Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Василенка А.В., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Козлова А.Г., Лукаша Т.В., Луцюка П.С., Макарчука М.А., Мішина М.І., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Устименко В.Є., Щотки С.О.,
розглянувши питання підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Орлянської Валентини Іванівни здійснювати правосуддя у цьому суді,
встановила:
Рішенням Комісії від 7 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
30 листопада 2016 року Орлянська В.І. звернулася до Комісії із заявою про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
13 грудня 2016 року Орлянська В.І. допущена до участі у конкурсі.
Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема, Орлянську В.І.
Іншим рішенням Комісії від 8 лютого 2017 року № 17/вс-17 Орлянська В.І. допущена до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду.
Положеннями статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) закріплено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
Орлянська В.І. 16 лютого 2017 року склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 63,75 бала, і згідно з рішенням Комісії від 17 лютого 2017 року № 12/зп-17 допущена до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.
За результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання Орлянська В.І. набрала 64,5 бала та згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 22/зп-17 допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах процедури конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Згідно з абзацом третім пункту 20 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, (далі – Положення) під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до положень статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, яка, за наявності відповідних підстав, надає висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
Громадською радою доброчесності надано Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Орлянської В.І. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 01 травня 2017 року.
Відповідно до висновку кандидат Орлянська В.І. зазначила неправдиві відомості у декларації доброчесності за 2016 рік, оскільки не вказала інформацію про ухвалення нею рішення з допущенням порушень пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини (далі – Конвенція).
У декларації доброчесності кандидат вказала, що нею не було ухвалено рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 лютого 2014 року за участі судді Орлянської В.І. залишені без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій стосовно ОСОБА_1.
Європейським судом з прав людини у справі «Подвезько проти України» 12 лютого 2015 року оголошено скарги за пунктами 1, 3, 4 статті 5 Конвенції прийнятними та постановлено, що було порушення вказаних пунктів статті 5 Конвенції.
Постановою Верховного Суду України від 19 жовтня 2015 року за заявою захисника на підставі пункту 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом скасовано вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 січня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 квітня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 лютого 2014 року, постановлену за участі кандидата
Орлянська В.І. брала участь в ухваленні рішення, передбаченого частиною другою статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», і повинна була підтвердити цей факт під час заповнення декларації доброчесності судді, однак такої вимоги не виконала.
Окрім цього, у 1998 році кандидат разом з чоловіком та ІНФОРМАЦІЯ_1 приватизували житло, а саме квартиру у м. Луганську, а у 2012 році Орлянська В.І. отримала службове житло загальною площею 91 кв. м у м. Києві, яке у 2013 році приватизувала в рівних частках з чоловіком. Водночас відповідно до пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло один раз.
Громадська рада доброчесності у висновку також зазначила, що Орлянська В.І. та її близькі родичі перетинали державний кордон у напрямі Російської Федерації ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, кандидат з 1987 року по 1991 рік була кандидатом та членом політичної партії.
На засіданні Комісії у колегіальному складі Орлянська В.І. пояснила, що про рішення Європейського суду з прав людини «Подвезько проти України» їй стало відомо після подачі до Комісії 30 листопада 2016 року заяви про участь у конкурсі, а саме у квітні 2017 року. Рішенням Європейського суду з прав людини було встановлено надмірно тривале тримання під вартою ОСОБА_1 під час досудового слідства, але будь-яка сатисфакція ОСОБА_1 не була передбачена. Прохання захисника про скасування судових рішень та закриття провадження у справі не було задоволено за відсутністю підстав. На думку кандидата, рішення Європейського суду з прав людини про надмірно тривале тримання під вартою не може бути підставою для скасування вироку. Крім того, ОСОБА_1 був засуджений за іншою кримінальною справою та відбував покарання у виді позбавлення волі.
За таких обставин кандидат вважає доводи Громадської ради доброчесності щодо повідомлення нею у декларації доброчесності неправдивих відомостей безпідставними.
З приводу приватизації житла, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010, кандидат зазначила, що у кінці 2013 року вона разом з чоловіком здійснила доприватизацію квартири у м. Київ. Під час приватизації квартири у місті Луганськ кандидат та її чоловік тільки частково використали приватизаційні житлові чеки (згідно з копією довідки про використання приватизаційного чеку по 17,67 кв. м при нормі 24,33 кв. м).
Після засідання Комісії у складі колегії за результатами співбесіди рішенням Громадської ради доброчесності про надання інформації щодо змін висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного суду Орлянської В.І. критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженим Громадською радою доброчесності 02 червня 2017 року, встановлено, що кандидат повідомила неправдиві відомості у декларації доброчесності, оскільки не вказала інформацію про ухвалення рішення з допущенням порушень Конвенції про захист прав та основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини.
Стосовно використання приватизаційних чеків кандидатом та її чоловіком, а також причин перетину державного кордону України з Російською Федерацією пояснення кандидата Громадська рада доброчесності визнала обґрунтованими.
На засіданні Комісії у пленарному складі Орлянська В.І. надала аналогічні пояснення щодо доводів висновку з урахуванням змін, внесених рішенням Громадської ради доброчесності від 02 червня 2017 року.
Дослідивши досьє кандидата, заслухавши доповідача, члена Комісії Устименко В.І.. надавши оцінку фактам, викладеним Громадською радою доброчесності, та аргументам, наведеним Орлянською В.І., Комісія дійшла висновку, що доводи Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики не знайшли свого підтвердження під час процедури кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду.
Комісією враховано, що відсутні дані про обізнаність кандидата на час заповнення та надання Комісії декларації доброчесності щодо вказаного рішення Європейського суду з прав людини. Такі обставини не свідчать про свідоме незазначення кандидатом відповідних даних у декларації доброчесності.
Відсутні й дані про членство Орлянської В.І. в політичній партії до 1991 року. Крім того, причетність до політичної партії до 1991 року не є тим мірилом, яке визначає здатність кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Відсутність доказів на підтвердження недобросовісної поведінки кандидата під час ухвалення судового рішення, наведеного у висновку ГРД, а також доказів притягнення кандидата до кримінальної, дисциплінарної чи іншої відповідальності у зв’язку з прийняттям такого судового рішення, на думку Комісії, свідчить про неприйнятність висновку ГРД.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
За підтримання такого рішення висловилося чотирнадцять членів Комісії, проти - один.
З огляду на викладене, Орлянська В.І. визнана такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 88, 93, 101 Закону, Положенням, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Комісія
вирішила:
визнати Орлянську Валентину Іванівну такою, що за критеріями професійної етики та доброчесності підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду, а Комісії у складі колегії завершити проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання.
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: В.І. Бутенко
А.В. Василенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
А.Г. Козлов
Т.В. Лукаш
П.С. Луцюк
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
В.Є. Устименко
С.О. Щотка