Про підтримку рішення колегії Комісії, ухваленого у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Дар’ї Юріївни на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША (доповідач), Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК

за участі:

судді Лисичанського міського суду Луганської області Дар’ї ЛУНЬОВОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Антона ЗЕЛІНСЬКОГО,

про підтримку рішення колегії Комісії, ухваленого у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Дар’ї Юріївни на відповідність займаній посаді,

встановила:

І. Стислий виклад інформації про кар’єру судді та проведену процедуру кваліфікаційного оцінювання судді.

1. Луньова ар’я Юріївна _____ року народження, громадянка України.
2. Указом Президента України від 29.09.2016 № 425/2016 Луньову Д.Ю. призначено на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області строком на п’ять років; наказом в.о. голови Лисичанського міського суду Луганської області від 21.10.2016 № 6 зараховано до штату цього суду; рішенням Вищої ради правосуддя від 30.05.2019 № 1444/0/15-19 – відряджено для здійснення правосуддя до Радомишльського районного суду Житомирської області строком на шість місяців з 14.06.2019; наказом в.о. голови Радомишльського районного суду Житомирської області від 14.10.2019 № 1/кт – тимчасово зараховано до штату цього суду, а наказом в.о. голови суду від 13.12.2019 № 8/кт – відраховано зі штату цього суду; рішенням Голови Верховного Суду від 17.10.2022 № 483/0/1449-22 – відряджено до Богунського районного суду міста Житомира з 18.10.2022.
3. Луньовій Д.Ю. у Лисичанському міському суді Луганської області визначено спеціалізацію з розгляду цивільних та адміністративних справ, а також надано повноваження слідчого судді; у Радомишльському районному суді Житомирської області – уповноважено здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх; у Богунському районному суді міста Житомира – визначено спеціалізацію з розгляду кримінальних проваджень та справ про адміністративні правопорушення.
4. Рішенням Комісії від 07.06.2018 № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю.
5. Рішенням Комісії від 18.12.2018 № 319/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Луньової Д.Ю. Комісія вирішила допустити Луньову Д.Ю. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
6. Рішенням Комісії від 12.12.2018 № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема, Луньовій Д.Ю.
7. За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок.
8. Комісією 04.12.2023 проведено співбесіду із суддею Луньовою Д.Ю. в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
9. За результатами кваліфікаційного оцінювання судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. Комісією у складі Колегії № 3 визначено, що суддя набрала 671 бал, а саме: рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування у 85,5 бала; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні за результатами виконаного практичного завдання – 76 балів; ефективність здійснення правосуддя – 60 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня – 1 бал; критерій особистої компетентності – 57 балів; критерій соціальної компетентності – 71 бал; критерій професійної етики та доброчесності – 320,5 бала.
10. Рішенням Комісії у складі Колегії № 3 від 04.12.2023 № 36/ко-23 суддю Лисичанського міського суду Луганської області Луньову Д.Ю. визначено такою, що відповідає займаній посаді. Указане рішення набирає чинності відповідно до абзацу першого пункту 124 параграфа 9 розділу ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
11. Питання щодо підтримки рішення Комісії у складі Колегії № 3 від 04.12.2023 № 36/ко-23 внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі на 18.01.2024.

ІІ. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

12. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
13. Абзацами першим та другим пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» № 3511-IX (далі – Закон) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
14. У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України (Закон - № 1401), запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проект передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23.03.2015 (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
15. Так само, ухвалюючи Закон України «Про судоустрій і статус суддів», законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
16. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською комісією (пункти 98 – 99 цього рішення).
17. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
18. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. На відміну від процедур дисциплінарного провадження процедури кваліфікаційного оцінювання суддів не мають «ієрархії покарань», а мають своєрідний характер спрямований на досягнення легітимної мети запровадження таких процедур. Викладене вимагає від Комісії пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді на приватність.
19. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюватимуться законом.
20. Відповідна процедура здійснюється за критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та буде тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів.
21. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
    1. компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
    2. професійна етика;
    3. доброчесність.
22. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
23. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
24. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 № 143/зп-16 mutatis mutandis) (далі – Положення).
25. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
26. За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
27. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0 (мінімально прийнятний рівень).
28. Показники, за якими оцінюється відповідність судді кожному з критеріїв, визначені в розділі ІІ Положення.
29.  За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
30.  І хоча Комісія виходить із презумпції, що суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
31. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
32.  Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 10.11.2021 (справа № 9901/355/21), «доброчесність» – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя. Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначалися щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність судді, оцінюються, насамперед, з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
33. За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
34. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням (пункт 23 цього рішення).
35. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22.02.2012, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною. Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
36. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
37.  У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема активно реалізувати права бути заслуханим у контексті сумнівів Комісії у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди.
38. Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також наданням Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з тією метою, щоб спростувати такий сумнів.
39.  Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16.06.2022 у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18 цього рішення).
40. Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності (зазначений підхід викладено в пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 9901/623/18).
41. Водночас пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку Громадської ради доброчесності про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
42. З огляду на викладене звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати, на переконання Комісії, мають свідчити про нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень», з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.
43.  Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
44. Таким чином, запропоновані механізми дають змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.

ІII. Стислий виклад висновку Громадської ради доброчесності та пояснень судді, а також звернень стосовно судді, які надійшли до Комісії до проведення співбесіди із суддею.

45. Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
46. Пунктом 120 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.10.2023 № 119/зп-23, далі – Регламент), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
47. ГРД 26.11.2023 затверджено висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики (далі – Висновок). Мотивуючи Висновок, ГРД вказує таке:
48. Суддя без поважних причин порушила встановлені законом строки розгляду справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (справи № 279/4762/19, № 289/1513/19, № 289/1389/19, № 289/1400/19, № 289/1100/19, № 289/1023/19, № 289/1023/19, № 289/1009/19, № 289/941/19, № 289/1115/19), що призвело до закриття проваджень у цих справах відповідно до статті 38 КУпАП.
49. Луньова Д.Ю., як правило, щочетверга о 16 годині 50 хвилин вирушала до міста Києва поїздом сполученням «Лисичанськ – Київ», поверталась до міста Лисичанськ поїздом сполученням «Київ – Лисичанськ», який відправляється щопонеділка о 23 годині 12 хвилин та прибуває до міста Лисичанськ о 13 годині 45 хвилин вівторка. За фактичної відсутності на робочому місці в лютому 2019 року: 07.02.2019, 08.02.2019, 11.02.2019, 15.02.2019, 18.02.2019, 22.02.2019, 25.02.2019; у березні 2019 року: 01.03.2019, 07.03.2019, 11.03.2019, 15.03.2019, 18.03.2019, 29.03.2019; у квітні 2019 року: 01.04.2019, 05.04.2019, 08.04.2019, суддею винесено 166 судових рішень за різними правилами судочинства.
50. ГРД також надала інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді, оскільки є такою, що характеризує суддю та може бути використана під час її оцінювання, а саме:
51. У декларації родинних зв’язків судді за 2013–2017 роки Луньова Д.Ю. вказала, що її мати тимчасово проживала з нею та була пов’язана з нею спільним побутом, також зазначила про відсутність взаємних прав та/чи обов’язків, а в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016, 2017 роки не задекларувала інформації стосовно своєї матері, з якою проживала.
52. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік суддя задекларувала набуття її чоловіком у власність земельної ділянки площею 1 000 кв.м, що розташована в населеному пункті Гоголів Броварського району Київської області, але не задекларувала дати набуття такого права та вартості на дату набуття земельної ділянки, а вже в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік задекларувала дату набуття права власності на земельну ділянку – 06.04.2017.
53. У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки суддя не задекларувала корпоративні права свого чоловіка в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТІ ДІ КОМПАНІ».
54. Судді Луньовій Д.Ю. запропоновано ознайомитись із Висновком та надати Комісії свої пояснення щодо викладених у ньому обставин.
55. Комісією 01.12.2023 отримано письмові пояснення судді щодо обставин, викладених у висновку.
56. Суддя вказує, що в її практиці мало місце застосування вимог статті 38 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, та навела конкретні приклади таких випадків.
57. Справа про адміністративне правопорушення № 289/941/19 надійшла до суду 14.06.2019. Згідно з протоколом правопорушення вчинено 08.06.2019, протокол складено за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Адресу проживання особи, стосовно якої складено протокол, зазначено у протоколі неповністю (відсутні дані про номер квартири). Також у протоколі вказано, що розгляд справи відбудеться у Святошинському районному суді міста Києва. Правопорушник відмовився підписувати протокол. За таких обставин суд був позбавлений можливості повідомити будь-яким шляхом правопорушника про дату, час та місце розгляду справи. Тому постановою від 18.06.2019 справу було направлено до органу, який склав протокол для уточнення адреси правопорушника. 21.06.2019 цю постанову отримано поліцією, 01.07.2019 – повернено до суду з рапортом, у якому вказано, що адресу в протоколі зазначено розбірливим почерком і ця адреса є правильною. Далі здійснювались виклики за адресою, вказаною в протоколі, жодний із викликів не був отриманий правопорушником.
58. Справа № 289/1115/19 надійшла в провадження судді 11.07.2019. Протокол складено 28.06.2019 за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Місцем проживання правопорушника зазначена адреса в місті Черкаси. Перший виклик в судове засідання повернувся до суду з позначкою «такої вулиці не існує». 19.07.2019 судом направлено справу на дооформлення, а саме для уточнення адреси правопорушника. 05.08.2019 на адресу суду надійшов рапорт із зазначенням іншої адреси особи вже в Полтавській області. Особу, стосовно якої було складено протокол, викликано до суду за зазначеною в рапорті адресою. Повістку ж було повернено до суду із зазначенням «за даною адресою не проживає». 19.09.2019 протокол повторно направлено особі, яка його склала, для уточнення адреси. На виконання постанови суду від 19.09.2019 надійшов рапорт, у якому вказано, що інших адрес особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надавала і в базі даних інші адреси цієї особи не значаться. Провадження в справі закрито 18.10.2019.
59. Справа № 289/1400/19 надійшла в провадження судді 23.08.2019. Протокол складено 09.08.2019 за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху. Особу викликано на 05.09.2019, 24.09.2019. Повістки на ці дати не отримані, на адресу суду повернено конверти з відміткою про невручення. Наступне засідання призначено на 07.10.2019, виклик на яке особа отримала та надала в судовому засіданні клопотання про виклик свідків та витребування відеозапису з нагрудних камер. Розгляд справи відкладено на 23.10.2019, викликано телефонограмами свідків та витребувано з органу, який склав протокол, відеозапис фіксування правопорушення із зазначенням «надати до 23.10.2019». У судовому засіданні 23.10.2019 свідки підтвердили, що були присутні при відмові особи від освідування на стан наркотичного сп’яніння. Один зі свідків зазначив, що стан особи, яка притягається до відповідальності, не викликав у нього враження, що з нею щось не так, на його думку, особа перебувала в нормальному стані. Інший свідок повідомив, що був присутній при відмові від освідування, ця відмова фіксувалась співробітниками поліції на відеокамеру. Оскільки орган, який склав протокол, станом на 23.10.2019 не виконав запит суду, який направлено 11.10.2019, а отримано органом поліції 15.10.2019, засідання було відкладено і повторно направлено запит. 29.10.2019 на адресу суду від органу, який склав протокол, надійшла відповідь, у якій зазначено, що відеозапис відсутній. 11.11.2019 провадження у справі було закрито.
60. Справа № 289/1009/19 надійшла в провадження судді 26.06.2019. Протокол складено 15.06.2019 за порушення пункту 2.9а Правил дорожнього руху України. У протоколі місцем проживання особи зазначено адресу у Вінницькій області, телефон особи, яка притягається до відповідальності. У судове засідання, призначене на 08.07.2019, особу, яка притягається до відповідальності, викликано повісткою, направленою за адресою, зазначеною в протоколі, та телефоном. Телефонний номер належав іншій особі, а рекомендоване повідомлення повернулось з відміткою, що повістку отримала сестра. Розгляд відкладено на 23.07.2019, потім на 09.08.2019. Напередодні засідання на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення та надання часу для забезпечення явки свідків. На наступні засідання від правопорушника приходили певні клопотання.
61. Суддя також надала пояснення, не заперечуючи можливості застосування сформованих висновків Європейського суду з прав людини, на які посилається ГРД. Вона вважає за доцільне зазначити, що характер правовідносин щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності також вимагає від особи, яка розглядає протокол про адміністративне правопорушення, забезпечити право особи на захист, всебічне і повне дослідження обставин справи. Метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правилу співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так й іншими особами. Ураховуючи тяжкість санкцій статті 130 КУпАП та суспільну значимість цієї категорії, суддя вважає доцільним законодавцю передбачити участь прокурора у справах, що буде сприяти реалізації принципу відкритості судового процесу, дисциплінувати правопорушників, сприяти більш якісному складанню протоколів про адміністративні правопорушення та інших доказів, які надаються суду. На переконання судді, КУпАП потребує комплексного оновлення.
62. Луньова Д.Ю. надала копію зі своєї особової картки на підтвердження того, коли саме вона перебувала у відпустках, а також на спростування тверджень ГРД про те, що виносила судові рішення, будучи відсутньою в суді. Суддя наголосила, що не зловживала своїми правами і використовувала свої дні відпочинку за їх прямим призначенням. Авторозподіл не здійснюється за три дні до першого дня відпустки. Майже завжди заяви про відпустку писала напередодні першого дня відпустки, або, якщо це понеділок, то в п’ятницю.

ІV. Стислий виклад пояснень судді, наданих Комісії у складі колегії та у пленарному складі.

63. Під час співбесіди 04.12.2023 Луньова Д.Ю. зазначила таке.
64. Під її головуванням ухвалювались постанови у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП (далі – справи), провадження в яких закрито на підставі статті 38 КУпАП у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Такі випадки траплялись як тоді, коли вона була у штаті Лисичанського міського суду Луганської області, так і під час відрядження до Радомишльського районного суду Житомирської області.
65. Суддя вказала, що здебільшого розгляд справ відкладався на інші дати через відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також через неправильно зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення адресу місця проживання особи, неможливість встановити дійсну адресу місця проживання особи, неправильно вказаний телефонний номер, за яким секретар судового засідання мав би можливість повідомити особу про дату, час та місце розгляду справи.
66. Луньова Д.Ю. зазначила, що чинним КУпАП не надано право суду або іншому органу, який розглядає протокол про адміністративне правопорушення, повертати матеріали справи на дооформлення, проте, повертаючи справи на дооформлення, суди керуються постановою Пленуму Верховного Суду України, у якій визнано доречними такі дії суду.
67. На питання представника ГРД, що саме слугувало підставою для відкладення розгляду справи № 289/941/19, суддя вказала на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення повної адреси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме відсутність номера квартири в багатоквартирному будинку. Це унеможливило своєчасний розгляд справи у строки, встановлені КУпАП, та призвело до закриття провадження у справі за статтею 38 КУпАП, незважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують факт скоєння особою адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП.
68. Суддя погодилась, що постанова суду у справі № 289/1419/19 не містить належного обґрунтування тривалості її розгляду через велике судове навантаження. Водночас, як зазначає Луньова Д.Ю., за матеріалами цієї справи, їй відомо, що розгляд справи відкладався у зв’язку з викликом свідків, неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перешкодами в отриманні відеозапису з місця скоєння адміністративного правопорушення. Водночас суддя зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення містив інформацію щодо порушення особою вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
69. Стосовно ухвалення судових рішень суддею під час перебування у відпустці або під час поїздок сполученням «Лисичанськ – Київ» в обидва напрямки суддя пояснила, що дійсно купляла квитки на поїзди таким сполученням, але могла не їздити у зв’язку із зайнятістю на роботі (участь у судових засіданнях у складі колегії, розгляд справ, які потребували невідкладного розгляду тощо). Водночас не заперечувала, що могли траплятись й такі випадки, коли вона була відсутня на своєму робочому місці, але в ці дати ухвалювались судові рішення під її головуванням, електронні примірники яких вносились до ЄДРСР.
70. Суддя стверджувала, що рішення у справах про встановлення факту смерті ухвалювались виключно у її присутності, оскільки вказана категорія справ передбачає невідкладний розгляд, а заявники чекали у приміщенні суду на видачу копії такого рішення, яку необхідно було належним чином оформити, засвідчити своїм підписом.
71. На переконання судді, якщо й траплялись випадки, коли вона була відсутня на робочому місці, у ЄДРСР за ці дати були оприлюднені постановлені нею судові рішення, це не порушило прав, свобод та інтересів осіб, які звертались до суду з відповідними заявами, позовами тощо, а також не спричинило тяжких наслідків для будь-кого. Водночас суддя запевнила, що, перебуваючи у штаті Лисичанського міського суду Луганської області, вона завжди була присутньою на своєму робочому місці в ті дні, коли нею ухвалювались рішення.
72. Стосовно поданої декларації особи, яка виконує функції держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, у якій чоловіка судді зазначено у статусі «інший зв’язок», вона пояснила, що шлюб із чоловіком було розірвано в серпні 2020 року, з цього часу вона перебувала у стосунках з іншим чоловіком, якого вказала як близьку особу в декларації доброчесності судді.
73. У засіданні Комісії у пленарному складі, яке відбулося 18.01.2024, Луньова Д.Ю. підтримала обставини, викладені нею в письмових поясненнях, а також надані під час співбесіди 04.12.2023. Додатково пояснила та відповіла на уточнювальні питання Комісії у пленарному складі таке.
74. Луньова Д.Ю. стверджувала, що нею ухвалювались судові рішення виключно під час перебування у приміщенні суду. Водночас зазначила, що не пам’ятає чи дати, у які вона ухвалювала судові рішення, збігаються з датами, на які в неї були придбані квитки залізничними сполученнями «Київ – Лисичанськ» та «Лисичанськ – Київ». Указала, коли вирішувала їхати до міста Київ, за день до поїздки вона писала заяву про надання відпустки на ці дні, а коли поїхати не було можливості через зайнятість у кримінальних судових процесах, де вона брала участь у складі колегії суддів, на неї розподілялись, зокрема, інші справи.
75. На питання члена Комісії Волкової Л.М. суддя Луньова Д.Ю. відповіла, що доказів про реєстрацію її посадки на потяг не має і не було. Квитки на потяг за вказаним вище сполученням можна було придбати виключно після відкриття продажу квитків, тобто заздалегідь, а не день у день.
76. На питання члена Комісії Чумака С.Ю. суддя пояснила, що не пам’ятає, у які саме дати були випадки, коли квитки на потяг були придбані, але у зв’язку зі службовою необхідністю вона не їхала до міста Київ. Луньова Д.Ю. також додатково пояснила, що з ЄДРСР неможливо побачити кримінальні провадження, у яких вона брала участь у складі колегії, оскільки доступ до таких судових рішень закритий у Луганській області.
77. На питання члена Комісії Мельника Р.І. суддя Луньова Д.Ю. пояснила, що проживає у квартирі третьої особи за усною домовленістю. Тобто фактично нею укладено усний договір оренди, але не безкоштовний. Так, за домовленістю з власником квартири суддею меблюється це житло, сплачуються комунальні послуги, виконуються певні ремонтні роботи, тобто, на її переконання, указаний усний договір не є безкоштовним, але вартість такої оренди не перевищує розміру, який має бути задекларований. З огляду на це вартість оренди нею і не декларувалась. Стосовно доходів свого співмешканця Луньова Д.Ю. пояснила, що нею задекларовані лише ті доходи, про які їй відомо та які були ним надані, але зазначила, що їй достовірно відомо про відсутність у співмешканця відкритих депозитних рахунків, із яких він би отримував дохід у вигляді відсотків.
78. На питання представника ГРД суддя Луньова Д.Ю. надала ті ж самі пояснення, що і під час співбесіди 04.12.2023, додатково пояснивши таке. Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у неї була стала практика, яка змінилась після скасування судом апеляційної інстанції однієї з постанов про притягнення до адміністративної відповідальності особи, у зв’язку з відсутністю доказів про належне та своєчасне повідомлення такої особи про дату, час та місце розгляду справи.
79. Тобто, підсумовуючи свої відповіді на питання представника ГРД та надаючи пояснення щодо застосування статті 38 КУпАП, суддя Луньова Д.Ю. послалась виключно на обов’язковість наявності доказів належного та своєчасного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи.

V. Висновки Комісії щодо обставин, які можуть свідчити про відповідність чи невідповідність судді займаній посаді.

80. Дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, відомості, надані суддею під час співбесіди, та рішення Комісії у складі Колегії, Комісія у пленарному складі не виявила відомостей про невідповідність витрат і майна судді та членів сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, невідповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, вимогам стосовно політичної нейтральності, про недотримання Кодексу суддівської етики та обставини, передбачені підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону. До дисциплінарної відповідальності суддя Луньова Д.Ю. не притягувалася.
81. У матеріалах суддівського досьє відсутня інформація щодо притягнення судді Луньової Д.Ю. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що можуть мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя.
82. Даних щодо невідповідності судді Луньової Д.Ю. антикорупційному критерію Комісією під час дослідження досьє не встановлено.
83. Аналіз обставин, викладених у Висновку, та пояснень судді. 
84. ГРД відзначає, що постановами у справах №№ 279/4762/19, 289/1513/19, 289/1389/19, 289/1100/19, 289/1023/19, 289/1400/19, 289/941/19, 289/1009/19, 289/1115/19 суддя без поважних причин порушила встановлені законом строки розгляду цих справ. На думку ГРД невмотивоване порушення строків розгляду справ може сприяти формуванню в суспільстві думки про безкарність порушників, породжувати сумніви в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливати на авторитет суду.
85. Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія зазначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22.02.2012, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
86. Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
87. Комісія відзначає, що мети юридичної відповідальності не буде досягнено, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
88. Водночас Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
89. Суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення в таких випадках мети юридичної відповідальності, за наявності для цього відповідних підстав, чи порушити право особи на ефективну участь у процесі щодо неї, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, поінформувати про будь-які факти на свій захист.
90. Розглядаючи справи, у яких національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини відзначав, що за усталеною практикою Суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, в контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07). Цей Суд також вказував, якби співобвинувачений міг би бути поставлений у положення, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції (пункт 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви №№ 18885/04, 21166/04). Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа Сендерс проти Іспанії» виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їхніх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, щоб не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, у тому числі проводити судове засідання за відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
91. Комісія наголошує , що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих цим Кодексом у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.
92. Таким чином, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішені подібних справ та насамперед докласти всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши при цьому «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.
93. Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою» самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак у всіх випадках, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, такі випадки мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики, ураховуючи на системність таких дій судді, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).
94. Комісія зазначає, що суддя в засіданні Комісії у пленарному складу фактично підтримала свої пояснення, надані під час співбесіди 04.12.2023, але не надала обґрунтованих пояснень на запитання, чому в деяких справах, матеріали яких містили достатньо доказів як про обізнаність особи щодо складеного стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення, так і про наявність складу адміністративного правопорушення, нею не було забезпечено ефективного відправлення судочинства.
95. Комісія погоджується з висновками ГРД, що не забезпечення ефективного відправлення судочинства у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, може, за певних обставин, свідчити про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Однак, на переконання Комісії, під час кваліфікаційного оцінювання судді Луньової Д.Ю. не встановлено тих обставин, які б у своїй сукупності давали підстави для такого висновку.
96. Відповідно до відомостей суддівського досьє Луньова Д.Ю. придбала залізничні квитки сполученням «Лисичанськ – Київ» на 13.02.2019 (середа) та залізничні квитки «Київ – Лисичанськ» на 18.02.2019 (понеділок). Надалі суддя придбала залізничні квитки сполученням «Лисичанськ – Київ» на 21.02.2019 (четвер) та у зворотньому напрямку «Київ – Лисичанськ». 28.02.2019 суддя придбала залізничні квитки «Лисичанськ – Київ», 03.03.2019 – «Київ –Лисичанськ». Також було встановлено придбання квитків у таких напрямках: «Лисичанськ – Київ» 06.03.2019 (середа) – «Київ – Лисичанськ» 11.03.2019 (понеділок); «Лисичанськ – Київ» 14.03.2019 (четвер) – «Київ – Лисичанськ» 18.03.2019 (понеділок); «Лисичанськ – Київ» 28.03.2019 (четвер) – «Київ – Лисичанськ» 01.04.2019 (понеділок). Загалом за цей період суддею ухвалено 166 судових рішень, всі вони ухвалені за відсутності учасників судового процесу.
97. Під час проведення співбесіди Луньова Д.Ю. пояснила, що придбання квитків не свідчило, що вона дійсно ними скористалась та здійснила таку поїздку, посилаючись на службову необхідність та зайнятість у судових процесах у кримінальних провадження, де вона була визначена як член колегії для розгляду справи. З огляду на наведене суддя стверджувала, що нею не було ухвалено жодного судового рішення поза межами приміщення суду.
98. Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду – залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників процесу і дає змогу реалізувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки. Аналогічні приписи містяться і в Цивільному процесуальному кодексі України.
99. Зазначені вимоги є складовою більш широкого права на справедливий суд, оскільки навіть зовнішні прояви є важливими для гарантування цього права. Іншими словами, правосуддя має не тільки здійснюватись, має бути видно, що воно здійснюється. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.
100. Зазначеної мети не буде досягнуто, а довіра до суду буде підірвана в разі, коли судові рішення будуть виноситись поза приміщеннями судів, без фактичної присутності судді в залі судових засідань, або ж взагалі без присутності судді в приміщенні суду.
101. Поділяючи стурбованість ГРД стосовно ймовірного ухвалення судових рішень суддею під час перебування у відпустці або під час поїздок сполученням «Лисичанськ – Київ», Комісія усе ж відхиляє її, оскільки матеріали суддівського досьє не містять будь-яких достатніх відомостей, які б прямо чи опосередковано могли б підтвердити, що суддя дійсно ухвалювала судові рішення, поза межами в приміщенні суду.

VI. Результати голосування Комісією у пленарному складі.

102. Абзацом другим пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що за результатами оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
103. Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
104. За результатами засідання 18.01.2024 Комісії у пленарному складі рішення Комісії у складі Колегії від 04.12.2023 № 36/ко-23 про відповідність судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. займаній посаді підтримано одинадцятьма голосами призначених членів Комісії.
105. Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України ОДИНАДЦЯТЬМА» голосами «ЗА», «ТРЬОМА» голосами «ПРОТИ»

вирішила:

Визнати суддю Лисичанського міського суду Луганської області Луньову Дар’ю Юріївну такою, що відповідає займаній посаді.

            Внести Вищій раді правосуддя рекомендацію про призначення Луньової Дар’ї Юріївни на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області.

Головуючий                                                                        Руслан СИДОРОВИЧ («ЗА»)

Члени Комісії:                                                                                  Михайло БОГОНІС («ПРОТИ»)

                                                                                                          Людмила ВОЛКОВА («ЗА»)

                                                                                                          Віталій ГАЦЕЛЮК («ЗА»)

                                                                                                          Ярослав ДУХ («ЗА»)

                                                                                                          Роман КИДИСЮК («ЗА»)

                                                                                                          Надія КОБЕЦЬКА («ЗА»)

                                                                                                          Олег КОЛІУШ («ЗА»)

                                                                                                          Руслан МЕЛЬНИК («ЗА»)

                                                                                                          Олексій ОМЕЛЬЯН («ПРОТИ»)

                                                                                                          Андрій ПАСІЧНИК («ЗА»)

                                                                                                          Роман САБОДАШ («ПРОТИ»)

                                                                                                          Сергій ЧУМАК («ЗА»)

                                                                                                          Галина ШЕВЧУК («ЗА»)