Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Устименко В.Є.,
членів Комісії: Макарчука М.А., Мішина М.І., Тітова Ю.Г., Шилової Т.С.,
розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Івченка Віталія Борисовича за зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нова Одеса» (далі – Телерадіокомпанія),
встановила:
У жовтні 2014 року до Комісії звернулася Телерадіокомпанія в особі генерального директора Птяшка Д.В. щодо дій судді Приморського районного суду міста Одеси Івченка В.Б., які можуть мати наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
У зверненні Телерадіокомпанія повідомила Комісію про те, що на розгляді у судді Приморського районного суду міста. Одеси Івченка В.Б. перебувала заява громадянина ОСОБА_1 за участі заінтересованих осіб – Телерадіокомпанії телеканалу «Первый городской», Інтернет ресурсу dumskaya.net, про встановлення факту неправдивості інформації, за результатами розгляду якої 04 вересня 2014 року ухвалено рішення про її задоволення.
Скаржник зазначив, що суддя Івченко В.Б. неправомірно розглянув справу у процедурі окремого провадження. Окрім цього, обґрунтовуючи ухвалене у справі рішення, суддя Івченко В.Б., застосував нечинну норму закону, а саме частину третю статті 277 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), яку було виключено на підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1170-VIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації». Такі дії судді, на думку скаржника, мали наслідком ухвалення неправосудного рішення. Також Телерадіокомпанія у скарзі вказала на порушення суддею визначеного процесуальним законом п’ятиденного строку для виготовлення повного тексту рішення та затягування передачі справи до суду вищої інстанції для розгляду апеляційної скарги.
У засіданні взяли участь представник Телерадіокомпанії Барда К.О., яка діє на підставі довіреності від 01 жовтня 2016 року, та адвокат Данилюк М.М., який на підставі договору про надання адвокатських послуг від 05 вересня 2016 року № 08/07-16 та ордеру від 26 жовтня 2016 року серії ОД № 166021 представляє інтереси судді Івченка В.Б.
Суддя Івченко В.Б. вдруге не з’явився у засідання, про час та місце проведення засідання повідомлений належним чином.
Представник Телерадіокомпанії під час засідання долучила до матеріалів справи додаткові пояснення, у яких просила закрити дисциплінарне провадження стосовно судді Івченка В.Б., оскільки 30 березня, 06 квітня 2015 року та 20 квітня 2016 року генеральний директор Птяшко Д.В. звернувся до Комісії із заявами про відмову від скарги.
Позицію скаржника підтримав і представник судді, який зазначив, що у цих заявах міститься вимога вважати скаргу на дії судді неподаною, тому, на його думку, згідно з правилами документообігу відсутні підстави для здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді. Також представник судді послався на те, що передбачений статтею 83 Закону України «Про судоустрій та статус судді» (у редакції, чинній на час подачі скарги) річний строк для притягнення судді Івченка В.Б. до дисциплінарної відповідальності сплив. З огляду на це представник судді просив Комісію або залишити без розгляду скаргу, або припинити дисциплінарне провадження.
Стосовно предмета скарги Телерадіокомпанії представник судді Івченка В.Б. пояснив, що дії судді відповідають вимогам процесуального законодавства, судове рішення, ухвалене за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, набрало законної сили, а тому відсутні визначені законом підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
За результатами перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності 11 березня 2016 року член Комісії підготував висновок з пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Івченка В.Б. за зверненням Телерадіокомпанії з огляду на наявність у його діях ознак порушення присяги.
Рішенням від 27 травня 2016 року № 1075/дп-16 Комісія відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Івченка В.Б. за зверненням Телерадіокомпанії.
Вирішуючи питання про порядок розгляду дисциплінарної справи, Комісія виходить з такого.
З 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIІІ).
Згідно з положеннями абзацу другого пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, у разі, якщо на день набрання чинності цим Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи.
На день відкриття дисциплінарної справи порядок її розгляду визначався Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з яким заяви і скарги подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження (пункт 8 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону), та Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції 2010 року, далі – Закон № 2453-VI) чинним на час подачі звернення.
Тому, керуючись пунктом 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, Комісія здійснює розгляд дисциплінарної справи у порядку, передбаченому Законом № 2453-VI.
Заслухавши доповідача, представників скаржника та судді, оголошені доповідачем письмові пояснення судді, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Комісія дійшла висновку, що у діях судді Приморського районного суду м. Одеси Івченка В.Б. є ознаки порушення присяги, з огляду на таке.
Дисциплінарне провадження ˗ це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді (частина перша статті 84 Закону № 2453-VI). Метою дисциплінарного провадження є перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Вирішення питання про наявність або відсутність у діях судді дисциплінарного проступку є дискреційною компетенцією органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Тому норми Закону, які визначають порядок здійснення дисциплінарного провадження, не передбачали і не передбачають, що питання про залишення без розгляду або припинення дисциплінарного провадження вирішуються органом, який здійснює дисциплінарне провадження, за ініціативою скаржника.
З огляду на зазначене заяви скаржника про залишення дисциплінарного провадження стосовно судді Івченка В.Б без розгляду у зв’язку з відмовою від скарги не ґрунтуються на нормах закону.
У дисциплінарній справі Комісія встановила, що Указом Президента України від 28 грудня 2010 року Івченка Віталія Борисовича призначено на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду строком на п’ять років.
Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 194/2012 суддю Донецького окружного адміністративного суду Івченка Віталія Борисовича переведено в межах п’ятирічного строку на роботу на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси.
Також Комісія встановила, що у провадженні Приморського районного суду міста Одеси на розгляді судді Івченка В.Б перебувала цивільна справа № 522/9981/14-ц (провадження № 26/522/210/2014) за заявою ОСОБА_1 за участю зацікавлених осіб – Телерадіокомпанії, інтернет-ресурсу dumskaya.net. про встановлення факту неправдивості інформації. За результатами її розгляду 04 вересня 2014 року суддя ухвалив рішення про задоволення вимог.
Зазначена справа розглядалась суддею Івченком В.Б. за процедурою окремого провадження.
Комісія встановила, що у цій справі заявник ОСОБА_1 просив встановити юридичний факт недостовірності інформації щодо його причетності до трагедії, яка сталася в Одесі у травні 2014 року, поширеної стосовно нього громадянином ОСОБА_2 в ефірі телеканалу «Первый городской» Телерадіокомпанії під час трансляції дебатів кандидатів на посаду Одеського міського голови, а також інформації, поширеної в мережі Інтернет на сайті інтернет—ресурсу dumskava.net у статті «ОСОБА_2 рассказал о двух российских паспортах ОСОБА_1» щодо його приналежності до громадянства Російської Федерації.
Встановлені Комісією обставини підтверджуються заявою Телерадіокомпанії, поясненнями судді, рішенням суду від 04 вересня 2014 року, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи.
Отже, суддя Івченко В.Б. розглянув у процедурі окремого провадження вимоги щодо встановлення факту недостовірності інформації, поширеної конкретними відомими заявнику особами.
Зазначені дії судді вказують на недотримання ним правил здійснення цивільного судочинства, визначених законом.
Основним способом захисту немайнового права є судовий захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Розгляд зазначених справ у цивільному судочинстві здійснюється в порядку позовного, наказного та окремого провадження (частина четверта статті 15 ЦПК України).
Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік вимог, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження, передбачений частинами другою та третьою статті 234 ЦПК України, до яких, зокрема, віднесено вимоги про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Стаття 256 ЦПК України визначає перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Також норми частини другої цієї статті Кодексу визначають, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Одним із видів особистого немайнового права є право особи на повагу до гідності та честі, способи захисту якого регламентовані главою 3 та статтями 275-280 ЦК України.
Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Обов’язок спростувати недостовірність інформації згідно з вимогами цієї статті законодавець поклав на особу, яка її поширила.
Частиною четвертою зазначеної статті ЦК України законодавець передбачив право особи звернутися до суду про встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування, але лише за однієї умови ˗ якщо особа, яка її поширила, невідома.
Відповідно до загального правила здійснення цивільного судочинства, суд, захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у процедурі здійснення правосуддя, у спосіб, визначений законами України.
Механізм забезпечення виконання цього правила у процедурі окремого провадження цивільного судочинства, передбачений частиною четвертою статті 256 ЦПК України, вимоги якої зобов’язують суд відмовити у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а у випадку, якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишити заяву без розгляду.
Незважаючи на вимоги чинного процесуального законодавства, суддя Івченко В.Б. допустив захист особистого немайнового права ОСОБА_1 у спосіб, не передбачений законом і фактично розглянув спір про право у порядку окремого провадження. Це призвело до порушення під час розгляду цієї справи основних засад та правил здійснення цивільного судочинства, зокрема щодо способів захисту, які застосовуються судом, та відповідності розгляду справи засадам змагальності сторін, диспозитивності.
Внаслідок допущених суддею порушень особи, які поширили інформацію стосовно ОСОБА_1, і мали право на доведення її достовірності у суді, були обмежені у реалізації визначених законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та позбавлені права доступу до правосуддя. А отже, такі порушення судді Івченка В.Б. є істотними.
Із письмових пояснень судді Івченка В.Б. убачається, що за результатами розгляду цієї справи 04 вересня 2014 року він оголосив резолютивну частину рішення, а повний текст рішення виготовив у п’ятиденний строк. Представник заінтересованої особи – Телерадіокомпанії прибув до суду 11 вересня 2014 року та отримав копію повного рішення, а 15 вересня 2014 року Телерадіокомпанія подала апеляційну скаргу.
Як встановила Комісія, апеляційне провадження у справі було закрито через відмову Телерадіокомпанії від апеляційної скарги.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими поясненнями судді Івченка В.Б., заявою від 15 січня 2015 року вих. № 10-01, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2015 року і дають Комісії підстави для висновку, що доводи скарги Телерадіокомпанії щодо обмеження суддею права на оскарження судового рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду дисциплінарної справи.
Представник скаржника у засіданні пояснила, що Телекомпанія відмовилася від апеляційної скарги, оскільки внаслідок більш ґрунтовного вивчення судового рішення у справі дійшла висновку про його правомірність.
Проте такі доводи скаржника Комісія не бере до уваги, оскільки вони спростовуються зазначеними вище обставинами, встановленими у дисциплінарній справі, а також діями, які вчинив суддя Івченко В.Б. після повернення справи до місцевого суду.
Так, у письмових поясненнях суддя Івченко В.Б. зазначив, що після повернення справи з апеляційного суду він за власною ініціативою розглянув питання щодо виправлення описок в судовому рішенні, ухваленому за результатом розгляду справи. Ухвалою від 18 березня 2015 року суддя виключив з тексту зазначеного рішення абзац з посиланням на застосування до спірних відносин частини третьої статті 277 ЦК України, оскільки на час їх виникнення ця норма була виключена згідно із Законом України від 27 березня 2014 року № 1170-VIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації». Цією ж ухвалою суддя Івченко В.Б. змінив редакцію абзацу п’ятнадцятого рішення, доповнивши його текстом, що «відомості стосовно причетності ОСОБА_1 до трагедії, яка сталася 02 травня 2014 року в Одесі, та до кримінальних угрупувань не знайшли свого документального підтвердження та в матеріалах справи відсутні будь-які докази того».
Зазначені обставини підтверджуються поясненнями судді та копією ухвали суду від 18 березня 2015 року, що містяться в матеріалах дисциплінарної справи.
Нормами статті 214 ЦПК України законодавець визначив коло питань, що підлягають вирішенню судом під час ухвалення рішення, до яких, зокрема, віднесено з’ясування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та встановлення доказів, якими вони підтверджуються; визначення правової норми, що підлягає застосуванню до правовідносин. Вимоги до змісту рішення суду передбачають, що зазначені питання мають бути зафіксовані в описовій та мотивувальній частинах рішення (стаття 215 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 309 ЦПК України неправильне застосування або порушення норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, є окремими підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни за результатами апеляційного перегляду рішення.
Вимоги частини другої статті 218 ЦПК України визначають, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.
Аналіз зазначених процесуальних норм та встановлених обставин дає Комісії підстави для висновку, що суддя Івченко В.Б., застосувавши механізм, передбачений статтею 219 ЦПК України для виправлення судом допущених у рішенні описок чи арифметичних помилок, фактично змінив підстави, якими керувався суд, ухвалюючи рішення, та обсяг доказів, оцінюваних судом під час вирішення справи.
Професійними правилами поведінки судді, встановленим Кодексом суддівської етики, затвердженим XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (далі – Кодекс) визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1 Кодексу).
Правила поведінки під час здійснення правосуддя зобов’язують суддю здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб (стаття 8 Кодексу).
Стандарти етичної поведінки суддів закріплені у Бангалорських принципах поведінки суддів передбачають, що дотримуючись принципу чесності та непідкупності суддя має демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя треба робити це відкрито для суспільства.
Дії судді Івченка В.Б. щодо зміни ухваленого іменем України рішення, яким закінчився розгляд справи в суді, в порушення вимог статті 218 ЦПК України, свідчать про недотримання ним правил цивільного судочинства щодо гласності та відкритості судового розгляду, та вказують на грубе порушення правил суддівської етики.
Узагальнюючи встановлені у дисциплінарній справі обставини, Комісія дійшла висновку, що суддя Івченко В.Б. під час розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання неправдивою інформацію у порядку цивільного судочинства допустив низку істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язаних з відмовою у доступі особам до правосуддя, а також допустив грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.
Комісія ураховує письмові заперечення Івченка В.Б. та його представника у засіданні щодо права судді у процедурі здійснення правосуддя приймати рішення за внутрішнім переконанням та власним розсудом. Проте вважає, що вони не спростовують висновків Комісії, оскільки норми чинного процесуального законодавства, якими мав би керуватися суддя Івченко В.Б. під час здійснення судочинства у цьому цивільному провадженні, і які аналізувались у дисциплінарній справі, не давали простору для різного тлумачення суддею їх вимог та вільного вибору можливих правових рішень, а, отже, чітко визначали рамки здійснення судом правомочностей.
У дисциплінарній справі Комісія, як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не оцінює законність та обґрунтованість ухваленого суддею рішення. Предметом розгляду Комісії є лише дії судді Івченка В.Б. щодо неналежного виконання покладених законом на суддю службових обов’язків у процесі розгляду цивільної справи.
Допущені суддею Івченком В.Б. порушення завдають шкоду авторитету правосуддя та судової влади у суспільстві і підлягають належній правовій оцінці та притягненню судді до відповідальності.
Судову владу в Україні реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур (частина друга статті 1 Закону № 2453-VI).
Правовий статус судді закріплений Конституцією України та спеціальними законами.
Згідно із законодавчо закріпленим у статті 47 Закону № 245З-VI принципом незалежності судді, у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя він є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Водночас діяльність судді регулюється і визначеними законодавством обов’язками, які забезпечують виконання покладених на нього функцій у суспільстві.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 2453-VI року суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства дотримуватися правил суддівської етики, додержуватися присяги судді.
Зазначені положення Закону № 2453-VI кореспондуються с нормами чинного законодавства, які визначають правовий статус судді.
Оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи, Комісія дійшла висновку, що вчинені суддею Івченком В.Б. проступки дають Комісії підстави відповідно до правил, встановлених статтею 87 Закону № 2453-VI, для прийняття рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади.
Законом № 2453-VI такий вид відповідальності, як направлення рекомендації для вирішення питання щодо звільнення судді з посади за порушення присяги, не був віднесеній законодавцем до переліку дисциплінарних стягнень, а строк застосування цього виду відповідальності не обмежувався у часі. Згідно з нормами статті 88 цього Закону до судді можливо було застосувати дисциплінарне стягнення у виді догани. Інших видів дисциплінарних стягнень Закон України № 2453-VI не визначав.
Законодавче закріплення звільнення судді за порушення присяги, як виду дисциплінарного стягнення, та встановлення трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось з набранням чинності змін до Закону № 2453- VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
Вимоги абзацу другого пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII містять ретроактивні норми, які встановлюють порядок, згідно з яким Комісія, ухвалюючи рішення за результатами розгляду дисциплінарних справ, застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Статтею 109 Закону № 1402-VIII визначені види дисциплінарних стягнень, особливості їх застосування та встановлений трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Обираючи вид дисциплінарного стягнення, Комісія урахувала характер вчинених суддею правопорушень, ступінь вини, наслідки, а також те, що суддя за місцем роботи характеризується позитивно, за час здійснення повноважень до дисциплінарної відповідальності не притягувався, успішно пройшов кваліфікаційне оцінювання у процедурі обрання судді безстроково, є інвалідом другої групи та має на утриманні малолітню дитину.
Ураховуючи зазначене вище, керуючись вимогами, передбаченими абзацом другим пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення», статтею 109 Закону № 1402-VIІІ, загальними умовами застосування закону у часі, а також принципом пропорційності, Комісія дійшла висновку про можливість застосувати до судді Івченка В.Б. дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, передбачений пунктом 2 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII.
Дослідивши у справі дані листків непрацездатності, довідки від 04 липня 2016 року, наданої в.о. голови Приморського районного суду міста Одеси Коваленком С.М., щодо перебування судді у відпустках, відрядженнях та відсутності на роботі у зв’язку з непрацездатністю, керуючись вимогами частини одинадцятої статті 109 Закону № 2453-VI, Комісія дійшла висновку, що строк застосування до судді Івченка В.Б. дисциплінарного стягнення не пропущено.
Зважаючи на зазначені обставини, керуючись вимогами статей 83 – 87, 90,91 Закону № 2453-VI, частиною четвертою статті 96, 97 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2015 року, пунктом 2 частини першої, частиною одинадцятою статті 109, пунктом 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, Комісія
вирішила:
притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Приморського районного суду міста Одеси Івченка Віталія Борисовича.
Застосувати до судді Приморського районного суду міста Одеси Івченка Віталія Борисовича дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Рішення може бути оскаржене у визначеному законом порядку.
Головуючий В.Є. Устименко
Члени Комісії: М.А. Макарчук
М.І. Мішин
Ю.Г. Тітов
Т.С. Шилова
