Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Ігнатова Р.М.,
членів Комісії: Богоноса М.Б., Волкової Л.М., Кидисюка Р.А., Коліуша О.Л., Мельника Р.І., Омельяна О.С., Пасічника А.В., Сабодаша Р.Б., Сидоровича Р.М., Чумака С.Ю., Шевчук Г.М.,
розглянувши питання про вжиття заходів, спрямованих на вирішення питання щодо можливості переведення Куликова Андрія Володимировича на посаду судді до іншого суду,
встановила:
До Комісії надійшло рішення Вищої ради правосуддя від 13 липня 2023 року № 711/0/15-23 щодо можливості переведення Куликова Андрія Володимировича на посаду судді до іншого суду того самого рівня.
Куликов А.В. Указом Президента України від 19 серпня 1997 року № 856/97 призначений суддею військового суду Дніпропетровського гарнізону строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року
№ 334-ІV обраний на посаду судді військового суду Дніпропетровського гарнізону безстроково.
20 жовтня 2003 року Кваліфікаційна комісія суддів військових судів України ухвалила рішення, яким рекомендувала Вищій раді юстиції внести до Верховної Ради України подання про звільнення Куликова А.В. з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону.
04 лютого 2004 року Вища рада юстиції ухвалила рішення № 16, яким скаргу Куликова А.В. на рішення Кваліфікаційної комісії суддів військових судів
від 20 жовтня 2003 року залишила без задоволення, а саме рішення – без змін, внесла до Верховної Ради України подання про звільнення Куликова А.В. з посади судді за порушення присяги.
Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 303-VI Куликова А.В. звільнено з посади судді військового суду Дніпропетровського гарнізону у зв’язку з порушенням присяги судді.
Указом Президента України від 14 вересня 2010 року № 900/2010 ліквідовано військовий суд Дніпропетровського гарнізону.
Куликов А.В., не погоджуючись із рішенням Вищої ради юстиції
від 04 лютого 2004 року № 16 та Постановою Верховної Ради України
від 22 травня 2008 року № 303-VI в частині його звільнення, оскаржив їх до національних судів, які залишили зазначені вище рішення в силі.
19 січня 2017 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», яким постановив, що Україна порушила стосовно Куликова А.В. пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності, а також статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного та сімейного життя.
На підставі цього рішення Європейського суду з прав людини Куликов А.В. звернувся до Верховного Суду України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 липня 2019 року (справи № 800/465/17, № 800/466/17) (провадження № П/9901/224/18, № П/9901/189/18)), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року, адміністративний позов Куликова А.В. задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення Вищої ради юстиції від 04 лютого 2004 року
№ 16; визнав протиправною та скасував Постанову Верховної Ради України
від 22 травня 2008 року № 303-VI у частині звільнення Куликова А.В. з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону та передав на повторний розгляд Вищій раді правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення Куликова А.В. до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, скасування рішення про звільнення з посади судді ліквідованого суду, який припинив роботу, є підставою для включення особи до списку суддів як облікованої у Комісії актуальної інформації про осіб, яких призначено (обрано) на посаду судді.
15 червня 2021 року Вища рада правосуддя на виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 800/466/17
(№ П/9901/224/18, № П/9901/189/18) ухвалила рішення № 1341/0/15-21 про відмову у звільненні Куликова А.В. з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону у зв’язку із закінченням строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 липня 2021 року № 1596/0/15-21 залишено без розгляду заяву Куликова А.В. про поновлення його на посаді судді військового суду Дніпропетровського гарнізону.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 9901/388/21 відмовлено в задоволенні позовної заяви Куликова А.В. до Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 9901/388/21 апеляційну скаргу Куликова А.В. задоволено частково: рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року в частині щодо відмови в задоволенні позову про зобов’язання Вищої ради правосуддя вжити заходів стосовно поновлення Куликова А.В. на посаді судді скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, яким зобов’язано Вищу раду правосуддя в межах визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» повноважень щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вжити заходів, спрямованих на вирішення питання щодо можливості поновлення Куликова А.В. на посаді судді.
Мотивуючи своє рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки військового суду Дніпропетровського гарнізону вже не існує, його голова не може видати наказ, згідно з яким позивач (Куликов А.В.) міг би відновити роботу у штаті відповідного суду; ситуація, за якої Вища рада правосуддя відмовила у звільненні позивача з посади судді, але надалі самостійно чи за його зверненням не вжила заходів для того, щоб він міг реалізувати статус судді, не сприяє незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Відповідно до частин другої та третьої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону.
Переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
Пунктом 1 частини другої статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду.
Відповідно до пункту 1.3 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами), Комісія у пленарному складі здійснює повноваження щодо організації діяльності Комісії, її палат та секретаріату.
Заслухавши доповідача та обговоривши питання порядку денного, Комісія вважає за необхідне вжити заходів, спрямованих на вирішення питання переведення Куликова А.В. на посаду судді до іншого суду.
Керуючись статтями 53, 82, 92, 93, 98 та 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
здійснити між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України автоматизований розподіл для підготовки до розгляду і доповіді питання щодо можливості переведення Куликова Андрія Володимировича, судді військового суду Дніпропетровського гарнізону, на посаду судді до іншого суду.
Головуючий Р.М. Ігнатов
Члени Комісії: М.Б. Богоніс
Л.М. Волкова
Р.А. Кидисюк
О.Л. Коліуш
Р.І. Мельник
О.С. Омельян
А.В. Пасічник
Р.Б. Сабодаш
Р.М. Сидорович
С.Ю. Чумак
Г.М. Шевчук
