що в період надходження до його провадження зазначених вище кримінальних справ територіальне управління Державної судової адміністрації України не мало належного фінансового забезпечення щодо оплати послуг перекладачів.
2. Кандидат та його дружина набули у власність на безоплатній основі земельні ділянки.
2.1. Кандидат, перебуваючи на посаді завідувача юридичним сектором апарату Жовтневої районної державної адміністрації, на безоплатній основі отримав у власність земельну ділянку загальною площею 20 000 кв. м, розташовану у селі Коларівка Миколаївської області на підставі Державного акту від 18 квітня 2006 року № ______.
З пояснень Глубоченка С.М. вбачається, що передача земельної ділянки у власність дійсно припала на період з 01 грудня 2005 року до 24 вересня 2007 року, коли він обіймав посаду завідувача юридичним сектором апарату Жовтневої районної державної адміністрації. Однак для нього не існувало службових чи будь-яких інших переваг або привілеїв під час перебування на посаді завідувача юридичним сектором апарату, оскільки він жодним чином не перетинався з особами, відповідальними за виділення земельних ділянок для приватизації, не перебував з ними у жодних відносинах професійного підпорядкування. Виділення земельної ділянки є багатоетапним процесом, в який входить, в тому числі, процес виготовлення проєкту землеустрою. Проєкт землеустрою виготовлявся у 2006 році від 1-2 місяців до півроку, і це залежало від виду і типу земельної ділянки, її сформованості раніше, кваліфікації виконавця (проєктанта) та його завантаженості.
У його випадку, безоплатна передача вказаної ділянки відбувалась протягом 10 місяців, що не свідчить про позачерговий чи спрощений порядок розгляду.
2.2. Дружина кандидата, ОСОБА_7, на безоплатній основі отримала у власність земельну ділянку загальною площею 2 456 кв. м, розташовану в селі Галицинове Миколаївської області.
Глубоченко С.М. повідомив, що його дружина протягом липня, вересня та жовтня 2010 року тричі зверталася до Галицинівської сільської ради Миколаївської області із заявами про надання їй дозволу на відведення земельної ділянки у власність в межах населеного пункту. З січня 2010 року по вересень 2012 року він обіймав посаду судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області і жодним чином, як суддя не впливав і не міг вплинути своєю посадою на представницький орган місцевого самоврядування – Галицинівську сільську раду Миколаївської області, яка працює сесійно та рішення якої ухвалюється депутатами сільської ради колегіально.
3. Кандидат закрив провадження у 14 справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП у зв’язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення, 4 справи передав на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу, звільнив 8 осіб від адміністративної відповідальності за малозначністю.
3.1. Кандидат у 14 справах про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП закрив провадження у зв’язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення.
Такі дії кандидата, на думку ГРД, призвели до порушення розумних строків розгляду справ, як наслідок, уникнення правопорушниками відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп’яніння, який є одним із найнебезпечніших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, адже створює реальну загрозу життю і здоров’ю людей, як самого водія, так і інших учасників руху.
З аналізу інформації щодо дати надходження матеріалів до суду, дати ухвалення рішень, а також змісту судових рішень убачається, що кандидат неодноразово допускав відкладення розгляду справ у зв’язку з неявкою учасників провадження, що зрештою призводило до ухвалення судових рішень із суттєвою затримкою.
Так, кандидатом у період з 2011 по березень 2021 року було розглянуто 270 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, з яких провадження у 14 справах закрито у зв’язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення, що становить 5,18 % від загальної кількості розглянутих справ.
Глубоченко С.М. пояснив, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, особи, які притягувалися до такої відповідальності повністю заперечували вчинення ними адміністративного правопорушення, тому в такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не міг бути визнаний належним доказом у даних справах в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів. З огляду на вказане, як особами, що притягувалися до адміністративної відповідальності так і їхніми захисниками заявилися клопотання про відкладення розгляду справи з причини необхідності залучення захисника, наданням часу на підготовку до розгляду справи та наданням відповідних доказів невинуватості, виклику особи яка складала протокол про адміністративне правопорушення, свідків, витребування відеозапису тощо.
Також Глубоченко С.М. наголосив, що в переважній більшості цих справ особа притягувалась до адміністративної відповідальності за відмову від проходження медичного обстеження на стан сп’яніння, що під час розгляду справи вимагало від суду аналізу та дослідження більш широкого кола доказів (показання свідків, відеозаписи, акти направлення на медичне обстеження, фіксація відмов тощо). Водночас в даних правовідносинах особи, які складали протокол про адміністративне правопорушення, а також свідки не з’являлися в судові засідання, відповідних пояснень не надавали, що позбавило суд можливості провести перевірку обставин, за яких було складено протокол про адміністративне правопорушення.
3.2. Кандидатом ухвалені судові рішення по справах про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП № 3-883/11, № 3-190/11, № 3-1145/11, № 3-1140/11, якими провадження у справах закрито, а матеріали про адміністративні правопорушення передано на розгляд трудових колективів для застосування заходів громадського впливу.
На переконання ГРД, кандидат формально підійшов до розгляду справ та ухвалення судових рішень, не зазначивши у жодному з рішень наявність достатніх підстав для передачі матеріалів про адміністративні правопорушення на розгляд трудових колективів для застосування заходів громадського впливу.
Глубоченко С.М. пояснив, що ухвалюючи постанови у зазначених справах він керувався приписами статті 21 КУпАП у чинній на той час редакції.
Так, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Водночас, приписами частини другої цієї статті передбачалося, що про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 130 КУпАП, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.
Тобто законодавчого обмеження застосування статті 21 КУпАП до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 130 КУпАП не існувало.
У Маловисківському районному суді Кіровоградської області протягом 2010–2011 років постановлено 7 судових рішень у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП із закриттям провадження з передачею матеріалів на розгляд трудовому колективу з аналогічним вмотивуванням.
Також Глубоченко С.М. повідомив, що більш детальної інформації, ніж та, яка міститься в постановах суду щодо підстав ухвалення ним судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, розглянутих у 2011 році надати не має можливості, оскільки вказані справи знищені.
3.3. Кандидат ухвалив 8 судових рішень, якими винних осіб звільнено від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
На переконання ГРД, кандидат формально підійшов до розгляду справ та ухвалення судових рішень, обмежуючись використанням у більшості рішень однотипних формулювань, зокрема посилань на «відсутність тяжких наслідків», «пенсійний вік» та «щире каяття», без належної індивідуалізації обставин кожної конкретної справи.
Глубоченко С.М. пояснив, що на час ухвалення ним постанов у зазначених справах, приписи КУпАП не містили дефініцію «малозначність адміністративного правопорушення».
Так само норми КУпАП не визначали, які саме ознаки свідчать про малозначність вчиненого, критерії застосування малозначності до конкретної особи чи до вчиненого діяння, отже вважались дискреційними повноваженнями суду.
Оскільки він мав незначний досвід діяльності професійного судді на той час, відсутність можливості пошуку судової практики з окремих питань, то в даному випадку керувався КУпАП та судовою практикою, яка існувала в Маловисківському районному суді Кіровоградської області.
Як приклад Глибоченко С.М. повідомляє, що в Маловисківському районному суді Кіровоградської області протягом 2010–2011 років постановлено 41 судове рішення у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП із закриттям провадження за малозначністю з аналогічних мотивів.
4. Кандидат закрив провадження у 24 справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП у зв’язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення.
Із аналізу інформації щодо дати надходження матеріалів до суду, дати ухвалення рішень, а також змісту судових рішень убачається, що кандидат неодноразово допускав відкладення розгляду справ у зв’язку з неявкою учасників провадження, що зрештою призводило до ухвалення судових рішень із суттєвою затримкою.
Так, Глубоченко С.М. у період з 2010 до 2025 роки розглянув 589 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП, з яких провадження у 24 справах закрито у зв’язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення, що становить 4,07 % від загальної кількості розглянутих справ.
Глубоченко С.М. пояснив, що відповідно до частини другої статті 268 КУпАП (чинної на час надходження та розгляду справ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою.
Згідно з приписами статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Підставами для застосування статті 38 КУпАП стали відкладення судового розгляду у зв’язку з неявкою особи, що притягувалась до адміністративної відповідальності, відсутність відомостей про вручення судової повістки, невиконання приводу.
5. Кандидат ухвалив судові рішення у період здійснення викладацької діяльності у Національній школі суддів України.
На сторінках 7–11 суддівського досьє відображено інформацію про викладацьку діяльність Глубоченка С.М. у Національній школі суддів України.
Відповідно до інформації зі сторінки 10 суддівського досьє 30 вересня 2021 року Глубоченко С.М. брав участь у заході (періодичному навчанні) на тему «Адміністративна відповідальність за правопорушення, пов’язані з корупцією» у місті Києві, проте ним в цей день ухвалено 10 рішень у справах: № 477/293/21, № 477/1099/21, № 477/1356/21, № 477/690/21, № 477/1393/21, № 477/1391/21, №477/690/21, № 477/1385/21, № 477/1414/21, № 477/2507/19.
Згідно з інформацією зі сторінки 10 суддівського досьє 07 жовтня 2021 року Глубоченко С.М. брав участь у заході (підготовці) на тему «Адміністративна відповідальність за правопорушення, пов’язані з корупцією» у місті Києві, проте ним в цей день ухвалено 8 рішень у справах: № 477/1377/21, № 477/2310/17, № 477/1431/21, № 477/1437/21, № 477/1395/21, № 477/1433/21, № 477/1505/21, № 477/2204/14-ц.
З пояснень Глубоченка С.М. вбачається, що вказані заходи відбувались у режимі онлайн та він брав участь зі свого робочого кабінету та був доповідачем в межах цих заходів на тему «Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності». Вказана тема висвітлена ним в період часу з 12.00 до 12.30.
Водночас Глубоченко С.М. наголосив, що захід відбувався в обідню перерву, від виконання обов’язків судді він у цей час не звільнявся, тому ним ухвалено 30 вересня 2021 року та 07 жовтня 2021 року судові рішення у зазначених справах.
Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини з інформації наданої ГРД, Комісія вважає пояснення Глубоченка С.М. обґрунтованими та достатніми, такими, які не дають підстав, щоб ставити під сумнів дотримання кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики.
Отже, за результатами дослідження матеріалів досьє, співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критеріями доброчесності та професійної етики, становить 270 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.
|
КРИТЕРІЇ |
ПОКАЗНИКИ |
РЕЗУЛЬТАТ |
РЕЗУЛЬТАТ |
|
Професійна компетентність |
Когнітивні здібності |
41,80 |
344,30 |
|
Знання історії української державності |
40,00 |
||
|
Знання у сфері права та спеціалізації суду |
138,00 |
||
|
Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації |
124,50 |
||
|
Особиста компетентність |
Рішучість та відповідальність |
21,33 |
44,33 |
|
Безперервний розвиток |
23,00 |
||
|
Соціальна компетентність |
Ефективна комунікація |
10,33 |
42,66 |
|
Ефективна взаємодія |
10,33 |
||
|
Стійкість мотивації |
11,00 |
||
|
Емоційна стійкість |
11,00 |
||
|
Доброчесність та професійна етика |
Незалежність |
|
270,00
|
|
Чесність |
|||
|
Неупередженість |
|||
|
Сумлінність |
|||
|
Непідкупність |
|||
|
Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті |
|||
|
Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу |
|||
|
|
|
Загальний бал |
701,29 |
Таким чином, Глубоченко С.М. підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями «Професійна компетентність», «Особиста компетентність», «Соціальна компетентність», «Доброчесність та професійна етика».
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Глубоченко Сергій Михайлович набрав 701,29 бала.
2. Питання про підтвердження здатності Глубоченка Сергія Михайловича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Головуючий Михайло БОГОНІС
Члени Комісії: Надія КОБЕЦЬКА
Галина ШЕВЧУК
