592/ас-25

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА,

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ (доповідач), Галини ШЕВЧУК,

за участі: кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Андрія МІРОСЄДІ,

представника Громадської ради доброчесності Марії ГОРБАНЬ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Міросєді Андрія Ілліча в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIIІ (далі – Закон № 1402-VIIІ) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

Відповідно до частини другої статті 79³ Закону № 1402-VIIІ в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону № 1402-VIIІ встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону № 1402-VIIІ встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2023 року Міросєді А.І. звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Міросєді А.І. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Основні відомості про кандидата.

Міросєді А.І. ____ року народження, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 2002 році закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого та отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» і здобув кваліфікацію юриста (диплом серії ХА № 17379397 від 09 лютого 2002 року).

Наукового ступеня, вченого звання не має.

Міросєді А.І. відповідно до пункту 1 частини першої статті 28 Закону має стаж роботи на посаді судді більше п’яти років.

Указом Президента України від 06 лютого 2007 року № 82/2007 Міросєді А.І. призначено на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області вперше строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 09 лютого 2012 року № 4368-VІ Міросєді А.І. обрано на посаду судді цього суду безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 жовтня 2024 року № 2994/0/15-24 змінено з 21 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області та передано до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 січня 2025 року № 32/0/15-25 суддю Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Міросєді А.І. відряджено до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська для здійснення правосуддя строком на один рік із 27 січня 2025 року.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до положень статті 85 Закону № 1402-VIIІ та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп- 23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення в разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Міросєді А.І. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:

Професійна компетентність	Когнітивні здібності	43,40	359,90
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	146,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	130,50

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 359,9 бала із 400 можливих, свідчить про підтвердження Міросєді А.І. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону № 1402-VIIІ, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Міросєді А.І.

Запити про надання відомостей стосовно Міросєді А.І. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів із інформацією стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Міросєді А.І. вимогам до кандидата на посаду судді.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Міросєді А.І.

Рішенням Комісії від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Чернігівського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 19 травня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Міросєді А.І. визначено члена Комісії Кобецьку Н.Р.

Комісією в межах повноважень надіслано запити до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, а також отримано відомості з державних реєстрів та інформаційних систем. Отримані відповіді державних органів та витяги з реєстрів долучено до досьє кандидата на посаду судді.

Комісія 26 травня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду з листом № 21-4281/25, у якому запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою.

До Комісії 12 червня 2025 року надійшли пояснення Міросєді А.І., у яких він надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

До Комісії 29 жовтня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений 28 жовтня 2025 року, про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Міросєді А.І. критеріям доброчесності та професійної етики.

Членом Комісії – доповідачем кандидату надіслано висновок ГРД (лист від 29 жовтня 2025 року № 32дпс-1286/23) та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в ньому обставини.

До Комісії 22 жовтня 2025 року надійшли пояснення Міросєді А.І. щодо обставин, викладених у висновку ГРД.

Міросєді А.І. 13 листопада 2025 року надіслав додаткові пояснення з питань, викладених у висновку ГРД щодо невідповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Міросєді А.І. було надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з Міросєді А.І. проведено 27 листопада 2025 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності під час проведеної співбесіди індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований відповідно до пункту 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	18	20	20	19,33	37,66
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	17	19	19	18,33

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень особистої компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,66 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

При оцінці відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль, як і у випадку з особистою компетенцією, у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Членами Комісії, виходячи з власного переконання, з урахуванням наданих кандидатом документів, а також його пояснень під час співбесіди індивідуально оцінено Міросєді А.І. за показниками критерію соціальної компетентності таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований відповідно до пункту 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	9	10	9,33	37,66
	Ефективна взаємодія	8	10	11	9,67
	Стійкість мотивації	9	9	10	9,33
	Емоційна стійкість	8	10	10	9,33

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий Міросєді А.І. за цим критерієм, становить 37,66 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють зміст цих показників затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники доброчесності).

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).

Відповідно до пункту 5.13 Положення істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Для встановлення істотності порушень використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

До Комісії 29 жовтня 2025 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Міросєді А.І. критеріям доброчесності та професійної етики за такими показниками.

1. Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті та чесність (підпункт 1 пункту 17, підпункт 1 пункту 18 Єдиних показників доброчесності).

Всупереч вимогам частини дев’ятої статті 20 Закону № 1402-VIIІ (суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом) кандидат обійняв посаду голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області тричі, зокрема: з 03 жовтня 2016 року до 02 жовтня 2018 року, з 01 листопада 2018 року до 01 листопада 2021 року, з 25 листопада 2021 року до 25 листопада 2024 року.

ГРД вважає, що перебування кандидата на адміністративних посадах понад два строки поспіль може свідчити про нехтування вимогами спеціального закону та нормами професійної етики, що є підставою для обґрунтованого сумніву в його доброчесності.

2. Чесність (підпункт 2 пункту 18 Єдиних показників доброчесності).

2.1. Кандидат у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 рік (далі – паперова декларація) та деклараціях, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015–2016 роки (далі – майнові декларації) не вказував (декларував) відомостей про свої (власні) майнові права чи права членів його сім’ї на об’єкти нерухомості. Однак відповідно до вимог підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент подання майнових декларацій) він зобов’язаний був зазначати в деклараціях відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Відтак, недекларування права власності / користування об’єктами нерухомості за очевидної потреби мати місце проживання для стороннього спостерігача створює обґрунтовані сумніви щодо доброчесності кандидата на посаду судді.

2.2. У березні 2007 року кандидат набув право користування кімнатою площею 15 кв.м у місті Костянтинівка Донецької області (шляхом реєстрації місця проживання та мав доступ до кімнати). Проте відомості про цю кімнату почав зазначати лише в майновій декларації за 2017 рік. Тобто кандидат не вказував відомостей про цю кімнату в паперових деклараціях за 2012, 2013, 2014, 2015 роки та в майнових деклараціях за 2015–2016 роки, чим допустив порушення пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

3. Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав (підпункт 5 пункту 21 Єдиних показників доброчесності).

У листопаді 2020 року близька особа кандидата ОСОБА_1 (з якою вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та/чи обов’язки) набула у власність квартиру площею 64,2 кв.м у місті Костянтинівка за ціною 60 000 грн. Однак відповідно до оголошень про продаж нерухомості в місті Костянтинівка на сайті Мista.ua у 2021 році вартість 3-кімнатної квартири площею 60 кв.м коливалася від 7 000 дол. США (еквівалент у гривнах становить 190 470 грн) до 35 000 дол. США (еквівалент у гривнах – 940 800 грн) залежно від стану ремонту та наявності меблів.

Придбання нерухомості за ціною, що є нижчою за ринкову, без документального підтвердження фактичного стану та вартості квартири породжує обґрунтований сумнів у достовірності вказаної ціни та створює підстави для висновку про можливе приховування кандидатом та його близькою особою реальної вартості квартири.

4. Сумлінність та чесність (підпункти 6, 7 пункту 19, підпункт 6 пункту 18 Єдиних показників доброчесності).

Кандидат ухвалював рішення (постанови) про звільнення осіб від відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень (вчинених за частиною першою статті 172-6 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) на підставі малозначності діяння, обґрунтовуючи такі рішення: а) відсутністю шкоди; б) враховуючи фактори, які не мають значення при встановленні малозначності (вік, хвороба, факт звільнення, щире каяття, сімейний статус, навантаження на роботі тощо). Зокрема, правопорушників звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю в таких адміністративних справах: № 233/4195/21 (постанова від 23 вересня 2021 року), № 233/2499/20 (постанова від 02 червня 2020 року), № 233/2498/20 (постанова від 02 червня 2020 року), № 233/3402/19 (постанова від 06 серпня 2019 року), № 233/2003/18 (постанова від 03 травня 2018 року), № 233/1410/20 (постанова від 09 червня 2020 року).

Поняття малозначності не є визначеним у КУпАП, так само в цьому кодексі відсутній перелік складів правопорушень, при вчиненні яких орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності за малозначністю обмежившись усним зауваженням. Водночас численні випадки звільнення осіб від відповідальності за малозначністю діяння без належного обґрунтування, а тим більше звільнення від відповідальності за статтею 130 КУпАП з цих же мотивів, викликають обґрунтований сумнів у сумлінності кандидата та дотримання ним базових принципів справедливого судового розгляду.

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала пояснення судді.

1. За даними суддівського досьє, Міросєді А.І. перебував у відпустці з 02 липня 2012 року до 09 серпня 2012 року, з 02 липня 2015 року до 31 липня 2015 року. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) містяться відомості про ухвалення в зазначені періоди суддею Міросєді А.І. рішень, зокрема у справі № 0527/6160/2012 винесено ухвалу від 09 серпня 2012 року про повернення заяви позивачам; у справі № 233/6113/14-ц – ухвалу від 09 липня 2015 року, якою залишено без розгляду заяву про перегляд заочного рішення; у справі № 233/3095/15- к – ухвалу від 30 липня 2015 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, кандидат із 24 березня 2014 року до 04 квітня 2014 року перебував у місті Донецьку на навчанні з підготовки суддів, обраних на посаду судді безстроково. Проте у цей час ним було винесено ухвалу від 28 березня 2014 року про призначення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні у справі № 233/1296/14-к.

Тобто, Міросєді А.І. ухвалював судові рішення, не перебуваючи на робочому місці.

2. Кандидат у майнових деклараціях за 2014, 2016–2024 роки вказував право користування автомобілем «Huyndai Еlantra» 2008 року випуску, що належить його колишній дружині ОСОБА_2. Однак у майновій декларації за 2015 рік цей автомобіль не вказано.

3. Кандидат у деклараціях родинних зв’язків за 2016–2020 роки та за 2017–2021 роки вказав ОСОБА_1 як близьку особу, з якою спільно проживає з травня 2020 року. Проте упродовж 2017–2018 років Міросєді А.І. безоплатно користувався квартирою, яка належала рідному брату ОСОБА_1 – ОСОБА_3.

4. У майнових деклараціях за 2017 та 2018 роки кандидат зазначив право проживання у квартирі площею 53 кв.м у місті Костянтинівка. Вказана квартира належить ОСОБА_3, який на той момент не був родичом його близької особи. Тому кандидат зобов’язаний був декларувати витрати на таке житло (або подарунки), оскільки сукупна вартість оренди за рік проживання в такій квартирі, навіть при мінімальній оплаті такого житла, повинна була перевищувати чотири прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому сплачено за оренду житла (квартири) або прийнято подарунок (частина друга статті 23 Закону України «Про запобігання корупції).

5. Відкриті джерела містять інформацію про користування особою з анкетними даними як у кандидата російським номером телефону +НОМЕР_1.

6. Упродовж 2018–2019 та 2021 років батько кандидата ОСОБА_4 та його брат ОСОБА_5 неодноразово відвідували територію російської федерації.

Подібні поїздки без нагальної необхідності, по-перше, створювали ризики для незалежності кандидата й наражали його на можливість зовнішнього впливу спецслужб країни-агресора, по-друге, демонстрували зневажливе ставлення його сім’ї до громадянського консенсусу щодо публічного осуду агресивних дій російської федерації і неприйнятності відвідування території країни-агресора.

Така поведінка членів сім’ї кандидата могла завдати непоправної шкоди авторитету судової влади та поставити під сумнів його незалежність.

7. У липні 2021 року кандидат за договором дарування від батька ОСОБА_4 набув у власність квартиру площею 43,5 кв.м у місті Костянтинівка вартістю 5 000 грн. Вказана вартість нерухомості є значно нижчою за ринкову. Заниження вартості нерухомості, на думку ГРД, є недоброчесною практикою.

8. Кандидат не знайшов складу злочину та визнав невинним колишнього міського голову міста Дебальцеве ОСОБА_6 в організації так званого «референдуму» про незалежність так званої «Донецької народної республіки» у справі № 233/2127/15-к. Апеляційний суд Донецької області 01 лютого 2016 року відкрив апеляційне провадження, яке наразі зупинено до розшуку обвинуваченого.

Вказане судове рішення кандидата викликало значний суспільний резонанс. Група народних депутатів 13 січня 2016 року зверталася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо відкриття дисциплінарної справи. Зазначені обставини потребують додаткових пояснень кандидата та мають бути враховані при його оцінці за критерієм доброчесності та професійної етики.

9. Кандидат у майнових деклараціях за 2015–2019 роки не вказав жодних грошових заощаджень. Водночас у майновій декларації за 2020 рік ним задекларовано готівкові заощадження в розмірі 20 000 дол. США.

Ураховуючи те, що з 2019 року доходи кандидата значно не збільшилися, але збільшилися видатки у зв’язку з народженням дитини, ГРД вважає, що вказані обставини накопичення значної суми заощаджень потребують додаткових пояснень.

На спростування інформації, викладеної у висновку ГРД, Міросєді А.І. надав письмові пояснення, які підтримав під час співбесіди, зазначивши таке.

1. Стосовно перебування три терміни поспіль на посаді голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області суддя Міросєді А.І. пояснив, що вперше зборами суддів його було обрано головою суду відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі – Закон № 2453-VI) строком на два роки, оскільки збори суддів розпочалися 27 вересня 2016 року, а закінчилися 03 жовтня 2016 року (тобто згідно із Законом № 2453-VI). 02 червня 2016 року було прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Зборами суддів від 01 листопада 2018 року його обрано на адміністративну посаду голови цього ж суду вже за нормами Закону № 1402-VIII строком на три роки. 25 листопада 2021 року його повторно було обрано на адміністративну посаду голови цього ж суду також відповідно до норм Закону № 1402-VIII строком на три роки. Повторне обрання його головою суду здійснено з урахуванням рішення Ради суддів України (вищого органу суддівського самоврядування) від 02 квітня 2015 року № 34, у якому було роз’яснено, що особи, яких було призначено на адміністративні посади відповідно до законодавства, що діяло раніше, є такими, що можуть бути обраними на адміністративну посаду і обіймати її два строки поспіль.

Під час зборів суддів із питання обрання голови суду, які проводилися 03 жовтня 2016 року, 01 листопада 2018 року та 25 листопада 2021 року, кандидатів на посаду було декілька, але за результатами таємного голосування його було обрано головою суду, що підтверджується копіями відповідних протоколів та рішень зборів суддів Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області «Про обрання на адміністративну посаду голови суду».

Ураховуючи, що його обрання на адміністративну посаду голови суду здійснювалося за двома різними законами, Міросєді А.І. вважає, що ним не допущено порушення вимог закону, критеріїв доброчесності та професійної етики, оскільки наявна система обрання суддів на адміністративні посади є демократичною та унеможливлює будь-який вплив голови суду на суддів.

2.1. Стосовно недекларування у 2015–2016 роках відомостей про майно та майнові права на житлові об’єкти Міросєді А.І. пояснив, що після розлучення з дружиною (вересень 2015 року) він, не маючи власного житла, орендував різні житлові приміщення (квартири) у місті Костянтинівна Донецької області без укладення договорів оренди через категоричне небажання орендодавців. Фактично орендна плата або не перевищувала розмір плати за спожиті комунальні послуги або взагалі квартири здавалися в користування виключно за комунальні платежі. У зв’язку з цим він не мав документального підтвердження місця фактичного проживання, тому зазначав в усіх документах (у т.ч. у щорічних деклараціях) місце своєї реєстрації: Донецька область, місто Костянтинівна, АДРЕСА_1. Сплачені суми за спожиті комунальні послуги як за оренду житла не перевищували встановлений законодавством поріг для декларування. Також строки користування чужим житлом були нетривалими та не перевищували 183 днів на рік. Незазначення у щорічних деклараціях відомостей щодо тимчасового житла не мало на меті приховування цих обставин, а обумовлено виключно нетривалим періодом користування таким житлом та відсутністю підтверджувальних документів.

2.2. Стосовно недекларування у майнових деклараціях за 2012–2016 роки місця реєстрації кандидат пояснив, що до березня 2007 року він був зареєстрований та проживав у місті Дружківка Донецької області. Після переїзду до міста Костянтинівки Донецької області з березня 2007 року він зареєстрований у кімнаті № __ гуртожитку трамвайного депо (площею близько 15 кв.м), розташованому за адресою: місто Костянтинівна Донецької області, АДРЕСА_1, де зареєстрований і дотепер. Вказаною кімнатою він не користувався, тому інформації про неї не зазначав у майнових деклараціях. У 2016 року НАЗК надало роз’яснення щодо необхідності декларування майна, яке не перебуває у власності, але щодо якого є право користування. Про роз’яснення НАЗК він дізнався у 2017 році, тоді почав зазначати в майнових деклараціях право користування кімнатою у гуртожитку. Ніякого умислу приховати цей факт він не мав.

3. Стосовно вартості квартири площею 64,2 кв.м у місті Костянтинівка Донецької області, придбаної ОСОБА_1 у листопаді 2020 року, кандидат пояснив, що ця квартира була суміжною з квартирою, у якій мешкала ОСОБА_1, потребувала ремонту та була непридатною для проживання, у зв’язку з чим була придбана за ціною, визначеною (погодженою) сторонами в договорі купівлі-продажу від 30 листопада 2020 року (копію договору додано до пояснень). Зазначена вартість нерухомості, що перебувала в стані непридатному для проживання та потребувала ремонту для забезпечення хоча б мінімально комфортних умов проживання, станом на 2020 рік, була звичайною для міста Костянтинівка Донецької області. Наразі ця квартира є непридатною для проживання та недоступною для відвідування через руйнування внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та небезпекою перебування в місті Костянтинівка Донецької області.

4. Стосовно звільнення осіб від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення на підставі малозначності діяння кандидат Міросєді А.І. пояснив, що у адміністративних справах № № 233/4195/21, 233/2499/20, 233/2498/20, 233/3402/19, 233/2003/18 ним винесено постанови, якими ОСОБА_1,2,3,4,5 звільнено від адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172-6 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення з оголошенням усного зауваження та закриттям провадження у справі. Звільнення від адміністративної відповідальності у зазначених справах здійснено з дотриманням вимог статей 22, 23, 245, 280, 284 КУпАП, із належним встановленням та обґрунтуванням факту інкримінованого правопорушення, обставин, що пом’якшують чи/або обтяжують відповідальність, а також підстав звільнення правопорушників від такої відповідальності.

Проте стосовно звільнення ОСОБА_1 у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП у справі № 233/1410/2 суддя Міросєді А.І. визнав помилковим та пояснив, що під час розгляду цієї справи ним надано неналежну оцінку всім обставинам з урахуванням доведеності вини правопорушника належними та допустимими доказами інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки відповідно до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. За таких обставин провадження у цій адміністративній справі підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стосовно інформації, яка не стала підставою для висновку ГРД, але яку необхідно з’ясувати під час співбесіди, Міросєді А.І. пояснив таке.

1. Судові рішення, які, за доводами ГРД, ухвалені під час відпустки, він виносив, перебуваючи на робочому місті, адже у зв’язку з необхідністю дотримання строків розгляду справ (особливо кримінальних проваджень) неодноразово відкликався з відпусток. На підтвердження факту відкликання з відпусток надав розрахункові листки за липень – серпень 2012 року, відповідно до яких у серпні 2012 року при нарахуванні суддівської винагороди з нього було утримано суму нарахованих та виплачених відпускних за 1 день; копії сторінок з журналу обліку відпусток суддів Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області (із зазначенням кількості днів відкликання з відпустки).

Також під час проходження навчання в місті Донецьку він за можливості їздив на роботу, оскільки як суддя мав ненормований робочий день. 28 березня 2014 року приїхав до суду та з’ясував, що 27 березня 2014 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який було розподілено на нього для розгляду як головуючому судді (з невідомих причин його не було виключено з розподілу судових справ). Щоб не порушувати передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) п’ятиденний строк призначення кримінального провадження до підготовчого судового засідання 28 березня 2014 року без проведення судового засідання, що відповідає положенням КПК України, він виніс ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 15 квітня 2014 року о 10:00.

2. Автомобіль «Huyndai Elantra» 2008 року випуску на праві власності належить його колишній дружині. Він періодично користувався цим автомобілем. Декларування автомобіля здійснювалося в періоди фактичного користування.

3. З 2008 року він знає ОСОБА_1, але спільно проживати почали після народження їхньої дитини (ІНФОРМАЦІЯ_1), з цього часу почав зазначати про неї інформацію в деклараціях родинних зв’язків судді.

4. З 2015 року має дружні стосунки зі ОСОБА_3, який є рідним братом ОСОБА_1. Оскільки він не мав свого житла, ОСОБА_3 дозволив проживати в його квартирі в місті Костянтинівка Донецької області. За усною домовленістю проживання було безоплатним, письмовий договір позички не укладався, сплачувались тільки платежі за спожиті комунальні послуги та підтримувалась квартира в належному стані. У квартирі ОСОБА_3 він проживав із кінця 2017 року до 2018 року.

5. Номер телефону +НОМЕР_1 йому невідомий, такий номер ніколи не перебував у його користуванні. Водночас зауважив, що придбати стартовий пакет у російській федерації можливо тільки після пред’явлення паспорта, однак він ніколи не виїжджав до російської федерації.

6. Батьки кандидата і його рідний брат упродовж 2013–2021 років неодноразово їздили в гості до рідного брата батька та його дружини, які проживали в місті Коломна Московської області та померли у 2016 та 2012 роках відповідно. Також у селі Нижній Мамон Верхньомамонського району Воронезької області проживає родич батька ОСОБА_7, який є самотнім, має хронічні хвороби та похилий вік, з огляду на це теж відвідували. Після 2021 року батько та брат поїздок на територію російської федерації не здійснювали.

7. У липні 2021 року батько подарував йому квартиру площею 43,5 кв.м у місті Костянтинівка Донецької області. Для нотаріального посвідчення договору дарування об’єкта нерухомості між родичами першого ступеня споріднення ставка державного мита дорівнює нулю, тому проведення оцінки вартості такого об’єкта нерухомості не вимагається. Вартість предмета договору дарування визначена на розсуд дарувальника 5 000 грн, не є ринковою вартістю квартири як об’єкта нерухомості на час укладання угоди, а лише відображає волевиявлення сторін щодо оцінки такого дару (копію договору надано). Наразі вказана квартира є непридатною для проживання та недоступною для відвідування через руйнування внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

8. За результатами розгляду кримінального провадження № 233/2127/15-к ним 22 грудня 2015 року постановлено виправдувальний вирок. У зв’язку з цим народними депутатами України на дії судді було подано дисциплінарні скарги, за результатами розгляду яких ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 червня 2018 року № 2002/1дп/15-18 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Міросєді А.І.

9. У 2020 році загальний дохід Міросєді А.І. становив 1 243 227 грн, з яких фактично отримано 994 581 грн. Курс у 2020 році становив близько 27 грн за 1 долар США. Щомісячно після отримання суддівської винагороди він купував певну кількість доларів США, унаслідок чого загалом за рік придбав 20 000 доларів США (приблизно 540 000 грн), які відображено в майновій декларації як заощадження. Решту коштів у сумі приблизно 454 581 грн було витрачено на потреби сім’ї (орієнтовно по 37 881 грн щомісяця, що досить немало для міста Костянтинівка Донецької області).

Комісія, оцінивши вказані вище факти як кожен окремо, так і в сукупності, вважає, що вони не є достатніми для визнання Міросєді А.І. таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Однак деякі фактичні дані знайшли своє відображення при зниженні балів за виявлені порушення правил та/або норм.

Так, оцінюючи обставини питання 1 висновку ГРД з урахуванням пояснень кандидата та наданих ним документів (копій рішень та протоколів загальних зборів Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області), Комісія зазначає таке.

Частиною другою статті 20 Закону № 2453-VІ (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII) визначено, що голова місцевого суду, його заступник, обираються на посади зборами суддів відповідного суду із числа суддів цього суду строком на два роки, але не більш як на строк повноважень судді, шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів, які працюють у відповідному суді.

Частина четверта вказаної статті Закону № 2453-VІ передбачала, що суддя, обраний на адміністративну посаду у порядку, визначеному цією статтею, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль.

Верховною Радою України 02 червня 2016 року прийнято Закон № 1402-VІІІ, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Статтею 20 Закону № 1402-VІІІ оновлено порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад, зокрема, голова місцевого суду, його заступник обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини дев’ятої статті 20 Закону № 1402-VІІІ суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом.

Насамперед Комісія вважає за необхідне наголосити, що законодавець у вказаних вище редакціях законів, які були чинними кожен у свій час, висловлював однозначну позицію щодо неприпустимості перебування судді на посаді голови суду більше двох строків. Комісія вочевидь не толерує намагання певних голів судів обійти вимоги законодавства щодо неможливості перебування судді на посаді голови суду більше ніж два строки поспіль і вважає, що законодавець доволі чітко висловив свою позицію стосовно цього питання, а тому судді повинні неухильно дотримуватися цієї вимоги та очікувань суспільства.

Водночас Комісія критично оцінює пояснення судді, що перше обрання його на посаду голови суду строком на два роки відбулося за нормами Закону № 2453-VІ. Адже рішення зборів суддів Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області про обрання на адміністративну посаду голови суду № 10 ухвалене 03 жовтня 2016 року, тобто після набрання чинності Законом № 1402-VІІІ (30 вересня 2016 року). Хоча в протоколі зборів суддів Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 10 від 03 жовтня 2016 року зазначено, що вони є продовженням зборів від 27 вересня 2016 року, однак зі змісту цього протоколу вбачається, що на порядок денний засідання винесено питання про обрання голови суду, запропоновано кандидатури, проведено їх обговорення, голосування та затверджено результати щодо обрання особи на адміністративну посаду голови суду, зокрема головою суду обрано суддю Міросєді А.І. строком на два роки.

Однак відповідно до пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом (30 вересня 2016 року), Закон № 2453-VІ (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (речення перше – третє абзацу п’ятого пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Зазначеним вище спростовуються пояснення Міросєді А.І., що вперше на адміністративну посаду голови суду він обирався за нормами Закону № 2453-V, оскільки на момент проведення зборів суддів та прийняття рішення про затвердження обраного голови цей закон уже був нечинним.

Ураховуючи принцип правової визначеності, який передбачає, зокрема, що закони мають бути застосовані в передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю, Комісія виснує, що зайняття Міросєді А.І. посади голови суду тричі поспіль при законодавчому обмеженні двома строками, можуть викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини щодо виконання суддею своїх обов’язків із дотриманням вимог законодавства та професійної етики (чесно, неупереджено, незалежно й компетентно).

З огляду на викладене, за результатами закритого голосування Комісією одноголосно встановлено наявність підстав для зменшення балів за критеріями доброчесності та професійної етики за показником «поведінка у професійній діяльності та особистому житті» на 15 балів.

Крім цього, проаналізувавши пояснення судді щодо ухвалених рішень (постанов) у адміністративних справах № № 233/4195/21, 233/2499/20, 233/2498/20, 233/3402/19, 233/2003/18, 233/1410/20, Комісія наголошує, що зміст судових рішень та їх обґрунтованість у наведених адміністративних справах не оцінюється під час кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді загального апеляційного суду, оскільки остаточне рішення не може бути переглянуто, крім встановлених процесуальними законами випадків його перегляду відповідним судом (Рішення Конституційного Суду від 11 червня 2020 року № 7-р/2020).

Водночас Комісія, враховуючи пояснення судді Міросєді А.І. щодо розгляду ним адміністративних справ, які наведено у висновку ГРД, зазначає з таке.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кандидат Міросєді А.І. під час співбесіди визнав, що ним під час розгляду адміністративної справи № 233/1410/20 не дотримано відповідних вимог, що призвело до неправильного застосування положень статті 22 КУпАП та результатів розгляду інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Статтею 284 КУпАП визначено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Комісією також встановлено, що у адміністративних справах № № 233/4195/21, 233/2499/20, 233/2498/20, 233/3402/19, 233/2003/18 за результатами їх розгляду ухвалено судові рішення (постанови) про звільнення ОСОБА_1 (2, 3, 4, 5) від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172-6 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та оголошено усне зауваження; у адміністративній справі № 223/1410/20 звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті130 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та оголошено усне зауваження. Водночас у резолютивних частинах постанов у справах № № 233/4195/21, 233/3402/19, 233/2003/18 відповідно до частини другої статті 284 КУпАП зазначено про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (2, 3) , у справах № № 233/2499/20, 233/2498/20, 233/1410/20 суддя не зазначив про закриття провадження у справі.

Оцінюючи зазначені вище обставини в їх сукупності (зокрема, щодо порушення норм матеріального права при розгляді справ про адміністративні правопорушення), Комісія одноголосно вирішила зменшити бали за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».

Стосовно інших обставин та інформації, викладених у висновку ГРД, Комісія вважає пояснення кандидата Міросєді А.І. обґрунтованими та достатніми, підтвердженими належними документами, жодних доказів на їх спростування немає, тому вони не є достатніми для визнання кандидата таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Отже, за результатами дослідження матеріалів досьє, інформації ГРД, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критеріями професійної етики та доброчесності, становить 270 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів) максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	43,40	359,90
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	146,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	130,50
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	19,33	37,66
	Безперервний розвиток	18,33
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9,33	37,66
	Ефективна взаємодія	9,67
	Стійкість мотивації	9,33
	Емоційна стійкість	9,33
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		270,00
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	705,22

Таким чином, Міросєді А.І. підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями «Професійна компетентність», «Особиста компетентність», «Соціальна компетентність», «Доброчесність та професійна етика».

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Міросєді Андрій Ілліч набрав 705,22 бала.

2. Питання про підтвердження здатності Міросєді Андрія Ілліча здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді винести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

Головуючий                                                                                            Михайло БОГОНІС

Члени Комісії:                                                                                         Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                                   Галина ШЕВЧУК