Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого – Патрюка М.В.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Макарчука М.А., Прилипка С.М., Тітова Ю.Г., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза Віктора Павловича за зверненнями Сютіна Віталія Станіславовича,
встановила:
18 лютого 2015 року до Комісії надійшла скарга Сютіна B.C., у якій заявник посилається на обставини ухвалення суддею Морозом В.П. завідомо неправосудного рішення у справі № 202/34/14-п (провадження № 3/202/25/2014) про адміністративне правопорушення, скоєне Сютіним B.C., та накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на шість місяців.
26 лютого 2015 року та 01 лютого 2016 року до Комісії зі Служби безпеки України та Вищої ради юстиції надійшли скарги Сютіна B.C. аналогічного змісту.
Розглянувши висновок члена Комісії та зібрані в процесі перевірки матеріали, заслухавши доповідача, Комісія дійшла таких висновків.
11 січня 2014 року до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська надійшла справа № 3/202/25/14 про адміністративне правопорушення стосовно Сютіна B.C., притягнутого до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП.
Відповідно до частини другої статті 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80,81,121-126, 127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 цього Кодексу, можуть розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Оскільки на час розгляду справи Сютін B.C. був зареєстрований у місті Дніпропетровську за адресою: АДРЕСА_1, а його транспортний засіб перебував на обліку в Індустріальному районі міста Дніпропетровська, справу про адміністративне правопорушення розглянуто суддею на підставі частини другої статті 276 КУпАП.
З огляду на протокол про адміністративне правопорушення від 09 січня 2014 року, Сютін B.C. 29 грудня 2013 року о 12.30 на 20 кілометрі а/д Київ- Овруч в с. Нові Петрівці порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП.
Розгляд справи призначений суддею на 27 січня 2014 року о 14.30, про що Сютіна B.C. повідомлено шляхом направлення повістки, смс-повідомлення та засобами телефонного зв’язку.
24 січня 2014 року Сютін B.C. надіслав до суду пояснення, в яких заперечував вчинення ним правопорушення, та просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, крім того, вказав адресу свого місцяпроживання: АДРЕСА_1.
27 січня 2014 року справу розглянуто за відсутності Сютіна B.C., який в судове засідання не з’явився, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на шість місяців.
У особистих поясненнях суддя Мороз В.П. вказав, що під час розгляду справи він керувався статтею 33 КУпАП, відповідно до якої стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Крім того, суддею враховано вимоги статті 122-2 КУпАП, згідно з якою невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів − вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Копію постанови від 27 січня 2014 року направлено за адресою, зазначеною Сютіним B.C. у поясненнях, засобами поштового зв’язку.
Постанова Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року Сютіним B.C. або іншими особами не оскаржувалася і набрала законної сили.
30 березня 2015 року з Індустріального районного суду міста Дніпропетровська до Комісії надійшла копія власноруч написаної заяви Сютіна B.C., у якій він зазначив, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржував в апеляційному порядку, а лише надавав письмові пояснення під час розгляду адміністративного матеріалу судом, а окрім того, із скаргами щодо поведінки судді Мороза В.П. не звертався до жодних установ та організацій, включаючи Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, ким від його імені подаються скарги пояснити не може, про їх наявність йому стало відомо лише у березні 2015 року.
Для перевірки таких відомостей Комісією двічі направлялися листи на відому адресу Сютіна B.C. з пропозицією письмово підтвердити або спростувати факти підписання та направлення ним до Комісії та Служби безпеки України звернень щодо поведінки судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза В.П., пов’язаних з розглядом адміністративного матеріалу щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП.
Жодної відповіді на листи від Сютіна B.C. до Комісії не надійшло.
Як убачається з положень пункту другого Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 11 березня 2011 року № 2рп/2011, незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов’язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна та касаційна інстанції при перегляді судових рішень.
У даному випадку заявник у своїх скаргах щодо поведінки судді Мороза В.П., що надійшли до Комісії, викладає обставини незаконності, на його думку, постанови суду від 27 січня 2014 року, порушення суддею норм процесуального права. Однак своїм законним правом на оскарження постанови в апеляційному порядку не скористався.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 07 липня 2010 року) Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України.
Повноваження Комісії визначено статтею 91 Закону і не передбачають функцій щодо перегляду судових рішень на предмет їх законності та обґрунтованості, надання оцінки судовим рішенням та процесуальним діям суддів під час розгляду справи. Такими повноваженнями наділені виключно суди відповідних рівнів.
За таких обставин доводи заявника щодо наявності істотних порушень норм процесуального права під час розгляду справи № 202/34/14-п про адміністративне правопорушення, скоєне Сютіним B.C., та накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на шість місяців, а також ухвалення завідомо неправосудного рішення у справі як підстави дисциплінарної відповідальності судді Мороза В.П. свого підтвердження під час перевірки не знайшли, оскільки не підтверджені необхідним та достатнім обсягом доказів.
Отже, оцінивши отримані під час перевірки відомості в їх сукупності, слід дійти висновку про відсутність підстав дисциплінарної відповідальності судді Мороза В.П.
Керуючись статтями 83-86, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції від 07 липня 2010 року, Комісія
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороза Віктора Павловича за зверненнями Сютіна Віталія Станіславовича.
Головуючий М.В. Патрюк
Члени Комісії: В.І. Бутенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
М.А. Макарчук
С.М. Прилипко
Ю.Г. Тітов
С.О. Щотка