X

Про розгляд питання щодо відповідності судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Марко Ярослави Романівни займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Рішення
08.04.2024
83/ко-24
Про розгляд питання щодо відповідності судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Марко Ярослави Романівни займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Сидоровича Р.М.,

членів Комісії: Волкової Л.М., Духа Я.М., Кидисюка Р.А., Коліуша О.Л. (доповідач), Мельника Р.І., Омельяна О.С., Сабодаша Р.Б., Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,

розглянувши питання щодо відповідності судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Марко Ярослави Романівни займаній посаді,

встановила:

Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 24.09.2016 № 410/2016 Марко Я.Р. призначено строком на п’ять років на посаду судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.

Наказом голови суду від 10.10.2016 № 13-к Марко Я.Р. зараховано до штату Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.

Присягу судді Марко Я.Р. склала 15.12.2016.

У Марко Я.Р. 24.09.2021 закінчився п’ятирічний строк повноважень судді.

Рішенням Комісії від 01.02.2018 № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Марко Я.Р., та встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання.

Рішенням Комісії від 27.07.2018 № 181/зп-18 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит» та вирішено питання допуску суддів до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами іспиту. Відповідно до вказаного рішення Марко Я.Р. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Марко Я.Р. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності, за підсумками якого складено висновок від 23.02.2019.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-ІХ повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено, що унеможливило завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема судді Марко Я.Р.

Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01.06.2023.

З метою вирішення питання продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), рішенням Комісії
від 20.07.2023 № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зокрема, стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 26.07.2023 доповідачем у справі визначено члена Комісії Коліуша О.Л.

На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно Марко Я.Р. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) 20.11.2023 надіслала до Комісії висновок про невідповідність судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Марко Я.Р. критеріям доброчесності та професійної етики.

На спростування висновку ГРД суддею Марко Я.Р. надані пояснення.

Комісією у складі колегії 27.11.2023 проведено співбесіду із суддею Марко Я.Р.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії від 27.11.2023 № 29/ко-23 визначено, що суддя Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Марко Я.Р. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 824,875 бала. Визнано суддю Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Марко Я.Р. такою, що відповідає займаній посаді.

У цьому рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності судді за визначеними законом критеріями. Так, Марко Я.Р. за результатами складення анонімного письмового тестування набрала 88,875 бала; за результатами виконання практичного завдання – 84 бали; ефективність здійснення правосуддя суддею Марко Я.Р. оцінено в 55 балів; підвищення фахового рівня – у 6 балів; за критерієм особистої компетентності суддя Марко Я.Р. набрала 62 бали; за критерієм соціальної компетентності – 89 балів; показники критерію професійної етики судді Марко Я.Р. оцінено у 215 балів; показники критерію доброчесності судді – у 225 балів.

Таким чином, суддя Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Марко Я.Р. за результатами кваліфікаційного оцінювання набрала 824,875 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

У рішенні також зазначено, що воно набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Питання щодо підтримки цього рішення внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

На адресу Комісії 19.02.2024 надійшов висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді Марко Я.Р. критеріям доброчесності та професійної етики.

Суддя Марко Я.Р. 08.03.2024 надала письмові пояснення на висновок ГРД у новій редакції.

На адресу Комісії 01.04.2024 надійшов ще один висновок ГРД у новій редакції про невідповідність судді Марко Я.Р. критеріям доброчесності та професійної етики, який містить питання, зазначені у висновках ГРД від 20.11.2023 і 19.02.2024, а також нові питання та інформацію.

Суддя Марко Я.Р. 01.04.2024 надала письмові пояснення, які підтримала під час пленарного засідання, щодо обставин, зазначених у висновку ГРД у новій редакції.

Джерела права та їх застосування.

Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» від 09.12.2023 № 3511-IX (далі – Закон № 3511-IX) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом № 3511-IX, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016
№ 1798-VIII (у редакції Закону № 3511-IX) за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, за поданням Вищої ради правосуддя та за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України може бути призначений на посаду судді до суду, до якого він був призначений або переведений (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.

Положеннями частини другої статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов’язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.

Зміст висновку Громадської ради доброчесності у новій редакції від 01.04.2024 та пояснень судді.

  1. Суддя надавала/використовувала завідомо недостовірну інформацію або ж отримала/використовувала завідомо недостовірний чи очевидно незаконний документ для отримання будь-яких вигод для себе. Так, відповідно до суддівського досьє 14.03.2019 суддю Марко Я.Р. було відряджено до Святошинського районного суду міста Києва строком на один рік, починаючи з 29.03.2019. З 30.03.2020 до 30.09.2020 суддю Марко Я.Р. відряджено для роботи в Національній школі суддів України (далі – НШС України) у місті Київ. Водночас з 30.09.2020 до 16.10.2020 суддя у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю перебувала на лікарняному та в Залізничній лікарні міста Львова отримала листок непрацездатності, який станом на 2020 рік видавався в паперовому вигляді. Після цього суддя неодноразово брала щорічну оплачувану відпустку, відпустку без збереження заробітної плати, перебувала на лікарняних та знову була відряджена для роботи до НШС України.

Після завершення строку відрядження судді до Святошинського районного суду міста Києва Марко Я.Р. так і не розпочала здійснення правосуддя в Шевченківському суді міста Запоріжжя. 

Спосіб, у який діяла суддя, на думку ГРД, породжує обґрунтований сумнів у відповідності критеріям доброчесності та професійної етики, адже такі дії однозначно мали негативний наслідок, а саме погіршення доступу до правосуддя у Шевченківському районному суді міста Запоріжжя та збільшення навантаження на суддів цього суду.

У період з 29.03.2020 до 24.09.2021 на суддю не було розподілено жодної справи внаслідок постійного перебування у відпустці, на лікарняному та відрядження до НСШ України, яка знаходиться в місті Києві, де в судді у власності є житло. Водночас, з кінцевої дати відрядження судді до кінця строку повноважень Марко Я.Р. жодного разу не було призначено до розгляду справ.

  1. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2017 рік суддя не зареєструвала право безоплатного користування квартирою в місті Запоріжжі, однак зареєструвала таке право у 2018 році з датою виникнення такого права у 2017 році.
  2. Суддя та/або пов’язана з нею особа, отримали майно, дохід або вигоду, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви.

Так, згідно з даними декларацій Марко Я.Р. має право власності на квартиру у місті Києві площею 64,9 кв.м, дата набуття права – 17.07.2007. Указана вартість – 597 080 грн (118 233 доларів США). 27.07.2007 суддя видала довіреність на отримання правовстановлюючих документів на квартиру та на укладення договору іпотеки своєму батькові ОСОБА_1.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав щодо квартири за цією ж адресою наявна інформація, що іпотекодержателем є Відкрите акціонерне товариство «ФІНЕКСБАНК», іпотекодавцем – Марко Я.Р., розмір основного зобов’язання –
195 000,00 доларів США, строк виконання – до 28.08.2017.

ГРД звернулася до судді з проханням надати пояснення. Марко Я.Р. пояснила, що квартиру площею 64,9 кв.м реконструйовано за кошти батька, який згодом уступив їй право вимоги на квартиру.

Батько послуговувався трьома джерелами для фінансування реконструкції: власними заощадженнями, кредитними коштами за договором № 43 від 06.03.2007
(39 600 доларів США) та кредитними коштами за договором № К/138-0000 від 29.08.2007 (195 000 доларів США).

У 2010 році заборгованість за кредитним договором № К/138-0000 від 29.08.2007
(195 000 доларів США) повністю погашено, зокрема, коштами самого кредиту.

Батько Марко Я.Р. є суддею Львівського апеляційного господарського суду (відряджений до Західного апеляційного господарського суду) у відставці.

ГРД також зазначає, що згідно з даними досьє сукупний оподатковуваний дохід батька судді ОСОБА_1 з 2004 до 2012 року становив 975 478 грн (147 907 доларів США), тобто приблизно 108 386 грн на рік. За умови виплати двох кредитів на суми 39 600 доларів США та 195 000 доларів США, навіть не враховуючи відсотки та супутні витрати, а також вираховуючи суму на щоденні витрати у мінімальному розмірі, ОСОБА_1 не мав достатньо оподатковуваного доходу для здійснення таких витрат. Водночас, видатки за 2008–2010 роки перевищують доходи на 846 383 грн (116 590 доларів США), що перевищує максимально можливу суму залишку за 2004–2007 роки.

ГРД вважає, що, ураховуючи наявну інформацію про оподатковувані доходи та видатки ОСОБА_1, а також пояснення судді Марко Я.Р., батько судді не мав достатньо коштів для участі в реконструкції квартири, беручи до уваги наведені кредити та строки їх погашення.

Крім того, ГРД проаналізувала інформацію про кар’єру та оподатковані доходи Марко Я.Р., що міститься в суддівському досьє, та вважає, що для сплати такої суми коштів не вистачило б самостійно отриманих оподатковуваних доходів.

Також ГРД надано інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, однак потребувала пояснення судді. Так, у 2018 році батько судді проходив кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді. 05.07.2018 за результатом оцінювання колегія ВККС України визнала суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала Вищій раді правосуддя звільнити його з посади судді. Підставою для такого рішення стало те, що суддя не надав повних, обґрунтованих та достатніх пояснень щодо джерел походження його майна, зокрема квартири у місті Львів та машиномісця.

ГРД погоджується з рішенням колегії ВККС України, вважає, що вказане слід враховувати в контексті пункту 3 підстав висновку, адже вказує на майновий стан батька судді, який забезпечував фінансування реконструкції житла, яке згодом суддя Марко Я.Р. набула у власність.

Марко Я.Р. під час співбесіди зазначала, що висновки ГРД у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, складені поза межами процедури кваліфікаційного оцінювання судді та Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, не можуть бути предметом дослідження Комісії у пленарному складі та не підлягають розгляду. Водночас надала пояснення стосовно кожного пункту висновку ГРД у новій редакції.

Стосовно першого пункту висновку зазначала, що в березні 2019 року вона надала згоду на відрядження до Святошинського районного суду міста Києва. Рішенням Комісії, яке було підтримано Вищою радою правосуддя, її було відряджено до цього суду строком на один рік. На початку 2020 року вона отримала пропозицію від НШС України про співпрацю з огляду на те, що в неї на той час був досвід наукової роботи. Погодивши можливість такої співпраці зі своїм керівництвом, не маючи заперечень з боку своїх колег, вона погодилася. Згідно з наказом голови Шевченківського районного суду міста Запоріжжя була відряджена до НСШ України. На той час у зв’язку із поширенням на території України коронавірусу COVID-19 робота у НСШ України була дистанційною, наприкінці свого відрядження у НСШ України вона захворіла і перебувала у Львові. За медичною допомогою звернулася за місцем свого фактичного перебування. Указала, що протягом 2017–2018 років нею використовувались відпустки лише для складання кандидатських іспитів та захисту дисертації. У період відрядження до Святошинського районного суду міста Києва за весь рік вона жодного разу не скористалася своїм правом на відпочинок. Восени 2020 року в її родини склались складні життєві обставини, які потребували допомоги та перебування судді в місті Львові, у зв’язку з чим Марко Я.Р. скористалась своїм правом на відпустку. Оскільки під час перебування у відпустці суддя перебувала у місті Львові, лікування проходила також за місцем фактичного проживання. Крім того, зазначила, що не відповідає дійсності твердження ГРД про те, що майже два роки лікарняні та відпустки збігались. Зазначила, що реалізація суддею прав, передбачених Законом, не може свідчити про його недоброчесність або про ухилення від виконання професійних обов’язків.

Стосовно другого пункту висновку ГРД Марко Я.Р. пояснила, що із січня 2017 року до березня 2019 року вона проживала в місті Запоріжжя у квартирі, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2, з якою вона перебуває у дружніх відносинах. У вказаній квартирі вона проживала безоплатно, на підставі усної домовленості між нею та ОСОБА_2, за умовами якої вона здійснювала щомісячну оплату житлово-комунальних послуг. Заповнюючи декларацію за 2017 рік Марко Я.Р. брала до уваги роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції, відповідно до яких іншим правом користування можуть бути: оренда, сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, у тому числі генеральної довіреності, інші права, передбачені законом, у зв’язку з чим не відобразила квартиру у своїй декларації за 2017 рік. Надалі, проаналізувавши ці роз’яснення та норми чинного законодавства, вона дійшла висновку, що декларуванню в цей період підлягало документально оформлене право користування майном. У декларації за 2018 рік вона зазначила відомості про користування вказаною квартирою у місті Запоріжжя. Не маючи наміру приховувати цей факт, вказала, що таке право отримала у 2017 році.

Стосовно набуття суддею права власності на квартиру у місті Києві площею
64,9 кв.м Марко Я.Р. пояснила таке. Указану квартиру реконструйовано з первинного приміщення, яке мало статус гуртожитку. На підставі цивільно-правового договору, сторонами якого були ОСОБА_1 і відповідне комунальне підприємство, було погоджено участь у такій реконструкції будівлі із закріпленням за її учасником вказаної квартири. Фінансування участі в реконструкції проводив її батько, який надалі уступив їй в порядку цесії право вимоги на цю квартиру. Після чого на неї було оформлено свідоцтво про право власності на цю квартиру. Щодо походження коштів її батька, за рахунок яких ним бралась участь у фінансуванні реконструкції будинку, вказала, що її батько використовував власні заощаджені кошти, а також кошти, отриманні в кредит згідно з кредитним договором № 43 від 06.03.2007. Крім того, її батько ОСОБА_1 із 1988 до 1995 року працював на посаді члена (судді) військового трибуналу Прикарпатського військового округу, з 11.04.1995 – суддею військового суду Західного регіону України.
З 08.07.2002 до 17.06.2004 – помічником голови – суддею військового апеляційного суду Західного регіону України. Постановою Верховної Ради України від 17.06.2004
№ 1814-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду безстроково. До 2006 року її батько не витрачав кошти на придбання будь-якої іншої нерухомості, автомобілів, що надало можливість заощадити грошові кошти. Водночас її батько 29.08.2007 уклав кредитний договір № К/138-0000 з ВАТ «ФІНЕКСБАНК», за умовами якого відкрито кредитну лінію в розмірі 195 000 доларів США. Указані кошти отримано ним для власних потреб, зокрема для участі у фінансуванні реконструкції будинку та набуття у власність квартири та сплати кредиту, отриманого згідно з кредитним договором № 43 від 06.03.2007. У 2010 році заборгованість за кредитним договором № К/138-0000 від 29.08.2007 погашено в повному обсязі. Зазначила, що відповідно до пояснень її батька сума отриманого кредиту була лише частково використана ним для фінансування квартири, тому при поверненні кредиту також були використані кредитні кошти, які отримано ним згідно з вказаним договором, проте не реалізовано для власних потреб. Суддя також зазначила, що розрахунки ГРД про доходи її батька не відповідають дійсності та спростовуються інформацією, зазначеною в деклараціях про доходи, поданих ОСОБА_1 за період з 2004 до 2012 року. Крім того, вказала, що її батько з вересня 2004 року є пенсіонером та отримував пенсію військовослужбовця за вислугу років у розмірі 4 800 грн щомісячно. На підтвердження вказаних обставин суддею надано документи.

Стосовно інформації, наведеної у висновку щодо кваліфікаційного оцінювання її батька – судді ОСОБА_1, зазначила, що це не може бути предметом розгляду під час її кваліфікаційного оцінювання. Водночас зазначила, що на замовлення ОСОБА_1 було проведено економічну експертизу і складено експертний висновок Аудиторською фірмою «Хорта» відносно обставин придбання ним квартири 31.07.2013. За результатом вказаної експертизи, проведеної на підставі первинних документів щодо доходів і витрат замовника, висновки Комісії відносно ОСОБА_1, викладені в рішенні від 05.07.2018
№ 1056/ко-18, не знайшли свого підтвердження. Водночас оцінка цієї інформації була надана Вищою радою правосуддя 10.10.2019 у рішенні № 2649/0/15-19, яким відмовлено у задоволенні подання Комісії про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного господарського суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, через необґрунтованість рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.07.2018 № 1056/ко-18.

Мотиви та висновки Комісії.

Стосовно доводів ГРД, що суддя надавала /використовувала завідомо недостовірну інформацію або ж отримала/використовувала завідомо недостовірний чи очевидно незаконний документ для отримання будь-яких вигод для себе, Комісія зазначає таке.

Особливе місце в системі конституційних прав людини й громадянина посідають соціальні права і свободи, які надають людині можливість задовольняти свої соціальні потреби та інтереси.

Соціальні права та свободи людини і громадянина – це міра можливої поведінки або діяльності людини в соціальній сфері, що передбачає задоволення законних інтересів і потреб у сфері трудової діяльності, соціального захисту та охорони здоров’я.

Одним із основних серед соціальних прав та свобод людини є право на відпочинок.

Право на відпочинок гарантоване як міжнародними правовими актами, так і національними, зокрема статтею 45 Конституції України, відповідно до якої кожен, хто працює, має право на відпочинок, статтею 136 Закону, главою V Кодексу законів про працю України та Законом України «Про відпустки», і визнається одним з основоположних прав людини.

Згідно з частиною шостою статті 54 Закону суддю за його заявою може бути відряджено, зокрема, для роботи в НШС України.

Комісія зазначає, що період, тривалість та умови надання відпустки узгоджувалися між суддею Марко Я.Р. та керівництвом суду з урахуванням інтересів кожної сторони правовідносин. 

З огляду на викладене Комісія дійшла висновку, що право судді Марко Я.Р. на відрядження та відпустку передбачено законами, а реалізація цього права не може свідчити про її недоброчесність або невідповідність критерію професійної етики.

Крім того, Комісія не враховує доводи щодо отримання/використання суддею Марко Я.Р. завідомо недостовірної інформації або документа, а саме листка непрацездатності, для отримання будь-яких вигод для себе, оскільки ГРД не надано чітких та переконливих доказів на підтвердження цих обставин. У зв’язку з чим у Комісії відсутні підстави для висновку про використання суддею завідомо недостовірного чи незаконного документа. 

Стосовно недекларування суддею у 2017 році право безоплатного користування квартирою в місті Запоріжжі Комісія зазначає, що суддею допущено помилку в декларації за 2017 рік і не зазначено відомості про право користування квартирою в місті Запоріжжя. Водночас Комісія розцінює допущення суддею помилки без ознак умислу або грубої недбалості під час заповнення декларації. Указані обставини, на думку Комісії, у своїй сукупності не свідчать про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Стосовно законності джерела походження коштів у батька судді для участі
в реконструкції квартири площею 64,9 кв.м у місті Києві та у подальшому набуття Марко Я.Р. права власності на цю квартиру Комісія зазначає таке.

На підтвердження вказаних обставин суддею надано декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця щодо себе та членів своєї сім’ї, подані її батьком ОСОБА_1 за період з 2004 до 2012 року. Також відповідно до посвідчення Львівського облвійськкомату батько судді з 2004 року є пенсіонером та отримує пенсію військовослужбовця за вислугу років.

Враховуючи пояснення судді та надані нею документи, Комісія вважає, що суддею Марко Я.Р. підтверджено доходи батька, які були достатніми для участі в реконструкції квартири з урахуванням кредитів та строку їх погашення.

Крім того, Комісія враховує, що Марко Я.Р. набула право власності на вказану квартиру у 2007 році, тобто до призначення на посаду судді.

Комісією було досліджено вказані обставини та надано їм оцінку, враховуючи те, що ГРД посилається на них у своєму висновку, як на підставу невідповідності судді критеріям доброчесності.

Додаткову інформацію, зазначену у висновку ГРД, з урахуванням пояснень судді Комісія вважає такою, що не впливає на оцінку судді Марко Я.Р. за критеріями доброчесності та професійної етики.

Заслухавши пояснення судді, урахувавши надані суддею копії документів, Комісія вважає, що нею надано чіткі та переконливі докази, а також обґрунтовані пояснення, які повністю спростовують сумніви ГРД у відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 27.11.2023 № 29/ко-23, висновок ГРД, пояснення судді Марко Я.Р., інші обставини, документи та матеріали, одноголосно дійшла висновку про відповідність судді займаній посаді за критеріями доброчесності та професійної етики.

Урахувавши результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, Комісія дійшла висновку про надання рекомендації для призначення Марко Я.Р. на посаду судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.

Керуючись пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення»,
статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визнати суддю Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Марко Ярославу Романівну такою, що відповідає займаній посаді.

Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя про призначення Марко Ярослави Романівни на посаду судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.

 

 

Головуючий                                                                                                                 Р.М. Сидорович

Члени Комісії:                                                                                                             Л.М. Волкова

                                                                                                                                         Я.М. Дух

                                                                                                                                         Р.А. Кидисюк

                                                                                                                                         О.Л. Коліуш

                                                                                                                                         Р.І. Мельник

                                                                                                                                         О.С. Омельян

                                                                                                                                         Р.Б. Сабодаш

                                                                                                                                         С.Ю. Чумак

                                                                                                                                          Г.М. Шевчук