Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Михайла БОГОНОСА (доповідач)
членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК,
за результатами дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського Максима Дмитровича на відповідність займаній посаді,
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 Медведського Максима Дмитровича призначено строком на п’ять років на посаду судді Мар’їнського районного суду Донецької області.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено на 01 серпня 2018 року іспит для суддів місцевих судів (цивільна спеціалізація), у тому числі для Медведського М.Д.
Рішенням Комісії від 18 жовтня 2018 року № 237/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Медведського М.Д. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Медведський М.Д. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (закон набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
01 червня 2023 року сформовано повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно: осіб, п’ятирічний строк повноважень яких на посаді судді закінчився; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та яких колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі у зв’язку з надходженням висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності; осіб, призначених (обраних) на посаду судді та стосовно яких накладено дисциплінарне стягнення, що передбачає проходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; осіб, стосовно яких необхідно продовжити кваліфікаційне оцінювання на виконання судового рішення.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 26 липня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Богоноса М.Б.
На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Медведського М.Д. продовжено з етапу дослідження досьє та проведення співбесіди.
З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора і Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної політики.
Офісом Генерального прокурора на запит Комісії листом від 16 жовтня 2023 року № 31/3-145вих-23 надано інформацію, що Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Київської місцевої прокуратури № 6 здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за НОМЕР_1. У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 375 Кримінального кодексу України (далі – КК України) – постановлення суддею завідомо неправосудного рішення та кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 КК України – постановлення завідомо неправосудної ухвали, що спричинила тяжкі наслідки.
Постановою Печерської окружної прокуратури міста Києва від 24 березня 2021 року вказане кримінальне провадження щодо підозрюваного ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
29 листопада 2023 року Печерською окружною прокуратурою міста Києва на запит Комісії направлено матеріали кримінального провадження НОМЕР_1.
Стислий виклад висновку (інформації) Громадської ради доброчесності.
29 січня 2024 року на адресу Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Медведського М.Д. критеріям доброчесності та професійної етики.
У висновку ГРД вказує на те, що суддя Медведський М.Д. допускав поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу, ухвалив судові рішення з грубим порушенням, явно ухилявся від участі у процедурах, необхідних для належного розслідування фактів, що містять ознаки дисциплінарного правопорушення, оскільки під час дисциплінарного провадження суддя повідомив дисциплінарному органу недостовірні відомості.
Зокрема, посилаюсь на висвітлені в засобах масової інформації факти про «систему «чорних реєстраторів», ГРД цитує інтерв’ю «Скажи.ua» з власником компанії «Крок-УкрЗалізБуд» ОСОБА_2, яка повідомила, що внаслідок ухвалення суддею Медведським М.Д. судового рішення її неправомірно позбавлено корпоративних прав. (https://mind.ua/publications/20201534-shematoz-serpnya-areshti-bankivski...).
ГРД звернула увагу, що у вказаній статті йдеться про судове рішення у справі № 237/5244/18, ухвалене суддею Медведським М.Д. за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у сумі 10 млн. грн за договором позики, процентів та 3% річних від простроченої суми позики.
У цій справі суддею Медведським М.Д. постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди, якою встановлено спосіб та порядок виконання рішення шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на належну ОСОБА_2 частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Крок-УкрЗалізБуд».
Дії судді Медведського М.Д. під час розгляду вказаної справи та ухвалення судового рішення були предметом оцінки Дисциплінарною палатою, яка встановила, що розгляд зазначеної справи супроводжувався грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права, а сам судовий розгляд мав формальний (фіктивний) характер та не мав на меті об’єктивне з’ясування всіх обставин справи для справедливого вирішення спору.
Цитуючи витяги із рішення Дисциплінарної палати від 31 березня 2021 року № 733/3дп/15-21, ГРД у висновку акцентувала увагу на таких порушеннях вимог закону: 1) незабезпечення суддею Медведським М.Д. повідомлення відповідачів про дату, час і місце розгляду справи та розгляд справи за відсутності доказів належного повідомлення усіх учасників справи; 2) допущення до участі у справі осіб, повноваження яких не підтверджені та не встановлені; 3) порушення порядку проведення підготовчого судового засідання, наслідком чого стало порушення встановлених законом прав сторін на справедливий розгляд справи судом.
На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, внаслідок допущення зазначених порушень суддя Мар’їнського районного суду Донецької області Медведський М.Д. у надзвичайно короткий строк (9 днів від моменту надходження клопотання до суду) під час першого судового засідання 14 лютого 2019 року ухвалив рішення про затвердження мирової угоди, що надавало можливість заінтересованим особам протиправно заволодіти корпоративними правами юридичної особи без відома її власників.
Дисциплінарним органом констатовано, що, визнаючи відповідно до умов мирової угоди за ОСОБА_3 частку у статутному капіталі ТОВ «Крок-УкрЗалізБуд», які не входили до предмета спору, суд здійснив втручання у права власників корпоративних прав без детального з’ясування, чи відповідає мирова угода вимогам закону, зокрема положенням статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), чи стосується вона прав та обов’язків сторін, що випливають із договору позики і самого предмета позову, чи пов’язані її умови зі спірними правовідносинами, чи законно відповідачі в розумінні положень статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), укладаючи мирову угоду щодо корпоративних прав у вигляді часток у статутному капіталі ТОВ «Крок-УкрЗалізБуд» шляхом передання її 50% частки у власність позивача, виконали взяті на себе зобов’язання щодо повернення боргу та чи є такі зобов’язання співмірними із сумою боргу за договором позики і чи укладався такий договір позики взагалі, зважаючи, що примітивність його змісту унеможливлює реальне надання позики в такому особливо великому розмірі.
У підсумку зазначено, що суддя Медведський М.Д. здійснив усі залежні від нього дії з метою створення для недобросовісних сторін умов для отримання повноцінної можливості заволодіти майном інших осіб.
ГРД також звернула увагу, що дисциплінарним органом встановлено нещирість судді, що проявилася в наданні ним пояснень, які не відповідали дійсності та суперечили матеріалам справи № 237/5244/18.
Додатково ГРД надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді, а саме:
щодо відображення суддею в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2016 рік розміру заощаджень, отриманих на підставі довіреності від його матері, а також суми коштів, яка була на її рахунках;
щодо розбіжностей у деклараціях у частині відображення доходів дружини;
щодо відсутності інформації у деклараціях за 2017–2018 роки про право на майно за місцем фактичного проживання;
щодо неповного декларування відомостей у декларації родинних зв’язків за 2013–2017 роки;
щодо обставин постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у кримінальному проваджені, що набуло широкого розголосу у ЗМІ (https://tsn.ua/ukrayina/sud-vidpustiv-pidozryuvanih-u-vbivstvi-direktora...);
щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП (справи №№ 237/1664/17, 237/3491/17, 237/3819/18, 237/369/17, 237/468/17, 237/2669/17, 237/137/17) та передбачені статтею 173-2 КУпАП (вчинення насильства у сім’ї) (справи №№ 237/666/18, 242/1971/21, 237/2082/21);
щодо розбіжностей інформації в анкеті судді та декларації доброчесності судді про вчинення Медведським М.Д. адміністративного правопорушення;
щодо закриття провадження у справі № 237/3424/17 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП у зв’язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності;
щодо застосування стосовно правопорушника за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, заходу впливу у вигляді попередження.
Джерела права та їх застосування.
Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
У Пояснювальній записці проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України (Закон № 1401) і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
Так само, ухвалюючи Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402), законодавець в Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом № 1402-VIIІ для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв`язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98, 99).
Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та у порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та буде тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеціанської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».
За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону №1402, кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21): «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.
Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23).
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ З’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради судді України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
У сукупності із положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь в кваліфікаційному оцінюванні, зокрема, у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути в ході дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Таким чином, у разі наявності у Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також наданням Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з тією метою, щоб спростувати такий сумнів.
До того ж Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею. (пункт 18).
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1000 балів.
За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.
Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.
Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.
Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.
За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрав 82,125 бала, виконання практичного завдання – 69,5 бала.
Отже, за вказаними показниками суддя набрав 151,625 бала.
Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.
У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Медведським М.Д. необхідно оцінити у 60 балів.
Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні у конкретному випадку.
Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється у 2 бали.
Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
Комісією встановлено, що Медведський М.Д. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено у 68 балів.
Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрав 61 бала.
У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Медведський М.Д. набрав 342,625 бала.
Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної етики та доброчесності.
Пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення визначено, що відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:
1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;
2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);
4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;
5) результатів регулярного оцінювання;
6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);
7) висновків або інформації Громадської ради доброчесності (за наявності);
8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.
Згідно пунктів 3.3. та 3.4. глави 4 розділу ІІ Положення професійна етика оцінюється (встановлюється) за показником «Морально-психологічні якості (інтегративність)», який визначається за такими складовими: розуміння і дотримання правил та норм; здатність відстоювати власні переконання; дисциплінованість; повага до інших. Доброчесність оцінюється (встановлюється) за показником «Загальна оцінка інтегративності (доброчесності)», який визначається за такими складовими: чесність і порядність; відсутність контрпродуктивних дій; відсутність схильності до зловживань.
При оцінюванні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення які можуть свідчити про його невідповідність критерію доброчесності та професійної етики.
У цьому ракурсі Комісія зауважує, що у сферу дослідження під час кваліфікаційного оцінювання Медведського М.Д. потрапили, з-поміж іншого, висновок ГРД від 27 січня 2024 року та подані до Комісії 29 листопада 2024 року Печерською окружною прокуратурою міста Києва матеріали кримінального провадження, учасником якого був суддя ОСОБА_1.
Надавши оцінку висновку ГРД та поясненням судді щодо наведених у ньому обставин, Комісія встановила таке.
У провадженні судді Медведського М.Д. перебувала цивільна справа № 237/5244/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 10 000 000 грн за договором позики, процентів та 3% річних від простроченої суми позики.
Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області (суддя Медведський М.Д.) від 18 грудня 2018 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 10 000 000 гривень. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за весь час користування позикою з 01 липня 2018 року до 31 липня 2018 року в сумі 10 000 000 грн, три відсотки річних від простроченої суми позики за весь час прострочення з 01 липня 2018 року до 31 липня 2018 року в сумі 24 658 грн, всього 10 008 810 гривень.
У подальшому за клопотанням Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служба ГТУЮ в Донецькій області ухвалою від 14 лютого 2019 року (суддя Медведський М.Д.) затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у такій редакції: «встановити спосіб та порядок виконання рішення шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на належну ОСОБА_2 частку в розмірі 50 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-УкрЗалізБуд».
За апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції від 18 грудня 2018 року та ухвала про затвердження мирової угоди від 14 лютого 2019 року скасовані, а новим судовим рішенням від 04 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Узагальнено суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач на обґрунтування своїх позовних вимог не надав суду належні та допустимі докази укладення ним договору позики з відповідачем, а суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі недопустимого та недостовірного доказу.
У подальшому ОСОБА_2 скористалася своїм правом на оскарження дій судді Медведського М.Д., вчинених під час розгляду справи № 237/5244/18, у дисциплінарному провадженні, подавши скарги від 02 травня 2019 року та 11 травня 2019 року.
За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Медведського М.Д. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя 31 березня 2021 року ухвалила рішення № 733/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосувала дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарним органом зроблено висновок, що провадження у справі № 237/5244/18 супроводжувалося грубими порушеннями суддею Медведським М.Д. норм матеріального і процесуального права, сам судовий розгляд мав формальний (фіктивний) характер та не мав на меті об’єктивне з’ясування всіх обставин справи для справедливого вирішення спору.
Фіктивність судового розгляду у цивільній справі Дисциплінарний орган обґрунтував таким:
в АСДС «Д-3» при розгляді справи сформовано запит від 31 жовтня 2018 року до Печерської районної державної адміністрації про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача з датою корегування від 14 січня 2019 року. Реєстраційна картка вихідного документа вище вказаного запиту в АСДС відсутня;
суддя Медведський М.Д., відкриваючи провадження у справі, не пересвідчився у справжності поданих доказів, а саме: договору позики від 17 січня 2012 року, договору поруки від 17 січня 2012 року та довіреності від 11 травня 2005 року;
у копіях матеріалів справи № 237/5244/18 відсутні відомості про здійснення судом виклику сторін до суду та надсилання їм ухвал про залишення позовної заяви без руху, відкриття провадження та призначення справи до розгляду, а також ухвали про виправлення описки;
у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджували б отримання відповідачами документів у вказаній цивільній справі, що призвело до порушення процесуальних прав учасників судового провадження;
незважаючи на відсутність доказів належного повідомлення сторін, із протоколів судових засідань від 18 грудня 2018 року (у справі зазначено «18 грудня 2019 року») та від 25 лютого 2019 року дисциплінарним органом встановлено, що питання щодо повідомлення сторін у справі про час і місце розгляду справи, причини їх неявки в судове засідання і можливість проведення засідання за відсутності сторін відповідно до вимог ЦПК України суддею Медведським М.Д. не вирішувались;
у судовому засіданні 14 лютого 2019 року суддею Медведським М.Д. порушувалось питання стосовно неявки в судове засідання інших учасників та зазначено, що інші учасники в судове засідання не з’явились, повідомлені належним чином, хоча докази повідомлення в матеріалах справи відсутні;
справа призначена суддею Медведським М.Д. до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 10 грудня 2018 року, однак таке засідання суддею не проводилося, рішення за результатами його проведення не приймалося, сторонам не надавалася можливість скористатися правами, наданими статтями 191, 192 ЦПК України, справа не призначалася до розгляду у відкритому судовому засіданні, що кваліфіковано як істотне порушення суддею Медведським М.Д. вимог статей 189, 200 ЦПК України;
затверджуючи мирову угоду у справі, суд першої інстанції (суддя Медведський М.Д.) діяв невиправдано швидко (у надзвичайно короткий строк – 9 днів з моменту надходження клопотання) не встановив, чи підписувала відповідач договір позики, не з’ясував інших істотних обставин, внаслідок чого прийняв рішення про затвердження мирової угоди, що надавало можливість заінтересованим особам протиправно заволодіти корпоративними правами юридичної особи без відома власників;
умовою мирової угоди стало визнання за позивачем прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Крок-УкрЗалізБуд», хоча такі права не входили до предмета спору. Суд тим самим здійснив втручання у права власності власників корпоративних прав без детального з’ясування, чи відповідає мирова угода вимогам закону, чи стосується вона прав та обов’язків сторін, що випливають із договору позики і самого предмета позову, чи пов’язані її умови зі спірними правовідносинами, чи законно відповідачі, укладаючи мирову угоду щодо корпоративних прав у вигляді часток у статутному капіталі ТОВ «Крок-УкрЗалізБуд» шляхом передання її 50% частки у власність позивача, виконали взяті на себе зобов’язання щодо повернення боргу та чи є такі зобов’язання співмірними із сумою боргу за договором позики і чи укладався такий договір позики взагалі, зважаючи, що примітивність його змісту унеможливлює реальне надання позики в такому особливо великому розмірі.
На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, з огляду на швидкість розгляду справи про затвердження мирової угоди, кількість істотних порушень норм процесуального права, істотне порушення прав сторін під час та внаслідок судового провадження, відсутність законного обґрунтування обраного судом способу втручання у право власності непоінформованих про розгляд справи власників, затвердження мирової угоди призвело до втручання у право осіб на вільне володіння своїм майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Узагальнивши допущені суддею істотні порушення норм матеріального та процесуального права під час здійснення розгляду справи № 237/5244/18, дисциплінарний орган констатував, що судове провадження у справі мало «фіктивний характер», а суддя не мав на меті об’єктивне з’ясування всіх обставин справи для справедливого вирішення спору.
У своїх поясненнях під час кваліфікаційного оцінювання суддя зазначив, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 березня 2021 року № 733/3дп/15-21 не оскаржував, адже описані в ньому обставини встановлені повно, об’єктивно, достовірно і не могли бути ним спростовані. Тим самим суддя погодився із висновками щодо кваліфікації його неправомірної поведінки при розгляді цивільної справи № 237/5244/18.
Комісія не вдається до перевірки та оцінювання обставин справи, що було здійснено в порядку апеляційного перегляду справи, а також дисциплінарного провадження, та зауважує, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею, у тому числі за критеріями доброчесності та професійної етики (рішення Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
Як зазначалося раніше, складовими поняття (кваліфікаційної вимоги) «доброчесність» є такі чесноти судді як незалежність, чесність, неупередженість, непідкупність, сумлінність, дотримання ним етичних норм, у тому числі бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
Незалежність суддів є прерогативою чи привілеєм не для захисту власних інтересів, а в інтересах верховенства права та тих, хто шукає й очікує правосуддя (пункт 10 Рекомендації № R (94) 12 щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, а також доречність її [Рекомендації] та будь-яких інших міжнародних стандартів для існуючих проблем у цих сферах).
Принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін (пункт 6 Основних принципів незалежності судових органів схвалених резолюціями № 40/32 та № 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року).
.…Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана (пункт 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Комісія з поміж іншого враховує, що неправомірні дії судді Медведського М.Д. у результаті розгляду справи № 237/5244/18 набули негативного розголосу в засобах масової інформації (https://mind.ua/publications/20201534-shematoz-serpnya-areshti-bankivski...).
Безперечно усі вказані вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що суддя Медведський М.Д. не забезпечив справедливого розгляду справи, дотримання прав сторін в інтересах забезпечення принципу верховенства права при здійсненні правосуддя.
Основним інструментом, який використовується суддею для того щоб пояснити свою поведінку під час здійснення правосуддя сторонам у справі та суспільству загалом, є обґрунтоване та мотивоване із достатньою ретельністю судове рішення, а також дії, що вчинені в порядку та спосіб, визначені нормами процесуального закону. Лише за умови ухвалення обґрунтованого та мотивованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя, а також впевненість суспільства у тому, що при здійсненні правосуддя суддя керувався законом в інтересах верховенства права та був вільним від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
У свою чергу суддя Медведський М.Д. вказаних норм поведінки не дотримався. При розгляді справи № 237/5244/18 суддя не проявив сумлінність та допустив дії, спрямовані на маніпулювання обставинами та законодавством, що залишає у Комісії обґрунтований сумнів у його незалежності, адже навіть той факт, що всі істотні помилки при розгляді справи ним допущені в інтересах однієї зі сторін, може вказувати на зацікавленість в ухваленні певного рішення.
До того ж Дисциплінарним органом встановлено, що поведінка судді призвела до істотних порушень правил процесу, істотного порушення основоположних прав відповідача (зокрема, права на мирне володіння своїм майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції). Невмотивованість таких дій негативно вплинула на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду з огляду на публікації в засобах масової інформації.
Обґрунтований сумнів у відповідності судді Медведського М.Д. критеріям доброчесності та професійної етики виник також і за результатами дослідження Комісією долучених до досьє судді матеріалів кримінального провадження НОМЕР_1 (щодо дій судді, вчинених при розгляді цивільних справ №№ 237/4089/17, 237/2736/18).
Із тексту повідомлення про підозру від 30 травня 2020 року встановлено, що на розгляді судді ОСОБА_1 перебувала справа № 237/4089/17 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Ріелт-Комплекс» і ОСОБА_6 про стягнення боргу у сумі 1500000 грн. Позов зареєстровано у суді 29 вересня 2017 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі належно не виконують грошові зобов’язання за договором позики, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення коштів.
Розгляд цієї справи завершено постановленням 03 листопада 2017 року суддею ОСОБА_1 ухвали про затвердження мирової угоди, укладеної між ТОВ «Ріелт-Комплекс» в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_5. За умовами мирової угоди відповідачі визнають та погоджуються з тим, щоб звернути стягнення на грошові кошти ТОВ «Ріелт-Комплекс» на користь ОСОБА_5 шляхом визнання права власності за ОСОБА_5 на будівлю гаража цегляного (літ. Г, літ. Д) загальною площею 226 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Під час досудового розслідування задокументовано факт того, що ОСОБА_1 як головуючий у справі ухвалив рішення із порушенням правил територіальної підсудності за відсутності доказів, які підтверджують суттєві обставини справи, не виконав обов’язку про роз’яснення сторонам наслідків укладення мирової угоди, істотно та свідомо порушив норми процесуального закону, які унормовують підстави, процедуру укладення та затвердження мирової угоди, порушив встановлені правила надсилання копій ухвал про залишення позову без руху, відкриття провадження у справі та інформування сторін про розгляд справи та призначені судові засідання, істотно порушив процес долучення до матеріалів справи та дослідження доказів, зокрема не надав належної оцінки належності, допустимості та достовірності доказів, поданих від імені позивача невстановленими особами.
Наслідком неправомірних дій судді стало постановлення неправомірної ухвали з метою позбавлення ТОВ «Ріелт-Комплекс» права власності на будівлю гаража цегляного (літ. Г, літ. Д) загальною площею 226 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку Товариство набуло у власність на підставі договору купівлі-продажу від 23 липня 2014 року за ціною 444 917 грн.
Органом досудового розслідування такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною другою статті 375 КК України – постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, що спричинила тяжкі наслідки.
У справі № 237/2736/18 предметом розгляду суддею ОСОБА_1 був позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про стягнення заборгованості в сумі 9 800 000 грн.
Під час досудового розслідування задокументовано, що справу розглянуто із порушенням правил територіальної підсудності та за відсутності передбаченої законом інформації про місце перебування та проживання відповідачів; провадження у справі відкрито без сплати судового збору, в порядку встановленому законом; у справі містились документи, не вказані в переліку додатків до позову; зміст позову не узгоджувався із обставинами, якими позивач їх обґрунтовував; окремі процесуальні документи подавались від імені учасників справи невстановленими слідством особами без підтвердження повноважень у порядку, передбаченому ЦПК України.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 375 КК України – ухвалення суддею завідомо неправосудного рішення.
30 травня 2020 року заступником Генерального прокурора повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 375 КК України, – постановлення суддею завідомо неправосудного рішення та кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 КК України, – постановлення завідомо неправосудної ухвали, що спричинила тяжкі наслідки.
11 червня 2020 року Конституційним судом України ухвалено рішення у справі № 1 305/2019(7162/19), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 КК України.
Як наслідок, постановою Печерської окружної прокуратури міста Києва від 24 березня 2021 року кримінальне провадження, внесене 07 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за НОМЕР_1 стосовно підозрюваного ОСОБА_1, закрито.
Аналізуючи встановлені органом досудового слідства обставини, Комісія не залишила поза увагою презумпцію невинуватості, що є одним з основоположних конституційних принципів кримінального судочинства, який відображений у частині першій статті 62 Конституції України та частині першій статті 17 КПК України.
Водночас Комісія виходить із того, що кримінальна відповідальність та процедура оцінювання судді на відповідність займаній посаді мають різну правову природу, що обумовлює застосування різних стандартів доказування. При цьому відсутність негативного рішення щодо особи у кримінальному провадженні не виключає ухвалення на підставі аналогічних доказів рішення про невідповідність судді займаній посаді у процедурі кваліфікаційного оцінювання.
Тому закриття кримінального провадження у зв’язку із ухваленням Конституційним судом України рішення від 11 червня 2020 року не означає, що поведінка судді не може бути кваліфікована як така, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики саме через різний характер та відмінну правову природу кримінальної відповідальності та процедури кваліфікаційного оцінювання судді.
Отже, перебіг кримінального провадження НОМЕР_1 не має визначального значення в процедурі кваліфікаційного оцінювання. Натомість Комісія може і зобов’язана вирішувати питання про відповідність дій судді критеріям доброчесності та професійної етики, надаючи самостійну оцінку таким діям та встановленим у кримінальному провадженні обставинам.
Повертаючись до задокументованих у межах кримінального провадження обставин, за яких суддею здійснено розгляд цивільних справ № 237/4089/17 та № 237/2736/18, Комісія зауважує на їх схожості із тими, що оцінені рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 березня 2021 року № 733/3дп/15-21 (при розгляді цивільної справи № 237/5244/18). Спільним для них є те, що в усіх випадках судові провадження у справах мали формальний (фіктивний) характер та супроводжувалися системними та істотним порушеннями норм матеріального та процесуального права: відсутність відомостей про здійснення судом викликів та повідомлень сторін у справі про дату, час, місце розгляду справи; відсутність доказів надсилання сторонам ухвал про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання; відсутність доказів отримання відповідачами процесуальних документів; порушення норм процесуального права у процесі затвердження мирової угоди у справах, де така затверджувалась; невжиття суддею заходів з метою об’єктивного з’ясування всіх обставин справи для справедливого вирішення спору тощо.
На засіданні Комісії суддя не зміг надати обґрунтованих пояснень щодо вказаних обставин, посилаючись на те, що події відбувалися давно, а тому обставини таких подій важко тримати в пам’яті.
У підсумку Комісія доходить висновку, що досліджені обставини доводять несумлінну поведінку судді Медведського М.Д. при здійсненні правосуддя та вчинення дій, спрямованих на маніпулювання обставинами та законодавством, що залишає в Комісії обґрунтований сумнів у його незалежності під час ухвалення судових рішень, а отже, вказують на його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.
Під час співбесіди та дослідження досьє судді Медведського М.Д. Комісією здійснено аналіз інформації, відображеної у протоколі допиту свідка від 26 березня 2019 року у кримінальному провадженні НОМЕР_2.
Свідком у кримінальному провадженні був ОСОБА_17 – суддя Мар’їнського районного суду Донецької області, голова суду.
Із тексту протоколу встановлено, що ОСОБА_1 тричі звертався до ОСОБА_17 з проханням провести юридичний аналіз позовних заяв його друзів з метою оцінки перспектив їх розгляду в Мар’їнському районному суді Донецької області.
Після цього позовні заяви подавалися до суду, реєструвалися і їм присвоювалися унікальні номери судових справ № 237/1734/17, № 237/447/18, № 237/5076/17. Усі ці справи внаслідок їх розподілу були передані для розгляду ОСОБА_17.
Свідок пояснив, що відразу після розподілу до нього знову звернувся ОСОБА_1 з проханням якнайшвидше розглянути справи, обґрунтовуючи це тим, що до нього звернулися давні друзі з проханням посприяти швидкому розгляду справ, обіцяючи забезпечити явку сторін у судове засідання.
За словами свідка, ОСОБА_1 разом із позовною заявою у справі № 237/447/18 надавав для аналізу проєкт мирової угоди, за умовами якої ОСОБА_18 надавалось право реалізувати земельну ділянку в Києві, яка належала на праві власності ОСОБА_19. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що його друзі намагаються таким шляхом ухилитися від оподаткування при оформленні речових прав на землю, а також уникнути оплати послуг нотаріуса щодо посвідчення відповідних правочинів, які опосередковують перехід права власності на земельну ділянку. За результатами розгляду справи постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди. Аналогічна ситуація відбулася при розгляді справи № 237/5076/17.
Під час співбесіди Медведський М.Д. загалом не заперечував встановлені органом досудового розслідування факти. У своїх усних поясненнях зауважив, що в кожному із окреслених випадків звертався до судді Ліпчанського С.М. та просив забезпечити швидкий розгляд справ. Причиною такого звернення стало прохання друзів, із якими він познайомився ще за попередньої роботи та підтримує певні зв’язки досі. Медведський М.Д. пояснив, що на той час у провадженні судді Ліпчанського С.М. була значна кількість справ і без його прохання справи № 237/1734/17, № 237/447/18, № 237/5076/17 могли б розглядатися в порядку черговості впродовж тривалого строку. Натомість його прохання фактично стало підставою для зміни черговості призначення справ до розгляду та отримання його друзями переваги у вигляді швидшого порівняно з учасниками інших справ ухвалення рішень у вказаних справах.
Оцінюючи встановлені у процесі кваліфікаційного оцінювання судді обставини, Комісія вкотре наголошує, що проявами доброчесності судді є його незалежність, неупередженість, непідкупність, сумлінність, дотримання ним етичних норм, у тому числі бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
Cудова незалежність передбачає, що при розгляді справи між будь-якими сторонами судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, які впливають або можуть створювати враження впливу на спроможність суддів здійснювати судочинство незалежно.
Аксіомою є також те, що під час розгляду справи суддя не керується жодними наказами, інструкціями третіх сторін як усередині, так і поза межами системи правосуддя.
Незалежність судової влади забезпечується як захистом від неправомірного зовнішнього впливу, так і впливу інших суддів.
Вимога «звіту» про обставини та стан розгляду окремої справи так само, як і саме «звітування», навіть колегам-суддям видається несумісним з принципом незалежності судді при здійсненні правосуддя.
До того ж у Висновку КРЄС № 21 (2018) «Про запобігання корупції серед суддів» зауважено, що нечесна, шахрайська або неетична поведінка судді з метою отримання особистої вигоди або вигоди для третіх осіб є не лише порушенням принципу незалежності, але й проявом корупції серед суддів в більш широкому сенсі цього явища. Причиною цього є той факт, що суддя виконує дуже важливу роль, виступаючи як незалежний і об’єктивний арбітр у справах, що розглядає його суд.
Ураховуючи зазначене, Комісія доходить висновку, що активні дії судді Медведського М.Д., вчинені з метою впливу на іншого суддю для отримання вигоди у вигляді пришвидшення розгляду справ в інтересах третіх осіб, несумісні із принципом незалежності суду. Отже, вчинення таких дій свідчить про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Під час співбесіди із суддею та дослідження його досьє оцінено відомості, здобуті внаслідок проведення Головним управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні НОМЕР_2. Результат цих дій задокументовано у протоколі від 29 липня 2019 року.
Комісія зауважує про допустимість дослідження цього документа, оскільки протокол про результати проведення НСРД розсекречено на законних підставах. У такому випадку Комісія під час кваліфікаційного оцінювання може його досліджувати та надавати оцінку викладеним у протоколі відомостям на предмет відповідності чи невідповідності дій судді принципам доброчесності та професійної етики. Схожий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 липня 2022 року № 11-168сап21.
Проаналізувавши інформацію, яка міститься в зазначеному протоколі, Комісією встановлено, що в ньому задокументовано розмову між суддею Мар’їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 та суддею цього ж суду ОСОБА_17.
Комісія звертає увагу на те, що ОСОБА_17 набув статус свідка у кримінальному провадженні НОМЕР_2 від 17 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 та частиною четвертою статті 385 КК України. Напередодні допиту ОСОБА_17 як свідка у кримінальному провадженні між ним та ОСОБА_1 відбулася розмова, під час якої ОСОБА_1 надавав поради ОСОБА_17, як поводитися під час допиту. Зміст досліджених розмов, окрім того, що вказує на істотне порушення правил етичної поведінки (систематичне використання суддею ненормативної лексики), свідчить ще й про те, що суддя ОСОБА_1 усвідомлює, що вчинені ним дії при розгляді окремих справ носять протиправний характер. На це вказує його вислів: «…. У випадку, якщо на мене напишуть скаргу у ВРП, буду радий відстороненню, а не звільненню» (арк. 9).
До того ж учасники розмови висловлюють побоювання негативних наслідків своєї поведінки у випадку проведення щодо них процедури кваліфікаційного оцінювання (арк. 9).
На те, що невідповідна принципам доброчесності та професійної етики поведінка судді ОСОБА_1 носила систематичний характер вказує його відповідь на одне із запитань про ініціаторів окремих судових спорів: «здамо моїх – вилізуть усі інші наші теми. А так хоча б за одну землю» (у контексті розгляду справи щодо речових прав на земельну ділянку) (арк 7).
Обговорюючи 26 квітня 2019 року результати допиту у кримінальному провадженні НОМЕР_2 свідка ОСОБА_17 (співрозмовник у протоколі) та усвідомлюючи ймовірність притягнення до відповідальності, суддя ОСОБА_1 висловив ідею запропонувати неправомірну вигоду слідчому. Про це свідчить його вислів: «давай їм бабла дамо…. скинемось… там скільки вони хочуть». Далі ним озвучено конкретну суму, доказом чого є цитата: «ну давай по 2000» (арк. 18).
Комісія ще раз наголошує на автономності процедур кваліфікаційного оцінювання та кримінального провадження і, як наслідок, допустимості врахування матеріалів кримінального провадження під час оцінювання судді на відповідність займаній посаді. При цьому Комісія не оцінює докази (матеріали, зібрані під час досудового розслідування, у тому числі отримані внаслідок негласних слідчих (розшукових) дій) щодо їх належності та допустимості в розумінні кримінально-процесуального закону, а лише надає правову оцінку поведінці судді з точки зору дотримання стандартів доброчесності та професійної етики. Висновок схожого змісту зроблено у постанові Великої Палати Верхового Суду від 14 липня 2022 року у справі № 11-168сап21).
Таким чином, встановлені обставини беззаперечно свідчать, що Медведський М.Д. допускав поведінку, яку в процедурі кваліфікаційного оцінювання можна кваліфікувати як порушення принципів суддівської незалежності (вплив на іншого суддю при здійсненні правосуддя), неупередженості (позапроцесуальні стосунки із іншими особами з метою сприяння в розгляді цивільних справ), чесності, непідкупності (ухвалення рішень та вчинення дій з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, що встановлено рішенням Дисциплінарного органу), сумлінності (систематичне вчинення дій всупереч процесуальній формі).
За приписами частин першої, другої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина перша статті 1 та частина перша статті 6 Закону).
Як передбачено частинами першою та другою статті 48 Закону, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
У пункті 9 Висновку № 3 (2002) КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, яка керується верховенством права, громадськість має очікувати прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.
Відповідно до пункту 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.
Суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки в будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону).
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, неупередженість та справедливість суду.
Згідно зі статтями 2, 3 вказаного кодексу суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.
Узагальнюючи, Комісія зазначає, що досліджені матеріали суддівського досьє, співбесіда із суддею Медведським М.Д. дають підстави Комісії оцінити відповідність судді досліджуваним критеріям лише у 132,5 бала.
Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
Ураховуючи, що за результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Медведський М.Д. у сукупності набрав 475,125 бала, це є підставою для визнання його таким, що не відповідає займаній посаді.
Рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді є підставою для внесення подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення судді з посади (пункт 37 розділу ІІІ Положення).
Ураховуючи викладене та керуючись нормами Конституції України, статтями 83–85, 93 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Визначити, що суддя Мар’їнського районного суду Донецької області Медведський Максим Дмитрович за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 475,125 бала.
Визнати суддю Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського Максима Дмитровича таким, що не відповідає займаній посаді.
Внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Мар’їнського районного суду Донецької області Медведського Максима Дмитровича з посади.
Головуючий Михайло БОГОНІС
Члени Комісії: Надія КОБЕЦЬКА
Галина ШЕВЧУК
