Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач), Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання щодо відповідності судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової Інни Олексіївни займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.
Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 Хайдарову Інну Олексіївну призначено на посаду судді Ровеньківського міського суду Луганської області строком на 5 років. Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 226/2015 Хайдарова Інна Олексіївна переведена в межах п’ятирічного строку з Ровеньківського міського суду Луганської області на роботу на посаді судді Суворовського районного суду міста Херсона. Указом Президента України від 22 серпня 2016 року № 342/2016 Хайдарова Інна Олексіївна переведена в межах п’ятирічного строку з Суворовського районного суду міста Херсона на роботу на посаді судді Херсонського міського суду Херсонської області.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О.
18 липня 2019 року на адресу Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О. критеріям доброчесності та професійної етики.
Рішенням Комісії від 18 липня 2019 року № 640/ко-19 (з урахуванням рішення Комісії про виправлення описки від 07 серпня 2019 року № 743/ко-19) визначено, що суддя Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарова Інна Олексіївна за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 777,5 бала. Суддю Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарову Інну Олексіївну визнано такою, що відповідає займаній посаді, та зазначено, що рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Із рішення Комісії від 18 липня 2019 року № 640/ко-19 вбачається, що наведені у висновку Громадської ради доброчесності відомості стали предметом розгляду Комісії у складі колегії, яка дала їм належну оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О. Зокрема, на підставі пояснень судді Хайдарової І.О. та наданих нею документів Комісія у складі колегії дійшла висновку про відсутність підстав для висновку про її недоброчесність.
Надалі Вища рада правосуддя розглянула питання про внесення Президентові України подання про призначення Хайдарової І.О. на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області. Керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатурою судді Хайдарової І.О., у тому числі тих, які наведені у висновку Громадської ради доброчесності, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відсутність обґрунтованого сумніву щодо відповідності Хайдарової І.О. критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з призначенням її на посаду судді. Вищою радою правосуддя не встановлено обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення Хайдарової І.О. на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
01 червня 2023 року сформовано повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно: осіб, п’ятирічний строк повноважень яких на посаді судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі у зв’язку з надходженням висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.
На підставі викладеного вище Комісія продовжила процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Хайдарової І.О. з етапу дослідження досьє та проведення співбесіди.
28 листопада 2023 року на адресу Комісії надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О. критеріям доброчесності та професійної етики. В обґрунтування висновку ГРД посилається на таке:
- суддя безпідставно не задекларувала своєчасно своє майно чи члена сім’ї: у Єдиному реєстрі судових рішень наявна інформація, що в лютому 2016 року суддя порушила правила дорожнього руху. У зв’язку з цим співробітники Управління патрульної поліції м. Херсона склали протокол про адміністративне правопорушення стосовно судді. Згідно з цим протоколом суддя перебувала за кермом KIA SPORTAGE. Також в досьє судді зазначено, що близька особа судді надала їй довіреність на розпорядження автомобілем KIA SPORTAGE 2013 року випуску у період з 12 вересня 2014 року до 12 вересня 2024 року. ГРД зазначає, що в деклараціях за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки суддя не вказала право користування цим автомобілем;
- у досьє судді відсутня переконлива інформація про джерела походження майна, витрат, отриманих благ, які, на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо їх достатності для набуття такого майна: 27 серпня 2013 року ОСОБА_1 (батько спільної із суддею дитини) придбав KIA SPORTAGE 2013 року випуску. У 2014 році такий автомобіль коштував близько 25-35 тис. дол. США. Сумарний дохід ОСОБА_1 за 2009–2013 роки становив 189 377 грн., що на той час було еквівалентним 24 094 дол. США. На думку ГРД, у розсудливого спостерігача виникає обґрунтований сумнів у здатності ОСОБА_1 самостійно придбати зазначений автомобіль. ГРД повідомляє, що 07 березня 2017 року ОСОБА_1 відчужив зазначений автомобіль та отримав 420 000 грн. доходу від продажу. Тобто ціна автомобіля після п’яти років експлуатації за курсом НБУ становила близько 15 500 доларів. Це підтверджує той факт, що ціни авто, придбаного ОСОБА_1, не відповідає його доходам. Тому ГРД виснує, що суддя використовувала автомобіль, який не лише не задекларувала, а й щодо якого також немає переконливої інформації про джерела походження коштів у батька її дитини;
- суддя подала 22 червня 2017 року повідомлення про суттєві зміни у майновому стані у зв’язку із набуттям 17 червня 2017 року у власність автомобіля Ford Fiesta 2013 року випуску. Вартість авто станом на дату набуття права становила 160 000 грн. або приблизно 6 000 дол. США. Втім, джерело походження коштів у судді для набуття у власність автомобіля невідоме, оскільки станом на 31 грудня 2016 року у власності сім’ї судді відсутні задекларовані грошові активи. До купівлі Ford Fiesta 17 червня 2017 року дохід сім’ї судді за січень–травень 2017 року до вирахування податків становив 110 892 грн., що є підставою для обґрунтованого сумніву у достатності коштів у судді на момент придбання автомобіля;
- суддя без нагальної потреби проживала на тимчасово окупованій території АР Крим: протягом 249 днів у період 2014–2015 рр. ГРД припускає, що з високою ймовірністю суддя дотримувалася окупаційних законів країни-агресора, мала гарантії безпеки від окупаційної влади та використовувала іноземну валюту як засіб платежу на території України. Крім того, анексований півострів неодноразово відвідували близькі особи судді. ГРД вважає, що відвідування у 2015 році анексованої РФ території АР Крим Хайдаровою І.О. не може бути пояснено захопленням в 2014 році будівлі Ровеньківського міського суду Луганської області та проведенням антитерористичної операції на території Луганської області, невиплатою судді з серпня 2014 року та протягом шести місяців суддівської винагороди та відсутністю родичів, в яких могла тимчасово проживати на підконтрольній Уряду території України. ГРД вважає, що з огляду на декларації суддя мала достатній дохід для однієї особи, щоб орендувати житло на підконтрольній Урядові території України і не вступати в контакт з представниками окупаційної влади РФ, не виконувати окупаційне законодавство. ГРД переконана, що окупаційна влада, зокрема спецслужби РФ, здійснювали перевірку і контроль всіх громадян України, які прибували на окуповану територію АР Крим. У ГРД виникає обґрунтований сумнів, що спецслужби РФ не знали про статус судді при її в’їзді на тимчасово окуповану територію АР Крим, а суддя не мала гарантій безпеки від окупаційної влади, перебуваючи тривалий час на території окупованої АР Крим;
- суддя повідомила у декларації доброчесності недостовірні відомості: приховала факти про притягнення до адміністративної відповідальності, про що їй було відомо. У пункті 22 декларації доброчесності за 2016 рік, яка міститься у суддівському досьє, суддя вказала, що нею не здійснювалися вчинки, які можуть мати наслідком притягнення її до відповідальності. Водночас, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суддю згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2016 року ПСЗ № 079330 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у сумі 255 грн за порушення правил дорожнього руху. Суддя вказану постанову оскаржила, проте постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі № 667/1153/16-а апеляційну скаргу Управління патрульної поліції міста Херсона Департаменту патрульної поліції було задоволено, постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2016 року – скасовано. Прийнято нову постанову, на підставі якої у задоволенні позовних вимог судді відмовлено. Таким чином, ГРД виснує, що суддя здійснила вчинок, який мав наслідком притягнення її до адміністративної відповідальності, а отже, зазначила недостовірні відомості у декларації доброчесності за 2016 рік.
Також ГРД надано додаткову інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, однак потребувала пояснень судді:
- суддя не зазначила в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015–2017 роки об’єкту нерухомості в місті Херсоні;
- суддя 19 травня 2017 року брала участь у семінарі «Суд і медіація: можливості і перспективи» (місце проведення – м. Херсон, тривалість – 8 годин). Однак, у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні 11 судових рішень, ухвалених суддею 19 травня 2017 року;
- суддя 16 лютого 2018 року брала участь у семінарі «Українське ділове мовлення. Мистецтво правового письма» (місце проведення – м. Херсон, тривалість – 8 годин). Водночас, у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні 23 судові рішення, ухвалені суддею 16 лютого 2018 року;
- у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2015–2020 роки, суддя у розділі 1 указала зареєстроване місце проживання у м. Луганськ. Відомості про об’єкт нерухомого майна, який є зареєстрованим місцем проживання судді та її сім’ї, не відображені суддею у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2015-2020 роки, що може свідчити про порушення вимог антикорупційного законодавства;
- у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2015–2019 роки, суддя вказала, що їй з 26 квітня 2004 року на праві спільної власності належить житловий будинок площею 154,8 кв.м, розташований у АДРЕСА_1. Суддя не вказала відомості про належність їй на праві власності/користування земельної ділянки, на якій розташований такий будинок;
- у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2015–2020 роки, суддя вказує доньку ОСОБА_2, як члена своєї сім’ї, проте не вказує відомості про сплату батьком дитини аліментів на її утримання.
Суддя скористалась правом відповіді на висновок ГРД. У своїх письмових поясненнях вона стверджувала про безпідставність такого висновку.
У засіданнях Комісії у пленарному складі 05 грудня 2023 року та 22 квітня 2024 року обговорено рішення, ухвалене у складі колегії, про підтвердження відповідності судді Хайдарової І.О. займаній посаді, висновок та інформацію ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
З прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX положення Закону України Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) в частині проведення кваліфікаційного оцінювання судді зазнали суттєвих змін.
Зокрема, пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Абзацом другим частини першої статті 88 Закону визначено: якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
Враховуючи положення розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті сумнівів Комісії, що можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Таким чином, у разі наявності у Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як в результаті реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації з метою спростування таких сумнівів.
Оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що визначено пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, відповідно до попередньої редакції Закону здійснювалося колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 4.10.5 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення колегії) передбачалося, що рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, або у разі надходження до Комісії рішення Громадської ради доброчесності про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі.
Такі ж правила передбачені положеннями Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами) (далі – Регламент).
Зокрема, згідно з пунктом 124 Регламенту рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку Громадської ради доброчесності набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, або у разі надходження до Комісії рішення Громадської ради доброчесності про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі.
Відповідно до пункту 128 параграфа 9 розділу ІІ Регламенту у разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) за наявності висновку Громадської ради доброчесності на розгляд Комісії у пленарному складі виноситься питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.
Згідно з пунктом 126 Регламенту у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді); висновок (інформація) Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
Пунктом 128 Регламенту передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтримку рішення Комісії у складі Колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді);
- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді).
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.
Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Мотиви, якими керується Комісія при ухваленні рішення.
Рішенням Комісії у складі колегії від 18 липня 2019 року № 640/ко-19 суддю Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарову І.О. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Із рішення Комісії від 18 липня 2019 року № 640/ко-19 вбачається, що наведені у висновку Громадської ради доброчесності відомості стали предметом розгляду Комісії у складі колегії, яка дала їм належну оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О. Зокрема, на підставі пояснень судді Хайдарової І.О. та наданих нею документів Комісія у складі колегії дійшла висновку про відсутність підстав для висновку про її недоброчесність.
Рішення мотивовано тим, що за критеріями компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Хайдарова І.О. набрала 407,5 бала, за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрала 196 балів та за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 03.11.2016 № 143/зп-16 (далі - Положення), суддя набрала 174 бали. У підсумку за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарова І.О. набрала 777,5 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями. Тому Комісія у складі колегії дійшла висновку про відповідність судді займаній посаді.
Дослідивши матеріали суддівського досьє Хайдарової І.О., у тому числі висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики в новій редакції, проаналізувавши відомості про суддю, порівнявши їх з інформацією, одержаною від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Комісія встановила таке.
Щодо недекларування суддею користування автомобілем.
Комісією встановлено, що ОСОБА_1 12 вересня 2014 року видано довіреність Хайдаровій І.О. на користування легковим автомобілем KIA SPORTAGE, 2013 року випуску, зі строком дії до 12 вересня 2024 року. У Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2016 року № 667/1153/16-а та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року № 667/1153/16-а, які підтверджують факт керування Хайдаровою І.О. автомобілем KIA SPORTAGE та порушення нею правил дорожнього руху.
В деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014, 2015 роки та в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016, 2017, 2018 роки суддя не зазначала право користування автомобілем KIA SPORTAGE.
Суддя надала пояснення, що автомобіль KIA SPORTAGE не перебував у її постійному користуванні, довіреність була видана тільки на керування автомобілем і не передбачала права розпорядження автомобілем. Суддя зазначила, що користувалась вказаним автомобілем тільки іноді одноразово, а не систематично, що було пов’язано виключно із забезпеченням інтересів спільної дитини.
Стосовно незазначення автомобіля KIA SPORTAGE у декларації суддя посилаючись на пункт 11 Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року, пояснила, що вона ним постійно не користувалася станом на 31 грудня відповідного року, а тому і не зазначала в декларації.
Надані суддею пояснення Комісія вважає прийнятними. Доказів зворотнього Комісією не отримано.
Щодо сумніву у достатності коштів у ОСОБА_1 на придбання автомобіля.
Комісією встановлено, що 27 серпня 2013 року ОСОБА_1 (батько спільної із суддею дитини) придбав KIA SPORTAGE 2013 року випуску. У Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 серпня 2016 року у справі № 428/4304/16-ц, згідно з яким зі ОСОБА_1 стягнуто заборгованість на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 12 вересня 2013 року.
Хайдарова І.О. надала пояснення, що даний автомобіль був придбаний ОСОБА_1 у 2013 році в місті Луганську в кредит. На той час зі ОСОБА_1 суддя зустрічалась та не перебувала у шлюбі, не вела з ним спільного господарства. Документів щодо придбання ОСОБА_1 даного автомобіля в кредит суддя не має, проте кредитор звертався до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості саме за придбання автомобіля KIA SPORTAGE 2013 року випуску.
Комісія вважає, що сумнів ГРД щодо здатності ОСОБА_1 використовувати та обслуговувати власне авто через його невисокий дохід у 2014–2016 роках є передчасним, оскільки ОСОБА_1, як видно з пояснень, придбав автомобіль з використанням коштів, отриманих в кредит.
Щодо джерела походження коштів на придбання суддею 17 червня 2017 року автомобіля FORD FIESTA 2013 року випуску.
20 червня 2017 року Хайдарова І.О. набула у власність автомобіль FORD FIESTA 2013 року випуску за ціною 160 000 грн.
У поясненнях суддя посилалась на ту обставину, що її доходи за 2016 рік склали 122 186 грн, при цьому сума заощаджень за попередній рік становили близько 65 000 грн, що було менше ніж поріг декларування. Тому, за твердженням судді, її доходи та заощадження дозволяли придбати зазначений автомобіль.
Із матеріалів, які перебувають у розпорядженні Комісії вбачається, що дохід Хайдарової І.О. за два квартали 2017 року становив 137 698,54 грн. Крім того, в щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік суддя Хайдарова І.О. заощадження не зазначила. Отже, припущення, що станом на 31 грудня звітного року у декларанта не було заощаджень, є передчасним. Оскільки стаття 52 Закону України «Про запобігання корупції» передбачала право не декларувати заощадження в сумі до 50 прожиткових мінімумів, Хайдарова І.О. могла мати заощадження в сумі в зазначених межах і не декларувати їх. Відповідно Комісія вважає пояснення судді логічними і послідовними, а матеріали суддівського досьє підтверджують повідомлені суддею обставини.
Щодо відвідування тимчасово окупованої території – АР Крим.
Згідно з відомостями, які містяться в суддівському досьє, суддя у 2014–2015 роках тривалий час перебувала на тимчасово окупованій території АР Крим.
Суддя пояснила, що з моменту окупації території Луганської області вона змушена була виїхати на підконтрольну Україні територію. При цьому з серпня 2014 року їй припинили виплачувати суддівську винагороду, до іншого суду не перевели. У зв’язку з тим, що суддя не мала родичів на території України, у яких би вона могла зупинитися, а її нерухомість у Бердянську непридатна для проживання взимку, суддя змушена була виїхати до АР Крим, де проживає тітка ОСОБА_1 (батька дитини судді). Також суддя зазначила, що будь-яких зв’язків з окупаційною владою не підтримувала, вплив або тиск на неї не вчинявся.
Згідно з частиною першою статті 1, частиною першою статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Кабінетом Міністрів України лише 04 червня 2015 року прийнято постанову № 367 «Про затвердження Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї».
Доказів того, що під час в’їзду на тимчасову окуповану територію АР Крим суддя вступала у які-небудь протизаконні відносини з окупаційною владою Комісією не виявлено. Більш того, до Комісії надійшов лист від Головного управління системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 02 січня 2024 року № 5/6/5/3-54, в якому зазначено, що Хайдарова І.О. з 2014 до 2016 року тривалий час перебувала на тимчасово окупованій території АР Крим, проте відомостей стосовно можливої колабораційної діяльності, перебування на тимчасово окупованих територіях України, наявності громадянства інших країн, причетності до корупційної діяльності тощо у Служби безпеки України немає.
Щодо повідомлення суддею у декларації доброчесності начебто недостовірних відомостей.
Хайдарова І.О. у пункті 22 декларації доброчесності за 2016 рік, яка міститься у суддівському досьє, вказала, що нею не здійснювалися вчинки, які можуть мати наслідком притягнення її до відповідальності.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суддю згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2016 року ПСЗ № 079330 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у сумі 255 грн за порушення правил дорожнього руху. Суддя вказану постанову оскаржила, проте постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі № 667/1153/16-а апеляційну скаргу Управління патрульної поліції міста Херсона Департаменту патрульної поліції було задоволено, постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2016 року – скасовано. Прийнято нову постанову, на підставі якої у задоволенні позовних вимог судді відмовлено.
Як пояснила суддя, вона неправильно витлумачила цей пункт. На момент заповнення нею декларації доброчесності не існувало практики заповнення такої декларації, як і детальних роз’яснень щодо проставлення відповідних позначок у пунктах, твердження в яких допускали девіанти в тлумаченні їх змісту. Тому при заповненні декларації доброчесності суддя керувалася тим, що її не було притягнуто до відповідальності саме як суддю. З огляду на викладене суддя зазначила, що вона не мала на меті умислу приховувати інформацію про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Суддею надано пояснення, якими спростовано сумніви, висловлені ГРД в інформації.
Одним із критеріїв, на відповідність якому Комісія перевіряє суддю під час кваліфікаційного оцінювання, є доброчесність.
У цьому випадку Комісія, діючи відповідно до наведених правових норм, надає оцінку фактам, які можуть свідчити про відповідність або невідповідність судді, зокрема критерію доброчесності за визначеними у Положенні показниками, з урахуванням відомостей, отриманих у порядку, встановленому законодавством.
Пунктами 1 та 2 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у національній системі судоустрою. При цьому оцінювання судді відбувається з метою визначення його відповідності займаній посаді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Підсумовуючи результати кваліфікаційного оцінювання судді Хайдарової І.О. на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, Комісія у пленарному складі доходить висновку про відсутність обґрунтованого сумніву у відповідності судді критерію доброчесності за дослідженими вище показниками.
Висновки Комісії за результатами розгляду.
Хайдарова І.О. обіймає посаду судді в Херсонському міському суді Херсонської області, але не здійснює правосуддя у зв’язку із закінченням строку повноважень, а отже, ця посада не є вакантною.
Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 18 липня 2019 року № 640/ко-19, висновок ГРД в новій редакції, пояснення судді Хайдарової І.О., інші обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики. Згідно з пунктом 128 Регламенту це є підставою для ухвалення рішення про підтримку рішення Комісії у складі колегії про відповідність судді займаній посаді.
Ураховуючи викладене, Вища кваліфікаційна комісія суддів України тринадцятьма голосами проти одного
вирішила:
визнати суддю Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарову Інну Олексіївну такою, що відповідає займаній посаді.
Головуючий Руслан СИДОРОВИЧ («За»)
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС («За»)
Людмила ВОЛКОВА («За»)
Віталій ГАЦЕЛЮК («За»)
Ярослав ДУХ («За»)
Роман КИДИСЮК («За»)
Надія КОБЕЦЬКА («За»)
Олег КОЛІУШ («За»)
Руслан МЕЛЬНИК («За»)
Олексій ОМЕЛЬЯН («За»)
Андрій ПАСІЧНИК («За»)
Роман САБОДАШ («Проти»)
Сергій ЧУМАК («За»)
Галина ШЕВЧУК («За»)
