Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого − Козьякова С.Ю.,
членів Комісії: Бутенка В.І., Василенка А.В., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Луцюка П.С., Мішина М.І., Патрюка М.В., Тітова Ю.Г., Шилової Т.С., Щотки С.О.,
розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Осііка Дмитра Валерійовича за зверненням Огнєвої М.А.,
встановила:
У квітні 2014 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі − Комісія) надійшли скарги Огнєвої М.А. щодо поведінки судді Приморського районного суду міста Одеси Осііка Д.В.
У скаргах Огнєва М.А. зазначає про те, що 28 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси зі скаргами на постанови слідчого прокуратури Приморського району міста Одеси Вальчука І.О. про закриття кримінального провадження НОМЕР_1 від 29 квітня2013 року та НОМЕР_2 від 25 червня 2013 року. Обидві скарги було передано у провадження судді Осііка Д.В., що на думку заявника, вказує на те, що їх було розподілено з втручанням в автоматизовану систему діловодства суду.
Також Огнєва М.А. наводить доводи незгоди із ухвалами слідчого судді Осііка Д.В. від 29 жовтня 2013 року, якими було повернено подані скарги у зв’язкуз тим, що ОСОБА_1 не було надано підтверджуючих документів поважності пропуску строку оскарження постанов слідчого. Водночас заявник стверджує, що ОСОБА_1 було надано копії закордонного паспорту з відмітками міграційної служби України про її перебування за межами України з 07 травня по 15 вересня 2013 року, довідки лікаря та оскаржувані постанови з надрукованою слідчим датою їх отримання 04 жовтня 2013 року, однак суддею вони були проігноровані.
Вказані ухвали слідчого судді Осііка Д.В. заявник Огнєва М.А. вважає незаконними та необґрунтованими, що підтверджується судовими рішеннями апеляційної інстанції, якими їх було скасовано.
Крім того, в порушення вимог частини третьої статті 304 КПК України копії ухвал слідчого судді Осііка Д.В. супровідним листом від 29 жовтня 2013 року було відправлено ОСОБА_1 лише 24 січня 2014 року (підтверджується штампом пошти на конверті), тобто майже через три місяці, чим порушено її право на апеляційне оскарження незаконних рішень.
Із урахуванням викладених обставин Огнєва М.А. просить Комісію притягнути суддю Приморського районного суду міста Одеси Осііка Д.В. до дисциплінарної відповідальності.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі − Закон), яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8 розділу II цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) заяви та скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Ураховуючи наведене, дисциплінарне провадження за даною скаргою має здійснюватися за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року.
Відповідно до статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» членом Комісії Мішиним М.І. проведено перевірку викладених у скарзі обставин.
Розглянувши матеріали перевірки, заслухавши доповідача, Комісія дійшла висновку, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Осііка Д.В. необхідно відмовити з таких підстав.
Перевіркою встановлено, що 28 жовтня 2013 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшли скарги ОСОБА_1 на постанови слідчого прокуратури Приморського району міста Одеси Вальчука І.О. про закриття кримінального провадження НОМЕР_1 від 29 квітня 2013 року та НОМЕР_2 від 25 червня 2013 року.
Відповідно до автоматизованого розподілу матеріали за скаргами ОСОБА_1 (кримінальні провадження № 522/27321/13-к та № 522/27322/13-к) передано у провадження судді Осііка Д.В.
З огляду на те, що одним із доводів скарги Огнєвої М.А. є втручання в автоматизовану систему діловодства суду у частині розподілу поданих ОСОБА_1 скарг, Комісією було направлено запит до Державної судової адміністрації України з вимогою надати інформацію щодо розподілу у Приморському районному суді міста Одеси кримінальних проваджень № 522/27321/13-к та № 522/27322/13-к за скаргами заявника ОСОБА_1.
Державна судова адміністрація України у відповідь на запит Комісії повідомила, що у кримінальному провадженні № 522/27321/13-к автоматизований розподіл було здійснено 28 жовтня 2013 року, в якому участь брали судді: Капля О.І., Осіік Д.В. та Коваленко В.М. За результатами автоматизованого розподілу справ головуючим суддею було обрано суддю Осііка Д.В.
У кримінальному провадженні № 522/27322/13-к автоматизований розподіл було здійснено 28 жовтня 2013 року, в якому участь брали судді: Капля О.І. та Осіік Д.В. За результатами автоматизовано розподілу справ головуючим суддею було обрано суддю Осііка Д.В.
Ухвалою слідчого судді Осііка Д.В. від 29 жовтня 2013 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Приморського району міста Одеси Вальчука І.О. про закриття кримінального провадження НОМЕР_1 від 29 квітня 2013 року − повернено заявнику.
Іншою ухвалою слідчого судді Осііка Д.В. від 29 жовтня 2013 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Приморського району міста Одеси Вальчука І.О. про закриття кримінального провадження НОМЕР_2 від 25 червня 2013 року також повернено заявнику.
Зі змісту ухвал слідчого судді Осііка Д.В. убачається, що підставами для повернення ОСОБА_1 скарг була відсутність документів, які б обґрунтовували доводи заявника щодо поважності причин для поновлення строків на оскарження постанов про закриття кримінальних проваджень.
У своїх поясненнях суддя Осіік Д.В. зазначив, що ОСОБА_1 не було долучено до матеріалів скарг жодного документу, який би підтверджував її перебування за кордоном, а також документів, які б підтверджували, що постанови слідчого вона отримала 04 жовтня 2013 року. Тому через непідтвердження заявником поважності причин пропуску строку на оскарження постанов слідчого він не знайшов підстав для їх поновлення.
Зі змісту скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого від 29 квітня 2013 року та від 25 червня 2013 року убачається, що у переліку додатків, доданих до них, відсутні копії закордонного паспорту ОСОБА_1 із відмітками міграційної служби України про її перебування за межами України з 07 травня по 15 вересня 2013 року.
Водночас лише у додатках до скарги на постанову слідчого від 29 квітня 2013 року ОСОБА_1 зазначено медичну довідку. Крім того, копія оскаржуваної постанови, яка також була додана до скарги, містила відмітку про те, що ОСОБА_1 отримала її 04 жовтня 2013 року.
Не погоджуючись із ухвалами слідчого судді Осііка Д.В. від 29 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку.
Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 жовтня 2013 року щодо постанови слідчого від 25 червня 2013 року.
Справу направлено на новий розгляд у той же суд у іншому складі.
Іншою ухвалою колегії суддів апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 жовтня 2013 року щодо постанови слідчого від 29 квітня 2013 року та постановлено нову ухвалу, якою поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови слідчого від29 квітня 2013 року.
Скаргу ОСОБА_1 направлено на новий розгляд по суті в той же суд у іншому складі.
Як убачається зі змісту ухвал апеляційної інстанції, підставами для скасування ухвал слідчого судді Осііка В.Д. від 29 жовтня 2013 року стало те, що суддею не булодосліджено у повному обсязі всіх наданих заявником ОСОБА_1 документів, які підтверджували поважність причин пропуску нею строків оскарження постанов слідчого від 29 квітня 2013 року та 25 червня 2013 року.
Отже, з матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що підставою для звернення Огнєвої М.А. є виключно незгода з ухвалами слідчого судді Осііка Д.В. від 29 жовтня 2013 року, якими було повернено заявнику скарги на постанови слідчого про закриття кримінальних проваджень НОМЕР_1 від 29 квітня 2013 року та НОМЕР_2 від 25 червня 2013 року.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Однією з основних засад судочинства, згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, право на яке учасники кримінального провадження та інші особи відповідно до статті 24 КПК України реалізують в порядку, встановленому процесуальним законом.
Отже, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
З огляду на обсяг повноважень, визначених статтею 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, Комісія не вправі перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень та надавати оцінку процесуальним діям судів, оскільки такі повноваження належать виключно до компетенції апеляційної та касаційної інстанцій у випадках, передбачених чинним законодавством.
Подавши апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді Осііка Д.В. від 29 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 скористалася своїм правом на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції, які вважала незаконними.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Та обставина, що ухвали слідчого судді Осііка Д.В. від 29 жовтня 2013 року було скасовано судом апеляційної інстанції, не може слугувати підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки обставин, які б вказували на те, що порушення допущено внаслідок умисного порушення суддею Осііком Д.В. норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків, апеляційним судом та Комісією в ході перевірки встановлено не було.
Стосовно доводів заявника щодо порушення строків направлення ОСОБА_1 копій ухвал слідчого судді від 29 жовтня 2013 року, чим було порушено її право на апеляційне оскарження вказаних судових рішень, суддя Осіїк Д.В. пояснив, що у день постановлення ухвал секретарем судового засідання Добриніним М.Є. було оформлено, а ним підписано супровідні листи для відправлення судових рішень та матеріалів скарг ОСОБА_1 на її адресу. Про те, що кореспонденцію громадянці ОСОБА_1 було направлено лише 03 січня 2014 року він дізнався із запиту Комісії.
У зв’язку з цим 02 жовтня 2014 року він на ім’я голови Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. подав доповідну записку щодо проведення службового розслідування причин несвоєчасного направлення заявнику ОСОБА_1 судових рішень та матеріалів, поданих нею скарг.
На момент проведення перевірки службове розслідування не завершено.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки в діях судді Осііка Д.В. не вбачається ознак дисциплінарного проступку, передбачених статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у відкритті дисциплінарної справи стосовно нього слід відмовити.
Керуючись статтями 83-86, 91, 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, Комісія
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Осііка Дмитра Валерійовича за зверненням Огнєвої М.А.
Головуючий С.Ю. Козьяков
Члени Комісії: В.І. Бутенко
А.В. Василенко
Т.Ф. Весельська
А.О. Заріцька
П.С. Луцюк
М.І. Мішин
М.В. Патрюк
Ю.Г. Тітов
Т.С. Шилова
С.О. Щотка
