Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого ‑ Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Козлова А.Г., Макарчука М.А., Мішина М.І.,
розглянувши питання про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє кандидата Романішина Володимира Леонідовича на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у межах процедури конкурсу, оголошеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 07 листопада 2016 року,
встановила:
Рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Романішин Володимир Леонідович 02 грудня 2016 року звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду за спеціальною процедурою призначення.
Комісією 13 грудня 2016 року прийнято рішення № 102/вс-16, зокрема, про допуск Романішина В.Л. до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема Романішина В.Л.
Комісією 07 лютого 2017 року прийнято рішення № 11/вс-17, зокрема, про допуск Романішина В.Л. до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі ‑ Закон) суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років.
За частиною другою та пунктом 4 частини п’ятої статті 81 Закону на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 Закону.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
Заслухавши кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Романішина В.Л., уповноваженого представника Громадської ради доброчесності, вивчивши матеріали досьє кандидата, колегія Комісії встановила, що Романішин В.Л. з 2003 року працював суддею Хмельницького міського суду, з 2008 року ‑ суддею Хмельницького окружного адміністративного суду, а з 2010 року працює суддею Одеського апеляційного адміністративного суду.
За зазначеними критеріями кандидат відповідає кваліфікаційним вимогам до судді Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 85 Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Пункт 1 глави 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення визначає критерії кваліфікаційного оцінювання, якими є компетентність, професійна етика, доброчесність.
Згідно з пунктом 1 глави 6 цього положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Колегією Комісії встановлено, що за результатами анонімного письмового тестування кандидат набрав 64,5 бала, за результатами виконаного 21 лютого 2017 року практичного завдання ‑ 67 бала та пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей.
Встановлюючи відповідність Романішина В.Л. як кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду критеріям професійної етики та доброчесності, колегія Комісії виходить, зокрема, із вимог Кодексу суддівської етики.
Так відповідно до статей, 1, 2, 3, 18, 19 зазначеного кодексу: суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.
Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень.
Відповідно до роз’яснень Кодексу суддівської етики, затверджених рішенням Ради суддів України № 1 від 04 лютого 2016 року, дотримання високих стандартів поведінки означає, що суддя повинен добровільно і свідомо відстоювати доброчесність та незалежність судової влади, що, у свою чергу, зумовлює обов’язок сумлінно, чесно і кваліфіковано виконувати призначення носія судової влади. Він також добровільно приймає на себе обмеження, пов’язані з виконанням ним своїх професійних обов’язків, які унеможливлюють створення умов, що викликатимуть сумніви у доброчесності поведінки судді та його безсторонності, незалежності і об’єктивності.
За загальним правилом суддівської етики суддя повинен бути прикладом законослухняності, завжди поводитися так, аби зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Поняттю «законослухняна людина» відповідає таке визначення: це людина, яка здатна (спроможна) шанобливо ставитись до існуючих рішень, настанов, законів, дотримуватись їх, визнавати і шанувати суспільні авторитети, виконувати свої громадські, суспільні обов’язки.
Суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики в усіх видах його діяльності ‑ як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов’язків, так і в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів.
Суддя зобов’язаний встановлювати для себе, додержуватися і змушувати додержуватися всіх інших осіб зі свого оточення бездоганних правил поведінки, підтримуючи й утверджуючи на власному прикладі доброчесність у судовій владі. Він має докладати всіх зусиль до того, щоб його поведінка була бездоганною. При цьому термін «докладати всіх зусиль» вживається в розумінні того, що кожен суддя повинен особисто застосувати всіх можливих заходів для демонстрації особистого етичного виховання та високоморальної, інтелігентної поведінки в будь-якій ситуації як під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій діяльності.
Доброчесна поведінка судді має стосуватися всіх сфер його життя, зокрема і матеріальної (майнової) сфери. Йдеться про добросовісну поведінку судді в реалізації обов’язку бути обізнаним про свої майнові інтереси та здійснення активних дій щодо вжиття розумних (адекватних) заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.
Важливим питанням у декларуванні доходів є доброчесність щодо майнових прав та обов’язків подружжя у структурі їхнього спільного і роздільного майна та надання відомостей про взаємне утримання і центр життєвих інтересів. Незважаючи на те, що нормативно-правові акти не передбачають зустрічного обов’язку членів сім’ї в обов’язковому порядку надати декларанту відомості фінансового-майнового характеру, розумність заходів для обізнаності про майнові інтереси членів родини включає в себе можливість звернення судді до керівництва суду (у разі відмови членів родини надати інформацію щодо фінансово-майнових інтересів і податкових зобов’язань) про отримання відповідних даних в установленому порядку.
Під час вивчення матеріалів досьє Романішина В.Л. та проведення з ним співбесіди встановлено, що у лютому 2017 року до Комісії надійшла інформація про результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених Романішиним В.Л. у декларації за 2015 рік.
За результатами спеціальної перевірки станом на 20 січня 2017 року розбіжностей між відомостями, зазначеними у розділах 6 «Цінне рухоме майно ‑ транспортні засоби», 7 «Цінні папери», 8 «Корпоративні права», 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (конролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї», 11 «Доходи, у тому числі подарунки», 15 «Робота за сумісництвом суб’єкта декларування» декларації, та наявною у НАЗК інформацією базами даних не виявлено.
Водночас встановлено розбіжності у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації, а саме у зазначених відомостях про земельну ділянку загальною площею 600 м2 (дата набуття права 26 серпня 2008 року), гараж загальною площею 18 м2 (дата набуття права 01 липня 1997 року).
Перевірка відомостей, які вказуються у розділах 4 «Об’єкти незавершеного будівництва», 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», 10 «Нематеріальні активи», 12 «Грошові активи», 13 «Фінансові зобов’язання», 16 «Членство суб’єкта декларування в організаціях та їх органах» декларації, потребує від суб’єкта декларування підтверджуючих документів.
Кандидатом Романішиним В.Л. не надано документів, які б підтвердили відомості, зазначені у вказаних пунктах декларації за 2015 рік.
Під час співставлення інформації, наявної у досьє кандидата на посаду судді, та інформації з його декларацій за 2012-2016 роки (зокрема електронних) встановлено таке.
У 1997 році кандидат набув право власності на гараж 18 м2, у 2003 році на гараж 32,8 м2, у 2008 році ‑ на земельну ділянку 600 м2, у 2011 році ‑ на земельну ділянку 1500 м2. Водночас інформацію про вказане нерухоме майно відображено кандидатом Романішиним В.Л. лише у паперовій декларації за 2015 рік.
У електронній декларації за 2015 рік кандидатом серед перерахованого майна також зазначено відомості про право власності з 2006 року на квартиру 125,2 м2. Окрім того, паперова декларація за 2015 рік містить відомості, які не були вказані у попередніх деклараціях: майно, що є у власності дружини, зокрема квартира 49,3 м2 (дата набуття 1996 рік), земельні ділянки 2500 м2 (дата набуття 2007 рік) та 4000 м2 (дата набуття 2007 рік), житлові будинки 37, 4м2 (дата набуття 2014 рік) та 103,2 м2 (дата набуття 2007 рік), гараж 18 м2 (дата набуття 2006 рік). Електронна декларація за 2015 рік містить також відомості про право власності дружини з 2014 року на земельну ділянку 1577 м2.
Під час проведення співбесіди та з’ясування обставин щодо встановлених розбіжностей у деклараціях суддя належним чином не пояснив походження та незазначення у щорічних деклараціях вказаного нерухомого майна з 2012 по 2016 роки. Колегія Комісії із цих підстав вважає, що кандидат набрав 0 балів за результатами оцінювання критеріїв «Професійна етика» та «Доброчесність».
Зазначені обставини не підтверджують високого стандарту поведінки кандидата та його доброчесності.
З огляду на вказане, Романішин В.Л. не довів своєї відповідності високим стандартам доброчесності та професійної етики, що ставляться до судді Верховного Суду, і з цих підстав колегія Комісії дійшла висновку про непідтвердження ним здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Комісія
вирішила:
визнати кандидата Романішина Володимира Леонідовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: А.Г. Козлов
М.А. Макарчук
М.І. Мішин
