Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач),
членів Комісії: Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання щодо відповідності судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Шевчука Василя Володимировича займаній посаді,
встановила:
Інформація про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 410/2016 Шевчука В.В. призначено на посаду судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області строком на п’ять років.
Шевчука В.В. 05 жовтня 2016 року зараховано до штату Славутського міськрайонного суду Хмельницької області, 15 грудня 2016 року ним складено присягу судді.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено іспит, зокрема, Шевчуку В.В.
Рішенням Комісії від 18 грудня 2018 року № 320/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення суддю допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Шевчук В.В. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання відповідно до рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 28 липня 2023 року доповідачем із цього питання визначено члена Комісії Пасічника А.В.
На підставі викладеного вище кваліфікаційне оцінювання судді Шевчука В.В. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) 14 жовтня 2024 року затвердила висновок про невідповідність судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Шевчука В.В. критеріям доброчесності та професійної етики (далі – висновок).
До Комісії 24 жовтня 2024 року надійшли письмові пояснення судді Шевчука В.В. Суддя висловив незгоду з висновком ГРД та навів аргументи на його спростування.
Комісія у складі колегії 07 листопада 2024 року провела з суддею співбесіду.
Рішенням Комісії у складі колегії від 07 листопада 2024 року № 195/ко-24 визначено, що суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Шевчук В.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 788,375 бала. Внесено на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо відповідності судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Шевчука В.В. займаній посаді.
Комісією у пленарному складі 16 грудня 2024 року проведено співбесіду з Шевчуком В.В., під час якої обговорено рішення Комісії, ухвалене у складі колегії, висновок ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Норми права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Частиною першою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до частини другої пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону за результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Частиною третьою пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Статтею 87 Закону визначено, що з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Згідно з частиною першою статті 88 Закону Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами) (далі – Регламент), визначено, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку ГРД, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Відповідно до пункту 126 Регламенту в засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом, висновок ГРД, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Пунктом 128 Регламенту передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади).
Пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798‑VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
Висновок ГРД про невідповідність судді Шевчука В.В. критеріям доброчесності та професійної етики, що надійшов на адресу Комісії 18 жовтня 2024 року, обґрунтовано таким.
У 2019 році голова Хмельницького апеляційного суду подав до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу на суддю. У скарзі зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) допускав суттєву та невиправдану судову тяганину, що призвело до закриття провадження у справах у зв’язку із закінченням строків притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Оцінивши встановлені під час дисциплінарного провадження обставини та дії (бездіяльність) судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що поведінка судді містить склад дисциплінарних проступків: безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом; несвоєчасне надсилання копій судових рішень до Єдиного реєстру судових рішень (далі – Реєстр).
Відповідно до рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 01 липня 2020 року № 2015/2дп/15-20 суддю Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Шевчука В.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Водночас ГРД виявила в Реєстрі три постанови (справи № 682/1631/20, № 682/1898/20, № 682/1899/20) про закриття провадження у зв’язку із закінченням передбаченого статтею 38 КУпАП строку притягнення до адміністративної відповідальності, винесені 11 листопада 2020 року, 11 грудня 2020 року та 02 грудня 2020 року, тобто після притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
На думку ГРД, суддя мав би вживати необхідних і розумних заходів, щоб запобігти зловживанню учасниками процесу своїми процесуальними правами та забезпечити своєчасний розгляд справ.
Також ГРД зазначає, що в Реєстрі наявні 11 постанов про закриття справи у зв’язку зі спливом строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, винесених суддею у справах про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 172‑6 КУпАП (несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування). Указані постанови винесено суддею в період 2018– 2019 років.
Відповідно до статті 38 КУпАП (у редакції, чинній у вказаний період) адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. У 2018–2019 роках поняття «момент виявлення адміністративного правопорушення» мало дискусійний характер, тому для формування судової практики з належним і достатнім обґрунтуванням позиції суддів щодо тлумачення цієї дефініції було важливим.
У цих постановах суддя лише констатував дату фактичного виявлення правопорушення, яка відрізняється від дати складання уповноваженим органом протоколу про адміністративне правопорушення, та закрив провадження у справах через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
ГРД звертає окрему увагу на справи № 682/1961/18, № 682/2859/18, № 682/3193/18, № 682/194/19. У матеріалах цих справ наявний лист до спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції про виявлення ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП. Цей лист суддя трактував як факт виявлення правопорушення.
ГРД бере до уваги дискусійний характер наведеного в КУпАП поняття «момент виявлення правопорушення», однак із рішень суду і пояснень судді випливає, що в наведених вище справах правопорушення були виявлені раніше, ніж вчинені, а в трьох справах (окрім останньої) з дня вчинення правопорушення до дня винесення судом постанови минуло менше трьох місяців.
На думку ГРД, окремої уваги заслуговує справа № 682/1068/19, оскільки в ній суддя не встановлює точної дати виявлення правопорушення. У постанові суду зазначено, що факт можливого правопорушення виявлено до 12 лютого 2019 року.
У двох справах підстави для повернення протоколів пов’язані з датою виявлення або вчинення правопорушення, що може свідчити про неоднаковий підхід судді до встановлення аналогічних обставин у різних справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-6 КУпАП.
Так, у справі № 682/1346/19 суддя зазначає, що в надісланому до суду адміністративному протоколі посадовою особою, яка його склала, указано, що нею вчинялись різноманітні, передбачені посадовими обов’язками дії щодо виявлення факту правопорушення, у зв’язку з чим днем виявлення вчиненого правопорушення є 24 квітня 2019 року (дата складення протоколу). Проте жодних обґрунтованих відомостей, на підставі яких посадова особа уповноваженого органу, складаючи протокол, дійшла висновку, що датою вчинення правопорушення є саме 24 квітня 2019 року, до матеріалів справи не долучено.
У справі № 682/1344/19 суддя зазначає, що в надісланому до суду адміністративному протоколі посадовою особою, яка його склала, указано, що нею вживались різноманітні, передбачені посадовими обов’язками дії щодо виявлення факту правопорушення, проте в порушення вимог статті 256 КУпАП не вказано та не підтверджено відповідними документами дати виявлення правопорушення. Цей протокол складено 24 квітня 2019 року. Суд виніс рішення про повернення протоколу на дооформлення 07 травня 2019 року.
Ураховуючи викладене, ГРД вважає, що, ухвалюючи рішення у вказаних справах, суддя міг мати корупційну або іншу особисту зацікавленість.
Додатково ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді.
Дружина судді в період з 2014 до 2019 року отримувала доходи від заняття підприємницькою діяльністю (2014 рік – 137 877 грн; 2015 рік – 246 289 грн; 2016 рік – 1 306 849 грн; 2017 рік – 1 228 094 грн; 2018 рік – 1 026 405 грн; 2019 рік – 714 656 грн). Основним видом економічної діяльності зазначено надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Водночас дружина судді могла надавати в оренду нежитлове приміщення загальною площею 142,5 кв. м, розташоване в м. Києві, яке було в її користуванні на підставі оренди.
У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік суддя зазначає, що його дружина отримала дохід від заняття підприємницькою діяльністю в розмірі 37 277 грн. Однак відомості про цей дохід відсутні в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків.
У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 та 2023 роки суддя вказує, що отримав дохід від надання майна в оренду в сумі 108 000 грн та 138 000 грн. Однак відомості про цей дохід відсутні в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків.
Шевчука В.В. призначено на посаду судді Указом Президента України від 24 вересня 2016 року, присягу склав 15 грудня 2016 року. Однак у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, житло у Славутському районі Хмельницької області суддя зазначає лише з 16 серпня 2017 року.
Висновки та мотиви Комісії.
Рішенням Комісії у складі колегії від 07 листопада 2024 року № 195/ко-24 визначено, що суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Шевчук В.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 788,375 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів.
На розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі внесено питання щодо відповідності судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Шевчука В.В. займаній посаді.
Рішення обґрунтовано тим, що Шевчук В.В. склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 88,875 бала. За результатами виконаного практичного завдання суддя набрав 87,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 176,375 бала. За критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Шевчук В.В. набрав 378,375 бала, за критеріями професійної етики та доброчесності – 410 балів.
У висновку ГРД зазначено про такі обставини:
- винесення Шевчуком В.В. трьох постанов про закриття провадження у зв’язку із закінченням передбаченого статтею 38 КУпАП строку притягнення до адміністративної відповідальності, (11 листопада 2020 року, 11 грудня 2020 року та 02 грудня 2020 року) за частиною першою статті 130 КУпАП, тобто після притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Водночас ГРД вважає, що суддя мав би вживати необхідних і розумних заходів, щоб запобігти зловживанню учасниками процесу своїми процесуальними правами та забезпечити своєчасний розгляд справ;
- винесення суддею 11 постанов про закриття справи у зв’язку зі спливом строків притягнення особи до адміністративної відповідальності у справах про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 172‑6 КУпАП (несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування). ГРД вважає, що, ухвалюючи рішення у вказаних справах, суддя міг мати корупційну або іншу особисту зацікавленість.
У наданих Комісії письмових та усних поясненнях під час співбесіди суддя зазначив про підстави відкладення судових засідань, які, на його думку, мали об’єктивний характер та не залежали від його поведінки.
Шевчук В.В. не погодився з твердженням ГРД, що ним не вжито достатніх заходів для запобігання зловживанню учасниками своїми правами та не забезпечено своєчасного розгляду справ. Він вважає, що вживав достатніх заходів для розгляду справ у строки, визначені законом, дотримуючись пункту 6.5 Бангалорських принципів поведінки судді. Розгляд справ відкладався з об’єктивних причин, які не залежали від судді і на які він не міг вплинути. При розгляді цих справ він діяв безсторонньо, вчинив достатньо дій для вчасного розгляду справ. Строк розгляду справ, визначений статтею 38 КУпАП, порушено через процесуальну поведінку осіб, які брали участь у справі.
Стосовно постанов про закриття справи у зв’язку зі спливом строків притягнення особи до адміністративної відповідальності у справах про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 172-6 КУпАП суддя зазначив, що категорично не погоджується з твердженнями ГРД.
Так, на думку Шевчука В.В., є безпідставними твердження, що моментом виявлення правопорушення є складення протоколу, що правопорушення було виявлено раніше, ніж вчинено. Він вважає, що ці обставини підлягали обов’язковому з’ясуванню в кожній справі, оскільки в іншому разі його дії мали б обвинувальний характер. Саме з цією метою у справах № 682/1346/19 та № 682/1344/19 ним вживалися заходи для встановлення дати виявлення правопорушення.
Під час ухвалення рішення Комісії у складі колегії від 07 листопада 2024 року № 195/ко-24 встановлено, що суддя у справі № 682/1068/19 допустив неуважність і помилково закрив справу у зв’язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.
На переконання Комісії у складі колегії, помилкове закриття справи через неуважність зумовлює зниження оцінки за показником професійної етики, проте не є достатнім для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді.
Також суддя пояснив, що справу № 682/2311/19 повернуто для належного оформлення, оскільки до протоколу долучено не завірені документи, які не можуть вважатися доказами.
Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія у складі колегії відзначила, що відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Керуючись саме цим принципом, законодавець визначив одним із завдань провадження у справі про адміністративні правопорушення вирішення її в точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП).
Ні Конституція України, ні закони України, зокрема КУпАП, не уповноважують суд приймати рішення про направлення адміністративної справи на дооформлення за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 284 КУпАП визначено вичерпний перелік постанов, які можуть бути винесені органом (посадовою особою) у справі про адміністративне правопорушення:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП;
3) про закриття справи.
Водночас КУпАП не передбачено можливості винесення судом постанови про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема протоколу, на доопрацювання чи для належного оформлення.
Комісія у пленарному складі погоджується з мотивами рішення, ухваленого колегією, та зазначає, що досліджені обставини не є підставою для вмотивованого сумніву у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності та цілком обґрунтовано враховані колегією при визначенні балів за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.
Дослідивши матеріали суддівського досьє Шевчука В.В., зокрема висновок ГРД, проаналізувавши відомості про суддю, Комісія у пленарному складі звернула увагу на таке.
Стосовно закриття провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП суддя пояснив, що основна проблема розгляду справ поза межами строку притягнення особи до адміністративної відповідальності полягала в неможливості належним чином та вчасно повідомити особу про час, дату та місце розгляду такої справи. Повістка про виклик особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, поверталась до суду після спливу 20 днів з відміткою про підстави повернення «за закінченням терміну зберігання». Особа вважалась такою, що не повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Такі обставини зумовлювали повторний виклик та, відповідно, відкладення розгляду справи.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи та вирішення її відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передання матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На переконання Комісії, недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які передбачені законом обов’язкові дії були здійснені з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи.
Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2022 року (справа № 11-442сап20) зробила висновок, що обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, визначеного законом, є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення їх розгляду протягом строку, передбаченого законом.
Оцінюючи дії судді, Комісія враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19, у якій наголошено, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його елементів унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277‑2 КУпАП).
Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини, Комісія вважає надані суддею пояснення достатніми та такими, що спростовують наявність умислу в затягуванні строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП.
Стосовно закриття провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172-6 КУпАП суддя пояснив, що керувався статтею 38 КУпАП, якою передбачалося (у редакції, чинній на момент ухвалення постанов), що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
На думку судді, строк притягнення особи до адміністративної відповідальності (три місяці) обраховується з моменту, коли особа, уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, дізналась у будь-який спосіб про вчинення певною особою правопорушення. Усі протоколи надходили наприкінці спливу тримісячного строку. Суддя докладав зусиль для належного повідомлення осіб про дату, час та місце розгляду справи. Проте повідомлення про вручення повістки вчасно до суду не повертались.
Комісія звертає увагу, що встановлення моменту виявлення адміністративного правопорушення мало дискусійний характер як у 2018–2019 роках, так і сьогодні. Законодавство не містить чіткої норми щодо цього питання.
У судовій практиці спостерігається дві різні позиції:
1) початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є день оформлення відповідного протоколу;
2) початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов’язувати із днем виявлення ознак правопорушення органом, уповноваженим складати відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року (справа № 149/2498/17) початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов’язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, уповноваженим складати відповідний протокол про адміністративне правопорушення, та вважати початковим етапом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
Ураховуючи невідповідність у практиці правозастосування одних і тих самих норм та пояснення судді, у Комісії немає підстав вважати дії Шевчука В.В. при розгляді вказаних справ такими, що були неправомірно вчинені з метою надання правопорушнику можливості уникнути відповідальності.
Також Комісія зауважує про необхідність дотримання балансу між гарантіями незалежності правосуддя та обов’язком оцінити поведінку судді щодо допущення умисної помилки чи внаслідок грубої недбалості в застосуванні закону та/або свавільного його застосування.
Необхідно врахувати, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (частина друга статті 5 Закону).
Статтею 13 Закону визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Отже, детальна оцінка законності судових рішень у вказаних ГРД справах, перевірка правових висновків, зроблених судом за результатами розгляду відповідних справ, не належать до компетенції як ГРД, так і Комісії.
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії від 07 листопада 2024 року № 195/ко-24, ухвалене у складі колегії № 3, висновок ГРД від 14 жовтня 2024 року про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, пояснення судді, дійшла висновку про відповідність судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Шевчука В.В. займаній посаді.
З огляду на результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді Комісія у пленарному складі дійшла висновку про необхідність внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення Шевчука В.В. на посаду судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища кваліфікаційна комісія суддів України десятьма голосами «ЗА» та трьома голосами «ПРОТИ»
вирішила:
Визнати суддю Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Шевчука Василя Володимировича таким, що відповідає займаній посаді.
Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя про призначення Шевчука Василя Володимировича на посаду судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК «ЗА»
Члени Комісії: Віталій ГАЦЕЛЮК «ПРОТИ»
Ярослав ДУХ «ПРОТИ»
Роман КИДИСЮК «ЗА»
Надія КОБЕЦЬКА «ЗА»
Олег КОЛІУШ «ЗА»
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ «ЗА»
Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»
Олексій ОМЕЛЬЯН «ЗА»
Роман САБОДАШ «ЗА»
Руслан СИДОРОВИЧ «ПРОТИ»
Сергій ЧУМАК «ЗА»
Галина ШЕВЧУК «ЗА»
