124/ко-24

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА,

членів Комісії: Олега КОЛІУША (доповідач), Руслана МЕЛЬНИКА,

за участі:

судді Шаргородського районного суду Вінницької області Ігоря ВОЙНАРОВСЬКОГО,

представника Громадської ради доброчесності Антона ЗЕЛІНСЬКОГО,

розглянувши питання дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровського Ігоря Володимировича на відповідність займаній посаді,

встановила:

І. Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проведену процедуру кваліфікаційного оцінювання судді.

Войнаровський Ігор Володимирович _____ року народження, громадянин України.

У 2006 році закінчив Одеську національну юридичну академію та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» і здобув кваліфікацію юриста.

Указом Президента України від 01.08.2016 № 321/2016 Войнаровського Ігоря Володимировича призначено на посаду судді Шаргородського районного суду Вінницької області строком на 5 років.

Рішенням Комісії від 07.06.2018 № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання та визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та призначено, зокрема, на 22.08.2018 іспит (кримінальна спеціалізація) для судді Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровського І.В.

Рішенням Комісії від 12.12.2018 № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема Войнаровського І.В.

За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок.

Рішенням Комісії від 13.03.2019 № 32/зп-19 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Войнаровського І.В. Комісія вирішила допустити Войнаровського І.В. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності 07.11.2019) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.

У зв’язку з припиненням 07.11.2019 повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України кваліфікаційне оцінювання судді Войнаровського І.В. не завершено.

Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01.06.2023.

З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 20.07.2023 № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно: осіб, п’ятирічний строк повноважень яких на посаді судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі у зв’язку з надходженням висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 24.07.2023 доповідачем у справі визначено члена Комісії Коліуша О.Л.

На підставі викладеного процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Войнаровського І.В. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

ІІ. Стислий виклад рішення Громадської ради доброчесності та пояснень судді, які надійшли до Комісії до проведення співбесіди із суддею.

Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

ГРД 21.07.2024 затверджено рішення про надання Комісії інформації стосовно судді Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровського І.В., яка не є самостійною підставою для висновку, однак характеризує суддю та може бути використана під час його оцінки. Мотивуючи своє рішення, ГРД вказує на таке.

1. Суддя Войнаровський І.В. не розглянув справи за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відведений законом строк.

Так, з 2016 до 2021 року включно суддя розглянув понад 200 справ за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У близько 160 справах суддя притягнув правопорушників до адміністративної відповідальності. 27 справ – закрито у зв’язку з відсутністю складу правопорушення. 21 справа – закрита у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. У 10 справах: № 152/114/17, 152/115/17, 152/1378/17, 152/491/17, 152/1444/18, 152/908/17, 152/730/18, 126/821/18, 152/1376/18, 152/470/19 правопорушники не були притягнуті до адміністративної відповідальності через невчасний розгляд справи суддею. Враховуючи викладене, ГРД вважає, що суддя систематично порушував строки розгляду адміністративних справ, передбаченні статтею 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Суддя допускав недбале оформлення документів.

Суддя Войнаровський І.В. неодноразово виправляв помилки у прийнятих судових рішеннях (74 рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень). Аналіз рішень та ухвал не свідчить про зміни рішення по суті, проте суддя допускав системні помилки у виготовленні документів. В одній зі справ суддя спочатку виправив номер автомобіля порушника, а через два тижні і дату вчинення правопорушення. Також суддя неодноразово плутав прізвище правопорушників та змінював розмір стягнення. Також суддя плутав дати народження та по батькові правопорушників. Низка рішень судді була без зазначення дати народження правопорушника, що унеможливлювало виконання рішень виконавчою службою. Ухвали про виправлення описок суддею постановлялися протягом всього строку здійснення правосуддя з 2016 до 2021 року, що свідчить про неналежне ставлення судді до своїх обов’язків.

3. Суддя припускався помилок у майнових деклараціях, зокрема, за словами судді, він не задекларував готівку у 2019 році, з якої начебто потім придбав автомобіль.

Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік суддя з дружиною користувалися земельною ділянкою батька судді площею 993 кв. м у селі Агрономічне Вінницької області з 03.08.2012. Утім у деклараціях за 2015, 2016 роки така ділянка вказана не була. Суддя надав пояснення, що фактично почав користуватися земельною ділянкою у 2016 році. Зазначення суддею у графі «Дата набуття права» 03.08.2012 свідчить про не розуміння суддею правил декларування майна, оскільки мала бути зазначена дата фактичного початку користування. Отже, суддя допускав системні помилки при складанні документів упродовж всіх років здійснення правосуддя.

4. Суддя систематично занижував вартість майна в деклараціях, зокрема для уникнення оподаткування.

Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік суддя отримав дохід у розмірі 140 000 грн (приблизно 5 800 доларів США) за продаж автомобіля Toyota RAV 4 2006 року випуску. Водночас у 2019 році автомобілі такої ж марки та року випуску продавалися майже вдвічі дорожче, приблизно за 11 000–12 000 доларів США.

Відповідно до майнової декларації за 2020 рік суддя 02.01.2020 придбав автомобіль Nissan Rogue 2014 року випуску за 200 000 грн (8 500 доларів США). У 2024 році (понад чотири роки додаткової експлуатації) вартість авто такої ж марки та року випуску становить приблизно 13 500 доларів США.

Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік цей автомобіль суддя подарував дружині, сторони визначили вартість авто в договорі дарування – 450 000 грн, що на дату укладення правочину 17.08.2022 становило 12 300 доларів США (що, на відміну від ціни придбання, відповідає ринковим цінам).

Відповідно до майнової декларації за 2022 рік 26.08.2022 суддя отримав у подарунок від тестя ОСОБА_1 (на той момент шлюб із дружиною ще не було розірвано) автомобіль Фольксваген Сірокко 2010 року випуску, оцінивши його вартість у договорі дарування – 100 000 грн. На дату укладення правочину це становило приблизно 2 700 доларів США. У 2023 році суддя продав указане авто за 370 000 грн. На день продажу автомобіля це становило приблизно 9 800 доларів США.

Відповідно до закону податки має заплатити обдаровуваний. Таким чином, суддя, імовірно, занизив дійсну вартість автомобіля в договорі та, відповідно, в декларації. Через рік продав авто утричі дорожче. За підрахунками ГРД, суддя ухилився від сплати податків на суму 475 доларів США.

Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік батькові судді належить садовий (дачний) будинок площею 230,27 кв. м, який суддя має в користуванні. При цьому за інформацією з декларації, об’єкт повністю або частково побудований з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування або члена його сім’ї. Декларувати таке майно суддя почав з 2017 року, утім ще в декларації 2023 року таке майно є об’єктом незавершеного будівництва, не введене в експлуатацію, а право власності на нього не зареєстроване в установленому законом порядку.

Відповідно до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016–2021 роки суддя не мав житла у місті Шаргород та вказував місцем проживання місто Вінниця. За даними Google Maps дорога з Вінниці до Шаргородського районного суду Вінницької області становить 80–90 хв в одну сторону.

ГРД вважає, що щоденне витрачання суддею трьох годин на дорогу з погляду розсудливого спостерігача є малоймовірним й може свідчити про потенційне недекларування суддею житла за місцем роботи. Проте ГРД не вважає це окремою підставою для висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Суддя Войнаровський І.В. у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік указував автомобіль BMW 525 2012 року випуску вартістю 445 000 грн, проте в липні 2024 року зазначені автомобілі продаються за ціною від 530 000 грн. Придбання автомобіля за такою низькою ціною потребує додаткових пояснень судді.

Відповідно до інформації з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік суддя був власником автомобіля Chevrolet Lacetti 2007 року випуску. Проте в декларації за 2016 рік зазначений автомобіль відсутній, при цьому відповідно до матеріалів суддівського досьє суддя надавав довіреність на цей автомобіль 26.02.2016. Ураховуючи те, що суддя надавав довіреність на цей автомобіль ще у 2011 році, коли придбав Toyota RAV 4 стає зрозумілим, що суддя продав авто у 2011 році за генеральною довіреністю, а потім у 2016 році видав довіреність вже на наступного власника.

Судді Войнаровському І.В. запропоновано ознайомитись із рішенням ГРД від 21.07.2024 та надати Комісії свої пояснення щодо викладених у ньому обставин.

Комісією отримано письмові пояснення судді щодо інформації, викладеної в рішенні, відповідно до яких суддя зазначив таке.

У провадженні судді перебували справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення: № 152/114/17, 152/115/17, 152/1378/17, 152/491/17, 152/1444/18, 152/908/17, 152/730/18, 126/821/18, 152/1376/18, 152/470/19. У цих справах прийнято рішення про закриття провадження на підставі частини другої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Приписами зазначеної норми закону на час прийняття рішення визначено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу чи інших законів підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Причини, які не дали можливості розглянути наведені вище справи про адміністративні правопорушення у строки, визначені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зумовлені об’єктивними чинниками, пов’язаними із поведінкою учасників справи, а також іншими причинами, зокрема хворобами правопорушників, їх неналежним повідомлення, тощо.

Крім цього, суддя зазначав, що нерідко особи, які притягувались до відповідальності обирали тактику захисту затягування розгляду справ шляхом подання відповідних клопотань про відкладення розгляду справи, про ознайомлення з матеріалами справи, про виклик свідків, нерідко розгляд справи співпадав з їх хворобами та стаціонарним лікуванням. Також причиною прийняття рішення про закриття провадження за статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення у деяких справах стало перебування судді на лікарняному та у щорічній відпустці.

Суддя зауважує, що жодного протиправного умислу на закриття проваджень у  справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, він не мав.

Стосовно недбалого оформлення документів під час здійснення правосуддя.

Суддя не заперечує, що за час роботи на посаді судді, зокрема за 2016–2021 роки, він неодноразово виносив ухвали про виправлення описок.

Оскільки інститут виправлення описок у судових рішеннях законодавцем закріплено в процесуальних Кодексах та жодних обмежень застосування таких норм закону не передбачено, то, на переконання судді, зауваження ГРД щодо недбалості в оформленні документів є передчасним.

Крім цього, жодних скарг щодо дій судді та допущених описок не було, зокрема, при виконанні судових рішень, у яких такі описки виправлялись.

Суддя зазначає, що жодна з таких ухвал про виправлення описки не змінювала суті рішення. В апеляційному порядку такі ухвали не оскаржувались.

Стосовно кількості випадків виправлень описок, то здебільшого вони здійснювались за ініціативою суду, були незначними та їх виправлення спрямовано на забезпечення ефективного правосуддя.

Проаналізувавши відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що за його підписом в реєстрі містяться 5 397 різних видів судових рішень, з них 74 рішення про виправлення описки, що становить 1,3% від загальної кількості судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Також суддя зазначив, що під час підготовки ним пояснення та надання відповідей на питання ГРД у межах першочергового звернення виявлено помилку в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік.

Отже, встановлено, що в розділі 12 «Грошові активи» щорічної майнової декларації за 2019 рік ним помилково не відображено наявності готівкових коштів в сумі 140 000 грн від продажу автомобіля Toyota RAV 4, про які вказано в розділі 11 «Доходи в.т.ч. подарунки». Водночас відображено заощадження дружини ОСОБА_2 в сумі 160 000 грн, які переходили з попередніх років.

Ураховуючи викладене, суддя повідомляє, що купівля автомобіля Nissan Rogue здійснювалась за його заощадження в сумі 140 000 грн від продажу попереднього автомобіля Toyota RAV 4 та частини заощаджень дружини ОСОБА_2 в сумі 60 000 грн.

На думку судді, причиною такої помилки стало те, що автомобіль Toyota RAV 4 проданий 30.11.2019, а автомобіль Nissan Rogue придбаний 02.01.2020. Тобто на час заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік заощаджень в нього вже не було, тому він помилково не відобразив їх в декларації.

Що стосується користування земельною ділянкою в с. Агрономічне, то вона перебуває у власності його батька з 2012 року. Він її придбав відповідно до договору купівлі-продажу. Зазначеною ділянкою він та його колишня дружина розпочали користуватись в 2017 році та використовувати її як присадибну земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції власного споживання. Дійсно, при заповнені декларації він помилково вказав дату набуття права 03.08.2012, тобто дату набуття права власності його батьком, замість набуття ним права користування.

Стосовно систематичного заниження вартість майна в деклараціях суддя зазначив таке.

Він заперечує щодо таких обставин, жодного разу не занижував вартості майна, а саме транспортних засобів. З 2011 року в його власності перебував автомобіль Toyota RAV 4 2006 року випуску. В 2019 році він продав автомобіль. Відповідно до договору ціна продажу автомобіля становить 140 000 грн. Вона не була занижена та відповідала стану автомобіля. За час користування автомобілем його пробіг становив 350 000 км, його технічний стан був незадовільним, крім того автомобіль у 2014 році був учасником ДТП. Він як продавець не міг бути зацікавлений в заниженні ціни на вказаний автомобіль. Жодних податків при реалізації вказаного автомобіля він не сплачував, оскільки відповідно до чинного на той час законодавства продаж одного автомобіля в рік не оподатковувався. За таких обставин підстав для заниження ціни автомобіля не існувало.

На початку 2020 року ним був придбаний автомобіль Nissan Rogue 2014 року випуску. Автомобіль привезений зі страхового аукціону США та мав пошкодження. Договір про його купівлю укладений 02.01.2020. Ціна автомобіля Nissan Rogue – 200 000 грн була обґрунтованою на той час для такого автомобіля без ремонту. Крім цього, вказаний автомобіль він придбав у знайомого, який займається завезенням автомобілів зі США. Зазначений продавець проживає в місті Вінниця, у справах, які перебували в провадженні судді, стороною не був та ніколи до Шаргородського районного суду Вінницької області не звертався, конфлікту інтересів не було. Вартість автомобіля зросла після того, як він провів відновлювальний ремонт, усунув пошкодження, здійснив обслуговування тощо.

Стосовно дарування автомобіля Nissan Rogue 2014 року випуску та зазначення в договорі дарування ціни автомобіля 450 000 грн суддя пояснив, що це була домовленість в рамках поділу майна подружжя. Він подарував дружині Nissan Rogue 2014 року випуску, а батько дружини ОСОБА_1 подарував йому автомобіль Фольксваген Сіроко 2010 року випуску. При оформленні договору дарування працівник сервісного центру вказала вартість автомобіля Nissan Rogue 2014 року випуску 450 000 грн. Однак оцінка автомобіля не проводилася та не вимагалася на час його укладення. На думку судді, зазначена ціна автомобіля відповідала середньоринковій ціні, у зв’язку з чим була зазначена працівником сервісного центру.

Під час укладення договору дарування жодного відчуження з отриманням коштів не було, автомобіль передався обдарованій. Тобто фактично змінився власник автомобіля. Правочин не створив ні видатків, ні доходу сторонам.

Надалі 26.08.2022 батько ОСОБА_2 ОСОБА_1 відповідно до договору дарування подарував йому автомобіль Фольксваген Сірокко. За вказаний правочин ним сплачено податок та подано звіт у Державну податкову службу України. Чому суб’єктом оцінки визначено вартість автомобіля Фольксваген Сірокко 100 000 грн йому невідомо, оскільки таку оцінку замовляв ОСОБА_1.

Стосовно садового (дачний) будинку площею 230,27 кв. м, який належить батькові судді та який перебуває в користуванні судді, суддя зазначив таке.

Земельна ділянка в селі Агрономічне Вінницької області площею 993 кв. м на праві власності належить батьку судді ОСОБА_3. Земельна ділянка придбана у 2012 році.

На цій земельній ділянці батько судді ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 розпочали будівництво будинку в 2015 році.

На сьогодні цей будинок недобудований, в ньому батьки не проживають, оскільки там частково проведено внутрішні ремонтні роботи, відсутня сантехніка, не підключена каналізація. Також відсутній фасад будинку, огорожа, відсутній ландшафт та прибудинкове покриття, офіційно підключено газопостачання. У зв’язку з цим виникла необхідність ввести будинок в експлуатацію, щоб отримати обліковий номер та можливість використання газу в майбутньому. Його батько в 2024 році ввів недобудований будинок в експлуатацію та зареєстрував право власності за собою.

Будівництво будинку здійснюється за кошти його батьків. Під час тривалого будівництва на прохання батька суддя за свої кошти купував незначні матеріали та інструменти. За таких обставин суддя вважає, що зобов’язаний декларувати будинок.

При цьому суддя зазначає, що фактично будинком ні він, ні його батьки не користуються, оскільки він недобудований. Однак суддя використовує присадибну земельну ділянку біля будинку для вирощування сільськогосподарської продукції власного вжитку.

Стосовно відсутності в деклараціях судді за 2016–2021 роки відомостей про місце проживання в місті Шаргород суддя зазначив таке.

Будь-яким нерухомим майном за час роботи в місті Шаргород суддя не користувався та не користується. Місто Шаргород невелике з населенням біля 5 000 осіб, тому знайти там житло неймовірно важко. За таких обставин він щодня добирався з міста Вінниці до міста Шаргород та навпаки. Для подолання відстані в 80 км в одну сторону він використовував автомобілі, що перебували в його власності або власності його сім’ї та задекларовані належним чином, а також нерідко користувався громадським транспортом.

У середньому він витрачав 1 годину 20 хвилин на дорогу в одну сторону, коли їхав автомобілем. Коли він користувався громадським транспортом дорога в одну сторону займала 2 години 30 хвилин.

Стосовно зниження вартості автомобіля BMW 525 2012 року випуску, який придбано в 2023 році, суддя зазначає таке.

Суддею придбано автомобіль BMW 525 за 445 000 грн, що підтверджується копією договору купівлі-продажу. Будь-яких підстав вказувати ціну, нижчу від ринкової він не мав, оскільки має офіційні доходи, вони задекларовані та його видатки відповідають їм.

Суддею додатково повідомлено, що з часу придбання автомобіля BMW 525 ним проведено велику кількість регламентних дороговартісних ремонтних робіт, на які попередній власник не бажав витрачати кошти, чому й виставив автомобіль на продаж.

Крім того, суддя зазначає, що ГРД у рішенні вказує на заниження вартості автомобілів як і у випадках їх продажу так і у випадках купівлі.

Стосовно продажу автомобіля Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, суддя зазначає таке.

У 2007 році йому батьками подаровано вказаний автомобіль, право власності оформлено на нього. В 2011 році за кошти його батьків придбано автомобіль Toyota RAV 4 2006 року випуску, право власності оформлено на нього. Оскільки необхідності в подальшому користуванні автомобілем Chevrolet Lacetti він не мав, він передав його батьку. Ним як власником автомобіля в 2011 році надавалась довіреність на право керування зазначеним автомобілем.

Надалі у 2016 році автомобіль Chevrolet Lacetti було продано за генеральним дорученням. Продажем займався його батько, однак він як власник надавав довіреність. Факт отримання доходу в сумі 40 000 грн ним відображено у декларації за 2016 рік.

ІII. Зміст проведеної Комісією співбесіди із суддею.

Співбесіду із Войнаровським І.В. проведено 13.08.2024.

Після проголошення доповіді за результатами дослідження досьє судді надано можливість доповнити, уточнити чи спростувати озвучену інформацію.

Члени Комісії послідовно обговорили із суддею показники щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також інші показники, оцінювання яких потребувало уточнення з метою прийняття остаточного рішення щодо відповідності судді займаній посаді.

Під час співбесіди суддя надав пояснення стосовно обставин, викладених у рішенні ГРД, які відповідають його письмовим поясненням.

ІV. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09.12.2023 № 3511-IX) (далі – Закон № 1402) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному Законом № 1402, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом № 1402 для ухвалення рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.

Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник Громадської ради доброчесності.

У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону № 1402 кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону № 1402 критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

Частиною п’ятою статті 83 Закону № 1402 встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402.

З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.02.2018 № 20/зп-18) (далі  –  Положення).

Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.

За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).

Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

Розділом ІІ Положення встановлено, що відповідність судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, а саме:

Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди).

Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).

Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).

Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності. 

Оцінюючи відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія виходить із таких засадничих положень.

Пунктом 34 розділу ІІІ Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.

Відповідно до пункту 120 параграфа 9 розділу ІІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 №  81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.10.2023 № 119/зп-23 зі змінами), висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 10.11.2021 (справа № 9901/355/21), доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

У сучасному словнику з етики доброчесність визначається як позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням» (пункт 23 цього рішення).

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22.02.2012, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною. Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеційської комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, викладеними у Спільному висновку від 23.03.2015 (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.

Так, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюватимуться законом.

Відповідна процедура здійснюватиметься виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та буде тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеційської комісії в Остаточному висновку від 26.10.2015 (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».

Крім того, повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», будуть припинені із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді у порядку, визначеному законом. Надалі на посаду судді призначатимуться особи, які відповідатимуть усім вимогам, передбаченим змінами до Конституції України, з урахуванням певних особливостей (наприклад, без необхідності таким особам проходити навчання в Національній школі суддів, якщо особа вже працювала суддею протягом п’яти років, тощо).

За пропозицією Венеційської комісії, викладеною в Остаточному висновку від 26.10.2015 (документ CDL-AD(2015)027), у Перехідних положеннях законопроєкту передбачено, що у випадку реорганізації чи ліквідації окремих судів, утворених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», судді цих судів мають право подати заяву про відставку або заяву про участь у конкурсі на іншу посаду в порядку, визначеному законом. Особливості переведення судді на посаду в іншому суді можуть бути визначені законом.

Таким чином, запропоновані механізми дадуть змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи при цьому істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя».

Так само, ухвалюючи Закон № 1402, законодавець в Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.

Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом № 1402 для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98–99 цього рішення).

Водночас Комісія зважає і на те, що навіть коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді на приватність.

І хоча Комісія виходить із презумпції, що суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді. 

Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.

З огляду на вказане кваліфікаційне оцінювання здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (далі – КО на здатність) та оцінювання відповідності судді займаній посаді (далі – КО на відповідність) – не є тотожними процедурами, незважаючи на однакові правила їх проведення.

КО на здатність проводиться з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями. Це «стандартна» процедура в межах суддівської кар’єри, що дає підстави для переходу судді з нижчої до вищої інстанції або зміни спеціалізації. 

КО на відповідність – особлива процедура, встановлена Конституцією України (підпункт 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення»). Вона стосується всіх суддів, яких на момент набрання чинності конституційними змінами 2016 року призначено на посаду строком на п’ять років або обрано на посаду безстроково. Тобто всі особи, які на той момент були суддями, мають конституційний обов’язок проходження КО на відповідність.

Основними відмінностями цих процедур є:

• темпоральний характер (КО на відповідність є одноразовою ad hоc процедурою, тоді як КО на здатність є повторюваним процесом із можливістю проходження суддею цієї процедури необмежену кількість разів);
• мета (КО на здатність має на меті визначення найкращих кандидатів на посади суддів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду, тоді як КО на відповідність полягає у визначенні відповідності осіб, які вже володіють статусом судді, займаним посадам);
• наслідки (негативним наслідком КО на відповідність є звільнення судді з посади, а КО на здатність – припинення участі в конкурсі).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 16.06.2022 у справі № 9901/57/19 підкреслила відмінність між процедурами кваліфікаційного оцінювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності: «Інформація із суддівського досьє використовується під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів для цілей встановлення відповідності його займаній посаді судді чи продовження кар’єри з метою зайняття посади в іншому суді. Використання інформації про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є формою (елементом) охоплення і застосування значеннєвих обставин, котрі за професійними та морально-етичними ознаками характеризують здатність позивача бути суддею. Потрібно ще раз нагадати, що кваліфікаційне оцінювання за законом не є дисциплінарним провадженням; це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею» (пункт 18 цього рішення).

Пунктом 15 цього рішення встановлено критерії оцінки судді за процедурою КО на відповідність: «Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII. Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об`єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов’язки на мінімально прийнятному рівні».

З огляду на викладене звільнення судді з посади за результатами КО на відповідність можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати мають прямо підтверджувати нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень» з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.

У справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) ЄСПЛ зазначено, що звільнення з посади є серйозним, якщо не найсерйознішим дисциплінарним покаранням, яке може бути застосовано до особи. Застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті людини, вимагає розгляду переконливих доказів, що стосуються етичних норм, доброчесності та професійної компетентності людини (пункт 403 рішення в справі «Джоджай проти Албанії»).

Комісія бере до уваги, що відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону № 1402 кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Зважаючи на наведені вище відмінності між процедурами кваліфікаційного оцінювання, Комісія виходить із більш високих вимог до спростування презумпції доброчесності судді порівняно із кандидатом на посаду судді з урахуванням змісту критерію доброчесності, визначеного законодавцем у статті 69 Закону № 1402.

Відповідно до пункту 10 частини сьомої статті 56 Закону № 1402 суддя зобов’язаний підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

У сукупності із положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402, у тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання, Комісія тлумачить цю норму як обов’язок судді взяти в ньому участь шляхом, зокрема, активної реалізації права бути заслуханим в контексті сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди.

Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як в результаті реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 9901/623/18) установлена легітимна мета дій Комісії щодо з’ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

V. Результати оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критерієм професійної компетентності.

Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.

Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.

За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрав 85,5 бала, за виконання практичного завдання – 85,5 бала. Отже, за вказаними показниками суддя набрав 171 бал.

Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.

Згідно з інформацією, наданою Шаргородським районним судом Вінницької області, суддя Войнаровський І.В. розглядав цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. За період з 2016 до 2021 року суддею розглянуто 2 032 справи та 719 матеріалів (всього 2 751 справ і матеріалів).

Загальний показник судового навантаження Войнаровського І.В. за період з 2016 до 2021 року дорівнює середньомісячному показнику судового навантаження у Шаргородському районному суді Вінницької області.

Стосовно судових рішень, ухвалених суддею Войнаровським І.В., встановлено, що судом апеляційної інстанції скасовувались та змінювались судові рішення у кримінальних, цивільних, адміністративних справах та справах про адміністративні правопорушення з підстав порушення суддею норм процесуального та матеріального права, а також з інших підстав.

Матеріали досьє не містять інформації про рішення, постановлені за участі судді Войнаровського І.В., які були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами яких було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань. 

Протягом 2016–2021 років на дії судді Войнаровського І.В. надійшла 1 скарга, за результатами розгляду якої, прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи

Суддею Войнаровським І.В. несвоєчасно направлялись судові рішення до ЄДРСР, проте строки несвоєчасного направлення судових рішень не є суттєвими.

Суддею Войнаровським І.В. розглянуто 59 справ із порушенням встановлених законодавством строків.

У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Войнаровським І.В. необхідно оцінити в 40 балів.

Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), наявності в судді публікацій у сфері права, наукового ступеня, а також інших передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні в конкретному випадку. Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється у 2 бали.

VI. Результати оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критерієм особистої компетентності.

Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.

Комісією встановлено, що Войнаровський І.В. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься у суддівському досьє, та співбесіди за критерієм особистої компетенції суддя здобув 59 балів.

VII. Результати оцінювання відповідності судді займаній посаді за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

За результатами дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія вважає, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрав 78 балів.

У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Войнаровський І.В. набрав 350 балів.

VIII. Результати оцінювання судді на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності. 

Як встановлено пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення, відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків або інформації ГРД (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісія зазначає, що суддя Войнаровський І.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

У матеріалах суддівського досьє відсутні відомості щодо притягнення судді Войнаровського І.В. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення ним правосуддя.

Дослідивши інформацію, викладену у рішенні ГРД, письмові пояснення судді, пояснення надані під час співбесіди, а також документи на обґрунтування наданих пояснень Комісія не встановила обставин, які можуть свідчити про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Комісією проаналізовано отриману інформацію стосовно судді та враховано при визначенні балів за критеріями професійної етики та доброчесності.

Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності в межах критерію професійної етики оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією оцінено цей показник у 75 балів.

Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності в межах критерію доброчесності оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією оцінено цей показник у 85 балів.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть указувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Комісія під час проведення співбесіди додатково оцінила показники професійної етики та доброчесності в 100 балів кожний.

ІX. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровський І.В. набрав 710 балів, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Отже, Комісія дійшла висновку про відповідність судді Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровського І.В. займаній посаді.

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Рівень знань у сфері права	85,5	213
	Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні	85,5
	Ефективність здійснення правосуддя	40
	Діяльність щодо підвищення фахового рівня	2
Особиста компетентність	Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості	59	59
Соціальна компетентність	Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості	78	78
Професійна етика	Показники професійної етики	100	175
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	75
Доброчесність	Показники доброчесності	100	185
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	85
Всього			710

Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровський Ігор Володимирович за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 710 балів.
2. Визнати суддю Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровського Ігоря Володимировича таким, що відповідає займаній посаді.

Головуючий                                                                                                      Віталій ГАЦЕЛЮК

Члени Комісії:                                                                                                   Олег КОЛІУШ

                                                                                                                           Руслан МЕЛЬНИК