239/ас-26

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Сергія ЧУМАКА,

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША (доповідач),

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Галини БІЛОСЕВИЧ,

представника Громадської ради доброчесності Світлани ІЛЬНИЦЬКОЇ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Білосевич Галини Степанівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

І. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

1. Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
2. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

         Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79³ Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

3. Згідно з частиною другою статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
4. Частиною другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
5. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Відповідно до пунктів 1.1‒1.6 Положення про кваліфікаційне оцінювання завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
6. Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі загальної юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів в апеляційних судах.
7. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.
8. Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
9. У грудні 2023 року Білосевич Галина Степанівна звернулась до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особи, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
10. Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Білосевич Г.С. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

ІІ. Основні відомості про кандидата.

11. Білосевич Г.С., дата народження – ____________ року, на момент подання заяви мала повних __ років. Є громадянкою України. Володіння державною мовою підтверджено сертифікатом УМД № 00202599 від 12 жовтня 2023 року на рівні вільного володіння (другий ступінь). Станом на дату проведення співбесіди кандидат є несудимою (відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», наданої в межах спеціальної перевірки).
12. Повну вищу юридичну освіту Білосевич Г.С. здобула 30 червня 1998 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка, отримала диплом про повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.
13. Стаж професійної діяльності у сфері права перевищує 25 років. Після здобуття вищої юридичної освіти Білосевич Г.С. обіймала такі посади: з 09 жовтня 1990 до 12 вересня 1994 року – секретаря судових засідань, секретаря Кременецького районного суду Тернопільської області; з 13 вересня 1994 року до 09 лютого 1995 року – юрисконсульта Кременецького районного військкомату; з 04 квітня 1996 року до 06 липня 1998 року – юрисконсульта Кременецької міської ради; з 07 липня 1998 року до 05 липня 1999 року – стажиста Кременецького районного суду Тернопільської області; з 06 липня 1999 року до 12 липня 2000 року – помічника прокурора прокуратури Кременецького району; з 14 липня 2000 року і дотепер – судді Кременецького районного суду Тернопільської області.
14. Указом Президента України від 29 червня 2000 року № 833/2000 Білосевич Г.С. призначено на посаду судді Кременецького районного суду Тернопільської області строком на п’ять років. Присягу судді склала 28 вересня 2000 року.
15. Постановою Верховної Ради України від 08 липня 2005 року № 2788-IV Білосевич Г.С. обрано суддею Кременецького районного суду Тернопільської області безстроково.
16. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06 червня 2019 року № 410/ко-19 суддю Кременецького районного суду Тернопільської області Білосевич Г.С. визнано такою, що відповідає займаній посаді (за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідність займаній посаді набрала 778,5 бала).

ІІІ. Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

17. Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
18. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
19. Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
20. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допущено 706 кандидатів до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах.
21. Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
22. Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
23. З огляду на зазначене вище Білосевич Г.С. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23:

24. Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
25. Отже, загальна кількість балів, отриманих Білосевич Г.С. за кваліфікаційний іспит, становить 364,8 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

ІV. Проведення спеціальної перевірки.

26. Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Білосевич Г.С.
27. Запити про надання відомостей стосовно Білосевич Г.С. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. На запити одержано інформацію з Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
28. НАЗК надіслало до Комісії (лист від 07 серпня 2025 року № 49-01/67619-25) результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за 2024 рік.
29. За результатами спеціальної перевірки фактів відображення в Декларації недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, шо має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено.
30. Отже, під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка беззастережно свідчить про невідповідність вимогам до кандидата на посаду судді. Проте результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

V. Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики).       

V-І. Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

31. Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Білосевич Г.С.
32. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Білосевич Г.С. визначено члена Комісії Сабодаша Р.Б.
33. Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист № 21-6808/25) та запропонувала надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, особиста компетентність ‒ 50 балів (рішучість та відповідальність ‒ 25 балів, безперервний розвиток ‒ 25 балів) і соціальна компетентність ‒ 50 балів (ефективна комунікація ‒ 12,5 бала, ефективна взаємодія ‒ 12,5 бала, стійкість мотивації ‒ 12,5 бала, емоційна стійкість ‒ 12,5 бала).
34. До Комісії 19 серпня 2025 року надійшли пояснення та докази від кандидата Білосевич Г.С. на виконання листа Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25. Кандидат надала інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
35. Крім того, з метою оцінки відповідності Білосевич Г.С. критеріям кваліфікаційного оцінювання Комісія 30 вересня 2025 року надіслала лист голові Кременецького районного суду Тернопільської області про надання інформації про загальну кількість заяв про самовідвід, відвід, розглянутих справ про позбавлення батьківських прав, розглянутих справ про визначення місця проживання дитини за позовом батька дитини, розглянутих справ про встановлення факту проживання дитини разом з батьком, розглянутих справ про визнання особи недієздатною, розглянутих справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею Білосевич Г.С.
36. До Комісії 27 квітня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 26 квітня 2026 року.
37. Комісією надано кандидату копію Висновку ГРД для ознайомлення і надання пояснень та копій підтверджувальних документів (за наявності).
38. Кандидату надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.
39. Співбесіду з кандидатом проведено 21 травня 2026 року. На початку співбесіди кандидата Білосевич Г.С. ознайомлено з її правами. Встановлено відсутність обставин, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також запропоновано надавати уточнювальну інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.
40. Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

V-ІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

41. Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.
42. Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:
    1.  Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
    2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.
43. Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
44. Вага критерію особистої компетентності та його показників визначена таким чином: особиста компетентність ‒ 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність ‒ 25 балів; безперервний розвиток ‒ 25 балів.
45. Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення про кваліфікаційне оцінювання ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.
46. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.
47. Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
48. Не менш важливу роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відіграє співбесіда. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.
49. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.
50. Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
51. Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.
52. Надані кандидатом документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

53. Отже, надана кандидатом інформація в письмових поясненнях та під час співбесіди продемонструвала належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
54. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,50 бала із 50 можливих, що дорівнює 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

V-ІІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

55. Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.
56. Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:
    1. Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.
    2. Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.
    3. Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.
    4. Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).
57. Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
58. Вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність ‒ 50 балів, з яких: ефективна комунікація ‒ 12,5 бала; ефективна взаємодія ‒ 12,5 бала; стійкість мотивації ‒ 12,5 бала; емоційна стійкість ‒ 12,5 бала.
59. Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальних компетентностей.
60. Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
61. Не менш важливу роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відіграє співбесіда. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.
62. Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.
63. Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
64. Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.
65. Надані Білосевич Г.С. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

66. Отже, надана інформація та участь у співбесіді продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.
67. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

V-ІV. Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

68. Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.
69. Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.
70. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.
71. І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.
72. Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:
    1. Незалежність.
    2. Чесність.
    3. Неупередженість.
    4. Сумлінність.
    5. Непідкупність.
    6. Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
    7. Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.
73. Наповнюють зміст цих показників затверджені Вищою радою правосуддя Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді).
74. Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.
75. У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, і у такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
76. Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.
77. Натомість у разі суттєвої невідповідності кандидата на посаду судді показнику на 15 балів знижується оцінка за кожним показником критеріїв доброчесності та професійної етики. На цьому етапі враховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для прийняття рішень в межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а зниження оцінки потребує окремого голосування під час закритого обговорення.
78. Таким чином, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

V-V. Встановлення відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

79. Як вже зазначалось у цьому рішенні, до Комісії 27 квітня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Білосевич Г.С. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 26  квітня 2026 року.
80. Підставою для висновку стали виявлені ГРД обставини.
81. У Висновку ГРД зазначено, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність». 
82. Кандидат під час здійснення професійної діяльності не вживала достатніх заходів щодо дотримання прав дитини та можливо сприяла створенню підстав для уникнення військовозобов’язаними мобілізації згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року тощо, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, у здатності виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.
83. Кандидатом у період з 2023 року до 2025 року ухвалено 4 судові рішення у справах № 601/3411/24, № 601/3198/24, № 601/1014/24, № 601/2423/23 за позовом батька до матері про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
84. Кандидатом також ухвалено 3 судові рішення у справах № 601/253/23, № 601/1044/22, № 601/3369/25 про визначення місця проживання дитини разом з батьком.
85. Водночас справа № 601/2423/23 викликала у ГРД сумніви з огляду на обставини її розгляду та ухвалене судом рішення. На переконання ГРД суддя винесла рішення про позбавлення батьківських прав матір дитини та надала можливість батькові не бути призваним на військову службу до Збройних Сил України. Крім того ГРД повідомляє, що у вказаній справі провадження відкрито 06 вересня 2023 року, а рішення ухвалено 18 вересня 2023 року, тобто через 12 днів з дня відкриття провадження у справі.
86. Надаючи оцінку доводам ГРД та поясненням кандидата, Комісія виходить із такого.
87. Насамперед Комісія вкотре підкреслює, що кваліфікаційне оцінювання не є апеляційним чи касаційним переглядом судових рішень. Комісія не уповноважена встановлювати правильність застосування кандидатом норм матеріального чи процесуального права – це є виключною прерогативою судів вищих інстанцій у порядку, визначеному процесуальним законодавством. Натомість предметом оцінювання є зовнішні поведінкові прояви кандидата під час здійснення правосуддя – те, чи відповідає спосіб ведення провадження стандартам, які підтримують суспільну довіру до судової влади.
88. Визначаючись, щодо цієї категорії справ, Комісія зважає на те, що частиною третьою статті 51 Конституції України перебдачено, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Положеннями частин сьомої, восьмої статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
89. Законом України «Про охорону дитинства» також визначено, що охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави. З метою забезпечення реалізації̈ прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний̆ захист, всебічний̆ розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлено основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
90. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке, серед іншого, охоплює питання батьківства та позбавлення батьківських прав. Право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположну складову сімейного життя, тобто одного з фундаментальних прав, гарантованих Конвенцією. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці неодноразово звертав увагу, що у справах, які стосуються відносин батьків з їхніми дітьми, існує обов’язок діяти швидко та проявляти виняткову ретельність, враховуючи ризик того, що плин часу може фактично визначити результат справи. У справах щодо догляду за дитиною для забезпечення її найкращих інтересів національні суди повинні насамперед швидко та належним чином реагувати на динамічну ситуацію в сім’ї, а не керуватися метою формального завершення провадження. Залежно від обставин, сімейні суди можуть бути зобов’язані пом’якшити конфліктну ситуацію, якщо така існує між розлученими батьками, наприклад, шляхом звернення до медіації або інших способів вирішення конфлікту. Вони також можуть мати необхідність сприяти контактам між батьком, який̆ не має опіки, та дитиною за допомогою тимчасових рішень. Обов’язок оперативного розгляду справи щодо догляду за дитиною та обов’язок оцінки суті справи на основі якісних і достатніх доказів є однаково важливими складовими поняття ретельності, яку національні суди повинні проявляти для дотримання статті 8 Конвенції̈ (справи «Т.С. проти Італії», «М.Х. проти Польщі»).
91. Попри це Колегія також вважає за необхідне окремо зупинитись на специфічному контексті, а саме – на правовому режимі воєнного стану, введеному в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, та неодноразово продовженому в установленому порядку.
92. В умовах збройного конфлікту та загальної мобілізації суди продовжують здійснювати правосуддя, однак окремі категорії справ набувають якісно іншого суспільного виміру – не лише як правові спори між приватними особами, а як провадження, результат яких може прямо або опосередковано позначатись на питаннях, дотичних до обороноздатності держави та рівності виконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни.
93. До числа таких підвищено чутливих проваджень належать, зокрема, справи про позбавлення батьківських прав матері дитини, визначення місця проживання дитини з батьком, в яких позивачем виступає чоловік призовного віку, що підлягає мобілізації.  Відтак судове рішення, яким визначається місце проживання дитини з таким батьком, об’єктивно може ставати юридичним підґрунтям для реалізації чи обстоювання права на відстрочку, виїзду за кордон або ж породжувати особливий порядок несення служби. Це є зовнішньою обставиною, яка не залежить від волі суду та не свідчить про будь-яку недобросовісність учасників, однак формує контекст суспільного сприйняття такого провадження.
94. З огляду на зазначене, звичайна розсудлива людина, достатньою мірою поінформована про воєнний контекст та обставини конкретної справи, неминуче оцінюватиме таке провадження через призму питання: чи забезпечив суд таку прозорість судочинства, яка виключає будь-які обґрунтовані сумніви в тому, що інтереси дитини, а не жодні інші міркування, були єдиним і визначальним критерієм ухвалення рішення? Саме цей стандарт – а не питання правильності рішення по суті – є тим зовнішнім виміром, який підлягає оцінці в межах кваліфікаційного оцінювання.
95. Комісія наголошує, що підвищена суспільна чутливість таких справ не є підставою для оцінки безпосередньо правової позиції суду – суддівський розсуд залишається недоторканним. Однак вона є підставою для вищих вимог до зовнішньої переконливості процесу: ретельності, яка є видимою для стороннього спостерігача, повноти залучення незалежних джерел інформації про інтереси дитини, чіткого й доступного для сприйняття обґрунтування кожної процесуальної дії суду.
96. Для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання у таких випадках Комісія виходить із необхідності дотримання двох взаємодоповнювальних засад  – наочності («видимості») правосуддя та неприпустимості аномального процесуального поспіху, які в сукупності визначають стандарт зовнішньої переконливості судочинства, обов’язковий для кожного судді незалежно від правильності ухвалених ним рішень по суті.
97. Вимога, щоб правосуддя не лише чинилось, а й було видно, що воно чиниться, сходить до численних правових позицій ЄСПЛ, який закріпив його як стандарт оцінки об’єктивної безсторонності суду: навіть зовнішні ознаки можуть мати вирішальне значення, адже від цього залежить довіра, яку суди в демократичному суспільстві зобов’язані вселяти у своїх рішеннях.
98. Потреба в забезпеченні очевидності («видимості») здійснення правосуддя безпосередньо відображена і в положеннях Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 21 липня 2006 року № 2006/23. Згідно з пунктом 3.1 цих принципів поведінка судді має бути бездоганною навіть з погляду стороннього спостерігача; поведінка та діяльність судді мають підтримувати впевненість суспільства в доброчесності правосуддя (пункт 3.2 Бангалорських принципів поведінки суддів).
99. Зазначені положення відтворені в Кодексі суддівської етики, який зобов’язує суддю докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини – законослухняної особи, достатньою мірою поінформованої про факти та процеси, що відбуваються, яка об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони, його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
100. Неприпустимість процесуального поспіху походить від латинського виразу «festinatio justitiae est noverca infortunii». Суть цієї максими зводиться до тези «поспіх – ворог правосуддя», що передає сутність вимоги до якості судового процесу, на противагу лише вимозі до строків його завершення. Поспіх у правосудді — це не просто зайва квапливість, це будь-яке відхилення від процесуальної необхідної, яке залишає враження, що справа не отримала тієї уваги, якої вона потребувала.
101. Комісією перевірено ухвалені Білосевич Г.С. справи, які мають значний суспільний інтерес.
102. Так, у справі № 601/3411/24 ухвалою суду від 14 листопада 2024 року відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче судове засідання на 26 листопада 2024 року та надано відповідачці 15-денний строк з дня отримання ухвали подати відзив на позов.  21 січня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та зобов’язано службу у справах дітей Кременецької міської ради Тернопільської області надати висновок щодо доцільності (недоцільністі) позбавлення відповідачки батьківських (материнських) прав. Рішенням суду від 25 лютого 2025 року позов задоволено та, зокрема, позбавлено відповідачку батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини.
103. У справі № 601/3198/24 ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче судове засідання на 10 грудня 2024 року та надано відповідачці 15-денний строк з дня отримання ухвали подати відзив на позов.  Ухвалою суду від 27 грудня 2024 року зобов’язано службу у справах дітей Почаївської міської ради Тернопільської області надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських (материнських) прав стосовно її неповнолітніх дітей. 13 березня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Рішенням суду від 08 квітня 2025 року позов задоволено та, зокрема, позбавлено відповідачку батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей.
104. У справі № 601/1014/24 ухвалою від 02 квітня 2024 року відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче судове засідання на 23 квітня 2024 року та надано відповідачці 15-денний строк з дня отримання ухвали подати відзив на позов.  Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року зобов’язано службу у справах дітей Кременецької міської ради Тернопільської області надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина. Рішенням суду від 09 липня 2024 року позов задоволено та, зокрема, позбавлено відповідачку батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина.
105. У справі № 601/2423/23 ухвалою від 06 вересня 2023 року відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче судове засідання на 18 вересня 2024 року та надано відповідачці 15-денний строк з дня отримання ухвали подати відзив на позов. Рішенням суду від 18 вересня 2023 року позов задоволено та, зокрема, позбавлено відповідачку батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина.
106. У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Також підкреслено, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.
107. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
108. У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
109. Беручи до уваги наведені засади та стандарти, Комісія дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.
110. Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Таким чином, у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак нетипової поведінки, свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.
111. Частиною сьомою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
112. У письмових поясненнях та під час співбесіди кандидат пояснила, що відповідно до ЦПК України суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні, якщо відповідач визнав позов. У справі № 601/2423/23 відповідач – мама дитини, з 2017 року проживає у Польщі, вийшла заміж за громадянина Польщі, подала до суду нотаріально завірену заяву про те, що вона добровільно і безумовно відмовляється від своїх батьківських прав, позов визнає повністю. Шлюб між сторонами розірвано з 2017 року. Актами обстеження відповідними службами місця проживання дитини, довідками з місця навчання та висновком служби у справах дітей доведено, що дитина проживає з батьком з липня 2017 року і той займається її вихованням та забезпеченням. Мати проживає за кордоном, де одружена з громадянином Польщі і свідомо не виконує свої материнські обов’язки.
113. Під час співбесіди на уточнювальне запитання члена Комісії щодо необхідності обов’язкового виконання судом норм частини восьмої статті 178 ЦПК України, якими встановлено, що строк не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі і в цьому випадку справу мало бути призначено не раніше 21 вересня 2023 року, кандидат погодилась, що нею дійсно не дотримано імперативної норми щодо строку призначення справи до розгляду. Водночас кандидат зауважила, що в цій справі до позову було долучено нотаріально завірену копію заяви матері про безумовне визнання позову, висновок служби у справах дітей.
114. Під час співбесіди на запитання члена Комісії щодо можливості надходження до суду заяви відповідачки щодо невизнання позову про позбавлення її батьківських прав після розгляду справи кандидат погодилась, що така ситуація могла мати місце, проте які дії вона мала би вчинити при таких обставинах кандидат пояснити не змогла.
115. Водночас стверджувала, що за її суддівську кар’єру не було жодної справи, у якій сторона не була належним чином повідомлена про дату, час та місце її розгляду.
116. Стосовно справи № 601/2423/23 Комісія вважає за необхідне вказати окремо про таке.
117. Ухвалою суду від 06 вересня 2023 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 18 вересня 2023 року.
118. Рішенням суду від 18 вересня 2023 року позов задоволено, позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 та, зокрема, стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина.
119.  Зі змісту ухваленого Білосевич Г.С. рішення встановлено, що відповідач (мати дитини) подала заяву, в якій добровільно та безумовно відмовляється від своїх батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_2 та згодна на позбавлення її батьківських прав.
120. Водночас з тексту ухвали від 06 вересня 2023 року Комісією також встановлено, що, хоча справу призначено на 18 вересня 2023 року, кандидат надала відповідачці 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали подати відзив на позов.
121. Комісія зазначає, що частиною сьомою статті 178 ЦПК України чітко визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, отже, суддею розгляд справи проведено з порушенням імперативних приписів статті 178 ЦПК України.
122. Крім того, відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
123. Відповідно до частини другої статті 206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони в повноваженнях на їх вчинення.
124. Водночас кандидат, на думку Комісії, не змогла переконливо пояснити, яким чином відповідачка могла дізнатися про відкриття провадження у справі та встигнути подати відзив на позов, враховуючи, що розгляд справи відбувся в підготовчому судовому засіданні до закінчення строку подання відзиву на позов та, як убачається із рішення суду, без участі відповідача в судовому засіданні.
125. У рішенні від 06 серпня 2025 року № 260/ас-25 Комісія вже наголошувала на недопустимості виникнення ситуації, за якої створюється враження формального та механічного підходу при вирішенні питання щодо фундаментальних прав людини.
126. Аналізуючи практику кандидата в зазначеній категорії справ, Комісія відзначає очевидну системну розбіжність у підходах судді до ведення процесу. Так, у справах № 601/3411/24, № 601/3198/24 та № 601/1014/24 провадження здійснювалися з дотриманням процесуальних вимог закону: судом витребовувалися висновки органів опіки та піклування, сторонам надавався реальний час для реалізації процесуальних прав, а розгляд тривав від кількох місяців до пів року. Така тривалість та ретельність розгляду повністю відповідають як вимогам національного законодавства, так і стандартам статті 8 Конвенції щодо необхідності глибокого вивчення динамічної ситуації в сім’ї.
127. Відповідно до пунктів 14, 17, 19 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники), оцінка доброчесності та професійної етики передбачає встановлення відповідності кандидата, зокрема, таким показникам: «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність».
128. Показник «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» означає неухильне дотримання суддею (кандидатом) правил професійної етики та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності. Кандидат відповідає цьому показнику, якщо, зокрема, поводиться відповідно до приписів Кодексу суддівської етики, забезпечує таку поведінку під час здійснення правосуддя, яка у звичайної розсудливої людини не викликає обґрунтованого сумніву в доброчесності судді.
129. Водночас встановлені обставини розгляду справи № 601/2423/23 свідчать про протилежне. Розгляд справи, у якій вирішувалося питання позбавлення батьківських прав у контексті воєнного стану та мобілізації, був проведений до спливу встановленого законом строку. Таке провадження неминуче сприймається звичайною розсудливою людиною, достатньою мірою поінформованою про обставини справи, як таке, в якому суд не забезпечив прозорості й процесуальної обачності, необхідних для підтримання суспільної довіри до правосуддя.
130. За таких обставин проведення розгляду до закінчення встановленого законом строку для подання відзиву та нездатність кандидата під час співбесіди пояснити алгоритм дій суду в разі зміни позиції відповідачки після ухвалення рішення об’єктивно створюють враження поспішності розгляду справи.
131. Показник «сумлінність» означає старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом) своїх обов’язків (пункт 19 Єдиних показників). Суддя (кандидат) відповідає цьому показнику, якщо, зокрема: вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення процесуальних дій; наводить належне обґрунтування процесуальних рішень; не допускає свавілля під час ухвалення рішень.
132. Порядок розгляду справи № 601/2423/23 суперечить цим вимогам у кількох аспектах. По-перше, кандидатом не дотримано розумного строку надання відповідачці можливості подати відзив: розгляд відбувся фактично до будь-якої реальної можливості отримання відповіді від сторони, яка перебуває за кордоном. По-друге, аномальна короткість провадження – 12 днів від відкриття до ухвалення рішення у справі про позбавлення батьківських прав – демонструє відступ від стандарту ретельного та відповідального виконання суддею своїх обов’язків, відповідно до якого судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку. Поспішність у вирішенні питань, дотичних до фундаментальних прав людини і дитини, є саме тим проявом несумлінності, який підриває суспільну довіру до правосуддя незалежно від змісту ухваленого рішення по суті.
133. У сукупності встановлені обставини свідчать про недотримання кандидатом стандарту зовнішньої переконливості судочинства, який вимагає, щоб правосуддя не лише здійснювалося, а й об’єктивно сприймалося як таке, що здійснюється без поспіху, з належною процесуальною обачністю та повагою до фундаментальних прав учасників справи.
134. Відповідно до пункту 5.5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію.
135. Згідно з пунктом 5.10 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
136. З огляду на зазначені обставини члени Комісії у складі колегії одноголосно визнали, що кандидатом допущено істотні порушення при розгляді справи, яка має значний суспільний інтерес та підвищений корупційний ризик, тому кандидат не відповідає показникам «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність» критеріїв доброчесності та професійної етики, а отже, Комісія оцінює ці показники і, відповідно, весь критерій у 0 балів.
137. На думку ГРД, кандидат на посаду судді також не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», оскільки відвідувала територію держави-агресора (російської федерації) без нагальної потреби.
138. Так, відповідно до відомостей суддівського досьє, зокрема анкети кандидата, у 2018 році вона зазначила, що зі своєю сестрою ОСОБА_4, вона не підтримує стосунків; інформація про сестру їй невідома.
139. Водночас під час кваліфікаційного оцінювання у 2019 році було встановлено, що в період 24–27 лютого 2017 року кандидат разом із донькою та матір’ю відвідувала сестру в місті москва (російська федерація), де остання проживає.
140. Під час співбесіди у 2019 році кандидат повідомила, що поїздка була пов’язана з участю у хрещенні ІНФОРМАЦІЯ_1. Кандидат також зазначила, що її мати періодично здійснює поїздки до російської федерації з метою допомоги сестрі ІНФОРМАЦІЯ_2. Таким чином, кандидат в анкеті свідомо подала неправдиву інформацію.
141. Крім того, ГРД також зазначає, що поїздка була здійснена у 2017 році – у період, коли збройна агресія російської федерації проти України вже тривалий час перебувала в гострій фазі. На той момент російською федерацією було окуповано Автономну Республіку Крим, тривали активні бойові дії на сході України, окуповано значні території Донецької та Луганської областей, відбулися події, що мали значний суспільний резонанс, зокрема збиття літака Іл-76 у місті Луганську та пасажирського літака Boeing-777 рейсу MH17 у Донецькій області.
142. Відвідування представниками судових органів окупованих територій та території країни-агресора без нагальної потреби сприймається суспільством негативно та може зашкодити авторитету судової влади загалом. Отже, поведінка судді, не пов’язана із нагальними чи невідворотніми потребами в поїздках до рф та на окуповані території; нерозуміння негативних наслідків, які виникають у суспільстві через такі поїздки представника української влади, свідчить про недодержання суддею вимог до професійної етики та підрив авторитету судової влади України загалом.
143. У письмових поясненнях та під час співбесіди в межах конкурсу на посаду судді апеляційного суду, кандидат пояснила, що перетинала кордон з рф на початку 2017 року лише на 1 день (з дорогою – 3 дні). Підставою поїздки було хрещення ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім того, у 2017 році поїздки не були заборонені, а лише існували рекомендації утриматись від поїздок.
144. Кандидат також пояснила, що це була одноразова поїздка і вона вважала, що у 2017 році активність спецслужб ще не була настільки високою, як після повномасштабного вторгнення 2022 року.
145. Ураховуючи наведене, Комісія відзначає, що Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII затверджено «Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», у якому рф було визнано державою-агресором.
     21 квітня 2015 року Постановою Верховної Ради України № 337-VIII схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» (далі – Заява). У Заяві Верховна Рада України констатувала:
146. Із 20 лютого 2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1 Заяви). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала російську федерацію державою-агресором (абзац шостий Звернення).
147. У квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії російської федерації проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року) (абзац п’ятий пункту 1 Заяви).
148. 27 серпня 2014 року третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви).
149. Наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя – невід’ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини території України у Донецькій та Луганській областях (абзац перший пункту 3 Заяви). Російська федерація своїми протиправними діями заподіяла також нематеріальну шкоду Україні, порушуючи права громадян України, у тому числі право на життя, в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, у Донецькій та Луганській областях. Жертвами збройної агресії російської федерації стало мирне населення, зокрема жінки та діти (абзаци четвертий і п’ятий пункту 3 Заяви).
150. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України» підтверджено факт окупації рф території АР Крим.
151. Україна 16 січня 2017 року ініціювала в міжнародному суді ООН (далі – МС ООН) розгляд справи ICSFT&ICERD – про порушення рф Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism) 1999 року та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination) 1965 року.
152. МС ООН 09 квітня 2017 року застосував тимчасові запобіжні заходи проти російської федерації на вимогу України. Своїм наказом МС ООН, серед іншого, зобов’язав росію «утриматись від вжиття чи підтримання обмежень щодо можливості кримських татар зберегти власні представницькі інституції, включаючи Меджліс», «забезпечити доступ до отримання освіти українською мовою», та закликав сторони не вживати заходів, які б могли загострити спір перед судом, який включає як здійснення дискримінаційних дій на території АР Крим, так і підтримання актів тероризму на сході України. Надалі МС ООН визнано порушення рф Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination) 1965 року через позбавлення дітей в окупованому Криму можливості навчатися українською мовою, оскільки в той спосіб, в який рф реалізує освіту в Криму після 2014 року щодо шкільної освіти українською мовою, вона порушує свої зобов’язання згідно з пунктом 1 (а) статті 2, статтею 5 (e) (v) Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації». МС ООН встановив, що, обмежуючи діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, рф порушила зобов’язання відповідно до пункту 106 (1) (a) Наказу МС ООН від 19 квітня 2017 року про призначення тимчасових заходів у справі. Також визнано, що рф порушила своє зобов’язання утримуватися від будь-яких дій, які могли б загострити або розширити спір з Україною (пункт 106 (2) Наказу МС ООН від 19 квітня 2017 року).
153. ЄСПЛ 25 січня 2023 року в рішенні у справі «Україна і Нідерланди проти Росії» констатував, що поза будь-яким розумним сумнівом у Донбасі були російські військові. На переконання ЄСПЛ, це було так з квітня 2014 року. Російські солдати воювали у складі збройних угруповань та перебували на командних посадах у сепаратистських збройних угрупованнях з самого початку. На переконання ЄСПЛ, російська федерація здійснювала ефективний контроль над територією «ДНР» та «ЛНР» з квітня 2014 року виключно внаслідок військової присутності.
154. ЄСПЛ 25 червня 2024 року публічно оголосив рішення по суті міждержавної справи «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявами № 20958/14 та № 38334/18. Ця справа стосується масових та систематичних порушень рф прав людини на тимчасово окупованій території АР Крим і міста Севастополя та порушення прав українських політичних в’язнів.
155. У цьому рішенні ЄСПЛ вказав, що Уряд України надав вичерпні докази, які ефективно та поза всяким сумнівом продемонстрували масштабні та систематичні порушення представниками рф та підконтрольними їй особами прав та свобод, що захищаються Конвенцією та протоколами до неї.
156. Ключовим моментом у цьому рішенні є визнання того, що рф діяла з порушенням правил міжнародного гуманітарного права та положень Конвенції, необґрунтовано встановивши своє законодавство на тимчасово окупованій території АР Крим та міста Севастополя.
157. Це означає, що всі так звані закони, постанови, розпорядження, інші акти, які були видані рф та її окупаційними органами, та дії, що вчинялися на їхній підставі, не визнано ЄСПЛ легітимними. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII датою початку тимчасової окупації рф окремих територій України є 19 лютого 2014 року; АР Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими рф з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) із 7 квітня 2014 року.
158. У рішенні від 05 липня 2025 року по справі «Україна та Нідерланди проти Росії» за заявами № 8019/16, № 43800/14, № 28525/20 та № 11055/22 Страсбурзький суд констатував таке:
159. У листопаді 2013 року Уряд України оголосив, що призупинить підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС) та відновить діалог з торговельно-економічних питань з російською федерацією. Це призвело до масових протестів проти уряду і всією країною. Вони перетворилися на жорстокі зіткнення між силами безпеки та протестувальниками. Протестний рух став відомий як «Євромайдан» (на честь Майдану Незалежності у Києві: див. Шморгунов та інші в. Україна, номер 15367/14 та 13 інших, §§ 9 – 17, 21 січня 2021 року).
160. Насильство різко загострилося ввечері 18 лютого 2014 року. Сотні протестувальників та деякі правоохоронці були вбиті або поранені протягом наступних днів. 21 лютого 2014 року тодішній Президент України Віктор Янукович та лідери опозиції підписали компромісну угоду, яка передбачала дострокові вибори до кінця року.
161. Президент України Віктор Янукович 22 лютого 2014 року покинув Київ і вирушив до російської федерації. Український парламент проголосував за його усунення з посади через невиконання його конституційних обов’язків. Обрано нового спікера, який став виконувачем обов’язків Президента України в очікуванні нових виборів 25 травня 2014 року. Було утворено новий тимчасовий уряд. Тимчасовий уряд не був визнаний урядом держави-відповідача.
162. Наприкінці лютого 2014 року невстановлені озброєні люди в зеленій військовій формі без розпізнавальних знаків почали захоплювати стратегічну інфраструктуру в Автономній Республіці Крим. 27 лютого 2014 року збройні групи захопили будівлю Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Того ж дня під дулом пістолета члени Верховної Ради АР Крим звільнили уряд Криму та призначили Сергія Аксьонова «прем’єр-міністром». Також було вирішено провести «референдум» щодо майбутнього статусу Криму (див. Україна проти Росія (щодо Криму) [GC] (грудень), nos. 20958/14 та 38334/18, §§ 32-66 та 149-168, 16 грудня 2020 року).
163. «Референдум» у Криму відбувся 16 березня 2014 року. Згідно з опублікованими результатами була переважна підтримка вступу Криму до російської федерації. Тому 18 березня 2014 року Крим претендував на приєднання до російської федерації.
164. Тим часом на початку березня 2014 року проросійські протести почалися в східних регіонах України, у тому числі в Донецькій та Луганській областях. Протестувальники стверджували про неконституційну зміну влади в Україні.
165. На прохання Уряду України Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини створило Моніторингову місію ООН з прав людини в Україні для моніторингу та звітування про ситуацію з правами людини в Україні, яку було розгорнуто 14 березня 2014 року.
166. Спеціальну моніторингову місію в Україні було розгорнуто Організацією з безпеки та співробітництва в Європі 21 березня 2014 року за запитом Уряду України та консенсусним рішенням усіх п’ятдесяти семи держав-учасниць ОБСЄ, зокрема держави-відповідач. Основними завданнями цієї місії спостереження та звітування про ситуацію в Україні та сприяння діалогу між усіма сторонами кризи.
167. З початку квітня 2014 року спостерігалася швидка ескалація насильства на сході України. Були сформовані збройні угруповання і вони почали силою брати під контроль громадські будівлі, а також поліцейські та охоронні об’єкти в містах та селищах Донецької та Луганської областей. Вони встановили барикади та контрольно-пропускні пункти, щоб зберегти контроль над захопленими територіями.
168. Збройні угруповання в місті Луганську 06 квітня 2014 року захопили обласний офіс Служби безпеки України і оголосили його штабом «Південно-Східної армії».
169. Тієї ночі збройні групи окупували будівлю обласної державної адміністрації в місті Донецьку і 07 квітня 2014 року проголосили незалежність «Донецької народної республіки».
170. Група озброєних людей на чолі з громадянином Росії Ігорем Гіркіним 12 квітня 2014 року захопила громадські будівлі в місті Слов’янську Донецької області. Будівлі державного управління в низці навколишніх міст також були захоплені в наступні дні.
171. Уряд України 14 квітня 2014 року розпочав «Антитерористичну операцію» для відновлення контролю над територією, контрольованою сепаратистськими збройними групами, розгортання підрозділів Збройних Сил України за підтримки добровольчих батальйонів. Тим часом все більше військ збройних сил російської федерації було розгорнуто в прикордонній зоні поблизу України.
172. Після переговорів між представниками України, ЄС, Сполучених Штатів Америки та російської федерації 17 квітня 2014 року було опубліковано Спільну Женевську заяву щодо України. Сторони, зокрема, погодилися, що всі сторони повинні утримуватися від будь-якого насильства, залякування або провокаційних дій; всі незаконні збройні групи повинні бути роззброєні; що всі незаконно захоплені будівлі повинні бути повернуті законним власникам; і що всі незаконно зайняті вулиці, площі та інші громадські місця в українських містах і селищах повинні бути звільнені.
173. В місті Луганську 27 квітня 2014 року було проголошено «Луганську Народну Республіку». 29 квітня 2014 року будівлю Луганської обласної державної адміністрації штурмували та окупували сепаратистські збройні групи.
174. У наступні дні та тижні подальші будівлі в містах Донецької та Луганської областей були захоплені сепаратистськими збройними групами.
175. На частинах Донецької та Луганської областей 11 травня 2014 року під сепаратистським контролем відбулися так звані «референдуми про незалежність». ДНР та ЛНР оголосили, що більшість проголосувала за незалежність. Вони оголосили себе суверенними державами і сформували нові «уряди».
176. 06 червня 2014 року створено «Нормандський формат», до складу якого входять Німеччина, Франція, Україна та російська федерація. Дипломатичні зусилля цієї групи призвели до створення Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, що складається з високопоставлених представників України, російської федерації та ОБСЄ. Тристороння контактна група провела свою першу сесію 08 червня 2014 року.
177. Протягом червня та липня 2014 року Збройні сили України відновили контроль над низкою міст та стратегічних позицій на Донбасі. 05 липня 2014 року сепаратистські сили відступили до місті Донецька з міста Слов’янська та навколишніх міст. У південно-східній частині Донецької області точилися важкі бої, оскільки сепаратисти прагнули утримати окуповану ними територію та отримати контроль над територією яка сполучає ДНР  з російським кордоном на півдні. Українські війська використовували важку артилерію та повітряну підтримку для нападу на сепаратистські позиції.
178. 17 липня 2014 року рейс MH17 Малайзійських авіаліній з Амстердама до Куала-Лумпура був збитий поблизу міста Сніжне в Донецькій області. Всіх 298 цивільних осіб на борту було вбито, з яких 196 – були громадянами Нідерландів, решта (згідно з пасажирським маніфестом) – громадяни Малайзії, Австралії, Індонезії, Сполученого Королівства Великої Британії, Бельгії, Німеччини, Філіппін, Канади або Нової Зеландії. Деякі з померлих мали подвійне громадянство. Нідерланди, тісно співпрацюючи з Україною та іншими постраждалими державами, координували зусилля з відновлення та репатріації.
179. На початку 2015 року активні бойові дії почали значно посилюватися. У лютому 2015 року навколо міста Дебальцевого почалися інтенсивні бої. За результатами мирних переговорів, що відбулися 11 та 12 лютого 2015 року в Мінську, був прийнятий Пакет заходів щодо виконання Мінських угод. Цей пакет документів передбачав припинення вогню з 15 лютого 2015 року, виведення важкого озброєння з лінії зіткнення, створення зони безпеки та виведення іноземних збройних формувань, найманців та зброї з території України.
180. Протягом багатьох років конфлікт тривав регулярними нападами через лінію зіткнення на сході України. Інтенсивність коливалася і було узгоджено низку режимів припинення вогню, що призвело до зменшення бойових дій відразу після цього. Однак за ними слідувала ескалація бойових дій.
181. Події 2014–2024 років свідчать, що російська федерація є воєнним противником України, який здійснює безпринципну та загарбницьку збройну агресію з метою здійснення геноциду українського народу. Цей факт є загальновідомим та, на переконання Комісії, не потребує доведення.
182. Як вбачається з рішення Вищої ради правосуддя від 10 жовтня 2024 року № 2993/01/15-24, Головне управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України у своєму листі до Вищої ради правосуддя від 22 серпня 2024 року № 14/5-5935 звернуло увагу на таке:
     1. З огляду на виявлені форми і методи діяльності спецслужб російської федерації можна стверджувати, що ризики вербування спецслужбами держави-агресора громадян України, насамперед із так званої категорії ризику, які відвідували або відвідують тимчасово окуповані території України, територію держави-агресора або її сателітів, є об’єктивно реальними.
     2. В умовах збройної агресії російської федерації проти України, що триває, будь-яка так звана «нагальна потреба» такого виїзду не узгоджується з прогнозованими ризиками і загрозами, насамперед безпосередньо життю і здоров’ю особи (судді / кандидата), а також державній безпеці та національним інтересам України в разі затримання такої особи, її вербування тощо.
183. У згаданому рішенні Вища рада правосуддя покликається на лист Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 29 серпня 2024 року № 222/6/473, у якому вказано, що:
     1. Спецслужби держави-агресора постійно проводять заходи, спрямовані на збір інформації, а також створення (документування) компрометуючих матеріалів стосовно громадян України з метою подальшого їх вербування. Ризики вербування громадян, які відвідували територію рф чи тимчасово окуповані території України, значно зростають у зв’язку з високою активністю спецслужб держави-агресора та достатньо широкими їх можливостями.
     2. Громадяни України, які відвідували тимчасово окуповані території України та/або територію рф, підлягали обов’язковим «фільтраційним заходам» спецслужб держави-агресора.
     3. Також попередньо проводиться опитування щодо готовності до конфіденційної співпраці.
     4. Представники органів державної влади (зокрема судової), зважаючи на специфіку їхньої діяльності та доступ до чутливої інформації, а також особи, з якими вони спілкуються чи перебувають у родинних та дружніх стосунках, становлять особливий інтерес для спецслужб держави-агресора.
184. Отже, з наведеного слідує, що перебування осіб на тимчасово окупованих територіях України та/або території рф з високою ймовірністю може призвести до ризиків виникнення загроз їхньому життю та здоров’ю, вербування спецслужбами держави-агресора під різними приводами, у тому числі з використанням засобів впливу у вигляді шантажу.
185. Вища рада правосуддя висловила такі застереження щодо відвідування території рф та тимчасово окупованих територій України:
     1. Суддя має усвідомлювати ризики відвідування окупованої рф частини України без нагальної потреби; як це може сприйнятися суспільством та негативно вплинути на авторитет судової влади та влади України загалом, коли носій такої влади добровільно за власною ініціативою їде на окуповану територію, фактично легітимізуючи та визнаючи законність перебування там окупаційних військ і окупаційної адміністрації.
     2. Судді слід усвідомлювати, що в межах окупованих територій збройні формування російської федерації та створені нею окупаційні адміністрації встановили власні контроль і правила. Відвідування окупованої території передбачає, що весь термін перебування на ній особа фактично вимушена жити за правилами окупанта та бути йому підконтрольною.
        При перетині адміністративної межі з АР Крим суддя вимушений спілкуватись із російськими «прикордонниками» та «митниками», виконувати їх накази та вимоги, надавати для перевірки документи, що посвідчують його особу та право в’їзду на тимчасово окуповану територію АР Крим.
     3. Окупаційна влада різними методами намагається завоювати підтримку та довіру місцевого населення, підкорити та залякати незгідних. До того ж окупація зазвичай супроводжується інтенсивною пропагандою, підбуренням до зрадницьких вчинків і насильства щодо співвітчизників.
186. Комісія відзначає, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VIІІ допускав можливість громадян України відвідувати тимчасово окуповану територію України, а поїздки до республіки білорусь та рф не підлягали обмеженню з боку держави.
187. Проте Комісія звертає увагу на те, що відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 (2002) суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка судді в їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
188. Пунктом 33 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 18 (2015) про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.
189. У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до правосуддя.
190. Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може функціонувати належним чином тільки тоді, коли судді не втрачають відчуття реальності.
191. Отже, у своїх висновках Консультативна рада європейських суддів зазначає, зокрема, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки й утримуватися від будь-якої діяльності, що може підірвати їхню незалежність та зашкодити їхній неупередженості.
192. Підпунктом 3.1 Бангалорських принципів поведінки суддів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах поведінки суддів також звертається увага на те, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
193. Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, наголосила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
194. З урахуванням викладеного Комісія відзначає: хоча відвідування тимчасово окупованих територій України та території рф не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування ним таких територій.
195. У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, які беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом. Зрештою, йдеться про підтримку загальнодержавних цінностей. Суддя має не допустити враження в суспільства, що судді в будь-який спосіб визнають юрисдикцію держави-агресора над тимчасово окупованою територією України чи потурають порушенню такою державою прав людини на тимчасово окупованих територіях, або ж думки про те, що окупація території України не змінює звичних правовідносин між державою-агресором та Україною.
196. На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії росії проти України є допустимим тільки в разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов’язуються відвідини зазначених територій.
197. Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.
198. Комісія зважає на життєві обставини кандидата, які обумовили відвідування нею території рф у 2017 році, але доходить висновку про відсутність нагальної потреби.
199. Ураховуючи короткостроковий характер поїздки та її мету, Комісія вважає такі дії не є достатньою самостійною підставою для визнання Білосевич Г.С. такою, що не відповідає критерію професійної етики.
200. Водночас Комісія враховує, що висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики вже зроблено за результатами оцінювання обставин, викладених вище. З огляду на зазначене, Комісія не вдається до окремої оцінки обставин відвідування кандидатом території рф у 2017 році з точки зору відповідності показникам Єдиних показників.
201. Крім того, Комісія наголошує, що відмова від окремої оцінки вказаних обставин не означає їх схвалення чи визнання. Питання дотримання суддею добровільних обмежень, пов’язаних зі статусом носія судової влади в умовах збройної агресії рф проти України, зокрема щодо відвідування території держави-агресора, залишається елементом загальної характеристики кандидата.
202. ГРД у висновку зазначає, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «непідкупність» та «неупередженість». Кандидат не виконувала обов’язки безсторонньо та не утрималася від поведінки, що у звичайної розсудливої людини може викликати сумнів щодо її неупередженості; не вживала визначених законодавством, Кодексом суддівської етики заходів щодо врегулювання чи недопущення конфлікту інтересів та обставин, що можуть поставити під сумнів її неупередженість.
203. У ході аналізу ГРД матеріалів суддівського досьє та відомостей, що містяться у ЄДРСР, встановлено, що кандидатом у низці судових справ заявлялися самовідводи з мотивів наявності дружніх та професійних відносин із ОСОБА_5, який є колишнім суддею та протягом багатьох років обіймав посаду голови Кременецького районного суду Тернопільської області. У відповідних заявах про самовідвід кандидат зазначала, що в минулому працювала під його керівництвом у цьому ж суді на посадах секретаря суду та секретаря судового засідання та перебуває з ним у дружніх стосунках з 1992 року.
204. Кандидатом було заявлено самовідводи, зокрема, у таких справах: №  601/823/17, № 601/937/18, № 601/1162/19, № 601/1698/19, № 601/149/20.
205. Під час аналізу судової практики встановлено, що у справі № 601/3396/21, де представником позивача також виступав ОСОБА_5, кандидатом самовідводу заявлено не було і вона здійснювала розгляд цієї справи по суті, зокрема призначалися судові експертизи та розглядалися клопотання представника сторони, подані ОСОБА_5, які було задоволено. Надалі позовну заяву позивача, представником якого був ОСОБА_5, залишено без розгляду у зв’язку із неявками позивача в судові засідання.
206. Крім того, ОСОБА_5 як суддя 07 квітня 2014 року ухвалив рішення у справі № 601/655/14-ц про визнання за матір’ю кандидата (позивач) права власності на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку серії _____ № _______), у якій кандидат була відповідачем і у період з 29 серпня 2011 року до 11 квітня 2014 року виконувала обов’язки голови Кременецького районного суду Тернопільської області.
207. На думку ГРД, аналіз судового рішення у справі № 601/655/14-ц свідчить, що кандидат визнала позовні вимоги своєї матері (позивача) та просила розглядати справу без її участі, водночас наявність конфлікту інтересів створює обґрунтований сумнів у незалежності як кандидата, так і ОСОБА_5 при здійснені правосуддя.
208. Під час співбесіди кандидат пояснила, що суддя ОСОБА_5, з яким вона працювала з 1998 року в одному суді, після виходу у відставку працює адвокатом.
209. До 2020 року вона заявляла самовідводи від участі в судових справах, в яких ОСОБА_5 був представником, оскільки дійсно довгий час перебувала  із ОСОБА_5 у дружніх стосунках.  
210. Крім того, до 2020 року вона вважала, якщо суддя у відставці бере участь у зборах суддів, тобто за ним і надалі залишається статус судді, то лише в такий спосіб вона може врегулювати та не допускати конфлікту інтересів.
211. Наразі вона, урахувавши рекомендації Ради суддів України щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судді, лише розкриває таку інформацію учасникам справи та повідомляє про вказані обставини.
212. На уточнювальне запитання члена Комісії про реальну специфіку відносин між нею та ОСОБА_5 кандидат пояснила, що можливо помилково ототожнила дружні стосунки з товариськими.
213. Як раніше зазначала Комісія у своїх рішеннях, статтею 6 Конвенції, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
214. Згідно з пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки в будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
215. Складаючи присягу, суддя бере на себе зобов’язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.
216. Підходи до встановлення наявності упередженості або безсторонності суддів викладено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що «згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв. За суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного».
217. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов’язаних зі спірною поведінкою судді.
218. ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що «Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі – тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію – тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».
219. У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що стосовно суб’єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
220. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена в пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23.
221. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ чергового з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.
222. Згідно з Коментарем Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема:

1) у судді склалось реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається;

2) раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок;

3) суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.

223. Відчуття упередженості – це формування в судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об’єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Зловживання правом на самовідвід не допускається. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише в разі неможливості ухвалення суддею об’єктивного рішення у справі.
224. Комісія не аналізує, чи були підстави для самовідводу судді в конкретній справі, проте вважає необхідним зауважити, якщо суддя та адвокат колись працювали в одному суді, чи перетиналися на зборах суддів, це не є автоматичною підставою для самовідводу, якщо немає ознак неформального близького спілкування.
225. Комісія зазначає, що такі обставини з погляду звичайної розсудливої людини можуть свідчити про намагання судді використати незначний привід для того, щоб уникнути розгляду справи, що є неприпустимим.
226. Водночас Комісія враховує, що висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики вже зроблено за результатами оцінювання обставин, викладених вище. З огляду на зазначене Комісія не вдається до окремої оцінки обставин стосовно заявлення самовідводів з точки зору відповідності показникам Єдиних показників.
227. Водночас Комісія наголошує, що відмова від окремої оцінки вказаних обставин не означає їх схвалення чи визнання. Зазначені питання залишається елементом загальної характеристики кандидата.
228. ГРД додатково також надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень кандидата.
229. Білосевич Г.С. притягалася до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з неправильним застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України (далі – КК України) та невмотивованістю ухваленого нею судового рішення.
230. Так, рішенням Комісії від 23 червня 2015 року встановлено, що суддя допустила неналежне ставлення до службових обов’язків у зв’язку з неправильним застосуванням статті 75 КК України, зокрема звільнила обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, хоча для цього не було належних підстав. Суддя обґрунтувала таке покарання щирим каяттям обвинуваченого, однак Комісія в рішенні зазначила, що обвинувачений визнав провину лише частково і не вчинив жодних дій для відшкодування завданої шкоди. Комісія, врахувавши порушення, допущені при розгляді кримінального провадження, застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження.
231. Стосовно вказаних обставин кандидат у письмових поясненнях та під час співбесіди повідомила таке.
232. Справа надійшла до її провадження 13 лютого 2014 року після скасування вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції.  Кандидат зауважила, що в постанові Верховного Суду було наголошено, що за умови доведення винуватості призначене покарання (з урахуванням пом’якшуючих та обтяжуючих обставин) не слід вважати суворим.
233. У судовому засіданні обвинувачений повідомив про обставини злочину, визнав вину, яку до цього заперечував. При призначенні покарання обвинуваченому нею враховано, що обвинувачений змінив своє ставлення до скоєного, розкаявся, намагався відшкодувати шкоду добровільно, від чого потерпілі під час судового розгляду відмовились. Нею також враховано частково відбуте обвинуваченим реальне покарання (перебування під вартою 4 місяці). При перегляді ухваленого вироку суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для застосування статті 75 КК України, тому в цій частині вирок змінено.
234. Водночас стосовно пункту 1 інформації, викладеної в рішенні ГРД, Комісія вважає за необхідне зазначити, що під час кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема апеляційного суду, відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки кандидата в сенсі виявлення і визначення його нових якостей (характеристик, ознак чи рис), на підставі яких формується висновок про здатність бути суддею апеляційного суду. Такими фактами є і випадки притягнення до дисциплінарної відповідальності, які Комісія аналізує та враховує в межах кваліфікаційного оцінювання.
235. Під час співбесіди Білосевич Г.С. повідомила, що зазначене вище рішення Комісії нею не оскаржувалось, оскільки вона зрозуміла своє недопрацювання, яке полягало в тому, що вона безпідставно застосувала до обвинуваченого інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням, визнала факт допущення помилки. Кандидат також повідомила Комісії, що зробила відповідні висновки, врахувала цей досвід у своїй роботі.
236. Визнання помилки та вжиття заходів для недопущення подібних ситуацій у майбутньому, безумовно, можуть свідчити про позитивні зміни в поведінці, водночас характер та наслідки дисциплінарного проступку не можуть залишитися поза увагою під час кваліфікаційного оцінювання Білосевич Г.С. як кандидата на посаду судді апеляційного суду.
237. Попри це висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики вже зроблено за результатами оцінювання обставин, викладених вище. З огляду на зазначене Комісія не вдається до окремої оцінки обставин притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
238. Стосовно інших обставин, викладених в інформації ГРД, Комісія встановила таке.
239. Так в інформації, викладеній у висновку ГРД, вказано, що згідно із скаргою ОСОБА_6 від 24 вересня 2014 року суддя Білосевич Г.С. допустила порушення таємниці нарадчої кімнати. Суддя, зокрема, зайшла в нарадчу кімнату судді Варневич Л.Б., де вони разом протягом години писали судове рішення, що за словами судді Варневич Л.Б., не є порушенням таємниці нарадчої кімнати. Водночас, зважаючи на те, що Білосевич Г.С. не була суддею у справі, її дії могли призвести до порушення таємниці нарадчої кімнати та права особи на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
240. У письмових поясненнях та під час співбесіди кандидат вказала, що згадані в інформації обставини були предметом розгляду Вищої ради правосуддя, яка своєю ухвалою залишила без розгляду скаргу ОСОБА_6.
241. Комісія зазначає, що вказане питання не може бути предметом розгляду чи правової оцінки, ураховуючи те, що згідно з інформацією, наявною в суддівському досьє (лист Вищої ради правосуддя від 12 грудня 2018 року № 48134/0/9-18) скарги стосовно суддів Кременецького районного суду Тернопільської області Білосевич Г.С., Коротича І.А., Варневич Л.Б. ухвалою члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2018 року № 12766/0/18-18 залишено без розгляду.
242. ГРД також вказує, що в період з 2011 року до 2025 року кандидатом розглянуто 823 справи за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
243. У 52 справах провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, з яких 12 справ повернено на доопрацювання, а саме: № 601/1296/17, № 601/485/19, № 601/444/17, № 601/1460/15-п, № 601/193/18, № 947/22159/20, № 601/1995/20, № 601/2441/18, № 601/2222/18, № 601/763/19, № 601/948/19, № 601/235/19, та 25 справ, а саме: № 601/1856/16 № 601/1571/17, № 568/621/18, № 601/2223/18, № 607/4297/17, № 601/2029/15-п, № 601/1995/15-п, № 601/1710/14-п, № 601/973/17, № 601/1899/17, № 601/626/18, № 601/823/18, № 1909/3-512/11, № 1909/151/2012, № 1909/3-45/11, № 1909/3-366/11, № 1909/2215/2012, № 1909/2638/2012, № 601/207/13-п, № 601/2683/14-п, № 1909/2295/2012, № 601/1999/16, № 1909/3-375/11, № 601/2148/20, № 601/2504/20, надійшли в провадження судді під кінець закінчення строків притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
244. Отже, фактично суддею не дотримано розумних строків під час розгляду 14 справ у період з 2011 до 2025 року, зокрема: № 601/825/18, № 601/1443/18, № 601/1693/14-п, № 601/1855/16, № 607/12993/17, № 601/1438/18, № 601/171/19, № 601/500/19, № 601/731/19, № 601/1569/18, № 601/1431/18, № 601/91/18, № 601/198/18, № 601/1581/18, що становить 1,68 % від загальної кількості справ даної категорії.
245. Крім того, в ході аналізу справ встановлено, що у справах № 601/1899/17, № 601/626/18 суддя призначала судові засідання через місяць після їх надходження, водночас у справах № 601/825/18, № 601/823/18 судові засідання були призначені протягом 14 днів, що, на думку ГРД, свідчить про неоднаковий підхід до розгляду та призначення судових справ такої категорії.
246. У письмових поясненнях кандидат Білосевич Г.С. надала детальні пояснення щодо розгляду нею справ за ст. 130 КУпАП, зосередившись на причинах повернення справ на доопрацювання та підставах для їх закриття.
247. Кандидат зазначила, що з 12 справ, згаданих в інформації ГРД, вона ухвалила рішення про направлення на доопрацювання лише у трьох справах. Причинами були суттєві недоліки у протоколах, зокрема не зазначено місце, час або суть правопорушення; відсутні пояснення свідків та осіб, щодо яких складено протокол; протокол містить виправлення, закреслення або є нечитабельним; не вказано диспозицію статті.
248. Стосовно закриття справ у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення кандидат Білосевич Г.С. навела ґрунтовні пояснення, зокрема: тривалі строки передачі матеріалів до суду (у багатьох випадках матеріали про правопорушення надходили до суду або передавалися судді зі значною затримкою (іноді майже через 2 місяці після вчинення події), що суттєво скорочувало час на їх розгляд; неможливість належного повідомлення учасників (поширеною причиною була неявка осіб до суду через відсутність доказів їх належного повідомлення або об’єктивну неможливість здійснити таке повідомлення).
249. Крім того, у справі № 601/1693/14-п особа подала заяву про перебування за кордоном, у справі №601/1581/18 розгляд відкладався у зв’язку із перебуванням особи на стаціонарному лікуванні, що підтверджувалося відповідною довідкою.
250. Причинами закриття справ у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення кандидат також вказала такі обставини: перебування судді в нарадчій кімнаті в інших справах, відпустки, відрядження або значне навантаження (наприклад, у 2019 році нею розглянуто 290 справ про адміністративні правопорушення).
251. Основними причинами закриття справ за статтею 130 КУпАП у зв’язку з відсутністю події чи складу правопорушення кандидат назвала численні порушення з боку працівників поліції: відсутність доказів керування транспортним засобом особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності; відсутність записів або перерви в записах з нагрудних камер поліцейських; порушення процедури огляду водія на стан сп’яніння; відсутність сертифікатів відповідності на технічні прилади, зокрема Drager або їх використання з порушенням термінів калібрування тощо.
252. Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини у відповідній частині, Комісія вважає, що суддею надано докази та пояснення, які частково спростовують сумніви ГРД, висловлені в пункті 3 інформації, стосовно розгляду суддею Білосевич Г.С. справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП.
253. Насамперед Комісія знову повторює, що вона не має повноважень у межах кваліфікаційного оцінювання надавати оцінку судовим рішенням, прийнятим суддею Білосевич Г.С., натомість оцінює поведінку судді з огляду на вимоги Кодексу суддівської етики.
254. У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.
255. Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.
256. Відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
257. Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
258. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
259. Звільнення від покарання також може свідчити про невиконання завдань адміністративної відповідальності щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
260. Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
261. Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
262. Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими КУпАП правопорушеннями, безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущим та має значний суспільний інтерес.
263. Проте, на думку Комісії, мети юридичної відповідальності не буде досягнено, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю.
264. Звільнення від покарання також може свідчити про невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
265. Надмірно формальні дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, Комісією у складі колегії враховані як такі, що впливають на оцінку відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.
266. Стосовно застережень, викладених у пункті 4 інформації ГРД, щодо спроможності придбання автомобіля марки «Nissan X-Trail» кандидат пояснила, що автомобіль було придбано відповідно до договору купівлі-продажу від 18 січня 2020 року № ВПН-480-к у ТзОВ «Вік партнер». Загальна вартість автомобіля становила 517 040 грн. У день укладення договору вона сплатила продавцю аванс у сумі 155 112 грн, залишок суми – 361 928 грн було сплачено продавцю банком АТ «Креді Агріколь банк», з яким у неї було укладено кредитний договір.
267. Спроможність батька придбати транспортний засіб марки «Nissan Almera» (2011 року випуску) кандидат підтвердила копіями його податкових звітів. Згідно з цими документами доходи батька від підприємницької діяльності становили: у 2005 році – 62 450 грн, у 2006 році – 145 280 грн, у 2007 році – 99 160 грн, у 2008 році – 91 300 грн, у 2009 році – 76 310 грн, у 2010 році – 81 920 грн та у 2011 році – 56 470 грн. Крім того, кандидат зауважила, що за батьком було зареєстровано й інші транспортні засоби, які безпосередньо використовувалися ним під час здійснення підприємницької діяльності.
268. Кандидат надала такі пояснення щодо розбіжностей у житловій площі будинку за адресою: Тернопільська область, місто Кременець, АДРЕСА_1, яка в Деклараціях за 2015–2016 роки вказана як 129 кв.м, а починаючи з 2018 року – 91,30 кв.м.
269. У первинних документах – договорі дарування від 2002 року та договорі купівлі-продажу від 2006 року, зазначалася площа 126,9 кв.м. Водночас відповідно до чинного технічного паспорта на будинковолодіння, виготовленого у 2008 року, загальна площа об’єкта становить 91,3 кв.м (із них 50,7 кв.м –  житлова, 40,6 кв.м — підсобна площа), а також підвал площею 35,6 кв.м.
270. Після повного погашення кредиту та зняття обтяження з майна у 2017 році кандидат узгодила задекларовані дані відповідно до технічної документації. Керуючись тим, що площа підвального приміщення не підлягає окремому врахуванню в загальну площу будинку при декларуванні, з 2018 року вона зазначає точні відомості з техпаспорта –  91,3 кв.м.
271. Комісія вважає надані Білосевич Г.С. пояснення щодо обставин, викладених у пунктах 4–6 інформації ГРД, достатніми, порушень у її діях Комісією не встановлено, тому ці обставини не впливають на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
272. Водночас за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 0 балів із 300 можливих, тому з урахуванням приписів пункту 5.12 Положення Комісія вважає, що кандидат не відповідає критерію доброчесності та професійної етики.

VІ. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

273. За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Білосевич Г.С. у сукупності набрала 439, 97 бала, що є підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Білосевич Галина Степанівна набрала 439,97 бала.

2. Визнати Білосевич Галину Степанівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                            Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                         Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                   Роман САБОДАШ