Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого ‑ Тітова Ю.Г.,
членів Комісії: Заріцької А.О., Щотки С.О.,
розглянувши питання про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Бутирського Андрія Анатолійовича у межах процедури конкурсу, оголошеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 07 листопада 2016 року,
встановила:
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі ‑ Комісія) від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
Бутирський А.А. 01 грудня 2016 року звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
05 грудня 2016 року Бутирського А.А. допущено до участі у конкурсі.
Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, серед іншого Бутирського А.А.
06 лютого 2017 року Комісією прийнято рішення, зокрема, про допуск Бутирського А.А. до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Згідно з пунктом 4 частини п’ятої статті 81 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі ‑ Закон) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика та доброчесність.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі – Положення), встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Згідно зі статтею 85 Закону кваліфікаційне оцінювання проходить у два етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
На першому етапі кваліфікаційного оцінювання Бутирський А.А. за результатами анонімного письмового тестування набрав 71,25 бала, за виконання практичного завдання ‑ 80,5 бала, та згідно з рішенням Комісії від 29 березня 2017 року № 22/зп-17 є таким, що допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно пункту 20 розділу III Положення під час співбесіди обов’язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Оцінюючи кандидата на посаду судді касаційного суду у складі Верховного Суду за критеріями «Професійна етика» та «Доброчесність», Комісія враховує, що громадянським суспільством та законодавством презюмується наявність у суддів Верховного Суду не лише найвищої кваліфікації, але й відповідного рівня моральних якостей та чеснот, що відповідатимуть їх соціальній функції.
Стандарти етичної поведінки суддів, що адресовані суддям та судовим органам для використання як базових принципів регламентації поведінки суддів, визначені, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі ‑ Бангалорські принципи поведінки суддів).
Цими міжнародними стандартами у сфері судочинства утверджено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.
Стосовно реалізації принципів чесності та непідкупності у Бангалорських принципах поведінки суддів зазначено, зокрема, що суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів.
Ці основоположні принципи впроваджені у національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики, затвердженому у новій редакції рішенням XI (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (далі ‑ Кодекс суддівської етики).
За загальними правилами Кодексу суддівської етики судді зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Громадською радою доброчесності 18 квітня 2017 року затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Бутирського А.А. критеріям доброчесності та професійної етики.
Під час проведення співбесіди, заслухавши доповідача, уповноваженого представника Громадської ради доброчесності та кандидата, Комісія встановила.
Бутирський А.А. у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012–2015 роки не відобразив відомостей щодо належних йому та його дружині – Бутирській І.В., прав на користування автомобілем Nissan Qashqai, 2008 року випуску, власником якого з 2012 року є батько кандидата ‑ Бутирський А.В., та житловими приміщеннями в яких він, на той час, мешкав.
Водночас у вказаних деклараціях та у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016 роки кандидат не зазначив права власності його дружини на транспортний засіб (далі ‑ ТЗ) ВАЗ 11184-110-30, 2008 року випуску.
Відповідно до відомостей, наданих Національним антикорупційним бюро України, Бутирська І.В. набула право власності на автомобіль ВАЗ 11184-110-30 30 квітня 2008 року, придбавши його в торговельній організації. 30 грудня 2016 року автомобіль було перереєстровано на нового власника.
Під час співбесіди кандидат пояснив, що автомобіль ВАЗ 11184-110-30 в 2010 році було відчужено його дружиною шляхом оформлення генеральної довіреності, у зв’язку з чим надалі не зазначав інформації про нього в деклараціях.
Комісія критично оцінила пояснення кандидата з таких підстав.
Право власності на ТЗ набувається і відчужується на підставах, що не заборонені законом, зокрема шляхом укладення правочинів (договорів).
Надавши іншій особі ТЗ на будь-якій правовій підставі, за винятком договору купівлі-продажу, власник, як і раніше, несе відповідальність за предмет власності, а отже, за відсутності точних відомостей щодо відчуження автомобіля ВАЗ 11184-110-30 Бутирський А.А. мав усвідомлювати, що оформлена довіреність не тягне за собою припинення права власності його дружини на ТЗ, що своєю чергою зобов’язувало його декларувати це майно.
Стосовно автомобіля Nissan Qashqai кандидат пояснив, що його батько під час реєстрації автомобіля вписав кандидата разом з дружиною у свідоцтво про реєстрацію ТЗ, не повідомивши їх про це. Вказаний факт кандидату стало відомо лише у 2015 році. Водночас кандидат наголосив, що в нього та його дружини на вказаний автомобіль наявне лише право керування, а не користування.
Підпунктом 3.12 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 11 серпня 2010 року № 379, передбачено, що під час проведення реєстрації відомості про ТЗ та його власника вносяться до свідоцтва про реєстрацію ТЗ (тимчасового реєстраційного талона) за допомогою засобів комп’ютерної техніки. За бажанням та письмовою заявою власника ТЗ – фізичної особи, поданою ним особисто, про надання права керування ТЗ близьким родичам у графу «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію ТЗ вноситься запис: «має право користування (П.І.Б. близьких родичів)».
У загальноприйнятому розумінні управління транспортним засобом ‑ це безпосередня дія фізичної особи на цей транспортний засіб з метою встановлення або зміни у цей момент швидкості та напряму руху.
Користування транспортним засобом – це безпосереднє використання у своїх інтересах транспортної функції цього засобу.
Таким чином, для фізичної особи можливість користування ТЗ особисто (через право власності або іншого договору) нерозривно пов’язана з можливістю управління цим ТЗ і навпаки.
Окрім того, під час вивчення матеріалів досьє кандидата Комісією встановлено, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік Бутирським А.А. у графі «Дата набуття права» щодо автомобіля Nissan Qashqai зазначено – 28 серпня 2012 року, що суперечить його доводам про незнання до 2015 року факту внесення їх з дружиною у свідоцтво про реєстрацію ТЗ.
До того ж, під час співбесіди Бутирський А.А. взагалі не зміг пояснити існування двох довіреностей на автомобіль Mercedes-Benz Е220, 1999 року випуску, виданих громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ім’я кандидата, його дружини та батька (строк дії довіреностей: з 2010 по 2013 рік, з 2015 по 2025 рік) та існування довіреності на автомобіль Mercedes-Benz Е270, 2000 року випуску, виданої батьком кандидата на ім’я самого кандидата, його дружини та ОСОБА_3 (строк дії довіреності з 2010 по 2020 роки).
Також кандидат не зміг пояснити мети його частих, короткотривалих (здебільшого, складали декілька годин) поїздок у період з 2012 по 2016 роки до Румунії, Молдови, Білорусії та Польщі, деяка частина з яких припадала на вечірній та нічний час.
Стосовно недекларування у 2012-2014 роках прав користування житлом кандидат пояснив, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вказано, що записи про відомості, зазначені у позиціях 23-34 декларації, здійснюються на підставі відповідних правовстановлюючих документів, яких кандидат не оформлював, оскільки проживав на безоплатній основі в квартирі своїх знайомих.
Так, відповідно до статей 1, 3, 18 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.
Відповідно до Роз’яснень Кодексу суддівської етики, затверджених рішенням Ради суддів України № 1 від 04 лютого 2016 року, суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх видах його діяльності – як у професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення як під час виконання професійних обов’язків, так і в особистому житті. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, неупередженість, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів.
Суддя зобов’язаний встановлювати для себе, додержуватися і змушувати додержуватися всіх інших осіб зі свого оточення бездоганних правил поведінки, підтримуючи і утверджуючи на власному прикладі доброчесність у судовій владі. Він має докладати всіх зусиль до того, щоб його поведінка була бездоганною. При цьому термін «докладати всіх зусиль» вживається в розумінні того, що кожен суддя повинен особисто застосувати усіх можливих заходів для демонстрації особистого етичного виховання та високоморальної, інтелігентної поведінки в будь-якій ситуації як під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій діяльності.
Доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, у тому числі, і матеріальної (майнової) сфери. Йдеться про добросовісну поведінку судді в реалізації обов’язку бути обізнаним про свої майнові інтереси та здійснення активних дій щодо вжиття розумних (адекватних) заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.
Важливим питанням у декларуванні доходів є доброчесність щодо майнових прав та обов’язків подружжя у структурі їхнього спільного і роздільного майна та надання відомостей про взаємне утримання і центр життєвих інтересів.
Оцінивши у сукупності встановлені обставини, Комісія дійшла висновку, що Бутирський А.А. не підтвердив відповідності високим стандартам професійної етики та доброчесності, а тому кандидата за критеріями «Професійна етика» та «Доброчесність» оцінено у 0 балів за кожним.
Відповідно до пункту 4 глави 6 розділу II Положення рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.
Дослідивши досьє кандидата Бутирського А.А., заслухавши доповідача, уповноваженого представника Громадської ради доброчесності та кандидата, врахувавши той факт, що за результатами оцінювання за критеріями «Професійна етика» та «Доброчесність» кандидат набрав 0 балів, Комісія дійшла висновку, що Бутирський А.А. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону, Положенням, Комісія
вирішила:
визнати кандидата Бутирського Андрія Анатолійовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Члени Комісії: А.О. Заріцька
С.О. Щотка
