Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША (доповідач), Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
судді Ренійського районного суду Одеської області Ольги ГОНЧАРОВОЇ-ПАРФЬОНОВОЇ,
представника Громадської ради доброчесності Едуарда МЄЛКИХ,
розглянувши питання щодо відповідності судді Ренійського районного суду Одеської області Гончарової-Парфьонової Ольги Олегівни займаній посаді,
встановила:
І. Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проведену процедуру кваліфікаційного оцінювання судді.
1. Гончарова-Парфьонова Ольга Олегівна, ______ року народження, громадянка України.
2. Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 Гончарову-Парфьонову О.О. призначено на посаду судді Ренійського районного суду Одеської області строком на 5 років.
3. Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Ренійського районного суду Одеської області Гончарової-Парфьонової О.О.
4. Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема Гончаровій-Парфьоновій О.О.
5. Рішенням Комісії від 29 січня 2019 року № 15/зп-19 затверджено та оприлюднено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Іспит».
6. Гончарова-Парфьонова О.О. 30 січня 2019 року пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, 23 лютого 2019 року – інтерв’ю з психологом, за результатами якого складено висновок і визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
7. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема судді Гончарової-Парфьонової О.О.
8. Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
9. Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 липня 2023 року № 34/зп-23 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.
10. Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 24 липня 2023 року доповідачем з цього питання визначено члена Комісії Сабодаша Р.Б.
11. На підставі викладеного процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно Гончарової-Парфьонової О.О. продовжено з етапу дослідження досьє та проведення співбесіди.
12. Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) затвердила висновок про невідповідність судді Ренійського районного суду Одеської області Гончарової-Парфьонової О.О. критеріям доброчесності та професійної етики.
13. На спростування висновку ГРД суддею надані пояснення.
14. Комісія у складі колегії 11 червня 2024 року провела співбесіду з Гончаровою-Парфьоновою О.О.
15. За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісією у складі колегії ухвалено рішення від 11 червня 2024 року № 103/ко-24. Цим рішенням зокрема визначено, що суддя Ренійського районного суду Одеської області Гончарова-Парфьонова О.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді отримала 680,75 бала.
16. Так, Гончарова-Парфьонова О.О. за результатами анонімного письмового тестування набрала 78,75 бала; за результатами виконання практичного завдання – 68 балів; ефективність здійснення правосуддя суддею оцінено в 66 балів; підвищення фахового рівня – у 1 бал; за критерієм особистої компетентності суддя набрала 65 балів; за критерієм соціальної компетентності – 77 балів; показники критерію професійної етики судді оцінено у 155 балів; показники критерію доброчесності судді – у 170 балів.
17. Таким чином, суддя Ренійського районного суду Одеської області Гончарова-Парфьонова О.О. сумарно отримала більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
19. Рішенням Комісії у складі Колегії від 11 червня 2024 року № 103/ко-24 суддю Ренійського районного суду Одеської області Гончарову-Парфьонову О.О. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
20. Питання щодо підтримки рішення Комісії у складі Колегії від 11 червня 2024 року № 103/ко-24 внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі на 15 липня 2024 року.
ІІ. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
21. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
22. Абзацами першим та другим пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511-IX передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
23. У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
24. Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
25. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98–99 цього рішення).
26. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
27. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. На відміну від процедур дисциплінарного провадження процедури кваліфікаційного оцінювання суддів не мають «ієрархії покарань», а мають своєрідний характер, спрямований на досягнення легітимної мети запровадження таких процедур. Викладене вимагає від Комісії пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді на приватність.
28. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюватимуться законом.
29. Відповідна процедура здійснюється за критеріями та у порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та буде тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів.
30. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
30.1. компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
30.2. професійна етика;
30.3. доброчесність.
31. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
32. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
33. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16) (далі – Положення).
34. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
35. За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
36. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0 (мінімально прийнятний рівень).
37. Показники, за якими оцінюється відповідність судді кожному з критеріїв, визначено в розділі ІІ Положення.
38. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
39. І хоча Комісія виходить із презумпції, що суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
40. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
41. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність» – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя. Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначалися щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність, оцінюються, насамперед, з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
42. За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
43. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням (пункт 23 цього рішення).
44. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною. Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
45. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
46. У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема активно реалізувати права бути заслуханим у контексті сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди.
47. Таким чином, у разі наявності у Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди, щоб спростувати такий сумнів.
48. Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18 цього рішення).
49. Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності (зазначений підхід викладено у пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 9901/623/18).
50. Водночас пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
51. З огляду на викладене звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати, на переконання Комісії, мають свідчити про нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень», з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.
52. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
53. Таким чином, запропоновані механізми дають змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи при цьому істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.
ІІІ. Зміст висновку Громадської ради доброчесності та пояснень судді.
54. У своєму висновку ГРД зазначає, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за 2017 рік суддя вказує земельну ділянку, яка належить на праві власності її матері, розташовану в м. Одесі, загальною площею 559 м2, дата набуття права 29 грудня 2005 року, проте в Деклараціях за 2015, 2016 роки ця нерухомість не зазначена.
55. У письмових поясненнях ГРД та Комісії суддя вказала, що не зазначила в Деклараціях за 2015, 2016 роки земельної ділянки, яка належить її матері, оскільки це були перші роки, коли Декларація заповнювалась в електронному виді, а відповідно до Земельного Кодексу України земельна ділянка є невід’ємною частиною будинку, тому вона припустилась помилки, не вказавши її.
56. ГРД також зазначає, що в Деклараціях за 2016, 2017 роки суддя декларує будинок, розташований у місті Одесі, загальною площею 169,43 м2, житловий будинок як об’єкт незавершеного будівництва, загальною площею 214,42 м2, які належать на праві власності її матері. Проте в Декларації за 2018 рік вказує площу будинку 288,1 м2, а будинок як об’єкт незавершеного будівництва не задекларувала.
57. У письмових поясненнях ГРД та Комісії суддя вказала, що житловий будинок у м. Одеса був придбаний її батьками у 2005 році. Батьками було прийнято рішення про його реконструкцію. Попередньо площа реконструйованого будинку мала становити 214,42 м2, проте після завершення будівельних робіт у 2018 році його фактична площа становила 288,1 м2, оскільки при попередньому плануванні не були враховані підсобні приміщення.
58. ГРД зазначає, що відповідно до Декларації за 2020 рік дохід чоловіка судді від відчуження нерухомого майна становить 486 186 грн. Однак не вказано, яке майно було відчужено та, що стало джерелом такого доходу.
59. У письмових поясненнях ГРД та Комісії суддя зазначила, що її чоловіку ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2 у рівних частках (по 1/2) належала квартира, яку вони продали 13 серпня 2020 року. Оскільки договір купівлі-продажу було укладено 13 серпня 2020 року, 1/2 частина квартири перебувала у власності чоловіка не менше половини днів протягом звітного періоду, у Декларації за 2020 рік вказано й про наявність квартири й про дохід від її відчуження.
60. Також ГРД вказує, що суддя в Деклараціях за 2015–2017 роки зазначає право власності чоловіка на мотоцикл марки «SUZUKI GSF 1200», дата реєстрації – 30 квітня 2015 року, вартість на дату набуття – 90 000 грн. Проте в Декларації за 2018 рік цей транспортний засіб відсутній, а дохід від відчуження цього майна не задекларовано.
61. Суддя пояснила, що не задекларовала такі відомості, оскільки мотоцикл було продано за 78 000 грн, що не перевищувало 50 прожиткових мінімумів, тому вона вважала, що їх декларувати не потрібно.
62. У висновку ГРД зазначено, що суддя без поважних причин в окремих справах порушила встановлені законом строки розгляду, внаслідок чого провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків постановами від 14 квітня 2020 року у справі № 510/71/20, від 05 травня 2020 року у справі № 510/215/20, від 13 жовтня 2020 року у справі № 510/1412/20, від 26 січня 2021 року у справі № 510/2248/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 510/2298/20. Суддя призначала справи до розгляду (по чотири рази), на які правопорушники не з’являлися, і надалі закривала справи у зв’язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.
62. Також у висновку ГРД вказано, що, за даними суддівського досьє, суддя в період з 06 липня 2021 року до 11 липня 2021 року перебувала на навчанні у Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів України, але в цей же час вона ухвалила 25 судових рішень, зокрема за участю сторін (вирок від 06 липня 2021 року у справі № 510/479/21, постанову від 06 липня 2021 року у справі № 510/1011/21, рішення від 07 липня 2021 року у справі № 510/86/21).
63. У поясненнях суддя зазначила, що з висновку ГРД дізналась про ухвалення нею судових рішень у деяких справах під час перебування на навчанні. Після з’ясування фактів та обставин виявилось, що сталася помилка, оскільки навчання вона проходила в червні 2017 року, що підтверджується копією сертифіката Національної шкоди суддів України та витягом із табелів обліку робочого часу від 06 липня 2021 року і 07 липня 2021 року, а не в липні як зазначено у висновку ГРД.
ІV. Висновки та мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
64. Рішенням Комісії у складі колегії від 11 червня 2024 року № 103/ко-24 суддю Ренійського районного суду Одеської області Гончарову-Парфьонову О.О. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
65. Із рішення Комісії від 11 червня 2024 року № 103/ко-24 слідує, що наведені у висновку ГРД відомості стали предметом розгляду Комісії у складі колегії, яка дала їм належну оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Ренійського районного суду Одеської області Гончарової-Парфьонової О.О. Зокрема, на підставі пояснень судді Гончарової-Парфьонової О.О. та наданих нею документів Комісія у складі колегії дійшла висновку про відсутність підстав для висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
66. Відповідно до вказаного рішення Комісії за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Гончарова-Парфьонова О.О. набрала 355,75 балів, з них: за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрала 177 балів та за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення – 170 балів. У підсумку за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Ренійського районного суду Одеської області Гончарова-Парфьонова О.О. набрала 680,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями. Тому, Комісія у складі колегії дійшла висновку про відповідність судді займаній посаді.
67. Дослідивши матеріали суддівського досьє Гончарової-Парфьонової О.О., зокрема висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проаналізувавши відомості про суддю, Комісія у пленарному складі встановила таке.
68. Стосовно недекларування суддею в Деклараціях за 2015, 2016 роки земельної ділянки, Комісією з’ясовано, що в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік суддя вказала земельну ділянку, яка належить на праві власності її матері, розташовану в м. Одесі, загальною площею 559 м2, дата набуття права 29 грудня 2005 року, проте в деклараціях за 2015, 2016 роки ця нерухомість не зазначена.
69. Із Декларацій за 2015, 2016 роки слідує, що суддею був задекларований будинок на зазначеній земельній ділянці. Комісія погоджується з поясненнями судді, що невідображення земельної ділянки при декларуванні будинку носить ознаки добросовісної помилки.
70. Водночас Комісія у пленарному складі відзначає, що зазначені обставини були враховані колегією при здійсненні оцінювання судді займаній посаді.
71. Стосовно повідомлення суддею у Деклараціях ймовірно, недостовірних відомостей щодо житлового будинку площею 288,1 м2, суддя пояснила, що житловий будинок у м. Одеса був придбаний її батьками у 2005 році. Батьками було прийнято рішення про його реконструкцію. Попередньо площа реконструйованого будинку мала становити 214,42 м2, проте після завершення будівельних робіт у 2018 році його фактична площа становила 288,1 м2, оскільки при попередньому плануванні не були враховані підсобні приміщення.
72. Комісія вважає, що пояснення судді є логічними і послідовними, матеріали суддівського досьє та долучені до нього документи підтверджують повідомлені суддею обставини щодо фактичної площі будинку в м. Одеса 288,1 м2.
73. Стосовно недекларування суддею за 2020 рік доходу чоловіка судді від відчуження нерухомого майна, що становить 486 186 грн, суддя пояснила, що її чоловіку ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2 у рівних частках (по 1/2) належала квартира, яку вони продали 13 серпня 2020 року. Оскільки договір купівлі-продажу було укладено 13 серпня 2020 року, 1/2 частина квартири перебувала у власності чоловіка не менше половини днів протягом звітного періоду, у Декларації за 2020 рік нею вказано й про наявність квартири й про дохід від її відчуження.
74. Комісія враховує, що з 01 січня 2020 року в електронну декларацію вносяться відомості не лише станом на 31 грудня звітного року, а й про об’єкт декларування, який перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї протягом не менше половини днів звітного періоду.
75. При заповненні щорічної декларації, декларації кандидата на посаду та декларації після звільнення відомості про об’єкт декларування вказуються, якщо суб’єкт декларування, член його сім’ї, володіли/користувалися таким об’єктом станом 31 грудня звітного року не менше, ніж 183 календарні дні сукупно.
76. Ураховуючи, що квартира чоловіка судді та його матері була відчужена 13 серпня 2020 року, тобто член сім’ї суб’єкта декларування володів/користувався таким об’єктом не менше ніж 183 календарні дні звітного року сукупно, суддею обґрунтовано було зазначено в Декларації за 2020 рік наявність квартири й дохід від її відчуження.
77. Стосовно недекларування суддею доходу від відчуження мотоцикла марки «SUZUKI GSF 1200», суддя пояснила, що не зазначила такі відомості, оскільки мотоцикл було продано за 78 000 грн, що не перевищувало 50 прожиткових мінімумів, тому вона вважала, що їх декларувати не потрібно.
78. Комісія врахувала зазначені обставини при оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
79. Стосовно незазначення в деклараціях родинних зв’язків за 2012–2016 роки двоюрідного брата, який є суддею Одеського апеляційного суду, та двоюрідної сестри, яка є адвокатом, суддя вказала, що вона вперше подавала декларацію та не до кінця ознайомилась із правилами заповнення, а коли ознайомилась з роз’ясненнями, то виправити її вже було неможливо. З огляду на викладене суддя зазначила, що вона не мала на меті умислу приховувати інформацію про двоюрідного брата, який є суддею Одеського апеляційного суду, та двоюрідну сестру, яка є адвокатом.
80. Комісія вважає пояснення судді прийнятними, оскільки надалі нею правильно заповнювалась декларація родинних зв’язків судді.
81. Стосовно порушення встановлених законом строків розгляду справ, внаслідок чого провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків постановами від 14 квітня 2020 року у справі № 510/71/20, від 05 травня 2020 року у справі № 510/215/20, від 13 жовтня 2020 року у справі № 510/1412/20, від 26 січня 2021 року у справі № 510/2248/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 510/2298/20.
82. Комісія вважає прийнятними пояснення судді щодо відсутності у суді фінансової можливості забезпечення ефективного відправлення судочинства у справах № 510/71/20, № 510/215/20, № 510/1412/20, № 510/2248/20, № 510/2298/20, внаслідок чого провадження було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
83. Комісія відхиляє Висновки ГРД щодо постановлення суддею в період навчання в Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів України з 06 липня 2021 року до 11 липня 2021 року судових рішень, оскільки Комісією встановлено, що суддя перебувала на навчанні у червні 2021 року, що підтверджується копією сертифіката Національної шкоди суддів України, а не у липні, як зазначено у висновку ГРД.
84. Підсумовуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді Гончарової-Парфьонової О.О. на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, Комісія у пленарному складі доходить висновку про відсутність обґрунтованого сумніву у відповідності судді критерію професійної етики та доброчесності за дослідженими вище показниками.
V. Результати голосування Комісією у пленарному складі.
85. Абзацом другим пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що за результатами оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
86. Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
87. За результатами засідання Комісії у пленарному складі 15 липня 2024 року відповідність судді Ренійського районного суду Одеської області Гончарової-Парфьонової О.О. займаній посаді підтримано тринадцятьма голосами призначених членів Комісії.
88. Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України «ОДНОГОЛОСНО»
вирішила:
1. Визнати суддю Ренійського районного суду Одеської області Гончарову-Парфьонову Ольгу Олегівну такою, що відповідає займаній посаді.
2. Внести Вищій раді правосуддя рекомендацію про призначення на посаду судді Ренійського районного суду Одеської області Гончарової-Парфьонової Ольги Олегівни.
Головуючий Руслан СИДОРОВИЧ («ЗА»)
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС («ЗА»)
Людмила ВОЛКОВА («ЗА»)
Віталій ГАЦЕЛЮК («ЗА»)
Ярослав ДУХ («ЗА»)
Роман КИДИСЮК («ЗА»)
Надія КОБЕЦЬКА («ЗА»)
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ(«ЗА»)
Руслан МЕЛЬНИК («ЗА»)
Олексій ОМЕЛЬЯН («ЗА»)
Роман САБОДАШ («ЗА»)
Сергій ЧУМАК («ЗА»)
Галина ШЕВЧУК («ЗА»)
