105/ко-25

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач), Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,

за участі:

судді Подільського районного суду міста Києва Марини ШАХОВНІНОЇ,

розглянувши питання щодо відповідності судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної Марини Олегівни займаній посаді,

встановила:

1. Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.

1. Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 Шаховніну Марину Олегівну призначено на посаду судді Подільського районного суду міста Києва строком на п’ять років.
2. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
3. Рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема призначено іспит для Шаховніної М.О.
4. Рішенням Комісії від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Шаховніну М.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 79,875 бала, за виконання практичного завдання – 88 балів.

5. Шаховніна М.О. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
6. Рішенням Комісії від 17 квітня 2018 року № 380/ко-18 визнано підтвердженою інформацію про недостовірність тверджень, вказаних Шаховніною М.О. у декларації доброчесності судді за 2016 та 2017 роки. Вирішено звернутись до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно судді. Кваліфікаційне оцінювання судді Шаховніної М.О. зупинено.
7. Рішенням Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2018 року № 3065/3дп/15-18 відмовлено у притягненні судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної М.О. до дисциплінарної відповідальності та припинено дисциплінарне провадження.
8. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
9. Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
10. Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно, зокрема, осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду закінчився.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 27 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Сидоровича Р.М.

11. З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної виконавчої служби, Державної митної служби України.

У відповідь на запити отримано інформацію стосовно судді, яку долучено до матеріалів досьє.

12. На адресу Комісії 15 листопада 2023 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
13. Комісією у складі колегії проведено співбесіду із суддею Шаховніною М.О., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
14. Рішенням Комісії у складі колегії від 11 липня 2025 року № 83/ко-25 визначено, що суддя Подільського районного суду міста Києва Шаховніна М.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 675,875 бала. Питання щодо відповідності судді займаній посаді внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
15. До Комісії 21 жовтня 2025 року надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 20 жовтня 2025 року.

2. Стислий виклад висновку Громадської ради доброчесності.

16. В основу висновку ГРД про невідповідність судді Шаховніної М.О. критеріям доброчесності та професійної етики покладено такі аргументи.
17. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, визначеним Єдиними показниками для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), що затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24, за показниками: незалежність, неупередженість, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка в професійній діяльності та особистому житті, чесність та сумлінність. Суддя надала неправдиві відомості під час кваліфікаційного оцінювання для отримання позитивного результату при оцінці критеріїв професійної етики чи доброчесності та приховувала і заперечувала своє порушення. Шаховніна М.О. ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами, допускала поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу і порушення основоположних прав і свобод. Так, суддя ухвалила принаймні три незаконні рішення про позбавлення прав керування транспортними засобами невинних осіб на підставі підроблених документів у зв’язку з їх участю в акціях протесту під час Революції Гідності.
    1. Постановою від 24 січня 2014 року у справі № 758/650/14-п притягнуто учасника акцій протесту до адміністративної відповідальності за статтею 122² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Справа розглядалась за відсутності водія, жодних доказів, хто був за кермом автомобіля, не було. Також у протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено різні номерні знаки автомобіля, що свідчило про неналежне оформлення документів та унеможливлювало ідентифікацію порушника. Постановою від 28 лютого 2014 року суддя Шаховніна М.О. звільнила особу від адміністративної відповідальності на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2024 року № 743-VII (далі – Закон № 743-VII).
    2. Слідством у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 встановлено, що рапорт, на підставі якого було складено протокол та ухвалено постанову, підроблено. Інспектор дорожньо-патрульної служби 1 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку Державної патрульної служби Державної автомобільної інспекції України, який на виконання явно злочинного наказу керівництва Державної автомобільної інспекції міста Києва склав цей рапорт, обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 27, частиною першою статті 366, статті 340 Кримінального кодексу України. Обвинувальний акт щодо нього розглядається Святошинським районним судом міста Києва (справа № 761/45742/16-к).
    3. Під час співбесіди з Комісією в складі колегії 11 липня 2025 року Шаховніна М.О. повідомила, що у матеріалах справи були відсутні дані, що справа пов’язана з Революцією Гідності, а водій може бути її учасником. Однак це спростовується матеріалами справи № 758/650/14-п, оскільки в рапорті інспектора Державної автомобільної інспекції зазначено, що 29 грудня 2013 року по вулиці Богатирській рухалась колона автомобілів з символікою «Євромайдану» і автомобіль рухався у цій колоні. Про це також зазначено в рішенні Апеляційного суду міста Києва, яким постанову судді від 24 січня 2014 року скасовано.
    4. За таких обставин Шаховніна М.О. достовірно знала, що водій автомобіля, щодо якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, був учасником акції протесту. Отже, ГРД стверджує, що суддя під час співбесіди надала неправдиві відомості з метою проходження кваліфікаційного оцінювання.
    5. Крім того, матеріали про адміністративне правопорушення надійшли до суду 20 січня 2014 року, а постанову прийнято 24 січня 2014 року, тобто через чотири дні після надходження до суду. Такий строк розгляду справи є абсолютно нетиповим, оскільки строки притягнення особи до відповідальності не завершувалися. Також суддя зазначала, що правопорушник був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте у матеріалах відсутнє підтвердження такого повідомлення. У справі є телеграма від 21 січня 2014 року, втім немає даних про її отримання особою. У подальшому в апеляційній скарзі особа стверджувала, що не отримувала повідомлення про засідання. Ураховуючи, що відповідно до вимог статті 277² КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до розгляду справи у суді, порядок повідомлення особи у справі № 758/650/14-п було порушено.
    6. Постановою від 12 лютого 2014 року у справі № 755/1508/14-п учасника масових акцій протесту притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122² КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на чотири місяці. Справа розглядалась у присутності водія, який заперечував будь-які порушення з його боку. Постановою від 28 лютого 2014 року, прийнятою суддею Шаховніною М.О., особу звільнено від адміністративної відповідальності на підставі Закону № 743-VII.
    7. Постановою від 31 січня 2014 року у справі № 758/890/14-п притягнуто учасника масових акцій протесту до адміністративної відповідальності за статтею 122² КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Справа розглядалась у присутності водія, який заперечував будь-які порушення з його боку.
    8.  ГРД зауважила, що справи № 755/1508/14-п та № 758/890/14-п також були розглянуті суддею у короткі строки.
    9. Загальновідомо, що 29 грудня 2013 року відбулась одна з наймасштабніших акцій «Автомайдану» – поїздка до заміської резиденції «Межигір’я». Після цього учасників акції почали переслідувати шляхом складання щодо них працівниками Державної автомобільної інспекції фальсифікованих рапортів та протоколів. Надалі на підставі цих документів судді ухвалювали рішення про покарання власників автомобілів, які насправді нічого не порушували.
    10. Ці факти, на думку ГРД, дають підстави стверджувати, що суддя не дотримувалась принципу незалежності та ухвалювала свавільні рішення, що призвело до покарання невинних осіб.
18. Шаховніна М.О. повідомила недостовірні відомості у декларації доброчесності судді.
    1. У 2016 році, вперше подаючи декларацію доброчесності судді, Шаховніна М.О у пункті 17 підтвердила, що не приймала рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року № 1188-VII (далі – Закон № 1188-VII). Втім, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII підставою для перевірки суддів загальної юрисдикції є, зокрема, ухвалення рішень про накладення адміністративних стягнень щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності указаним законом. ГРД у висновку навела факти ухвалення суддею трьох таких рішень, а отже, твердження Шаховніної М.О. у декларації доброчесності не відповідають дійсності.
    2. Рішенням Комісії від 17 квітня 2018 року № 380/ко-18 кваліфікаційне оцінювання судді Шаховніної М.О. на відповідність займаній посаді було зупинено у зв’язку з виявленням завідомо недостовірних тверджень у декларації доброчесності судді. Під час співбесіди з Комісією у 2018 році суддя пояснила, що під час заповнення декларації доброчесності вона керувалась довідкою заступника голови Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року
       № 1682-VII (далі – Закон № 1682-VII), відповідно до якої до судді Шаховніної М.О. не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону № 1682-VII.
    3. ГРД звернула увагу, що під час перевірки судді згідно із Законом № 1682-VII, яку здійснював заступник голови Подільського районного суду міста Києва, головою указаного суду був свекор судді Шаховніної М.О.
    4. Водночас ГРД відомо, що рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2018 року відмовлено у притягненні Шаховніної М.О. до дисциплінарної відповідальності «у зв’язку з відсутністю умислу на приховування будь-якої інформації під час подання декларації доброчесності». Суддя пояснила, що не мала умислу або наміру приховувати інформацію щодо ухвалення нею вказаних вище постанов, водії не зверталися до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції із заявами про проведення перевірки за фактами прийняття зазначених постанов, а рішення стосовно них ще у вересні 2015 року були офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
    5. На думку ГРД, відмова у притягненні Шаховніної М.О. до дисциплінарної відповідальності жодним чином не свідчить, що діям судді надано оцінку під кутом зору доброчесності, оцінювання якої є завданням кваліфікаційного оцінювання. Крім того, Вища рада правосуддя здійснювала перевірку лише щодо двох рішень, постановлених Шаховніною М.О., а постанова у справі № 758/890/14-п не оцінювалась.
19. ГРД також зазначає у висновку, що в пункті 19 декларації доброчесності судді за 2016 рік Шаховніна М.О. підтвердила, що до неї не застосовуються заборони, передбачені Законом № 1682-VII.
    1. Згідно з вимогами пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 указаного закону, застосовується до судді, який ухвалив рішення про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, звільнених від адміністративної відповідальності відповідно до Закону №743-VII.
    2. Постановами, ухваленими Шаховніною М.О. у справах № 758/650/14-п та № 755/1508/14-п, осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності, а потім звільнено від відповідальності на підставі Закону № 743-VII. Отже суддя, на переконання ГРД, підпадає під дію Закону № 1682-VII.
    3. Викладене дає ГРД підстави стверджувати, що Шаховніна М.О. повідомила недостовірні відомості в пункті 19 декларації доброчесності судді за 2016 рік.
20. Суддя безпідставно не задекларувала своєчасно своє майно чи члена сім’ї. У деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012, 2013, 2014 роки, а також у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (далі – майнові декларації) Шаховніна М.О. зазначала лише житло, розташоване в місті Чернігові, але жодного помешкання в місті Києві.
    1. Згідно з вимогам статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» суддя мала декларувати всю нерухомість, яка перебувала в оренді чи іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого було набуте таке право. Крім того, відповідно до майнової декларації за 2018 рік Шаховніна М.О. з 28 серпня 2014 року зареєстрована в гуртожитку, а її чоловік – з 14 березня 2007 року. Однак до 2018 року вказані права суддя не декларувала.
    2. Мати судді 22 грудня 2015 року придбала квартиру в місті Києві. Під час співбесіди з Комісією 11 липня 2025 року Шаховніна М.О. підтвердила, що певний час проживала в цій квартирі, але у 2016 році вийшла заміж, після чого мешкала разом з чоловіком. ГРД зауважила, що суддя була зобов’язана задекларувати право користування квартирою матері.
21. Суддя не відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, а також показнику чесність у зв’язку з таким. Рішенням зборів суддів Подільського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року № 9 Шаховніну М.О. обрано на посаду голови цього суду.
    1. Частиною третьою статті 20 Закону встановлено, що голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом. Відповідно до частини сьомої статті 20 Закону звільнення з посади судді, припинення його повноважень як судді, а також закінчення строку, на який суддю обрано на адміністративну посаду в суді, припиняє його повноваження на адміністративній посаді. Тобто можливість обіймати адміністративну посаду нерозривно пов’язана з можливістю судді відправляти правосуддя.
    2. Після надання звернення народними депутатами до Вищої ради правосуддя, 28 березня 2023 року Шаховніна М.О. достроково склала повноваження голови суду.
22. Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку судді.
23. Суддя допускала академічну недоброчесність, наприклад, від свого імені використала результати чужої наукової чи творчої праці.
    1. У своїй дисертації на тему «Особливості розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконною лікувальною діяльністю в Україні» (2020 рік) Шаховніна М.О. запозичила уривок з дисертації Стецик Богдани Василівни «Методика розслідування незаконної лікувальної діяльності», опублікованої в 2016 році.
    2. Також ГРД було виявлено схожість уривку дисертації судді зі статтею Стецик Б.В. «Кримінально-правова характеристика діяння при здійсненні незаконної лікувальної діяльності», опублікованої в міжнародному науковому журналі «Верховенство права», випуск № 2, 2016 рік.
24. У декларації за 2015 рік у розділі «Грошові активи» Шаховніна М.О. задекларувала заощадження в сумі 9 000 дол. США. При цьому в 2015 році суддя задекларувала дохід у розмірі 178 835 грн, що у доларовому еквіваленті становить близько 6 600 дол. США, тобто майже на 3 000 дол. США нижчий за задекларований грошовий актив.

3. Джерела права та їх застосування.

25. Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
26. Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
27. У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
28. Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
29. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською Комісією (пункти 98–99).
30. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
31. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
32. Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеційської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ
    CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».
33. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

34. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
35. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
36. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення).
37. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
38. За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
39. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
40. Главою 2 розділу ІІ Положення встановлено, що відповідність судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, а саме:
    1. Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди).
    2. Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).
    3. Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).
    4. Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
    5. Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
41. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
42. І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
43. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
44. Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
45. Пунктом 120 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженому рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами), встановлено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
46. Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 цього рішення).

47. Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є ще й морально-етичною категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
48. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (Кодекс є релевантним для оцінки минулої поведінки судді), передбачалося, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.

Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

49. Норми подібного змісту містить Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням XХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року: суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді (частина перша статті 1 цього Кодексу); суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 цього кодексу).
50. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
51. У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, у тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
52. Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також наданням Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації з метою спростувати такий сумнів.
53. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18 цього рішення).
54. Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності (зазначений підхід викладено в пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 9901/623/18).
55. Водночас пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку ГРД про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
56. З огляду на викладене звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати, на переконання Комісії, мають свідчити про нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень», з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.
57. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
58. Таким чином, запропоновані механізми дають змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.

4. Розгляд питання відповідності судді займаній посаді Комісією у пленарному складі.

59. Стосовно твердження ГРД щодо ухвалення Шаховніною М.О. рішень, обумовлених політичними мотивами, допущення поведінки, яка призвела до істотних порушень правил процесу і порушення основоположних прав і свобод суддя надала такі пояснення.
60. У зазначених справах нею розглядались адміністративні матеріали про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 122² КУпАП та застосовано адміністративні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на три місяці. Постановлені судові рішення не обумовлені політичними мотивами, оскільки в матеріалах про адміністративні правопорушення були відсутні дані про те, що особи були учасниками масових акцій протесту. Також з подібними заявами не зверталися й самі особи. Водночас інформація про те, що конкретна особа є учасником таких акцій не є загальновідомою і підлягає встановленню при розгляді справи.
61. Указані справи було розглянуто суддею одноособово в межах строку, визначеного статтею 277 КУпАП, без складання протоколу судового засідання та фіксації судового процесу технічними засобами, оскільки це не передбачалося нормами КУпАП.
62. Шаховніна М.О. пояснила, що особи, які притягались до адміністративної відповідальності, були повідомлені належним чином про розгляд справ відповідно до статті 278 КУпАП, вони мали можливість ознайомитись з матеріалами справ, оцінити наявні докази, підготувати дієву стратегію захисту, подати письмові пояснення перед судовим засіданням або у судовому засіданні, проте таким правом не скористалися.
63. У судовому засіданні ОСОБА_1 (справа № 758/890/14-п) та ОСОБА_2 (справа № 755/1508/14-п) дали усні пояснення лише щодо того, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнають, вказаного правопорушення не вчиняли. Будь-яких інших пояснень не надали, клопотання про виклик свідків не заявляли. Втім, сама по собі незгода з висновками міліції (протоколом про адміністративне правопорушення) не є підставою для звільнення особи від відповідальності, передбаченої статтею 122² КУпАП.
64. ОСОБА_3 (справа № 758/650/14-п) також був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте у судове засідання не з’явився, правом надіслати до суду письмові пояснення не скористався. Провадження цієї категорії не належать до переліку справ, під час розгляду яких явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою.
65. Шаховніна М.О. вказала, що з урахуванням викладеного вище особи, які притягались до адміністративної відповідальності, повною мірою могли скористатись своїми правами обстоювати в суді власну позицію на рівних умовах з уповноваженим державним органом, захищатися усіма передбаченими законом засобами, зокрема, оспорювати докази та бути почутими судом. Під час розгляду нею було вивчено всі наявні матеріали справ. Указані у висновку ГРД постанови ухвалено виключно на підставі доказів, що містилися в матеріалах справ.
66. Таким чином, підкреслила суддя, що наявність упередженості в її діях не підтверджується жодним доказом чи обставиною, а отже твердження ГРД, що нею було ухвалено незаконні рішення не ґрунтується на будь-яких фактичних обставинах цих справ.
67. Шаховніна М.О. зазначила, що немає жодного факту чи даних щодо прояву нею поведінки, яка б свідчила про необ’єктивність або упередженість з політичних мотивів при розгляді указаних справ. Також не існувало будь-яких особистих чи інших позапроцесуальних зв’язків зі службовими особами, які надіслали до суду матеріали справ про адміністративне правопорушення та/або були зацікавлені у результатах розгляду.
68. Суддя зазначила, що ніколи ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підтверджували, що вони є учасниками масових акцій громадського протесту, не подавали щодо цього заяв ані до суду, а ні до інших органів та організацій. Крім того, ОСОБА_3 надалі заперечував це і в апеляційній скарзі. У постанові Апеляційного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року викладено пояснення ОСОБА_3, згідно з якими він 29 грудня 2013 року дійсно рухався по вулиці Богатирській, однак в «Автомайдані» участі не брав.
69. Щодо строків розгляду вказаних вище справ Шаховніна М.О. пояснила, що розумність строків розгляду справ віднесено до основних засад судочинства в Україні. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
70. Статтею 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративні правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів.
71. Організація викликів та повідомлень осіб у справах, що перебувають в провадженні судді, віднесена до повноважень секретаря судового засідання, про що зазначено в посадовій інструкції секретаря судового засідання Подільського районного суду міста Києва.
72. У зв’язку зі значною кількістю справ про адміністративні правопорушення, що перебували у провадженні судді Шаховніної М.О., їх розгляд призначався за наявності вільного часу між цивільними справами, з урахуванням обмеженого строку, визначеного для розгляду. Аби не допускати безпідставних зволікань з розглядом адміністративних матеріалів, суддя вживала усіх можливих заходів для забезпечення розгляду у встановлений законом строк.
73. Законом було встановлено надзвичайно стислі строки для розгляду. На призначення справ перш за все впливала завантаженість судді. Після виходу Шаховніної М.О. з відпустки 19 січня 2014 року розподіл нових справ тільки розпочинався, тому до надходження значної кількості цивільних справ суддею вживались заходи для оперативного розгляду справ, що перебували в її провадженні.
74. Суддя зауважила, що істотна кількість справ про адміністративні правопорушення була розглянута нею у короткий строк, тобто протягом семи – десяти днів. На підтвердження викладеного Шаховніна М.О. надала Комісії чисельну кількість постанов у справах про адміністративні правопорушення, розглянуті нею у вказані строки.
75. Ураховуючи викладене, суддя наполегливо стверджує, що під час розгляду зазначених справ про адміністративні правопорушення:

• будь-якої особистої, політичної чи іншої зацікавленості (упередженості) не мала;
• дотримувалась процедури розгляду справ, передбаченої КУпАП;
• забезпечила доступ осіб, щодо яких було складено протоколи, до правосуддя, у тому числі можливість цим особам взяти участь у розгляді справи, висловити свою позицію, надати докази, вимагати їх оцінки;
• присутні в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-якої інформації, що вони є учасниками масових акцій протесту, не надавали, а ОСОБА_3 надалі категорично заперечував, що брав участь у таких акціях;
• будь-якої інформації, що ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були причетні до масових акцій протесту, на час розгляду справ не було;
• факти вчинення правопорушень підтверджувались сукупністю обставин, які містились у справах;
• діючи в межах дискреційних повноважень судді, адміністративне стягнення вона призначила в межах санкції статті 122² КУпАП, обґрунтувавши судові рішення.

76. Комісія у пленарному складі підтримує висновки колегії про обґрунтованість та достатність наданих Шаховніною М.О. пояснень для спростовування доводів ГРД.
77. Стосовно твердження ГРД про повідомлення недостовірних відомостей у декларації доброчесності судді Шаховніна М.О. надала такі пояснення.
78. Законом № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення таких суддів до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності та справедливості.
79. Згідно зі статтями 2 та 3 Закону № 1188-VII перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, що утворюється в порядку, визначеному статтею 4 цього закону. Заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Тимчасової спеціальної комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
80. Оскільки стосовно Шаховніної М.О. не було подано заяв про проведення перевірки, Тимчасова спеціальна комісія стосовно неї такої перевірки не проводила, тому суддя вважала, що до неї не застосовуються заборони, визначені Законом № 1188-VII.
81. Крім того, відповідно до пункту 4 статті 3 Закону № 1188-VII суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у складі колегії суддів рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до набрання чинності цим законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122² КУпАП за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції у вказаний вище період.
82. Шаховніна М.О. зазначила, що таким чином імперативна конструкція цієї норми, яка визначає підставу проведення перевірки стосовно судді, визначає певне (обмежене) коло осіб, на яких накладалось адміністративне стягнення, – учасники масових акцій протесту. Утім, суддя, зокрема, з причин, викладених вище в цьому рішенні, була переконана, що особи, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності, не є учасниками масових акцій громадського протесту, тому задекларувала твердження, що нею не приймались рішення, передбачені статтею 3 Закону № 1188-VII.
83. Стосовно зазначення в декларації доброчесності судді за 2016 рік, що до неї не застосовуються заборони, передбачені Законом № 1682-VII, Шаховніна М.О. пояснила, що керувалась такими міркуваннями.
84. Частиною четвертою статті 5 Закону № 1682-VII встановлено, що організація проведення перевірки судді покладається виключно на голову суду, в якому працює суддя. Щодо Шаховніної М.О. заступником голови суду було проведено таку перевірку, за результатами якої складено відповідну довідку.
85. Так, згідно з довідкою Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, до Шаховніної М.О. не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону № 1682-VII. Інформацію аналогічного змісту також було опубліковано на офіційному вебсайті суду.
86. Крім цього, в України діє Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону № 1682-VII. Перед поданням декларації доброчесності судді за 2016 рік Шаховніна М.О. пересвідчилась, що її прізвище відсутнє у вказаному реєстрі. На підставі викладеного вище, пояснила суддя, нею задекларовано твердження, що до неї не застосовуються заборони, передбачені Законом № 1682-VII.
87. У лютому 2018 року в межах процедури кваліфікаційного оцінювання до Комісії надійшло звернення щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді Шаховніної М.О. за 2016 рік. Рішенням Комісії від 17 квітня 2018 року № 380/ко-18 кваліфікаційне оцінювання судді зупинено, постановлено звернутись до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті.
88. Рішенням Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2018 року № 3065/3дп/15-18 відмовлено у притягненні Шаховніної М.О. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з відсутністю умислу в діях судді.
89. Виходячи з досліджених обставин, Комісія у складі колегії дійшла висновку, що при розгляді справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху Шаховніна М.О. не володіла та не могла володіти інформацією щодо ймовірної причетності осіб до подій, пов’язаних з Революцією Гідності. Крім того, скасовуючи указані рішення про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за клопотанням органів прокуратури, зважаючи на строки розгляду таких клопотань, встановлені Законом № 743-VII, суддя була позбавлена можливості встановити фактичні обставини причетності / непричетності цих осіб до масових акцій громадського протесту.
90. Цей факт додатково підтверджується рішенням Апеляційного суду міста Києва, яким скасовано як постанову про звільнення особи від відповідальності, так і постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, оскільки зазначена особа не вчиняла адміністративного правопорушення та не була учасником Автомайдану.
91. І хоча висновки Вищої ради правосуддя в межах дисциплінарного провадження не мають наперед встановленої сили в процедурі кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, колегія Комісії взяла до уваги обставини, досліджені Вищою радою правосуддя, а також їх аналіз, особливо зважаючи на значний часовий проміжок між досліджуваними подіями та кваліфікаційним оцінюванням судді.
92. У вказаному вище рішенні Вища рада правосуддя не констатувала відсутності факту декларування недостовірних тверджень, проте дійшла висновку про відсутність у Шаховніної М.О. наміру свідомо приховувати інформацію.
93. Ураховуючи викладене, Комісія у пленарному складі підтримує висновок колегії, що виявлені недоліки впливають на оцінку судді за критерієм доброчесності, однак не є самостійною підставою для визнання її такою, що не відповідає займаній посаді.
94. Стосовно складання довідки за результатами перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, заступником голови Подільського районного суду міста Києва у той час, коли посаду голови вказаного суду обіймав свекор Шаховніної М.О., суддя надала пояснення, аналогічні наданим нею Комісії у складі колегії, які оцінені як переконливі та достатні.
95. Стосовно твердження ГРД про безпідставне недекларування майна суддя надала такі пояснення.
96. Шаховніна М.О. пояснила, що протягом 2012–2015 років вона безоплатно та тимчасово (менше шести місяців) користувалася кімнатами за фактичними адресами свого місця проживання в місті Києві. Суддя вважала, що безоплатне тимчасове зберігання деяких її речей та нічліг в одній із кімнат в квартирі не є правом користування об’єктом нерухомості згідно норм Цивільного кодексу України. У той період свого життя вона завжди 31 грудня була з родиною в місті Чернігові, тому станом на останній день звітного періоду не мала жодного права користування нерухомим майном у місті Києві. Ураховуючи відсутність права користування майном станом на 31 грудня відповідного року, на переконання Шаховніної М.О., вона не мала правових підстав та обов’язку для декларування упродовж 2012–2015 років права фактичного проживання.
97. Щодо недекларування права користування квартирою матері суддя пояснила, що вказану квартиру було придбано 22 грудня 2015 року. За договором продавці були зобов’язані знятися з реєстрації місця проживання та звільнити продану квартиру в строк до 22 січня 2016 року. Тобто станом на 31 грудня 2015 року в цій квартирі проживали попередні власники.
98. Тільки у 2016 році Шаховніна М.О. безоплатно та тимчасово протягом коротких проміжків часу (менше шести місяців), а саме до заміжжя та у період ремонту постійного місця проживання, мешкала у належній матері квартирі. Оскільки станом на останній день 2016 року суддя не мала жодного права користування цією квартирою, то не відображала ці відомості в декларації.
99. Стосовно довіреності, виданої у 2020 році її матір’ю, Шаховніна М.О. зазначила, що цей документ мав загальний стандартний характер і був оформлений для того, аби у разі необхідності вона могла допомогти матері з вирішенням побутових питань: оформлення документів, сплата комунальних послуг, встановлення лічильників, представництво інтересів у ЖЕКу тощо. Користування квартирою матері суддя не здійснювала, отже не декларувала таку інформацію.
100. Щодо недекларування місця своєї реєстрації суддя підтвердила, що дійсно мала реєстрацію без права проживання в одному з гуртожитків міста Києва, але нерухомим майном за місцем реєстрації з 2012 року ніколи не користувалась.
101. Згідно з нормами Закону України «Про запобігання корупції» та Роз’ясненнями, що діяли на момент заповнення Шаховніною М.О. майнових декларацій, декларуванню підлягало майно, що перебувало на праві власності декларанта або на похідних від такого правах (безоплатне користування, оренда тощо) на кінець звітного року. Суддя пояснила, шо оскільки реєстрація без права проживання не є за своїм змістом користуванням, володінням, використанням приміщення для проживання, в декларації стосовно майна вона цього не зазначала. Крім того, наголосила Шаховніна М.О., на кінець звітного періоду вона в гуртожитку не проживала та не користувалася цим житловим приміщенням.
102. На сайті НАЗК у розділі «Інформаційний ресурс для пошуку роз’яснень» містяться «Популярні роз’яснення щодо декларування», у пункті 16 яких зазначено таке. У розділі 3 декларації «Об’єкти нерухомості» необхідно дублювати відомості про об’єкт нерухомості, який у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» вказано місцем фактичного проживання або адресою, на яку НАЗК може надсилати кореспонденцію суб’єкту декларування, якщо це дійсно є місцем фактичного проживання декларанта. Водночас вказану інформацію не потрібно дублювати, якщо вказано лише адресу для листування, а сам об’єкт нерухомості не належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на будь-якому праві.
103. Шаховніна М.О. зауважила, що в розділі 1 «Загальні відомості» та в розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» майнових декларацій за 2012–2018 роки вона зазначала своє зареєстроване місце проживання. За таких обставин незазначення таких відомостей у розділі 3 не є ознакою приховування будь-якої інформації.
104. Водночас у 2019 році НАЗК надало нові роз’яснення, згідно з якими декларуванню підлягають також гуртожитки, де особа зареєстрована без права проживання. Тому на виконання роз’яснень НАЗК суддя зазначила про це у майновій декларації за 2018 рік.
105. Комісія, оцінивши надані суддею пояснення стосовно декларування майна, вважає їх достатніми для спростування аргументів ГРД.
106. Стосовно виконання адміністративних повноважень після закінчення п’ятирічного строку призначення на посаду судді Шаховніна М.О. пояснила таке.
107. Вибори голови Подільського районного суду міста Києва 25 травня 2021 року відбулись на альтернативній основі (до списку було включено трьох кандидатів) шляхом таємного голосування, за результатами якого обрано Шаховніну М.О. Того ж дня суд повідомив Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві про прийняте рішення.
108. Перед проведенням зборів суддів Подільський районний суд міста Києва звернувся до Вищої ради правосуддя за роз’ясненням щодо порядку обрання зборами суддів на адміністративні посади суддів, повноваження яких припинилися у зв’язку з закінченням строку призначення. Листом від 02 квітня 2021 року № 11065/0/9-21 за підписом в.о. Голови Вищої ради правосуддя повідомлено, що наразі Закон не передбачає обмежень професійних прав суддів, п’ятирічний строк повноважень яких закінчився, окрім як неможливість здійснення ними правосуддя.
109. Усі документи, листи та подання від імені Подільського районного суду міста Києва з 25 травня 2021 року підписувались Шаховніною М.О. як головою суду. Жоден орган, включно з Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, апеляційними судами чи іншими державними установами, не піддавав сумніву наявність у неї повноважень голови суду.
110. На думку Шаховніної М.О., Закон не містить заборон судді, який не здійснює правосуддя, обіймати адміністративну посаду у зв’язку з таким. Відповідно до частини другої статті 20 Закону, зокрема, голова місцевого суду, його заступник обираються на посади зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду, але не більше строку повноважень судді. Частинами шостою та дев’ятою статті 20 встановлено вичерпні обставини, що унеможливлюють обрання суддів на адміністративні посади: суддя, якого достроково звільнено з адміністративної посади (крім звільнення за його заявою), не може бути обраний на будь-яку адміністративну посаду в судах протягом двох років з дня такого дострокового звільнення; суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом. Ураховуючи викладене, зазначила суддя, закінчення п’ятирічного строку призначення не є підставою для припинення повноважень судді.
111. Частиною сьомою статті 126 Конституції України встановлено, що повноваження судді припиняються у разі:

• досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
• припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;
• набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;
• смерті судді;
• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Вказаний перелік є вичерпним.

112. Згідно з вимогами статті 119 Закону повноваження судді припиняються виключно з підстав, визначених частиною сьомою статті 126 Конституції України. На підставі зазначеного Шаховніна М.О. доходить висновку, що закінчення п’ятирічного строку, на який було призначено суддю, не є підставою для припинення повноважень судді. Це також підтверджується:

• рішенням Ради суддів України «Щодо питання припинення повноважень суддів з визначених Законом № 1402-VIII підстав» від 15 вересня 2016 року № 54;
• листом Вищої ради правосуддя від 02 квітня 2021 року № 11065/0/9-21, про зміст якого вказано у пункті 108 цього рішення;
• постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року
  № 11-864сап18, відповідно до якої «закінчення строку, на який ОСОБА_3 було призначено суддею, мало наслідком припинення його повноважень у частині здійснення правосуддя та обмеження розміру суддівської винагороди, однак сама по собі ця обставина не є несумісною з посадою судді та не позбавляє діючого статусу судді, тому припинення повноважень з наведених підстав не може розумітися у значенні припинення повноважень судді, в якому це словосполучення вжите в пункті 5 частини першої статті 44, статті 119 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статті 126 Конституції України».

113. Щодо змісту вказаних вище документів судді Подільського районного суду міста Києва на момент проведення виборів голови суду 25 травня 2021 року були обізнані.
114. Таким чином, пояснила Шаховніна М.О., обрання її головою суду відбулось відповідно до Конституції України, Закону та принципів суддівського самоврядування.
115. Оцінивши надані суддею пояснення, Комісія доходить висновку, що доводи ГРД щодо невідповідності Шаховніної М.О. критеріям доброчесності та професійної етики за показниками дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті, а також чесності було спростовано.

5. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.

116. За результатами перевірки обставин, викладених у висновках ГРД, взявши до уваги надані суддею пояснення, дослідивши матеріали суддівського досьє, Комісія у пленарному складі не встановила фактів, які б свідчили про невідповідність судді Подільського районного суду міста Києва Шаховніної М.О. критеріям доброчесності та професійної етики, які могли б вплинути на результати кваліфікаційного оцінювання.
117. Комісія у пленарному складі не знаходить підстав для оцінки вказаної у висновках ГРД інформації інакше, ніж це здійснено колегією Комісії в рішенні від 11 липня 2025 року № 83/ко-25.
118. Пунктом 128 Регламенту передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:

• про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);
• про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (невідповідність судді займаній посаді та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади).

119. З огляду на вказане Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 11 липня 2025 року № 83/ко-25, висновки ГРД, пояснення судді, інші зазначені вище обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про відсутність обставин, що викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності судді Шаховніної М.О. критеріям доброчесності та професійної етики, та про визнання її такою, що відповідає займаній посаді.
120. Ураховуючи викладене, керуючись статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одинадцятьма голосами «ЗА» та чотирма голосами «ПРОТИ»

вирішила:

Визнати суддю Подільського районного суду міста Києва Шаховніну Марину Олегівну такою, що відповідає займаній посаді.

Внести рекомендацію Вищі раді правосуддя про призначення Шаховніної Марини Олегівни на посаду судді Подільського районного суду міста Києва.

Головуючий                                                                              Андрій ПАСІЧНИК «ПРОТИ»

Члени Комісії:                                                                           Михайло БОГОНІС «ПРОТИ»

                                                                                                     Людмила ВОЛКОВА «ЗА»

                                                                                                     Віталій ГАЦЕЛЮК «ЗА»

                                                                                                     Ярослав ДУХ «ЗА»

                                                                                                     Роман КИДИСЮК «ЗА»

                                                                                                     Надія КОБЕЦЬКА «ПРОТИ»

                                                                                                     Олег КОЛІУШ «ЗА»

                                                                                                     Ігор КУШНІР «ЗА»

                                                                                                     Володимир ЛУГАНСЬКИЙ «ЗА»

                                                                                                     Руслан МЕЛЬНИК «ЗА»

                                                                                                     Олексій ОМЕЛЬЯН «ЗА»

                                                                                                     Руслан СИДОРОВИЧ «ЗА»

                                                                                                     Сергій ЧУМАК «ПРОТИ»

                                                                                                     Галина ШЕВЧУК «ЗА»